Кіко

Історія

М’ясна порода кіз кіко, родом з Нової Зеландії, назву порода отримала від слова «кіко», що в перекладі з мови маорі означає «м’ясо». Виведена вона у

1980 році. Селекціонери за генетичну основу взяли місцевих диких кіз, особливістю яких було непогана молочна продуктивність. Ці кози мають свою окрему історію, яка пов’язана з Великобританією. Схрестили диких кіз з представниками м’ясного типу – англо-нубійських і тоггенбургзької породами кіз. Кіко найбільшою мірою успадкували хороші м’ясні якості, тому швидко почали затверджуватися на ринку. Не дивлячись на те, що розміри кіз кіко середні, виходить багато високоякісного м’яса. Офіційно порода зарахована до реєстру в 1986 році, а через десяток років вперше потрапила в США, де придбала популярність. Особливо активно кіко почали розводити в північних штатах, оскільки несприятливі погодні умови мало впливають на продуктивні якості. Порода кіз кіко широко розповсюджена в Новій Зеландії, а також Австралії і США. Для них добре підходять високогірні пасовища Карпат.

Стандарт породи

Найчастіше можна зустріти кіко з бурим, або білим забарвленням шерсті, рідше більш темні відтінки, включаючи і чорний колір. Тулуб щільний з добре розвиненою м’язовою системою. Голова невелика, профіль римський. Окрасою цапів є роги, які можуть виростати до вражаючих розмірів при цьому закручуючись всередину, на зразок баранячих. У кіз ріжки маленькі, тонкі, прямі. Цапів легко відрізнити від кіз за наявністю так званої цапиною борідки – пучка довгої густої вовни. Вуха і в самок, і в самців великі, тому звисають вниз. Грудина велика, шия довга, м’язиста. Спина рівна без вигинів., ноги міцні, середньої довжини, пристосовані до активного пересування по не стійкій місцевості. Якщо кіко перебуває в широтах з теплим кліматом, то шерсть цілий рік коротка, а в країнах з холодним кліматом, шерсть починає рости і ставати густішою ближче до зими.

Господарська характеристика

Порода відноситься до середньо-важкого типу, тому не відрізняється великими розмірами. У стандартних умовах козел набирає до 70 кг, а коза до 60 кг. Якщо подбати посилено про кіз, то деякі особини можуть досягати до 90 кг. У домашніх умовах розводити кіко дуже вигідно, оскільки вони дуже добре розмножуються. Зазвичай коза призводить двох, а іноді і трьох козенят, які швидко ростуть і набирають у вазі на живильному козячому молоці. Молока проводиться не надто багато, тому доїти козу не можна інакше козенята будуть недоїдати, а внаслідок цього відставати в розвитку.

Кіко може адаптуватися практично під будь-які, навіть самі несприятливі погодні умови. На рахунок їжі, кози абсолютно не вибагливі і можуть довго залишатися без зелені, жити тільки на одних кормах. Мають міцний імунітет і практично ніколи не хворіють. Головним недоліком є ​​прояв агресії, але в порівнянні з достоїнствами, він незначний.