Російська ваговозна

541
Російська ваговозна Джерело: jockeyclub.com.ua
Назва породи Російська ваговозна Russian weighty
Тип тварини Коні
Напрямок Коні - упряжні
Компанії племрепродуктори

Історія

Це порода невеликих ваговозів. Виведена вона методом складного відтворювального схрещування, добору та підбору за типом в умовах помірної годівлі та використання коней на сільськогосподарських роботах.З порід, використаних при схрещуванні, найбільше значення мали місцеві коні України, гірські ардени та деякі інші ваговозні породи (першерони, крупні бельгійські ваговози та ін.), а також орловський рисак.

Ввіз у Росію арденських жеребців гірського типу розпочався із середини XIX століття, а планомірну роботу з породою у нас почали вести з 60-х років того ж століття. Як наслідок, до 1904 р. в Росії було 376 господарств, в яких розводили арденів, а серед жеребців державних стаєнь вони становили 25,8 % кількості всіх плідників ваговозних порід. Затверджена порода в 1952 р. Порода розповсюджена майже в усіх зонах України.

Стандарт породи

Загалом російські ваговози невеликого зросту, але масивні, мають довгий, глибокий та широкий тулуб, короткі правильно поставлені, досить костисті з добре розвиненими суглобами кінцівки. В них прекрасно поєднуються сухість тілобудови, масивність та рухливість.

З вад екстер’єру бувають м’яка спина, клишоногість, шаблюватість кінцівок, перестроєність. Переважають масті: руда, рудо-чала, руда із сивиною, рідко гніда та гнідо-чала, інколи ворона, сіра. Середні проміри кобил кінних заводів 148–158–191–21 см, жеребців – 150–159–192–21,5 см. Жива маса жеребців 590, кобил – 560 кг.

Господарська характеристика

Нині російські ваговози набули великої популярності. Вони мають ряд переваг, які виділяють їх серед інших порід ваговозів. Високо цінується їх невибагливість до корму, здатність добре його засвоювати та зберігати вгодованість. В умовах кінних заводів та деяких племферм від 100 кобил одержують 85—95 лошат. Тривалість заводського використання племінних коней становить 20—22, нерідко 25—28 років. За 150—180 днів лактації отримують від кобил 2500—2700 кг молока, з них 1 – 1,2 тис. кг товарного, яке використовують для виробництва кумису. Молочна продуктивність кобил кращих родин Новоолександрівського кінного заводу становить за 5 місяців лактації 1600—2000 кг молока. Характерною ознакою коней цієї породи є висока скороспілість – вони закінчують свій ріст до трирічного віку.