Піщана

Історія

Різновид піщаних лисиць (на латині назва звучить як «Vulpes rueppellii») відносяться до напрямку ссавців порід лисиць, з родоводом псових. Вперше зазначив особливість породи один з відомих німецьких зоологів – Едуард Рюпель (роки життя: 1794–1884), тому представлена ​​лінія лисиць існує, як пам’ять про вченого. Основні місцевості, де надається можливість зустріти екземпляри піщаної лисиці, розміщуються на пустельних регіонах Сахари, тривалістю, починаючи від Марокко і Тунісу, а закінчуючи Єгиптом і Сомалі. Стандартними територіями проживання є піщані, або кам’янисті області пустель. На жаль, за останній час, на територіях Ізраїлю, представлений вид все далі наближається до межі зникнення, оскільки постійно конкурує з екземплярами породи бурої лисиці. Відомо, що бурі лисиці активно розширюють власний ареал, регулярно переміщаючись за поселеннями, які будують люди, все далі в пустельні глибинки. Такими процесами супроводжується витіснення піщаних лисичок, оскільки їм доводиться знаходити собі нові оселі, щоб бурі лисиці не могли туди потрапити, найчастіше це більш екстремальні місцевості. Через те, що чисельність представленої різновиди постійно зменшується, урядом Ізраїлю був виданий закон про охорону тварин на територіях ізраїльських заповідників. Оскільки порода ретельно охороняється владою, будь-яке заподiяння шкоди, або полювання на піщаних лисичок карається законом.

Стандарт породи

Середніх розмірів конструкція тулуба, статура досить мускулиста і підтягнута. Мордочка коротка, з акуратними лініями. На невеликій голові розміщені масивні широкі вушка. Шерстяний покрив  густий, пухнастий, з властивим підшерстям. Кінцівки середніх розмірів, добре опушені, на лапках внизу є м’якенькі подушечки, які гарантують захист, що є просто необхідною тварині, мешкаючи при подібних екстремальних жарких кліматичних умовах.

Господарська характеристика

Лисиці істотно домінують серед інших лисячих ліній, оскільки з народження для них характерний чудовий зір, крім того лисички чудово володіють своїм слухом, завдяки чому здатні відчути свою здобич на великих відстанях, також у пердставників дуже чутливий нюх. Постійно проживаючи в пустельних місцевостях, тварини адаптувалися до умов нещадних пісків, тому крім того, що у них розвинулася здатність довго перебувати на пекучому сонці, лисички також здатні довгий уривок часу не вживати воду. В основному, щоб підтримувати достатню кількість води в організмі, піщані звірята намагаються добувати вологу з їжі, яку вони регулярно вживають, з чого можна зрозуміти, що харчовий раціон складений в основному з водних продуктів.