Комар Анатолій Миколайович

Народився 31 березня с. Велика Кісниця, Вінницької області.

 Освіта:

• Вища, за фахом агроном.

Професійна діяльність:

• Працював водоносом, бригадиром, агрономом дільниці.
• Був  секретарем партійної організації.
• 1986 р. — голова колгоспу в с. Тростянець, Вінницької області.
• З 1998 р. — співзасновник та генеральний директор ПОП «Рідний край»,

Політична діяльність:

• Член Аграрної партії України.
• Депутат Ямпільської районної ради.

Декларація Анатолія Комар

Цитати:

• «Якщо ти вибудував своє бачення, маєш свою лінію, думку — її треба дотримуватися. Бо в житті так: один раз відступився, другий раз уже легше, третій раз це стає звичкою, а потім ти стаєш ніким. Людина, яка має свою думку і позицію, заслуговує на повагу. А той, хто постійно змінює ці думки — це просто «кивень». Мені доводилося дуже багато таких бачити, тих, що лише головою кивають. Людина того й називається людиною, бо має право вибору». (Kurkul, листопад, 2017р.)

• «Рубля і дурний зробить, а от використати його правильно — наука. Ви знаєте, річ у тім, що я, напевно, з народження трудоголік. Робота — це моє життя. Я люблю професію агронома, люблю поле, землю, люблю займатись сільським господарством. А за стільки років дружина до цього звикла, і коли я деколи приїжджаю раніше додому, вона питає: «А чого ти так зарання приїхав?». Хвилюється, чи я випадково не захворів. Цей режим мені подобається. Для мене навпаки незвично пізно вставати. Я тоді відчуваю якийсь психологічний дискомфорт, що я когось не побачив, не почув, хтось мене не побачив». (Kurkul, листопад, 2017р.)
• «Якщо ти вимагаєш свободи, ти повинен бути готовим дати її комусь іншому. Але головне — ти маєш сформуватися так, як ти хочеш, мабуть, тому я в народні депутати й не пішов. І добре, бо тоді б не зробив того, що хотів. От кажуть: «Треба народити та виховати сина, посадити дерево та побудувати будинок». Але я не синів хотів виховувати, а усіх, хто був поряд зі мною. Цілий колектив, ціле село, цілий район. Не будинок будувати, а міста. Не дерево хотів садити, а цілі сади. Мені завжди було мало однієї хати, одного саду й виховання однієї людини. Завжди мені було потрібно більше».  (Kurkul, листопад, 2017р.)

Стиль життя:

• Сім'я: одружений. Має двох синів та двох онучок. Молодший Василь пропрацював чотири роки в прокуратурі, звільнився, здобув аграрну освіту й нині працює з батьком на посаді заступника директора з правових питань.
• Хобі: філософія та психологія. Пише вірші на теми, більше пов'язані з життям.
• Уривок з вірша: «Батьківська хата сиротою,
  Стоїть, обнявшись з лободою.
  Посліпли вікна, згнив поріг,
  Кудись подівся оберіг…
  Лежать господарі мої
  На кладовищі на горі.
  Не всі уважили їх діти,
  Немає тут де правди діти.
  Одним з граніту обеліски,
  А іншим тесані хрести,
  А в когось й бур'янами поросли…» 
• Про вуса: вуса Анатолія Миколайовича є незмінними вже близько 40 років.
• Про книги: оскільки Анатолій Комар дуже любить читати, часто знаходить у галузевій літературі щось цікаве про ту чи іншу культуру, технологію, такі публікації збирає в спеціальні папки. Читати любить здебільшого друковану літературу, бо там можна креслити, робити помітки й виділяти важливе маркерами.

• Про що мріє: зібрати 100 ц/га пшениці та увійти в український клуб «100 центнерів».
• Волонтерство: ще до закону про декомунізацію аграрій переніс з подвір'я районної адміністрації пам'ятник Леніну, а замість нього поставив Богдана Хмельницького. Допомогав ставити пам'ятники брацлавському полковнику Данилові Нечаю і вінницькому полковнику Івану Богуну.

• Життєва позиція: треба жити так, щоб не потрібно було від когось ховатися і не соромно було зустрітися з якоюсь людиною. Прожити життя достойно і не паразитувати, а нести відповідальність і за себе, і за тих, кого «приручив».
• Головне життєве гасло аграрія: «У житті, як у вогні — броду нема».