Сад у безпеці: монтаж захисних систем

Сад у безпеці: монтаж захисних систем

21 лютого 2018 879 0

Недавно ми писали про типи захисних систем для садів. Хоч і кажуть, що добрий початок (у нашому випадку вибір системи захисту від граду, птахів чи зайців) — половина справи, проте розслаблятися не варто. Отож, коли визначилися, чим і від чого будете захищати свій сад, зверніть увагу на те, як правильно це робити.

Про основні нюанси монтажу захисних садових систем (як і про їхні типи) розповіла директор вінницької компанії «НІФ Агро Постачання» Наталія Лут під час конференції «Черешня та вишня в Україні: технології, ринок, перспективи».

Читайте також: Ані вітер, ані птах: захисні системи для садів
 

За її словами, наразі важливість монтажу систем в Україні дуже недооцінена. Для цього треба використовувати не лише якісні матеріали, а й правильно їх встановлювати. І насправді правильний монтаж захисних систем саду становить мінімум 50% успіху й хороших урожаїв.

«Протягом останніх кількох років багато хто бачив в інтернеті фотографії систем в Україні і Європі, які впали чи були зруйновані. І часто проблема полягає  не у використанні неякісного матеріалу, стовпчиків чи анкерів, а в помилках під час монтажу системи», — наголосила Наталія Лут.

Якісний стовпчик — це одне з найважливіших питань. Важливо, щоб стовпчики були виготовлені з попередньо напруженого бетону. Для цього використовують арматуру, яку спочатку штучно розтягнули, і тільки тоді залили бетоном. Це дає стовпчикові додаткову гнучкість. І завдяки цій технології під час навантаження стовпчик не згинається. Наприклад, для армування в італійських стовпчиках використовують 12 стержнів діаметром 5 мм: із них сплітають чотири «косички» по три стержні.

Найбільш оптимальним армуванням для проміжних стовпів є 3х4 стержні із діаметром 2,25 мм. Для крайніх стовпчиків можна використовувати армування 6х3 або 8х3, для дуже великих блоків — 10х12 зі стержнів діаметром 2,25 мм.

«Свого часу у Київській області садівники монтували закриту систему із плівки і сітки на 40 га черешні. Там закладена досить велика довжина рядів (близько 400 м) і максимальна ширина блоку. У цій системі по периметру використали максимальні стовпчики 10х12 з арматурою 24 стержні (тобто 8х3). Проміжні стовпчики заглибили в землю на 70-80 см і крайні стовпчики — на 90 см. Тобто якщо обираєте проміжні стовпчики 4,8 і 5 м, то загальна висота системи над землею — 4-4,1 м», — розповіла фахівець.

На жаль, при плануванні саду аграрії часто не передбачають достатньо площі по периметру для установки крайніх стовпчиків, анкерів та розвороту техніки. У такому випадку доводиться або жертвувати частиною дерев, або переміщувати крайні стовпчики на потрібну відстань.

Тому дуже важливо ще на етапі планування знати всі дані: скільки потрібно залишати місця для установки крайніх стовпчиків; скільки площі треба для анкерів; скільки місця потребуватиме техніка при в’їзді, виїзді і розвороті.

 

Крайній фронтальний стовпчик (на початку і в кінці кожного ряду) зазвичай закопують у землю під кутом на глибину 90-100 см, проміжні — на 70-80 см. Не менше, ніж за 2 м від крайнього стовпчика має бути встановлений анкер. Якщо ви обрали систему з плівкою, то мінімальна відстань до анкера — 3 м. І запам’ятайте: чим вищі стовпчики, тим більшою має бути відстань до анкера.

Два крайні ряди кожного блоку, як і фронтальну частину саду, роблять із товстіших стовпчиків, які також кріплять до анкерів. З боку кожного крайнього ряду потрібно залишати 3 м до анкера. В середньому, відстань від крайнього стовпчика до анкера повинна становити мінімум 2 м, але все частіше експерти рекомендують робити запас і встановлювати анкери на відстані трьох і більше метрів.

Отож, у кожному блоці треба залишити на початку і в кінці ряду 3 м від кожного стовпчика до анкера, а також ще мінімум 8 м для розвороту техніки. І за крайнім рядом потрібно залишити мінімум 3 м для анкера та місце для проїзду техніки певної ширини.

Також важливо, що анкер слід ставити у ґрунт не вертикально, а під кутом. Завдяки цьому простіше уникнути витягування анкера із землі під час навантаження на 8-міліметровий трос, що йде до верху стовпчика.

Якщо вкрутили анкер вертикально, то при навантаженні під час дощу або сильного вітру він починає розхитуватися.

Через неправильний монтаж анкерів можливі кілька ризиків:

  • послаблюється натяжіння тросів, завдяки чому починають рухатися стовпчики, конструкція втрачає стабільність і може впасти;
  • перед анкером у ґрунті може утворитися отвір. Якщо цей отвір одразу не затрамбувати, на місце зварювання анкера і тарілки потрапляє волога. Внаслідок ерозії опір анкера може швидко зменшитися.

Окремої уваги заслуговують і анкерні троси. Зазвичай для захисних систем використовують оцинкований спіральний трос діаметром 8 мм із 49 дротами за схемою 7х7. Такі троси кріпляться не нижче, ніж 25 см від верху стовпа.

Типи анкерів

Анкер (якір) садовий призначений для того, щоб натягнути та зафіксувати захисну систему високоплодних дерев інтенсивного саду. До цього предмета висувають низку вимог: міцність і довговічність, надійна фіксація, стійкість до хімічних компонентів добрив. Анкер садовий перешкоджає падінню шпалерної системи, забезпечує стійкість при будь-яких погодних умовах, з запобігає механічному пошкодженню кущів і дерев.

 

Найбільш відомим є тип анкера, що вкручується. При монтажі системи з сітки найчастіше застосовують цей тип анкерів із діаметром тарілки 30 см, для плівки — із діаметром тарілки 40 см. Насправді це досить відносні показники, тому що для різних типів ґрунтів використовують різні типи анкерів. Однак важливий не діаметр тарілки анкера, а його опір. Він має витримувати 3 т для сітки і 3,5 т для плівки.

Наприклад, для важких щільних ґрунтів використовують анкери, що вкручуються, із діаметром 25 см. Для ґрунтів середньої щільності — 35 см, для піщаних — 40 см, для тернистих — 50-60 см. Отже, чим легші ґрунти, тим більшим має бути діаметр тарілки для сильнішого опору.

Є два інші типи анкерів: торпедо і рамбо. Їх використовують для комбінованих ґрунтів.

«Буває, що на території одного блоку є ґрунти різної щільності. Наприклад, на одному боці кам’янисті, а на іншому — піщані. Які тут варіанти? Або підбираєте і використовуєте анкери, що вкручуються, з різними діаметрами тарілки, або вибираєте універсальний анкер торпедо для всього блоку. Анкер рамбо використовують для кам’янистих ґрунтів (наприклад, Закарпатської області)», — пояснює Наталія Лут.

Пластини проти вгрузання

При установці захисних систем важливо пам’ятати про монтаж пластин проти вгрузання. Таку конструкцію ставлять на кожен крайній стовпчик на глибину 10-15 см від поверхні ґрунту. Стандартна пластина повинна мати товщину 6 мм, довжину — 30 см, і бути 10 см завширшки. Для установки також необхідно використовувати болт розміром М12.

«Якщо ви були змушені поставити анкер ближче до стовпчика, ніж рекомендовано, то варто використати більшу пластину проти вгрузання. Це необхідно, щоб збільшити опір і стабільність системи: якщо у вас анкер повинен мати опір 3 т, то такий же опір повинна мати і пластина проти вгрузання», — наголосила Наталія Лут.

Техніка для монтажу

Для монтажу стовпів потрібна спеціальна техніка — стовпостави. У Європі стовпчики для саду встановлюють спеціальні служби.

За словами Наталії Лут, в Україні такі послуги перебувають практично на нульовому рівні. Але нещодавно з’явилися компанії-початківці, які можуть надавати послуги стовпоставів.

Найчастіше господарства самі монтують стовпчики за допомогою спецтехніки, виготовленої в Кіровограді. Такого плану стовпостав має металевий шип, до якого подається вода. Спочатку він пробиває отвір, а потім видавлює туди стовпчик.

Швидкість монтажу з використанням такої техніки — від 200 до 400 стовпчиків на день. У середньому — 300 стовпчиків, але це залежить від досвіду й ентузіазму працівників та злагодженості роботи.

Стовпостави, які використовують у Європі, обладнані системою, що підіймає стовпчик і і просто вдавлює його в землю. Ці машини також обладнані гідровібраційним молотом, що розбиває навіть дуже щільний ґрунт.

Також досить часто українські господарства зіштовхуються з проблемою: чим поставити анкери? Бо часто ручне обладнання непридатне для монтажу анкерів із великими тарілками. Тому доводиться використовувати техніку або пристрої з приєднанням до екскаватора.

На будь-якому екскаваторі можна приєднати систему для встановлення стовпчиків або спеціальні пристрої для регулювання кута, під яким вкручується анкер.

Іще один важливий момент — тестування анкерів. Щоб бути на 100% переконаним у надійності системи, існує спеціальний пристрій, який приєднується до гідравлічної системи трактора і перевіряє опір анкера в ґрунті. На цьому пристрої стоїть динамометр, за допомогою якого перевіряють, чи дійсно анкер має опір від 3 до 3,5 т.

Крім того, для встановлення захисних систем потрібні пристрої для обмотування дроту і троса та пристрої для розмотування плівки й сітки. Їх можна як придбати у спеціалізованих магазинах, так і зробити самостійно.

Такі пристрої допомагають, по-перше, пришвидшити монтажні роботи, по-друге,  — мінімально травмувати сітки при монтажі.

Отож, за правильного підходу до монтажу захисної системи вашому саду нічого не загрожуватиме. Бажаємо щедрих урожаїв!

© Микола Сирота, Катя Капустіна, Kurkul.com, 2018

Виконано за допомогою Disqus