Аппенцелльська

Історія

Представники аппенцелльської породи кіз були виведені складним шляхом, і пройшло досить багато часу, щоб порода могла постати перед людством такою, якою є насправді. Протягом багатьох століть, на територіях швейцарських кантонів Аппенцель і Санкт-Галлен виводивсярізновид, який у власному генетичному фонді має спорідненість з більш відомим різновидом – зааненською. Як відомо, обидва різновиди відносяться до молочних типів. Практично завжди, обидва різновиди використовують для продукування високоякісної молочної продукції. Якщо розглянути статистичні показники про чисельність представників аппенцелльської породи, то чітко можна побачити, що за останні століття, або, вірніше, десятиліття, порода все більше зникала, і тільки за останні роки різновид був помічений, досліджений і зараз їх кількість зростає з кожним днем ​​і попит з кожним роком збільшується.

Стандарт породи

Екстер’єр: тварини середніх розмірів, могутня статура, причому у цапів тіло значно ширше, ніж у кіз. Сильні ноги, які гармонійно розташовані в пропорціях до всього корпусу, роги у породи повністю відсутні. Жива вага цапа близько 60 – 65 кг, висота – 80–90 см, жива вага кози – від 40 до 45 кг, а висота становить приблизно 75–85 см. Зовні кози мають довгий вовняний покрив, з красивим, білосніжним забарвленням, що генетично притаманне аппенцелльському різновиду.

Господарська характеристика

Продуктивність порівняно досить висока. Так, за лактаційний період (що триває 250–270 днів), кози продукують від 700 до 800 літрів високоякісного молока з жирністю до 2,9 %, кількість білка – 2,7 %. Хоча порода відрізняється витривалістю і не вибагливістю, все рівно варто краще поводитись з козами і розводити в хороших умовах, тому що від якості життєвих умов тварин залежить користь, яку приносять аппенцелльські кози.