Італійський ваговоз

Історія

Перша в Італії порода ваговозів – відома також під назвою сільськогосподарський важкий кінь – явно нагадує ставних бретонців, які зіграли головну роль в її виведенні. Італійський ваговоз був виведений в Феррарі на півночі країни в другій половині дев’ятнадцятого століття після змішання крові неаполітанців з арабськоюі хакне, в результаті чого вийшла активна легка робоча конячка.

Коли згодом виникла необхідність в більш важких тваринах для потреб сільського господарства і важкої артилерії, селекціонери стали додавати кров важких булонців. І нарешті, в 1920-і роки за допомогою чистокровних бретонських жеребців порода італійських ваговозів знайшла свій теперішній вигляд. Племінна книга італійських ваговозів була відкрита в 1961 році. Допущеним до реєстрації коней на лівому стегнами ставлять тавро зі знаком породи: сходи з п’ятьма сходинками на тлі щита. Попит на ваговозів в Італії, як і всюди, невеликий, але італійських ваговозів все ще можна побачити на невеликих фермах, і крім того, їх вирощують на м’ясо.

Стандарт породи

Висота: жеребці 152–162 см., кобили 142–152 см. Масть переважно ігренева з лляними гривою і хвостом. Іноді темно-гніда. Квадратна голова з широким чолом, великими очима і ніздрями і маленькими рухливими вухами м’язиста злегка вигнута шия, правильно поставлені плечі, глибокі груди, короткий сильний корпус з широким злегка похилим крупом, короткі сильні ноги з і великими суглобами, короткі бабки і великі, гарної форми копита.

Господарська характеристика

Привабливий на вигляд, кремезний і м’язистий італійський ваговоз має хороший екстер’єр і жвавий крок. Він здатний підтримувати хорошу швидкість навіть з важкими вантажами. Жвавість ходу успадкована від бретонців, які зробили вирішальний вплив на розвиток породи.