Площі під картоплею в Європі зростають, але разом із цим зростають і виклики: непередбачувана погода зриває терміни посадки, заборона метрибузину ускладнює боротьбу з бур'янами, а нестача робочих рук під час збирання змушує шукати технологічні рішення. Німецькі виробники вже пройшли цей шлях і знайшли ефективні рішення.

Доктор Рольф Петерс, провідний німецький експерт з механізації картоплярства, аналізує сучасні тренди та ділиться практичним досвідом, який буде корисним для українських господарств. 

Тенденції при посадці картоплі

Помірне збільшення площ під картоплею на окремих господарствах найпростіше компенсувати, відводячи більше часу на посадкові роботи. Проте непередбачувана весняна погода останніх років показала, що підвищення ефективності використання техніки має свої межі — посадка картоплі наприкінці травня або на початку червня вже критична для врожайності.

Через це багато господарств переходять від навісних на причіпні машини. Такі машини мають більший бункер для насіння і легше поєднуються з іншими операціями: підготовкою ґрунту, внесенням добрив під корінь та остаточним формуванням гребенів.

«При міжряддях 0,75 м переважають чотирирядні саджалки, оскільки їх можна без проблем транспортувати дорогами загального користування. Перехід на шести- або восьмирядні машини зазвичай відбувається за допомогою складних зовнішніх секцій, які живляться з центрального бункера через контрольовані транспортери. Для роздільного вирощування (з міжряддям 0,90 м) такі конструкції ще не доступні, тому там домінують дворядні рішення», — зазначає доктор Рольф Петерс.

Важливою темою для обговорення та розробок залишається «правильна» форма гребеня — як при посадці, так і при подальшому підгортанні. Виробники пропонують широкий асортимент жорстких або обертових формувальних елементів для різних вимог: від щільних і гладких до пухких і пористих гребенів, від пірамідальних до куполоподібних або з дуже широкою верхівкою. Їх можна замінювати цілком або регулювати окремі елементи в широкому діапазоні.

Боротьба з бурʼянами на картоплі

Після того як в країнах ЄС не продовжили дозвіл на використання метрибузину — основної діючої речовини для боротьби з бур'янами в картоплярстві — хімічний контроль бур'янів, особливо після сходів, стане значно складнішим. 

Читайте також: Гербіциди для картоплі — як захистити врожай від бурʼянів

«Механічний обробіток пов'язаний з ризиком пошкодження коренів та столонів, що може негативно впливати на ріст рослин. До того ж знову виникає проблема гребеневого вирощування: обладнання для обробітку має легко адаптуватися до різних форм гребенів, щоб досягти потрібної структури з мінімальним пошкодженням рослин», — зазначає Рольф Петерс.

Можливо, саме тому розвиток механічного обладнання для картоплі зараз відбувається повільніше, ніж для інших культур, як-от цукрових буряків або овочів. Крім того, відстань між бульбами в рядку сильно варіюється залежно від техніки посадки, що ускладнює міжрядний обробіток. Хоча використання RTK-сигналів при посадці дозволяє використовувати культиватори ширші за саджалку, індивідуально керовані робочі органи залишаються корисними для адаптації до бічних та висотних варіацій гребенів.

Агрономічні заходи також допомагають у боротьбі з бур'янами: хороша схожість посадкового матеріалу, оптимальна відстань у рядку та вибір сортів зі швидким розвитком надземної частини. Особливо конкурентоспроможними є бур'яни, що з'являються до встановлення культури — вони справляють вирішальний вплив на подальший бур'яновий тиск. 

«Фізичні методи боротьби з бур'янами перед збиранням можуть значно зменшити їх кількість, хоча порівняно з хімічною десикацією вони менш ефективні для запобігання повторному проростанню. Тому на практиці все частіше застосовують комбіновані методи контролю бур'янів», — йдеться в статті. 

Чотирирядні комбайни для збирання врожаю

Зі збільшенням площ під картоплею зростає і часовий тиск при збиранні, адже погода часто встановлює чіткі межі для завершення збиральних робіт. З іншого боку, чим довше бульби залишаються в ґрунті після відмирання або видалення бадилля, тим вищий ризик проблем із якістю через хвороби та шкідників. 

З огляду на це, частка дворядних бункерних комбайнів постійно зростає і в багатьох регіонах Німеччини вони вже стали стандартом замість однорядних машин.

Наступний крок — перехід на чотирирядні комбайни — має значно серйозніші наслідки для організації збирання. Придбання додаткового дворядного комбайна потребує другої бригади, що часто проблематично через нестачу трактористів та сортувальників. Крім того, процесні витрати значно зростають, що спочатку нівелює ефект від збільшення площ. Водночас необхідно модернізувати транспортний та складський ланцюг, щоб вища продуктивність збирання відповідала потужності зберігання. 

«Альтернатива у вигляді чотирирядного самохідного комбайна розглядається лише деякими господарствами, оскільки якість ґрунту та кількість каміння і грудок часто сильно варіюються. У поєднанні з обмеженими можливостями сепарації чотирирядних самохідних машин це призводить до збільшення домішок у врожаї та погіршення якості бульб при подальшій обробці», — зазначає Рольф Петерс.

Роздільне вирощування створювало б кращі умови, але чотирирядні комбайни занадто широкі для транспортування дорогами через прийняте в Німеччині міжряддя 0,90 м.

Розділення картопляних полів перед посадкою вимагає багато часу та коштів, тому господарства шукають альтернативи, наприклад, дворядні бункерні комбайни з пневматичним відділенням домішок. Завдяки розташуванню сепаратора після решітчастого каналу ризик пошкодження концентрується переважно в передній частині потоку через комбайн. Однак для порівняння двох методів потрібно також враховувати кількість домішок на полі, схильність основних сортів до пошкоджень та бажану продуктивність викопування. 

За дуже хороших умов збирання або при дуже високій продуктивності навіть звичайний скребковий модуль може стати вузьким місцем машини. Тому оператори оснащують комбайни виключно більш продуктивними сепараційними вузлами з гумовими пальцевими стрічками та похилими розвантажувальними роликами. Для змінних умов дворядний бункерний комбайн в основному сепараційному вузлі має розвантажувальний ролик і скребковий модуль, які можна міняти. Крім того, в оновлених серіях впроваджуються конструктивні рішення для швидкої та легкої заміни всього вузла.

Як вдосконалити сортувальну лінію?

Обмежена доступність сортувальників для збиральних машин компенсується чимраз більшим використанням автоматичних сепараційних пристроїв на лінії зберігання. Крім оптоелектронних та фізичних систем виявлення, використовуються також пневматичні рішення для відділення бульбоподібних домішок. Перші можна також модифікувати для відбракування бульб із зовнішніми пошкодженнями або гнилих. 

Багато пристроїв доступні в різних робочих ширинах, тому продуктивності вистачає навіть для пропускної здатності великих задніх завантажувачів.

«Зростає проблема збільшення вмісту картопляного бадилля у врожаї, яке частково не вловлює широковічковий ланцюг комбайна чи сортувальники. Особливо стебла застряють у машинах і можуть з часом погіршувати функціональність цілих технологічних ліній», — виділяє науковець. 

Для відділення пропонують переважно похилі гумові пальцеві стрічки, але залежно від інтенсивності сепарації та вмісту домішок вони можуть значно підвищити ризик пошкодження бульб через принцип зустрічного потоку.

Якщо сортувальні машини вже є стандартним обладнанням для митої картоплі, то для немитої цей розвиток відбувається набагато повільніше. Частково це пов'язано з тим, що горизонтально працюючі машини можуть створити максимум 3 різні фракції за якістю або розміром. Для багатьох господарств цього недостатньо для поєднання сортування за розміром та якістю в одній операції. 

Проте перехід на рішення з горизонтально розташованою сепараційною технологією та вільно вибираною кількістю виходів передбачає значне зростання ціни, що часто призводить до перегляду або відкладення проєкту. Крім того, технологія виявлення аномальної якості бульб продовжує розвиватися: покращується камерна техніка, процесори стають швидшими, програмне забезпечення — потужнішим. 

Однак для практичної безперервної роботи горизонтальних машин із механічною та пневматичною технологією викидання все ще потрібні подальші налаштування. Попри інтенсивне очищення щітками, проблеми виникають переважно через залишки ґрунту, які спричиняють несподіване зношування та функціональні погіршення, яких не було при початковій розробці машин для митої продукції.

Зберігання

Зростаючий попит на цілорічне постачання вітчизняної сировини в багатьох сферах переробки призводить до загального збільшення термінів зберігання. Це вимагає ще більшої незалежності від зовнішніх температурних умов. Про це свідчить як зростаюче поширення систем примусової вентиляції, так і підвищене використання механічних систем охолодження. Прямий потік повітря через картоплю при примусовій вентиляції забезпечує більш ефективне управління вентиляцією завдяки більшій поверхні обміну між повітрям та бульбами. Результат — швидші та цілеспрямованіші заходи вентиляції та значно нижче споживання енергії, що важливо в контексті поточних зусиль щодо сталого розвитку в картопляному виробничому ланцюгу.

Ці переваги в ефективності стають ще важливішими при використанні значно дорожчого механічного охолодження, водночас сприяючи підвищенню надійності зберігання та стабільній якості. 

У холодильних системах все частіше використовуються природні речовини як хладагенти, наприклад пропан, який становить низький ризик викидів для довкілля. Крім того, технічні вузли та їхня спільна система управління оптимізуються для подальшого покращення ефективності всієї лінії.

 © Рольф Петерс, DLG, Kurkul.com, 2025 р.