Соя цього року — у всіх на вустах. Увесь рік політики вирішували, чи відшкодовувати ПДВ при експорті цієї олійної культури та ріпаку. І поки уряд «розгойдували» податкові гойдалки, аграрії вирощували сою.

Команда АгроЕкспедиторів на тиждень вирушила в поля подивитися, що з цього вийшло, та чи буде що ділити між переробниками й імпортерами бобової. Протягом 5 днів ми разом з експертами з компаній «Бізон-Тех» і Credit Agricole Bank відвідали 6 областей, заїхали на 11 підприємств, потоптали сою на 13 полях і дізналися, чого очікувати від врожаю цієї культури в поточному сезоні. Ми підвели підсумки й готові розповісти вам головні соєві тенденції сезону, що минає.

Зменшення посівних площ

Згідно з даними Держстату, обсяги виробництва сої в 2017 р. становили 3,9 млн. т. Це майже на 9% менше від показника попереднього року. І це тоді як посівні площі під бобовою культурою в минулому році збільшилися на 6% в порівнянні з 2016 р.

На відміну від попереднього сезону, в 2018 р. аграрії посіяли менше сої. Так, Держстат говорить, що в поточному році бобовими було засіяно 1,7 млн. га (-14,5% до 2017 р.). Цікавим є той факт, що від цієї культури переважно відмовляються сільгосппідприємства (-6,4% до 2017 р.), тоді як у домашніх господарствах сої стає все більше (+7%).

Якщо ж говорити про частки бобової культури в списку сільгоспкультур, то поточного року вона має скромних 6,2%, набагато поступаючись пшениці, кукурудзі та соняшнику. Хоча концентрація бобових у західних регіонах країни значно більша. Так, у Хмельницькій і Рівненській областях бобовими засівають понад 12% посівних площ, а в Чернівецькій області соя займає близько 20% полів.

Самі ж виробники пояснюють таку статистику тим, що зернові, соняшник і кукурудза набагато рентабельніші від сої. Крім того, нестабільна ситуація з відшкодуванням ПДВ при експорті цієї культури також впливає на її частку в сівозмінах підприємств.

І все ж, попри невеликий занепад інтересу до сої, експерти вважають, що в новому сезоні площі під зернобобовими збільшаться.

«В Європі були скасовані квоти на виробництво цукру, так що площі під цукровими буряками, швидше за все, зменшуватимуться, а її місце має бути чимось заповнено. Можливо, соєю. На це впливає кон'юнктура ринку і те, яку ціну буде встановлено. Аграрії зберуть сою, побачать, який буде врожай (а він має бути хорошим, тож буде ціна). Тому, під час планування структури посівних площ буде відведено місце й під сою», — висловив свою думку керівник Вінницького регіонального підрозділу «Бізон-Тех» Анатолій Легкий.

«Ні» ГМ-сої?

У всіх 11 підприємствах, які ми відвідали в рамках бобового турне, нас запевняли, що ГМ-сою тут не вирощують і вирощувати не планують. Причини такого категоричного ставлення до ГМО у кожного різні. Одні вважають, що більшої врожайності модифікована соя не дає, тому немає сенсу порушувати закон. Інші експортують боби в Європу, де діє заборона на ГМ-продукцію. А треті здають сою на елеватори, де трансгенну продукцію на зберігання не хочуть приймати.

Тільки на підприємстві «Богдан і К» в Івано-Франківській області власник зізнався, що раніше він вирощував ГМ-сою, щоб «очистити поля» від бур'янів, обробляючи їх гліфосатом.

Чи дійсно українські агровиробники відмовляються від ГМО? На жаль, статистика говорить про зворотне. У лютому директор офіційного представництва асоціації «Дунайська соя» в Україні Оксана Просоленко говорила, що частка ГМ-сої в Україні становить близько 70%. Про значне поширення ГМО нам також розповів менеджер Черкаського підрозділу «Бізон-Тех» Дмитро Салогуб, зазначивши, що в тільки в цій галузі чи не кожне четверте підприємство середнього масштабу (до 3 тис. га) сіє ГМ-сою.

Соя дешева та дорога

За спостереженнями начальника управління агроекспертизи Credit Agricole Bank Ігоря Гуржія, агровиробники все частіше вважають за краще помірно-інтенсивну або інтенсивну технологію вирощування сої.

«Необхідно зазначити, що інтенсивна технологія вирощування будь-якої культури, в тому числі і сої, передбачає необхідність в додатковому фінансуванні. Очевидно, що потреби в оборотному капіталі компанії, яка націлена на отримання врожайності сої 1,5 т/га, і компанії, яка планує отримати 3-4 т/га, різні. У цій ситуації тільки контроль витратної частини за нестабільною ціновою ситуацією та погодними ризиками може забезпечити агрокомпанії оптимальний прибуток», — додав Ігор Гуржій.

Проїхавши від гірських вершин Прикарпаття до черкаських рівнин, агроекспедитори побачили різні витрати на сою в залежності від філософії вирощування в конкретному регіоні. Так, на Івано-Франківщині витрати становлять близько 21 тис. грн/га. У зв'язку з тим, що це регіон достатнього вологозабезпечення, хвороб тут завжди багато. Тому місцеві аграрії не економлять на добривах, ЗЗР, намагаються проводити всі гербіцидні обробки. З огляду на цей фактор, а також кліматичні умови та якість ґрунту, врожайність тут очікують на рівні 4,5 т/га.

Трохи іншими є витрати на Житомирщині, де піщаний ґрунт і більш сухі погодні умови. Так, на підприємстві «Верлоцьке» 1 га сої в цьому році обійшовся у 12 тис. грн, а на господарстві «Тірас-2007» й того менше — 10 тис. грн. Це пояснюють особливостями клімату в області. Відсутність вологи завадило поширенню павутинного кліща та розвитку хвороб, тому не було необхідності в багаторазових пестицидних обробках. За таких умов і витрат тут очікують зібрати в середньому 2,5 т/га.

«Аграрії постійно адаптуються, підбирають різні системи добрив, препарати, щоб отримати оптимальний урожай. І навіть за тих витратах, які менші від середніх, в цілому по сої, у господарстві отримують досить непогану рентабельність даної культури», — коментує представник Credit Agricole Bank Олександр Бондар.

Всупереч стереотипам

У пошуках ефективних способів підвищити врожайність без збільшення витрат аграрії нерідко експериментують із сівозміною. Такі досліди привели до того, що зараз багато агровиробників сіють сою по сої три роки поспіль. За їхніми словами, саме на третій рік вдається отримати найбільший урожай.

Наприклад, такої технології дотримуються на підприємстві «Персей-Агро». За словами головного агронома господарства Андрія Патрила, під час вирощування сої по монокультурі є кілька переваг.

«Таке рішення ми прийняли свідомо. Це дозволяє нам сіяти середньостиглі й пізньостиглі сорти. Плюс, кожного сезону врожайність культури на одній ділянці підвищується, і третій рік — це пік врожайності сої на полі», — розповідає Андрій Патрило.

Водночас агроном уточнив, що така сівозміна зовсім не замінює інокуляцію. Тому не варто економити на біодобривах.

«Так, бульбочкові бактерії залишаються в ґрунті. Але їх не буде стільки, скільки необхідно для високої врожайності. Якщо ми ставимо собі планку вийти в заліку на 3,5 т/га, інокуляцію треба проводити щоразу. І, звичайно, додавати мікроелементи, які допомагають життєдіяльності бактерій», — доповнив фахівець.

Погода «у справі»

Що ж до погодних умов, то цей рік виявився досить специфічним. Весна була швидкою і спекотною, а після — дощове літо без особливо високих температур. Така погода вкрай негативно позначилася на зернових, які не встигли зібрати до початку опадів. А ось для бобової культури літні дощі створили ідеальні умови для вегетації і закладання гарного врожаю.

По-перше, опади дозволили сої надолужити згаяне в зростанні. Під час весняної спеки на багатьох підприємствах сходи були дуже пізніми. Іноді посіви, які встигли зійти, зупинялися в розвитку. І літні дощі в багатьох регіонах буквально врятували урожай бобових. Важливість своєчасних опадів для сої вже у перший рік вирощування відчули на підприємстві «Агровіт», яке входить до агрогрупи «Агрейн».

«Спочатку соя добре зійшла, почала рости. Але потім почалася спека, коренева система ще не була настільки розвинена, щоб діставати вологу з ґрунту, тому ріст трохи призупинився. На щастя, у липні пішли дощі, і соя знову потягнулася вгору», — розповідає головний агроном підприємства Олександр Подолянюк.

По-друге, висока вологість повітря завадила розвитку павутинного кліща. У деяких регіонах для профілактики проводили по 2 обробки інсектицидом, в інших областях аграрії обійшлися однією крайовою обробкою. А ось в Житомирській області кліща на полях спостерігали ще в далекому 2015 р., тому інсектицид на поля не вносили взагалі.

Звісно, опади принесли сої не тільки користь. У деяких регіонах через підвищену вологість на посівах розвинулися такі хвороби, як пероноспороз, септоріоз і склеротініоз. На щастя, агрономи вчасно обробили поля, і значної шкоди для врожаю не було.

Урожаю бути!

Згідно з прогнозами аналітика олійного ринку Юлії Іваницької, в 2018 р. очікується валовий збір врожаю сої на рівні 3,8-3,9 млн т. Ми ж, відвідавши 6 регіонів і 11 підприємств, побачили, що потенціал у цьому році великий. У середньому, в різних регіонах соя показує хорошу врожайність — від 2,5 т/га в умовах посухи і на піщаних ґрунтах до 5,2 т/га на чорноземі та з хорошою вологозабезпеченістю. Більш того, на окремих полях ми нараховували біологічну урожайність понад 7,5 т/га, а це серйозні заявки!

«Кажуть, що рік нетиповий, як і минулий, та це все не повинно впливати на результат роботи. Нам природа дає можливість внести те, що треба, саме в тій фазі, коли треба, і потрібно встигнути це зробити. Хто запізнився і не зміг закінчити обробку чи посів, або прибирання в оптимальних умовах — той і в програші», — каже директор підприємства «Лайф-Інвест» Юрій Гнатюк.

Також варто відзначити, що соя вже давно не є для аграріїв незвичайною чи новою культурою і надійно «вросла» в українські землі. Сподіваємося, бобова не втратить свої позиції і тішитиме виробників хорошими врожаями.

Такі підсумки тижневої пригоди агрокспедиторів по бобах. Але ми не прощаємось і навіть не розпаковуємо валізи, адже вже через тиждень стартує АгроЕкспедиція Кукурудза-2018. Кажуть, аграріям є чим нас здивувати. Що ж, подивимося. А ви з нами? :)