Земельний банк насіннєвого господарства «Корона», що вже 13 років працює в Баштанському районі на Миколаївщині, складає близько 2 тис. га. Але сьогодні конкуренція з боку сусідів настільки серйозна, що агрофірма змушена буквально відстоювати кожен гектар орендованої землі.

Про те, як «Корона» працює в умовах жорсткої земельної конкуренції, Kurkul.com розповів директор цього господарства Володимир Онищук. У рамках АгроЕкспедиції Пшениця 2018 ми встигли не тільки поговорити з ним про особливості агробізнесу в південному регіоні, а й проінспектували «коронні» поля.

Читайте: АгроЕкспедиція Пшениця 2018. День 1. Миколаївська область: Радсад, Корона, НІБУЛОН

Kurkul.com: Розкажіть про своє господарство.

Володимир Онищук: Ми працюємо на ринку вже давно.  Із 2005 року почали серйозно займатися сільським господарством. Землі орендували на території чотирьох сільрад, але від однієї відмовилися. Бо було не дуже зручно і вигідно. На сьогодні маємо багато спеціалістів і необхідну техніку.

Ми є насіннєвим господарством. Сіємо пшеницю, ячмінь, льон, горох, ярий ячмінь, просо, соняшник. Стараємося дотримуватися сівозміни: такого, щоб соняшник по соняшнику, у нас немає. Навіть на площі в 2 тис. га сівозміни не так просто дотримуватися, обставини змушують корегувати плани в сівозміні. Увесь час, так би мовити, йде «рух землі», бо хтось або хоче зайнятися самостійно господарством на своєму паї, або знаходить інше призначення.

Найбільше в нас озимої пшениці — 880 га, соняшника — 600 га. Озимий ячмінь займає 380 га, горох — 75 га, льон олійний — 50 га, ярий ячмінь — 45 га та просо — близько 40 га. Цьогоріч навіть спробували посіяти 5 га вівса. Це нетрадиційна для півдня України культура, але, як виявилося, попит на неї є.

Kurkul.com: Як ви сформували земельний банк у 2 тис. га?

Володимир Онищук: Звісно, землі орендуємо. Однак працюємо безпосередньо із власниками земельних паїв. Державні землі не беремо в оренду: мали такий досвід, але вирішили відмовитися.

Із державою чи громадою було дуже важко працювати. Коли ми заходили господарювати, вільної державної землі вже фактично не було — вона перебувала чи в оренді, чи в суборенді.

Kurkul.com: Із якими земельними проблемами стикаєтеся зараз?

Володимир Онищук: Рівень конкуренції серед агрофірм такий, що навіть у районі все дуже складно. Торік у нас, наприклад, з’явилися нові сусіди, які вирішили освоювати місцеві землі. Засільський цукровий завод («Юкрейніан Шугар Компані») отримав €20 млн на експансію земель і планував там вирощувати цукрові буряки.

Ці сусіди прийшли в район і почали піднімати на 50% орендну плату за землю, наробили шуму з паями, договорами. Одразу з'явилися «чорні» реєстратори, які оформили подвійні договори та багато іншого. Зрештою цього року ці цукровики нібито отримали менше фінансування, їхня активна експансія практично зупинилася, а землю передали у суборенду.

Kurkul.com: Яка ціна такої конкуренції?

Володимир Онищук: Відсоток орендної плати вже не фіксується. У 2016 році ми платили 1 600 грн/га. А коли в район зайшли конкуренти і підняли орендну плату до 3000 грн/га, то ми всі потягнулися за ними й теж підняли. Зараз наші пайовики отримують близько 2 300 грн/га на руки. Платимо просто за гектар, незважаючи на те, хороший він чи поганий. Виходить, сьогодні непросто розширювати землі.

Kurkul.com: Ви сідали за стіл переговорів із сусідами-конкурентами?

Володимир Онищук: Конкуренція за землю йде дуже велика. Сьогодні за кожен клаптик землі воюють, судяться, гризуться, сваряться, друзів немає, і на це все ще зверху приходять олігархи.

Ці великі компанії приходять, ми сідаємо за стіл і домовляємося за орендну плату 2 000 грн/га, а вони платять 2 150 грн/га. Таких компаній багато, вони дають плату на 100 грн більше, але ніхто не знає, чи виправдовує це прибутковість. Тобто є дуже багато неврегульованих питань, які, на жаль, сьогодні нам не в плюс.

Я вже колись говорив нашим депутатам, що дарма вони бігають за МВФ чи за іншими інвесторами. Тут на місці є власний інвестор, який готовий працювати і вкладати в Україну. Просто дайте можливість нормально працювати, не заважайте нам! Поки ж ми маємо те, що маємо.

Kurkul.com: Чи є ще якийсь тиск із боку конкурентів?

Володимир Онищук: Близько 50% сільгоспвиробників сьогодні працюють у тіні. Так звані одноосібники зібрали вже по тисячі гектарів землі, але платили усього по 200 грн податків на місяць. Часто у них навіть робітники не працюють згідно вимог чинного законодавства. Є комбайни, є трактори, є земля, є пайовики, які ніде не зареєстровані… І ці підприємці декларують якісь копійки — по 100 грн із гектара та не платять ні прибуткових, ні соціальних внесків. І жодні перевірки їм не страшні.

А теж користуються соціальними пільгами, їхні діти ходять у школи.

Юридичні особи, як ми, сплачують у бюджет близько 2,5 тис. грн. До нас приходять перевірки, накладають штрафи.

То чого інші мають податкові привілеї? Візьміть із тих одноосібників хоч півтори тисячі гривень...

Ми неодноразово пропонували і місцевим, і народним депутатам, податковим службам зробити всім єдиний податок. Якщо є гектар землі, то хай всі платять приблизно нарівні.

Але законодавство сьогодні, на превеликий жаль, не на нашому боці — щось зробити практично нереально.

Kurkul.com: Як Ви охарактеризуєте аграрну політику в Україні?

Володимир Онищук: Я не скажу, що зовсім неможливо працювати. Можливо, але більшість свого часу доводиться витрачати, боротися з цими вітряками, які створили самі ж чиновники.

Наприклад, раніше були інспекції сільського господарства, які перевіряли і штрафували. Не здивуюся, якщо зараз ще щось придумають замість того, аби зробити все зрозумілим. Хай введуть єдиний податок для сільського господарства, щоб він був зрозумілим для всіх. Тоді не потрібно буде утримувати бухгалтерію і так само фіскальних працівників, які потім повинні слідкувати за кожним видом податку.  

Тоді цей підприємець хай продає чи робить зі своєю продукцією що хоче. Він сплатив податок і можете жити спокійно. Краще працює — отримує більше прибутку.

Але загалом ми повинні розуміти: в Україні вже все, що можливо, — у руках «власть  імущих». Тільки земля не вся.  Сьогодні поставлене завдання, щоб забрати і землю. Але буде краще чи гірше - ніхто не знає…

Як на мене, показовим у земельному питанні є приклад Європи. Там у фермерів, в основному, земельні наділи по 10-30 га, але вони повноцінно на них господарюють. Європейський фермер на такій земельній «стрічці» має все, починаючи від маленького тракторця і закінчуючи комбайном. Він не знає що таке фіскальна служба чи брак фінансування. Він щаслива людина.

Kurkul.com: Розкажіть про фінансові ресурси свого підприємства.

Володимир Онищук: Насправді нам не вистачає доступу до фінансового ресурсу, щоб можна було сьогодні купити, повністю оновити, наприклад, парк техніки.

Щоб нам не відставати від Європи, маємо оновлювати техніку, брати, як у них, більш продуктивну й економічну. Тільки тоді можна рухатися вперед і конкурувати з європейськими виробниками.

Ми користуємося кредитами в банках. Гроші беремо переважно для оновлення техпарку, адже наш банк-партнер пропонує для цього низькі відсотки — 15-17%.

Це добре, що в нас у Баштанці (районний центр — авт.) є нерухомість, яка може виступати заставою для банку. А більшість села не може цього робити, їхня нерухомість нічого не варта на ринку, то отримати кошти для села — велика проблема.

До того ж  у людей дуже багато коштів на руках. Готівку тримають і юридичні особи. Але вони все одно користуються кредитами.

Kurkul.com: А яка техніка зараз є у «Короні»?

Володимир Онищук: Парк різноманітний: є і вітчизняна, й імпортна техніка. Як я казав, на сьогодні ми не можемо дозволити собі закупити ту техніку, котру хотілося б. Але ми потихеньку йдемо до цього, розвиваємося, але не такими швидкими темпами.

Ще дивимося в сторону сучасних програм для ведення господарства. Можливо, впроваджуватимемо якісь IT-розробки.

Kurkul.com: Чим похвалитеся як насіннєве господарство?

Володимир Онищук: Статус насіннєвого господарства ми отримали ще 2007 року. У районі ми залишилися одні — справа нелегка, втомилися всі. Бо що робить для нас, насіннєвих господарств, держава? Раніше аналізи та апробацію проводили безкоштовно, то сьогодні ми державі платимо 50%.

Kurkul.com: Чиє насіння вирощуєте?

Володимир Онищук: Ми є насіннєвим господарством дуже давно, то працювали з різними селекціями. Вирощуємо як насіння вітчизняної селекції, так і європейське (виробництва Австрії та Німеччини), і канадське.

Але з іноземною селекцією є проблеми. Європа закрила цей ринок, ми б залюбки «виношували» їхню селекцію, але ми обмежені у ліцензійних угодах і не можемо її продавати. Сіємо винятково для себе, експериментуємо, досліджуємо.

Колись вирощували насіння і російської селекції. Але на практиці в нашій зоні це насіння давало менші результати, ніж вітчизняне. Наприклад, зерно краснодарської селекції не пішло в нас. Воно подібне до одеської, але коли комбайни заходили, то одеське завжди давало більшу врожайність.

Для зберігання маємо власні склади підлогового зберіганя. Можемо зберігати в себе десь близько 5 тис. т зернових  і до 2 тис. т соняшнику.

Kurkul.com: Які результати зазвичай показують бункери у вашому регіоні?

Володимир Онищук: Торік у середньому з гектару пшениці отримали 4,5 т/га. Максимально  було 6,4 т/га. А наш власний рекорд — 7,2 т/га пшениці.

Kurkul.com: А інші культури показували хороші результати?

Володимир Онищук: Позаминулого року ми отримали рекордну врожайність гороху для нашого регіону: без зрошення зібрали по 4,7 т/га. Тобто на богарі ми традиційно розраховуємо отримати  2 т/га, а тут вийшло вдвічі більше. Торік отримали вже 3 т/га.

Kurkul.com: За яким принципом працюєте з іншими культурами — соняшником, льоном та горохом?

Володимир Онищук: Соняшник ми сіємо класичний, не високоолеїновий. Для останнього потрібні окремі склади, а в нас поки немає можливості збільшити потужності  зберігання.

Погодні умови на Миколаївщині дозволяють збирати соняшник без досушування, то обходимося навіть без сушарки. Так би мовити, природнім шляхом.

У нашому регіоні та й уже по всій Україні поля соняшника буквально страждають від вовчка. Тому з року в рік тестуємо різні технології, закладаємо демо-поля.

У нашій зоні вирощуємо олійний льон. Зі збутом, на щастя, проблем немає, адже близько порти. Головне — більше виростити.Торік льон дав урожайність у межах норми для півдня: зібрали 2 т/га. Це був не найкращий рік для льону, бо колись ми отримували і більшу врожайність.

Володимир Онищук: Льон на Миколаївщині вирощувати можливо та нескладно

Kurkul.com: А які загалом витрати на гектар?

Володимир Онищук: Цьогорічні цифри поки точно не назву. А от торік, наприклад,  вирощування пшениці обійшлося нам близько 12 тис. грн/га. Виходить, із гектару ми зібрали 4 т зерна, а щоб покрити витрати, віддали 3 т.  Ці гроші пішли на закупівлю посівного матеріалу чи засобів живлення й захисту.

Але природа, на жаль, іноді підкидає нам неприємні сюрпризи. Ми маємо пристосовуватися, і через те витрати на вирощування зростають.

Так, років п’ять тому ми працювали фунгіцидами раз на сезон. Цього ніби вистачало для захисту. А зараз, на жаль, з’явилися такі хвороби рослин, яких не завжди вдається позбутися навіть за дві-три обробки.

Kurkul.com: Як обираєте систему живлення і захисту рослин?

Володимир Онищук: Є багато факторів, у тому числі і ціна, і власний досвід, і специфіка регіону.

Часто ми підходимо як до іноземних, так і до українських виробників ЗЗР та просимо рішення із більш-менш прийнятною для нас ціною. Зрештою, агрохімію купуємо у різних компаній. На щастя, є дуже багато продуктів, як-от у компанії «Август-Україна», які подеколи перевершують багато інших.

Зараз ці препарати складають велику частину наших витрат. Тобто якщо додати ще податки та орендну плату, паливно-мастильні матеріали, заробітну плату та витрати на техніку, то сума вийде немаленька.

Kurkul.com: Скільки обробок проводите?

Володимир Онищук: У нас виходить чотири обробки. Нам просто рівень прибутковості не дозволяє «ходити» більше. Є, звичайно, господарства, де проводять і сім обробок. Але бачу, що подекуди наші врожаї нарівні незалежно від кількості обробок.

Ми розуміємо, якщо буде більше витрат, то не факт, що ми їх перекриємо. Це залежить не тільки від хімії, а й від погоди та технології.

Kurkul.com: Дякуємо за розмову! І щиро бажаємо, щоб цього року урожай Вас приємно здивував!

© Катя Капустіна, Kurkul.com, 2018 р.