Раки є чи не єдиними безхребетними внутрішніх водойм, які мають промислове значення. Це той продукт, на який існує значний попит. І на сьогоднішній день в Україні ринок не є  насиченим такою продукцією, а отже, конкуренція практично відсутня. У той час, як у багатьох країнах Європи такий бізнес вважається прибутковим та перспективним видом діяльнсті, українські фермерські господарства тільки починають проявляти зацікавленість в освоєнні методів культивування раків. Ця справа є прибутковою, маловитратною та трудомісткою й такою, яка не вимагає повної віддачі часу, але також має свої недоліки, труднощі та особливості.

Отож що потрібно знати про розведення раків для отримання максимального прибутку:

Види раків, найбільш пристосованих для розмноження:

• Кубинський блакитний – штучно виведена порода раків, які швидко ростуть. Такий рак досягає дорослої ваги менш, ніж за рік, та невибагливий у раціоні. Добре розмножується в піщаних водоймах з жорсткою водою.
• Австралійський - найзатребуваніший вид раків у гуртовиків та ресторацій. Вимагає ідеальних теплих умов для утримання. Австралійський рак дуже добре пристосований для вирощування в басейнах. На одну особину необхідно 20-ть літрів води.
• Довгопалий Європейський - швидкорослий та дуже плодовитий вид, що розмножується як у штучних, так і в природних водоймах.
• Мармуровий рак. Крупні особини, що розмножуються партеногенезовим шляхом (жіночі клітини розвиваються без запліднення). Але для утримання даного виду вимагається температура води +28 градусів.
• Червоний болотяний - рак невеликих розмірів, але чудово пристосований на всіх континентах. Невимогливий до утримання, а мінімальний рівень води для розведення складає всього 15см.

Умови для культивування, основні моменти:

- водойма з піщаним або глиняним щільним дном, де присутні вапняні породи. Обов’язковою умовою є наявність коренів, корчів, каменів. Альтернативою можуть бути штучні ємності, куди рак зможе ховатись.

- належна якість води, особливо вміст розчиненого в ній кисню, якого має бути не менш як 5–7 мгО/л та рН води, яка має становити 7,0–9,0. Оптимальна температура від +18 до +21 градусів. Вирощування можна проводити в полікультурі з рибою: білим і строкатим товстолобиком, білим амуром, коропом.

У таблиці наведені вимоги до хімічного складу води в ставах, де планується вирощувати раків.

 

- харчування може бути як природним (хробаки, личинки, дрібна риба), так і штучним.

Корм для раків має містити:

• сирого протеїну – 42,6%,
• сирого жиру – 8,12%,
• клітковини 3,96%.

Також додають у нього борошно. Необхідно  стежити за належною кількістю їжі, тому що при її нестачі раки з’їдають один одного. Отож проглядати кормові столики й замінювати корм необхідно 1 раз на добу.

- виключення загроз (риби - хижаки, птахи, видри та ондатри).

- спарюються самки раків щорічно. Час залежить від регіону. Як правило, це кінець жовтня - листопад або кінець лютого - березень. Один самець може запліднити до 3-х самок, кожна з яких відкладає від 110 до 480 ікринок. У середньому самка рака дає 30 рачків на рік.

Технологія побудови водойми:

Продуктивність, чисельність та структура популяції раків залежить від конкретних умов їх проживання, виходячи із рівня ракопродуктивності можна окреслити основні правила створення сприятливихумов для розмноження :

• Площа водойми може коливатись від 60 до 180 кв.м. (це якщо її розділяти на три частини), якщо ж це окремі водойми, то площа  має бути від 20до 60кв.м.однієї. Глибина такого ставка може сягати 1-6м. Дно ракової ями викладається шаром щебеню (13-15см), поверх засипається глинистий пісок (шар до 35см), берег також споруджують глиняним.
• Яма розташовується зі сходу на захід по ходу сонця для уникнення  прямих сонячних променів у літній період.
• Потрібно забезпечити рециркуляцію води: це можуть бути дренажні труби, які здійснюватимуть функцію зливу та через які надходитиме вода. Злив накривається деревною сіткою. Оновлювати воду необхідно 1 раз у 2-3 тижні, при цьому змінюючи не більше 30% води.
• Непридатні для життя раків водойми, дно  яких  покрите  шаром  рідкого тонкодисперстного  мулу, ті, що  піддаються  літнім  або  зимовим  заморам, а  також забруднюються  сільськогосподарськими  й промислово - побутовими  стоками. До  групи  ризику  входять  ями,   глибиною  менше 1,0м,  які  в  суворі  зими  можуть  промерзати,  а  в  маловодні роки при високих літніх температурах висихати.
• Щільність посадки - 5-7 особин на метр квадратний.
• Для набору необхідної товарної маси раковим необхідно в середньому 2 – 3 роки (при ідеальних умовах  культивації).

У порівнянні з природними водоймами, розведення раків у ставках має значну перевагу. Оскільки в штучних умовах можливий кращий контроль за процесом вирощування та середовищем проживання, годівля в такому разі більш ефективна, перевагою також є  відсутність хижаків.

Витрати, рентабельність, ризики.

 Для створення власної ракової ферми потрібні значні інвестиції, але при правильній організації прибуток може бути  в три рази більшим, аніж затрати. Першочергові видатки при розведенні підуть на закупівлю молодняку. Раків на розплід продають рибні, фермерські господарства на вагу та  навіть поштучно в середньому $5. за самку. Також під замовлення пропонують маточні стада  (300-500 особин), які зазвичай дешевші. Вартість самок найдорожчих порід може сягати $100. Раків можна й безкоштовно виловити в природних водоймах, але в такому разі вони ростимуть 4-5 років. Також окремо будуть витрати на облаштування водойми та  закупівлю необхідної техніки (оксигенатор, оксиметр, оксідатор, поліпропіленовий каркас, компресор, система фільтрації, система для обігріву).

Такий вид бізнесу  вважається рентабельним, тому що:

• Основні капіталовкладення відбуваються  на першому етапі, коли закладаються основи ракової ферми,  у наступні роки  такий бізнес практично  не потребує додаткових фінансових вливань.
• Мінімалізація трудових ресурсів. Розведення раків не вимагає великої кількості співробітників, а також щоденного виконання певних видів робіт. В ідеалі, вирощуванням може займатись один працівник.
• Наявність можливості  постійного розширення бізнесу.

 Але при досить високій рентабельності існують і ризики такого виду заробітку:

• Сезонність - самки раків можуть приносити потомство шість місяців: від   травня до жовтня, залежно від виду.
• «Відкладений старт» - фактично період запуску ракової ферми до виходу на повну потужність, і відповідно планового прибутку, становить три роки.
• Значні матеріальні затрати на початковому етапі.

 
  

Вирощування раків  - це одна з кращих ідей для бізнесу. Незаважаючи на ризики, при правильному підході до справи, можна отримати хороший, стабільний дохід. Головне в цій справі - вміти трохи почекати.

 

© Юлія Рондяк, Kurkul.com, 2017 р.