Тетяна Дядечко: байкери і сири для мене — однаково рідні

862
0
Тетяна Дядечко, сировар

Тетяна Дядечко, сировар

Вона живе на чотири міста, варить сир, влаштовує фестивалі та осідлала залізного коня. Історія про закохану у життя, активну та сміливу полтавчанку.

«Почнемо з того, що вже майже рік я — бомж, — сміється засновниця Творчої гастромайстерні «Коза Чка» Тетяна Дядечко. — Це без жартів! Я запускала свою сироварню у Житомирі, а знімала квартиру у Києві. Вона обходилася мені у сім тисяч гривень, а жила я у ній півтора дні на тиждень. Сенс витрачати такі гроші?».

Тоді дівчина припинила знімати квартиру і вирішила, що житиме у готелях чи у друзів. А жити останній рік доводиться на чотири міста: Житомир, Вінниця, Полтава та Київ. Місяць тому з’явилася ще й Згурівка, де знаходиться сироварня нового бізнес-партнера Тетяни.

«У дорозі буває проводжу до двадцяти годин на добу. На автомобілі за місяць проїжджаю 10 тис. км. Зараз я відчуваю, що це дуже виснажує, і планую зупинитися десь на одному місці. От нещодавно почала винаймати квартиру у Полтаві, але все одно живу у ній один тиждень на місяць», — розповідає про ритм свого життя дівчина.

З чого усе почалося?

Тетяна Дядечко не лише за професією, але й за покликом душі — сировар. Пропрацювавши сім років на керівній посаді у великій компанії, дівчина кидає усе і переїздить до коханого у столицю. Тут вона починає шукати нову роботу, а разом з нею і себе.

«Коли запитують, у який період життя я почала робити сир, я відповідаю, що у найважчий. У період відчаю і розгубленості, у період, коли не знала, що робитиму завтра зранку. Можливо тому я ще більше ціную свою справу, бо вона прийшла до мене у такий час», — ділиться спогадами Таня.

Проте бажання виготовляти сир з’явилося задовго до скрутних часів. І цей момент Тетяна Дядечко запам’ятала дуже точно. Це був 2011 рік. Тоді вона була в Ізраїлі у робочій поїздці, жодним чином не пов’язаній з сироварінням. Але в якості екскурсії Таня потрапила на сімейну сироварню: він з Голландії, вона — місцева. Тримають триста кіз, самі їх доять, роблять сир і продають його.

«У сироварні панувала така атмосфера радості, щастя і повноцінності життя, що зайшовши туди, я зрозуміла, що теж так хочу! Хочу, щоб у мене була така рівновага, спокій і відчуття щастя. Було таке враження, що я потрапила у рай. Це стало переломним моментом, і я подумала: треба щось у своєму житті змінювати. І хоча на той час у мене була класна робота, все ж не було відчуття, що я — на своєму місці», — пригадує дівчина.

Повернувшись в Україну на два роки довелося про усе забути. Побут затягнув у свою рутину. Але у найважчий період, згадавши свої відчуття на ізраїльській сироварні, Тетяна починає вдома варити сир.

«25 жовтня бренду «КозаЧка» виповнилося три роки. Це три роки з моменту, як я почала працювати, розуміючи, що сироваріння буде моєю справою, моїм бізнесом. Зараз «Коза Чка» — це дитя, яке я сама створювала, про яке мріяла і яке стало справою мого життя», — пояснює Тетяна Дядечко.

Чим займається «Коза Чка»?

«Коза Чка» — творча гастромайстерня, яка займається виготовленням натуральних сирів з козиного і коров’ячого молока за традиційною технологією. А через те, що майстерня «творча» з сирами тут багато експериментують.

«Зараз ми працюємо за французькою школою сироваріння і продовжуємо вивчати український ринок та споживача. Бо ті сири, які я думала робити з самого початку і які ми вперше спробували запустити на ринок, виявилося, розуміють далеко не усі українці. Нашому споживачеві не підходять сири ароматні, з яскраво вираженими смаками», — говорить сировар.

За словами Тетяни Дядечко, українці зараз формують свій смак, а сировари його дізнаються і починають розуміти. І те, що «Коза Чка» з’явилася саме у цей час навіть подобається її засновниці.

«Ми формуємо культуру споживання сиру. Зараз у нас в державі взагалі формується культура харчування. Раніше не було фестивалів їжі. Люди не розуміли і не знали, що таке прошутто, проссеко, трюфельний гриб, пармезан, горгондзола… Я щаслива, що саме в цей період почала свою діяльність у цій сфері», — говорить Таня.

З меншим ентузіазмом до сироваріння ставилися батьки дівчини. Вони вважали доньчине заняття чимось на кшталт хобі. Так було до останнього часу, доки мама Тані не приїхала на сироварню у Житомир.

«Моїм рідним насправді дійшло чим я займаюся тільки цим літом. Вони завжди мене жаліли і казали «Давай одружуйся — нам внуків хочеться». Влітку нарешті мама вперше приїхала до мене на сироварню і трохи походивши говорить: «Тю, та в тебе все серйозно!». А тато ще й досі не доїхав», — розповідає Таня.

Цього літа засновниця «Коза Чки» почала проводити у Полтаві пікніки, де люди можуть продегустувати м’ясо, ковбаси, сири, джеми, пасту і т.д. Таня знаходить місцевих виробників і представляє їх людям. Після останнього цього року пікніка (але першого для батьків дівчини) тато з мамою сказали: «Таню, ми тобою гордимося!».

«Мабуть зараз я вже можу сказати, що моїм батькам не соромно за свою дочку. Бо у дитинстві та в юності я була дуже неслухняною», — сміється Таня.

Власної козиної ферми у дівчини немає, але місяць тому у «КозаЧки» з’явився партнер, який тримає тисячу французьких кіз, тому сир зараз виготовляється з його молока. За словами Тані, це найкраще молоко, яке можна було знайти в Україні, тому проблема з сировиною вирішена.

«Я мрію колись мати господарський двір, на якому будуть кози, буде робитися сир, випікатися хліб, ростимуть яблуні і з них я робитиму сидр, але це у майбутньому. Наразі ж обставини склалися якнайкраще: є людина з можливостями і є я з моїми знаннями і бажанням працювати», — говорить Тетяна Дядечко.

Завдяки цьому партнерству уже в листопаді відбудеться масштабна презентація нового продукту, а до кінця року він має з’явитися на прилавках супермаркетів. Це будуть м’які сири з пліснявою та молоді сири.

На запитання ж, за що дівчина любить свою справу, вона відповідає коротко і просто: «Я від цього кайфую!».

«Для мене молоко — живий продукт, з яким у мене відбувається спілкування. Я не заходжу у сироварню у поганому настрої. Так, буває всяке. Буває тебе за день так наколотять, що тебе аж сіпає. Випив кави, заспокоївся, вдягнув фартух, вимкнув телефон і пішов працювати. Є в цьому процесі якесь чудо. І причетність до цього чуда та подяки від людей за твої сири стимулюють продовжувати робити свою справу. Я дякую долі, що вона пов’язала мене з сироварінням», — говорить Таня.

До чого тут байкери?

Ще одна велика, чиста та справжня любов Тетяни Дядечко — найбільший в Україні мотофестиваль «Тарасова Гора», де вона є одним із організаторів. Починалося усе з того, що дівчина просто допомагала чоловікові у його організації, і згодом втягнулася у цю справу.

«Мене з цим фестивалем пов’язує любов. І тоді була любов, і зараз любов… Друзі іноді говорять припиняти з «Тараскою», бо це відволікає від основної справи. А я кажу, що для мене, що «Тараска», що сироваріння — це повноцінність мого життя. Ні без одного, ні без іншого я вже не зможу. Можливо настане колись момент, що мені це стане не цікаво, але зараз я це люблю, я бачу користь від своєї роботи. І коли мені кажуть, що з моїм приходом «Тараска» змінилася і стала на кілька рівнів вищою, то як я можу цим не займатися? Байкери і сири для мене — однаково рідні», — пояснює Таня.

Дівчина не побоялася і сама осідлати залізного коня. Мотоцикл їй подарував колишній чоловік, і два сезони вона на ньому від’їздила. Але, зізнається, здобути відчуття свободи, польоту під час їзди, від яких зазвичай отримують задоволення, так і не змогла.

«Мені більше подобається бути пасажиром. Я «літаю», дивлюся по сторонах… А коли я за кермом, я напружена, у мене в голові купа думок відносно роботи. Мабуть тому я і не змогла в повній мірі насолоджуватися їздою на мотоциклі», — розмірковує вона.

Щороку команда організаторів влаштовує сім подій. «Тарасова Гора» з них найглобальніша. Саме з цього фестивалю усе починалося 15 років тому. Тоді це просто було зібрання друзів у Каневі, а зараз виросло у найбільший мотофестиваль в Україні. Цього року він зібрав вісім тисяч учасників. Наступного року на ювілейний фестиваль, скоріше за все, їх приїде ще більше. І триватиме він, до речі, не чотири, а сім днів — планується такий собі BikeWeek.

«Ми збираємо людей на березі Черкаського водосховища, ставимо сцену, запрошуємо гурти. Цього року хедлайнерами були Brutto та ТНМК. До нас приїжджає найсильніша людина України Василь Вірастюк та проводить спортивні змагання. «Тараска» за останні роки стала сімейним фестивалем, на який приїжджають не лише брутальні байкери, а і їх дружини, діти», — говорить Тетяна Дядечко.

Що далі?

Зараз Тетяна Дядечко займається заснуванням Українсько-литовської асоціації сироварів. Поки-що вона існує лише на усних домовленостях, але юристи готують необхідні документи і на початку грудня у Франції дівчина планує провести серйозні переговори і зрушити справу з місця.

За її словами, асоціація буде займатися не лише сироварінням (хоча ним — у першу чергу), але й навчанням фермерів ремеслу.

«Цей проект і вчитиме, і контролюватиме, і перевірятиме якість… Це буде платформа для допомоги, розвитку і об’єднання спільних зусиль українських та європейських сироварів», — пояснює Тетяна Дядечко.

З українського боку підписувати угоду буде або сама Таня або Полтавська аграрна академія, з якою вона зараз веде перемовини. Навчальному закладові це буде простіше зробити. Крім того, це для них великий плюс, бо завдяки цьому документу можна організовувати і семінари за участю іноземних експертів, і обмін студентами з європейськими ВНЗ.

Саму ж Таню уже давно запрошують на закордонні фестивалі і вона не проти брати в них участь. А от експортувати свою продукцію найближчим часом вона не збирається. По-перше, не ті об’єми виробництва, а по-друге, немає такої цілі.

«Я бачила своєю ціллю зробити якісний український продукт для українців. І я думаю, що усю свою продукцію ми будемо реалізовувати в Україні. Нас запрошують на фестивалі і до Польщі, і до Германії, і до Франції, але, я думаю, що це може бути більше у іміджевому і маркетинговому плані — поїхати і показати, що ми в Україні робимо не гірші сири, ніж у Європі», — підсумовує Тетяна Дядечко.

Вікторія Євтушенко, Kurkul.com

Выполнено с помощью Disqus
 

Я — Куркуль

Інтерв'ю

Фотогалереі

Відео

Новини