Бретон

Історія

Бретонський кінь належить до важко упряжного типу. Він має дуже давню історію. Існує думка, що породі більше 4000 років і вона була завезена в Європу арійцями з Азії. За іншою версією предками бретонської коні були тварини що розводились кельтами. Батьківщиною бретонської породи є північно-західний район Франції Бретань, звідки й походить її назва. Бретонців схрещували з першеронами і норфольками, арденськими і булонськими кіньми.

З доби середньовіччя відомо два типи бретонця: Сомье і Руссо. У 19 столітті сформувався тип, відомий як поштовий (постьер). Цей тип характеризується здатністю до швидкого люру. Ще один тип бретонського коня називається корлайський. Його виведення грунтувалося на гірських поні і зараз він зустрічається вкрай рідко. Порода дуже популярна у Франції та широко експортується по всьому світу.

Стандарт породи

Бретонський кінь має гармонійну тілобудову, його середня висота в холці досягає 155 – 160 см, обхват грудей 200 – 210, обхват п’ястка до 25 см. У цих коней груба голова з рівним профілем, ясними очима і маленькими, низько посадженими вухами. Вони мають коротку, сильну, трохи вигнуту шию, відносно короткі, але сильні плечі, коротке, широке і потужне тіло з округлими ребрами, дуже потужний круп. Ноги конячок короткі і сильні з добре обмускуленним стегном.

Бретонці найчастіше бувають рудої, рудо-чалої, гнідої, гнідо-чалої масті. Трохи рідше зустрічається сіра, ще рідше – ворона.

Господарська характеристика

Використовують бретонців в транспортних і сільськогосподарських роботах на фермах. Також їх вирощують на м’ясо. Завдяки своїй жвавості бретонець протягом довгих років використовувався як армійський, упряжний, в’ючний, поштовий і навіть як верховий кінь. Часто його використовують для поліпшення порід в Іспанії, Італії і навіть в далекій Японії. Зокрема використовували при виведенні торійської породи коней.

Бретонська кінь невибаглива, витривала, працездатна. Вона легко пристосовується до будь-якого клімату.