Моріс Мейер: Я — фермер-мандрівник

368
0
Моріс Мейер, фермер-мандрівник із Франції

Моріс Мейер, фермер-мандрівник із Франції

Мабуть кожен фермер мріяв про те, щоб отримувати високі прибутки на невеликій земельній площі, мати достатньо вільного часу і витрачати його на подорожі навколо світу. Французський фермер Моріс Мейер, якого кореспондент Kurkul.com зустрів під час виїзду до ферми «Забір’я» у рамках практичної програми конгресу «Органічна Україна», зміг втілити цю мрію в життя. Чоловік вже більше 20 років керує органічною фермою та займається біодинамічним сільським господарством, а в вільний час відвідує різні країни і ділиться досвідом з місцевими аграріями.

Під час інтерв’ю фермер-мандрівник пан Мейер розповів про принципи роботи на його підприємстві, ситуацію із сільським господарством у Франції, розвиток органіки в Європі, власні подорожі навколо світу та знайомство з різними видами «аграрки» від Африки до Америки.

Kurkul.com: Перше питання буде трішки банальним, але як ви прийшли в сільське господарство? Чи навчалися в аграрному виші?

Моріс Мейер: Я вивчав класичне сільське господарство, агрономічні технології і управління підприємством, а потім почав спеціалізувався на органіці. Цілий рік я поклав тільки на вивчення органічного виробництва: історія, технології, сертифікація, комерція, комунікації, — усе навколо органіки.

Kurkul.com: Розкажіть детальніше про ваше господарство.

Моріс Мейер: Зараз я маю ферму площею 20 га, з яких 4-5 га картоплі, 10 га овочів, а також пшениця, ячмінь і люцерна для сівозміни.

З овочів у мене кілька різновидів гарбузів: і великих, і маленьких. Усього 2 га. Також є 2,5 га кореневої селери, буряки, редька, червона та біла капуста, а також спеціальна капуста для ферментації.

Головна моя ідея — мати якомога більше різноманіття культур, оскільки це корисно для сівозміни та дозволяє нам робити цікаві пропозиції для наших скупників.

Моріс Мейер спілкується з українським фермером Антоном Дундієм

Kurkul.com: Гарбуз вирощуєте на насіння, чи продаєте плоди? І як взагалі реалізуєте свою продукцію?

Моріс Мейер: Я продаю гарбузи в цілому вигляді. Меншу частину реалізую на фермі, а більша — іде до закупників, які, у свою чергу, збувають продукцію до спеціалізованих органічних магазинів по усій Франції. Ми працюємо з закупником №1 у Франції у сегменті органічних овочів. Він співпрацює з 1500 виробниками у Франції, Іспанії, Італії, Африці, закуповує велику кількість фруктів та овочів — більше 200 видів, а також більше 100 клієнтів-спеціалізованих магазинів.

Kurkul.com: У вас органічна ферма. А чи було б рентабельним ваше невеличке господарство, якщо б ви застосовували традиційні технології?

Моріс Мейер: У моєму регіоні ферми такого розміру здебільшого зникли. І те, що ми займаємося органікою, особливо овочами, нам дозволяє бути рентабельними. У нас виходить €200 тис. грошового обігу на 20 га з чотирма робітниками. Хоча кількість працівників варіюється в залежності від сезону. У січні працювало тільки двоє, а минулої весни було шестеро. Моя мета – щоб у середньому працювало 4-5 чоловік. Тобто, ферма має бути настільки рентабельною, щоб дозволити жити 4-5 родинам.

Kurkul.com: А яка середня заробітна плата на вашій фермі?

Моріс Мейер: Мінімальна зарплата в сільському господарстві Франції – більше €1000 на місяць чистими, тобто те, що отримує на руки робітник після сплати усіх податків та виплат. Разом з ними зарплата становитиме близько €2 тис. на місяць. У мене робітники отримують трішки більше, ніж €1000, залежно від їхньої відповідальності і завантаженості на роботі.

Kurkul.com: Ваші працівники — це громадяни Франції, чи ви залучаєте емігрантів з країн Північної Африки чи Східної Європи?

Моріс Мейер: Зараз у нас немає іноземців. Найчастіше нашими співробітниками стають молоді люди, зацікавлені біодинамікою і органікою, іноді з більш дальніх регіонів, ніж Ельзас. Раніше у нас працювали практиканти з інших країн, наприклад, з Африки, Південної Америки, України. Це люди, які хочуть навчитися, тому ми їх беремо до себе. У моєму регіоні є ферми, які виробляють овочі на 100 га і дуже часто їм важко знайти робітників з місцевих, особливо на сезонні роботи. Тому вони беруть хлопців з Туреччини чи Польщі.

Працівник з ферми Мейера за роботою

Kurkul.com: Ви кажете, що господарства такого розміру як у вас, зникли. Який зараз середній розмір зембанку в Ельзасі?

Моріс Мейер: У середньому десь 50-60 га. У нас у регіоні велика густота населення і тут завжди традиційними були невеликі ферми. Сорок років тому це було 10 га, 25 років тому – 25 га, зараз — 50 га.

Kurkul.com: Якщо повернутися до економічних питань, до рентабельності: яка культура у вас основна, найвигідніша, на яку робите ставку?

Моріс Мейер: Ми не можемо мислити такими категоріями. Це в традиційному сільському господарстві можлива монокультура. В органічному ж виробництві ми повинні дотримуватися сівозміни і не можемо бути спеціалізованими на чомусь.

У середньому французька ферма має всього три культури. Органічна ферма – це дуже часто від 20 до 100 культур, тому що дуже ризиковано працювати лише з 1-2 рослинами.

Kurkul.com: Ферма у вас не велика. Чи багато техніки маєте для роботи?

Моріс Мейер: Ми дуже механізовані, тому що людський ресурс дорогий і часто важко знайти людей, які будуть займатися ручною роботою кожен день. Посівна у нас механізована, збір урожаю теж, і коли доводиться боротися з бур’янами, ми це також робимо за рахунок машин. Якщо ми ці процеси виконуємо вручну, то вартість виробництва стає вищою. Чим більше ми механізуємо ці процеси, тим краще.

Моріс Мейер та експерт з біодинаміки Райнер Сакс

Kurkul.com: Які ґрунти у вас і за рахунок чого ви підвищуєте їх родючість? Адже при органічному виробництві будь-яке добриво у ґрунт не покладеш.

Моріс Мейер: На моїй фермі два типи ґрунтів і, на щастя, більша їх частина дуже гарна. На 2/3 площі ґрунти родючі, мають 20-25% глини. Їх дуже просто обробляти, вони добре вбирають воду і дуже прості у зрошуванні. На цих ґрунтах ми можемо вирощувати найвибагливіші овочі. Решта ґрунтів – більш важкі, часто без зрошування, іноді з ризиком затоплення, більш складні у обробітку. Вони дають урожай на 30-40% менший. Перший вид ґрунту у мене – скаковий кінь, а другий – ішак.

Ми вносимо більше органічних речовин і, якщо біологічне життя ґрунту підвищується, то і його якість теж підвищується. Даємо два види добрив – фабричні біодобрива і компост. Ми включили у сівозміну люцерну, яку ми залишаємо на 1,5 роки. Вона «обробляє» ґрунт своїм корінням. Це також допомагає знищити бур’яни, тому що ми її косимо 4 рази на рік, а також залишає багато гумусу і азоту, коли ми її переорюємо. На додачу до цього ми робимо 100-150 т компосту кожен рік з гноєм від корів і коней. І для рослин, більш вимогливих по кількості азоту, як капуста і селера, ми додаємо покупні добрива, наприклад, вироблені з пір’я, пуху, у якому багато органічного азоту.

Kurkul.com: Зрошення є доволі затратною частиною у товарному виробництві. У вас є своя зрошувальна система. Розкажіть, наскільки її використання є вигідним для вас і чи не плануєте відмовлятися від неї?

Моріс Мейер: Зрошення дійсно коштує дорого, тому що треба мати доступ до води та технічну базу. У нас помірно-континентальний клімат, у 2015 році температура сягала 40 градусів і протягом двох місяців не було дощу. Ми не можемо виробляти якісні овочі в таких умовах, тому що коли ґрунт сухий, мікроорганізми не працюють і рослини теж не отримують необхідні елементи для харчування. Якщо ми залишаємо рослини у стані стресу, це спричинить появу хвороб у рослин. Ми не зрошуємо наші культури інтенсивно, але ми робимо так, щоб вологість ґрунту була достатньою для розвитку біологічного життя у ньому.

Моріс Мейер на своєму полі

Також пробуємо використовувати мульчу з люцерни. Таке мульчування захищає від спеки та випаровування води, і дозволяє економити на зрошенні.

Ми ніколи не рахували вартість використання зрошувальної системи, для нас її використання — фактор стабільності. Ми разом ще з одним фермером є власниками цієї системи, таким чином ділимо вартість зрошення на двох.

Kurkul.com: А яка у вас найбільш затратна частина у виробництві?

Моріс Мейер: Найбільш затратна – це робоча сила, яка коштує більше всього, приблизно 30-40% від собівартості товару. Так виходить через те, для збору овочів та прибирання бур’янів на нашому господарстві використовується використовується ручна праця. Позитивна сторона такої високої плати це те, що таким чином створюються 3-4 робочих місця. І якби ми вирощували тільки кукурудзу, якою займається більшість фермерів у нашому регіоні, робітники б працювали тільки 100 годин на рік, а на нашій фермі 4 робочі місця, які існують протягом року. В час, коли багато людей втрачають роботу через застосування інтенсивних технологій в сільському господарстві, використання такої кількості ручної праці — це виграш для всього соціуму.

Kurkul.com: Стосовно кукурудзи — у нас на 20 га, навіть з використанням інтенсивної технологією, вона б була не рентабельною…

Моріс Мейер: У нас теж, якщо вирощвати на такій площі. Аграрії, які займаються кукурудзою – це люди, у яких є 100-200 га і дуже багато дотацій. Їхній прибуток – це саме гроші від дотацій. Якщо приберуть цю допомогу, то вони розоряться.

Урожайність кукурудзи у нашому регіоні – це 120-150 ц/га у сухому вигляді.

Kurkul.com: Фермери, що займаються зерновими, отримують дотації. А як з цим ситуація у вас, як органічного овочівника?

Моріс Мейер: Той, хто виробляє кукурудзу, незалежно від того органічну чи ні, отримують однакову кількість дотацій. Для органіків існує так званий кредит на податки. Тобто, якщо фермер повинен заплатити 10 тис.євро податків, то він віддасть тільки 6 тис. євро, а 4 тис. євро отримує у якості компенсації. Якщо він до того ж купує якесь специфічне обладнання, наприклад, весь спектр механічної сільгосптехніки для боротьби з бур’янами, то отримує 40% компенсації вартості такої техніки.

У органічних виробників є ціла низка дотацій: базові, на техніку, на податки. Загалом, 2-3 перші роки перехідного періоду держава оплачує сертифікацію, тому що в цей час ми не можемо встановлювати високі «органічні» ціни на продукцію і влада вважає, що вони повинні компенсувати різницю. І тільки коли фермер перейшов на органіку повністю, він спроможний платити за сертифікацію сам.

Техніка на фермі Мейера

Kurkul.com: Звідки берете фінансування, окрім дотацій? У ферми вистачає власних коштів чи залучаєте кредитування?

Моріс Мейер: Французьке сільське господарство належить банкам! Я співпрацюю одразу з кількома. Найчастіше — з Credit Agricole. Кредити отримую під 2% річних.

Також у Франції існує спеціальний вид кредитування купівлі сільгосптехніки. Компанія-продавець техніки має контракт із банком і видає кредит самостійно, під 2-3%. Протягом першого року фермер не повинен виплачувати відсотки, а віддає їх протягом наступних трьох років. При цьому фермеру в банк йти не потрібно, постачальник сам займається оформленням всіх потрібних документів.

Kurkul.com: Розкажіть про податкову політику для фермерів у Франції? Скільки відсотків від прибутку йде на виплату податків?

Моріс Мейер: У Франції у сільських виробників спеціальний податковий режим і в середньому вони платять дуже мало податків. Аграрії можуть занести в статті витрат трактор, машини, електронні прилади і т.д., і вкінці залишається менша сума для оподаткування. На інші підприємства, наприклад, промислові, накладають податок в 33%.

Коли ми щось ще робимо, крім безпосередньо виробництва, наприклад, беремо практикантів на ферму, то також отримуємо компенсацію податків.

Завдяки всім цим дотаціям та компенсаціям, я вже кілька років не плачу податки! Лише віддаю певні кошти на підтримку доріг, шкіл.

Kurkul.com: У нас це називають соціальною відповідальністю аграріїв. Чи часто у Франції фермери допомагають місцевим населеним пунктам у ремонті інфраструктури?

Моріс Мейер: Нечасто, тому що у нас цим займається держава. Але зараз є фермери, які роблять компост і співпрацюють з комунами (аналог районної адміністрації). Місто збирає рештки харчових продуктів, а аграрії їх компостують або переробляють на метан.

Kurkul.com: Мабуть в Україні таке не можливо, адже у нас в ці відходи будуть потрапляти лампочки, пакети, батарейки…

Моріс Мейер: Звичайно, потрібно спочатку серйозно займатися розподіленням відходів. Але потім можна отримати дуже гарне добриво, яке завжди залишається у грунті і не спускається до підводних вод.

Також у Франції багато хто з фермерів має сонячні батареї. У мене є 800 м2 фотоелементів на даху. Ми виробляємо 100 тис. кВт. електроенергії на рік. У аграріїв зазвичай багато будівель для зберігання техніки, на дахах яких такі батареї можна з легкістю розташувати.

Моріс Мейер та координатор біодинамічних міжнародних проектів Марина Богданок

Kurkul.com: Ви називаєте себе фермером-мандрівником. Розкажіть, що це для вас означає і як ви прийшли до цієї філософії?

Моріс Мейер: Ви хочете, щоб я вам розповів усе своє життя? :) Я завжди любив подорожувати. У мене був телевізор, але мені не подобалося його дивитися, я хотів побачити все це на власні очі. Коли мені було 19 років, щоб оглянути Францію і її сільське господарство, я під час канікул проїхав усю країну верхи, і кожну ніч ночував на різних фермах. Я розмовляв з аграріями, харчувався у них і, в обмін на це, працював у господарствах.

Наступного року я поїхав до США, подолавши там 12 тис. км. Відвідував аграрні університети, підприємства, брав ідеї у американських фермерів. Там дуже багато дрібних фермерів з дуже старою технікою. Близько 70% з них працюють на іншій роботі, щоб виживати. По телевізору показують тільки круті технологічні ферми з новими тракторами Jonh Deere, але це не правда і не схоже на реальність.

Через 3 роки я знову зірвався з місця. Почав з Франції, поїхав в Іспанію, взяв човен і поплив звідти до Марокко, відвідав Алжир, був у Сахарі. Далі шлях проходив по всій Африці: Нігерія, Буркіна-Фасо, Камерун, Габон, Конго, Заїр, Замбія, Південна Африка.

Подорож, під час якої я бачив усі види фермерства, зайняла 8 місяців. В Марокко люди працюють, як в Середньовіччі — на віслюках. Віслюки топчуться по колоссю для обмолоту зерна, використовується багато ручної праці. Коли я поїхав до Західної Африки, там взагалі «виживальницьке» сільське господарство. Селяни чекають на дощ, щоб провести посівну. Якщо немає гарного урожаю – починається голод. В Центральній Африці джунглі, вони там не займаються фермерством, а полюють на мавп чи змій, там все ізольовано. Коли ти приїжджаєш в Південну Африку, там фермерство, як на Заході – великі ферми, класні технології. Так що в Африці ти можеш побачити абсолютно всі види фермерства.

Близько 85% їжі, яка виготовляється у всьому світі, вироблено не за допомогою сучасного сільського господарства, а людьми, які просто намагаються вижити. Тільки 3-4 фермери у світі зі 100 мають трактор, інші працюють руками, з кіньми, коровами, віслюками. Індустріальне сільське господарство виробляє тільки 15% з того, що ми їмо.

В 1991 році я поїхав до Південної Америки, оскільки Бразилія і Аргентина — великі аграрні країни, тому хотів побачити місцеві ферми. Згодом у мене скінчилися кошти і я повернувся додому і почав працювати. Протягом 5 років я працював на ECOCERT (орган сертифікації органічного виробництва) і був контролером. Оскільки мій роботодавець знав, що я люблю подорожувати, мене відправляли до Африки, Азії, Південної Америки, країн Східної Європи. Мені платили за те, що я подорожую! :) Я побачив близько 600 органічних і біодинамічних ферм в 30 різних країнах. Починаючи з маленької ферми, яка вирощує лікарські трави на кількох квадратних метрах і до величезних колгоспів у Словаччині і Угорщині. І у мене з’явилася ідея агробізнесу.

Kurkul.com: Ви подорожували місяцями. Де вам вдавалося в молодості заробляти на такі грандіозні подорожі?

Моріс Мейер: Між подорожами я працював трохи, щоб заробити гроші. Та і поїздка верхи чи автостопом — не затратні. Для таких мандрів не потрібно багато грошей і в багатьох містах життя недороге. Часто потрібно пристосуватися. Тобто, якщо в Буркіна-Фасо вам пропонують їсти собаку, ви їсте собаку. Якщо у Камеруні пропонують крокодиляче м’ясо – ви їсте крокодила. У Китаї їжа – це комахи, то ви їсте комах. Але так ви можете зекономити.

Моріс Мейер біля ставу у «Забірї»

Kurkul.com: Сало вже встигли скуштувати?

Моріс Мейер: Ні, але моя дружина Катя попросила привезти українського сала, бо воно славиться своєю якістю.

Дружина Моріса родом із Краснодару, Російська Федерація.

Kurkul.com: Працівники на вашому господарстві не ображаються, що ви постійно подорожуєте, а вони там працюють?

Моріс Мейер: Це завжди залежить від працівників, іноді вони навіть не можуть собі уявити, як можна так мандрувати. Є один, який ніколи взагалі не покидав рідного міста. Він просто працює на фермі і все нормально, йому подобається.

Kurkul.com: Розмір господарств у Франції невеликий, тому, мабуть, фермери повинні допомагати один-одному. Чи є у вас якісь приклади кооперації?

Моріс Мейер: Так, між французськими фермерами часто є певна взаємодія. Але ще більше один-одному допомагають органічні фермери, тому що вони об’єднані спільною філософією. Це відбувається через те, що у виробників органіки інша система виробництва продукції і вони просто не можуть отримати допомогу від аграріїв, які використовують хімію для боротьби з бур’янами.

У мене є 5-6 видів обладнання, яке я розділяю з іншими фермерами. У нас також існує кооператив специфічної сільгосптехніки. Наприклад, машини для перевертання компосту. Це такі машини, які треба використовувати 1-2 рази на рік і їх дешевше мати по одній одиниці на кілька фермерських господарств. Але для цього потрібна певна «густина» фермерів у місцевості, щоб не ганяти таку техніку за кілька кілометрів.

Kurkul.com: А як багато органічних фермерів у вашому регіоні?

Моріс Мейер: В моєму регіоні 7% площі під органікою. Для прикладу, в Швейцарії, здається, 15%, в Австрії – 30%, у Франції вцілому – 3-4%.

Kurkul.com: Чому у Франції такий невеликий відсоток у порівнянні з іншими країнами?

Моріс Мейер: В Австрії органічний рух розпочався набагато раніше. У Швейцарії багато грошей і вони дуже гарно організовані. Площі під органікою в Швейцарії за 10 років виросли з 3% до 15%. У Франції нам знадобилося 10 років, щоб перейти з 1,5% до 3%. Сьогодні у нашій країні 35 тис. органічних ферм, які охоплюють всі сфери сільського господарства. Здається, в 2016 році кожен день з’являлося 15 нових ферм. Якщо говорити про площі, то це вже більше 1,5 млн.га.

Але Україна, мабуть, нас скоро пережене в цьому плані. В Україні під органікою вже 500 тис. га. Але якщо у вашій країні 10 ферм переходять в органіку, то у Франції це дорівнюватиме 300 фермам, оскільки площі українських господарств набагато більші.

Моріс Мейер на картопляному полі

Kurkul.com: А як ви прийшли до того, що хочете займатися не просто органікою, а біодинамікою.

Моріс Мейер: Перед тим, як взяти ферму моїх батьків, я вже займався біодинамікою на моєму городі. Тридцять років тому у мене була подруга, яка вже в той час була споживачем органіки та біодинамічних продуктів. Тому я зацікавився цією темою і вирішив сам займатися нею. Мені подобається робити складні речі. Прості речі, як наприклад, вирощувати кукурудзу з пестицидами – це так легко, що немає сенсу цим займатися, бо нецікаво. Технічно нецікаво, адже протягом 15 років ти залишаєшся на одному рівні урожайності, тільки назви хімічних засобів змінюються, але це не професія.

Kurkul.com: В торгівельному центрі, в якому ми знаходимося (інтерв’ю проходило в кафе торгівельного центру, — ред.), є супермаркет з поличкою органічної продукції, але там немає жодного українського виробника. Наскільки важко французькому органічному фермеру вийти на внутрішній ринок? Чи багато у вас взагалі спеціалізованих магазинів?

Моріс Мейер: Так, у нас дуже велика пропозиція, тому що і є великий попит. Завдяки попиту у нас такий стрімкий розвиток органіки в останні роки. Попит настільки великий, що кілька років тому 7-10% органічних продуктів, що споживали французи, були імпортними, а сьогодні імпорт — це 30%.

Kurkul.com: Що фермер-мандрівник із Франції хотів би побажати українським фермерам? Як органічним, так і ні.

Моріс Мейер: Хочу побажати українським виробникам, щоб вони пишалися тим, що вони роблять, отримували за це гідну платню і їх життя було комфортним. І якщо вони хочуть приїхати у Францію і побачити роботу наших аграріїв на власні очі, я завжди готовий прийняти їх на своїй фермі.

Андрій Губін, Kurkul.com

Выполнено с помощью Disqus
 

Блоги

Я — Куркуль

Фотогалереі

Новини