Хінт

Історія

Розведенням породи хінт активно займалися індійці. На територію європейських країн птахи потрапили в 1860 році. Півні дуже популярні серед любителів півнячих боїв і нині вважаються ідеальною спортивною породою.

Стандарт породи

Тулуб у хінтів, невеликий, але широкий, що нагадує плоске яйце під нахилом. Пір'я щільно прилягає до тулуба. Голова маленька, гребінь майже не розвинений, шия середньої довжини з коротким оперенням, завжди пряма, що є характерною ознакою породи. Вуха маленькі, червоні, сережок немає, замість них темно-червона гола шкіра, вкрита щетиною. Плечі дуже сильні і широкі, виступають уперед, утворюючи «відстовбурчену лопатку». Живіт розвинений слабо, крила розташовуються високо, щоб не заважати битися. Ноги короткі, з гострими шпорами, широко розставлені, щоб утримувати рівновагу під час бою.

Півні і курки породи хінт дуже схожі одне на одного, тому стать розпізнають тільки за основними статевими ознаками.

Забарвлення птахів варіюється від яскраво-червоного, сірого, коричневого, чорно-білого до строкато-блакитного та інших відтінків.

Маса дорослого півня досягає 2,5, а курки — 2 кг.

Господарська характеристика

Порода хінт має яскраво виражений задирливий характер. Птахи миттєво вступають у бій, несамовито клюють противника і люто захищаються. Ця особливість дає можливість використовувати їх у поєдинках з іншими породами. За вдачею такі кури дуже довірливі й віддані. Вони швидко пристосовуються до хазяїна, впізнають його, ідуть до рук і не клюються. Це особливо важливо на виставках, коли птицю оглядають судді.

Курей породи хінт не бажано утримувати зі слабкими породами, так як вони можуть заклювати їх.

Порода не відрізняється високими показниками несучості. Курка може знести всього 50 яєць на рік.