Вчора українські соцмережі зарясніли повідомленнями: «На війні загинув відомий сировар Юрій Антонов». І справді його знали всі сировари країни, Юрій завжди підтримував маленькі ферми, вважав їх витонченими, а продукцію — найсмачнішою. Відтак допомагав їм збувати продукцію і ще 10 років тому фактично допоміг дрібним фермам уникнути вимирання. Також він організовував найбільші сирні фестивалі країни.

12 серпня Юрій Антонов загинув від поранень у бою під Ямполем Краматорського р-ну Донецької обл. Всього за кілька днів до трагедії Юрій разом зі своєю «сирною бандою» планував, як організувати сирний фестиваль цьогоріч. Сьогодні, віддаючи шану герою, згадуємо, яким був Юрій Антонов.

---

Юрій Антонов народився у Києві 16 жовтня 1980 р. У 2011 р. він з товаришем почав продавати в Україні імпортні сири.

«На той час у нас люди знали 2 види сиру. А Юрка заглибився в цю тему. Він не просто продавав сири, а знав технологію виробництва кожного, з чим його поєднувати та як правильно їсти. Я думаю, він справді був першим формаж’є (людина, яка вчить споживати сир)  в Україні», — пригадує голова Гільдії ремісничих сироварів Ірина Демʼянюк.  

У 2012 р. він заснував кооператив сироварень Cheesemania, який обʼєднав невеликих фермерів-сироварів. Тобто він бачив, що маленькі виробники не мають достатньо часу на продажі та брав цю функцію на себе. Кооператив продавав продукцію через сайт в Інтернеті, в мережі ресторанів та супермаркетів.

«На рівні кооперативу набагато легше вибудовувати співпрацю – один окремий дрібний виробник із декількома кілограмами сиру нікому не цікавий, а от якщо ти можеш запропонувати великий асортимент, подбати про регулярність і якість постачання – тоді шлях для кращої ціни відкритий. Такий кооператив централізує виробників, допомагає їм в організаційних, логістичних та маркетингових моментах», — говорив Юрій Антонов.

Згодом Юрій відкрив фірмовий магазинчик крафтових сирів у Києві на Володимирському ринку. В крамниці було представлено  понад сімдесят видів ремісничих сирів від кращих крафтових сироварень України. Після оголошення першого локдауну він закрив магазин і перейшов повністю на доставку.  

«Я люблю сири, добре знаюся на сирах, я вмію про них смачно розповідати, вмію підібрати, запропонувати, продати. Тож мережа магазинів з крутими ремісничими сирами —  це моя публічна мрія. Сподіваюся, вона втілиться у життя», — говорив він. 

Окремим напрямом його роботи стала організація Фестивалів сиру. Їх він проводив на різних локаціях, але найчастіше на ВДНГ. Фестиваль обʼєднував всіх сироварів України та його відвідувало понад 14000 відвідувачів. В рамках фестивалю вручали нагороди кращим виробникам сирів. 

Читайте також: Людина-промінь, людина-двигун реактивного літака — спогади друзів про Романа Дяжука

«Юра брав участь у різних фестивалях і до війни. На одному з таких ми познайомились і відтоді товаришували. Зазвичай за участь у фестивалі організатори вимагали по 6-8 тис. грн за місце, коли реальний виторг був — 2-3 тис. грн. І ми подумали, чому б нам не створити щось своє, з безкоштовним входом. Так у 2017 р. почалась історія Фестивалів сиру. Він дуже любив сироваріння, сировари любили його, тому нам дуже легко все вдавалось. При цьому ніколи не було цілі заробити на цьому грошей», —  розповіла Ірина Демʼянюк.

«Я була ініціатором фестивалю, бо також займалась сироварінням. А Іра Демʼянюк та Юра відтворили цю ідею і зробили все на вищому рівні. Далі у 2018 р. вони разом створили «Гільдію Ремісничих Сироварів України», де спілкувались з виробниками про проблеми галузі, технології, продажі. Всі фестивалі, які Юра організовував, відвідувало тисячі людей. Бо він  був настільки завзятою і світлою людиною, у роботу вкладав себе, що це не могло не виходити», — пригадує засновниця ГС «Вівчарство та козівництво України» Наталія Якименко.

«До війни він був найкращим в Україні знавцем крафтового українського сиру, його знав кожен виробник, не просто знав, а поважав, бо Юра завжди намагався допомогти, щоб споживач зустрів свого виробника», — зазначила Юлія Солодка. 

Після початку повномасштабного вторгнення Юрій Антонов добровільно доєднався до  Сил територіальної оборони Києва. Наталя Якименко пригадує, як приїжджала до нього на пост. Він, як завжди, був оптимістом і жартівником. Єдине сказав, що сири буде продавати вже після Перемоги.

Після того, як ворога вдалось вигнати з Київщини, Юрій почав волонтерити та доєднався до команди ТакМедБат. Він разом з іншими бойовими медиками навчав бійців домедичної допомоги. Також проводив курс з домедичної допомоги «Як рятувати життя». Цим він займався майже рік.

Його друзі пригадують, що Юрія весь час не покидала ідея мобілізації. Тому з травня 2023 р. він став  парамедиком в ЗСУ. Він продовжував проводити волонтерські збори, писав дотепні дописи, дегустував сири на передовій, які йому надсилали друзі-сировари. 

«Останнє спілкування було кілька тижнів тому. Відправила Юрі та його побратимам сиру зі Швейцарії, який тут роблю», — розповіла засновниця сироварні «Козачка» Тетяна Дядечко.

«З Юрою переписувалась минулого тижня. Розповідав, що хотів організувати Фестиваль сиру», — зазначила Наталя Якименко. 

«Я говорила з Юрою приблизно тиждень тому. Він дуже хотів, щоб ми провели цього року Всеукраїнський фестиваль сиру. Думав, що це реально. Я трохи з побоюванням ставилась, бо дуже багато учасників нашого сирного комʼюніті воює. Він заспокоював, що у нас все вийде», — пригадує останню розмову Ірина Демʼянюк.

А потім Юрія Антонова не стало…

Спогади друзів про Юрія Антонова

«Юра був світлим і позитивним. Навіть на фронті генерував ідеї і будував сирні плани. Він намагався змінити ставлення людей до сиру і цим самим допомагав фермерам розвиватись. Галузь втратила мислителя, ідейника та захисника», — повідомила Ірина Демʼянюк.  

«Юра беззаперечно зробив неоціненний внесок у розвиток ремісничого сироваріння в Україні. Боляче говорити про нього в минулому. Познайомилися на одному із фестивалів. Нас поєднувала спільна пристрасть — сир. Певний період постачала йому власні вироби. Потім, підтримували один одного та радилися на спільні теми. У мене є бажання якимось чином закарбувати в історії українського сироваріння його ім’я. Поки що не знаю як, але точно це зроблю!», — зазначила Тетяна Дядечко. 

«12 серпня – день, який назавжди залишиться в пам'яті всіх нас. Відхід Юри залишив пустоту, яку складно заповнити. Його роль в організації сирних фестивалів та поширення ідеї ремісничих сироварів була невимовно важливою. Він не лише допомагав людям відкривати для себе нові смаки та можливості, але й зводив їх до спільної родини, де кожен відчував себе важливою ланкою цілого ланцюжка», — повідомила Наталя Якименко.

«Ми, ще довго будемо лити сльози за ним та вити у простір, який не поверне нам втіхи від цього. Але ми ще живі і можемо робити те, що робив він за нього! В памʼять про нього, поки ми живі! Як сказав би Юрій Антонов: «Який сир Вам запропонувати? Який смак Вам подобається? Зараз у тренді сири, створені виробництвами тих, хто захищає. Та не забуваємо про тих, хто незважаючи на обстріли продовжує варити найсмачніший, найрідніший сир — український! Такого як він треба було зберігати у сейфі! Тільки не на війну! Він точно не мав там бути», — опублікувала допис Юлія Солодка. 

«Ти завжди будеш в моїй пам'яті, як найкращій вчитель, наставник і сировар. Ти так мріяв провести після нашої Перемоги наступний Всеукраїнський фестиваль сиру. Ми всі про це мріяли.Юра, дякую тобі за все чому навчив, дякую за захист нашої України. В родині сироварів України тебе буде дуже не вистачати. Легких хмаринок тобі. Як ти казав, буде мир, буде і сир... Але вже без тебе..», — написала  Марина Скрипченко.

---

Редакція Kurkul.com висловлює свої співчуття дружині та дочці Юрія Антонова, родині, побратимам, друзям та всій сироварній спільноті. Герої не вмирають!

© Kurkul.com, 2023 р.