Блакитний Лейстер

Історія

Блакитний лейстер – це довго-шерстна порода овець, яка була виведена за схемою Роберта Бакеуелла в Дішлі, Лестершир в вісімнадцятому столітті. Спочатку порода була відома, як дішлі лестер, а потім гексхем лестер, через поширеність породи в Нортумберленді. Назва блакитний лейстер стала відома на початку XX ст. У 1970-х роках блакитний лейстер був експортований до Канади. Експорт замороженої сперми з Сполученого Королівства тепер використовується для розширення генетичного різноманіття в Канаді та Сполучених Штатах. Ця порода вирощується, перш за все, для м’яса, але їх вовна стає все більш популярною для використання у побуті.

Стандарт породи

Вівці породи блакитний лейстер великі, міцної статури, трохи приземкуваті і розтягнуті. Їх відмінна риса – безрога голова середніх розмірів з темно-блакитний шкірою, яка просвічує крізь короткі білі волоски (звідси назва породи) і римський ніс. Блакитна овечка лестер може також бути коричневою на обличчі. У овець цієї породи довга, міцна шия, широка спина, добре виконана задня третина тулуба. Вовна – довга, тонка, блискуча, густа в руні хвиляста і іноді з завитками, легко розчісується.

Господарська характеристика

Висота в холці у баранів – 90 см, вівцематок – 85 см. Жива маса баранів – 115 кг, маток – 70–80.Вовна довжиною 8–15 см., тонина — 56–60. Пряжа з вовни має хорошу міцність і зносостійкість. Шерсть більш тонкого асортименту цінується за схожість з мохером і використовується для виготовлення елітного фетру. Настриг немитої вовни — 2,0 – 4,5, чистого волокна — 1,0-2,0 кг. Вівцематки породи високою плодовитістю — 220–250 %. Добова молочність становить 2,8–3,4 кг молока.