Ставропольська

Історія

Історія породи ставропольских овець починається в далекому 1915 році. У той час селекціонери ставропольського краю боролися за покращення племінного стада новокавказських мериносів. Спочатку цю породу розводили шляхом чистопородного розведення з огляду на те, що була поставлена ​​мета зберегти ключові переваги мериносів: довгу рівну вовну і хорошу пристосованість до суворих умов життя. Але незабаром було прийнято рішення про схрещення самок з цього стада з американськими рамбулье для поліпшення зовнішнього вигляду, якості вовни і збільшення живої маси тіла. Після ряду схрещування на світ з’явилися представники ставропольської породи овець.

Стандарт породи

Ставропольські вівці відносяться до порід з сильною і міцною конституцією з хорошими пропорціями тіла. Шерсть овець цінується у всьому світі за її якості. На дотик вона м’яка і ніжна, і разом з тим – пружна і міцна. Руно рівномірне по всій довжині, білого кольору і штапельної структури.Тварини є власниками глибоких грудей, прямої і міцної спини, сухих і правильно поставлених ніг. Самці – з спіралевидними рогами, маки – шуті.

Господарська характеристика

Жива вага самців досягає – 146 кг, самок – 80–90 кг. Максимально можлива д довжина вовни становить 16 см у самок, і 12 см у баранів. Густота вовни перевищує 6500 волокон на 1 кв. см. Якість тоніни – 64–70 класу. При цьому більше ніж у 40 % тварин якість може бути і вище 70 класу. Максимальний настриг вовни становить 25 кг з виходом чистої вовни 50 і більше відсотків.

При забезпеченні тварин усіма сприятливими умовами, плодючість буде вкрай висока: на 100 маток – 130–140.