Зем’ятука

Історія

Зем’ятука або жмудській кінь є старовинною породою. Родом вона з Литви. В даний час це дуже рідкісна порода, так як залишилося дуже мало її представників. Походження цього типу коней достеменно невідомо. Ймовірно, предками породи був польський коник і тарпан. Також на формування з зем’ятуки вплинули російські породи і теплокровні польські. У 19 столітті до цих поні доливали крові арабських коней, що вплинуло на зовнішній вигляд їх голови. Після Другої світової війни племінна робота в породі була спрямована на збільшення зросту поні.

У жмудській породі виділяють два внутрішньопородних типи: гарний компактний верхової і упряжні, з меншою часткою арабської крові. Жмудський кінь використовувся при виведенні литовської важкоупряжної породи коней.

Стандарт породи

Висота поні зем’ятука коливається від 135 до 145 см, коса довжина тулуба досягає близько 145 см, обхват грудей до 173 см, обхват п’ястка – 19 см. У представників цієї породи красива голова з великими очима і рухливими вухами, широка м’язиста шия, глибокі груди, досить прямі плечі, компактна і рівна спина, скошений круп і низько посаджений хвіст. Кінцівки у них короткі і м’язисті з добре оформленими копитами з твердим роговим покриттям. В цілому, жмудський кінь невеликий і компактний.

Забарвлення в жмудській породі переважно мишине, гніде, вороне, темно-гніде.

Господарська характеристика

Жмудській кінь невибагливий, відрізняється винятковою працездатністю і витривалістю. Він має значну життєву енергію, відмінне здоров’я і стійкість до хвороб. Ці поні можуть обходитися малими кількостями їжі, невибагливі до догляду та кормів. Вони рухливі і активні. Поні зем’ятука зазвичай мають спокійний і поступливий характер. Використовуються в основному для верхової їзди, легкої упряжі і польових робіт. Вони перевозять вантажі вагою до 1,5 т.