Гра в санкції: уряд, Фірташ та Ротенберг проти фермерів

Гра в санкції: уряд, Фірташ та Ротенберг проти фермерів

29 червня 2019 3311 0

Верховний суд Австрії 25 червня відхиляє апеляцію адвокатів власника холдингу Ostchem Дмитра Фірташа на рішення про його екстрадицію в США. А вже 26 червня Кабінет Міністрів України врешті показав перелік добрив заборонений до ввозу з Росії рішенням, прийнятим ще 15 травня. Співпадіння? Можливо. Проте аграріям від таких співпадінь, м’яко кажучи, не по собі — до якої відмітки зростуть ціни на добрива, чи перекриє експорт з інших країн та внутрішнє виробництво всі потреби сільгоспвиробників — аналізує Kurkul.com.

Гра в монополію

Чим може обернутися для українського ринку добрив рішення про видачу американському суду їх найбільшого вітчизняного виробника? Холдинг Фірташа давно веде активну боротьбу за введення антидемпінгових мит щодо російських добрив. У Ostchem заявляють, що російські виробники витісняють українських із ринку добрив, тому необхідно підвищувати імпортні мита. Як бачимо, ця ставка Фірташа вже зіграла.

Дмитро Фірташ, власник холдингу Ostchem

Ще в грудні 2018 року на регіональні митниці було розіслано лист про «проведення комплексу заходів» через високі ризики недостовірного декларування певних товарів. Інакше кажучи, митниця без попереджень почала зупиняти вантажі з мінеральними добривами для посиленого огляду. Й ось тепер постанова Кабміну № 535, що була прийнята ще у травні, але лише тепер нарешті в уряді показали добрива, яких стосуватиметься ембарго. До переліку заборонених потрапили усі азотні, фосфорні, калійні та комплексні добрива.

Читати за темою: Кабмін назвав добрива, заборонені до ввозу з РФ

А ось аміак до цього переліку не потрапив. Знову співпадіння? Попри активну боротьбу проти російських добрив, підприємства Фірташа продовжують закуповувати дешевший аміак, який поставляється компанією «Міндобрива», що належить російському олігарху Аркадію Ротенбергу. Холдинг Ostchem з одного боку, виступає проти російського бізнесу з виробництва добрив, з іншого — співпрацює з ним. І дії української влади вказують на явну підтримку бізнесу українського олігарха.

АркадійРотенберг, російський олігарх

Коли Дмитро Фірташ постане перед американським судом, залежно від результатів домовленостей зі слідством, або їх відсутності, українські олігархи отримують теоретичну можливість «причаститися» активами Фірташа. Якщо ж після цього піти на угоду з державою й дистанціюватися від політики, «віджатий» актив, швидше за все, залишиться за новим власником. Варто спробувати. Це, у свою чергу, може посприяти «розсмоктуванню» монополії на вітчизняному ринку добрив.

«Проблема на цьому ринку — це монополія. Внутрішнє виробництво є стримуючим чинником від зростання цін, але державі потрібно думати, як демонополізувати цей ринок — наприклад, переконливо запропонувати Фірташу втратити частину активів — говорить керівник компанії-трейдера «Укрхімекспорт» Олексій Малеванець.

Бий своїх, щоб чужі боялись

Запровадження ембарго та інших санкцій проти країни-агресора — цілком логічне рішення. Однак, є такий, до речі, російський вислів — «сім разів відміряй — один відріж».

У Мінагрополітики відзвітували, що українські аграрії в повному обсязі забезпечені мінеральними добривами. Станом на 15 травня, з урахуванням перехідних залишків 2018 р сільськогосподарські підприємства законтрактували і придбали 1,1 млн т мінеральних добрив, що складає 108 % до попередньої потреби.

«Рішення щодо розширення переліку заборонених до ввезення в Україну товарів із Росії, не відіб’ється на подальшій ціновій ситуації по мінеральних добривах», — заявляють у міністерстві.

Читати за темою: Все, що треба знати про ціну добрив в Україні

Та учасники ринку все ж зі скепсисом дивляться на такі торгові війни, та вказують на очевидні прорахунки в законі.

Голова асоціації агрохіміків України Сергій Рубан вважає, що все буде залежати від монетарної політики влади.

«Погано, що цю заборону ввели перед початком активного використання фосфорних добрив. На них ціни виростуть. Хоча не на 100 %, тому що певні канали поставок підготовлені учасниками ринку. Наскільки мені відомо, в імпортерів добрив є хороші перспективи переорієнтувати канали поставок», — пише Сергій Рубан у своєму блозі на Latifundist.com.

Читати за темою: Не таке страшне ембарго на ввезення добрив, як про нього говорять

Експерт вважає, що такі сировинні товари, як аміак і сульфат амонію, які можуть бути використані в Україні для виробництва продуктів із більш високою доданою вартістю, в імпорті не слід обмежувати. Потрібно дати можливість вітчизняним виробникам закуповувати дешеву сировину, виробляти продукцію. А отриманий прибуток направляти на розвиток економіки, підтримку армії й соціальні потреби.

Проектний менеджер Офісу підтримки реформ при Міністерстві фінансів Дмитро Кохан вважає, що добрива, які в Україні не виробляють, не слід було вносити до заборонних списків.

«Якби мова йшла виключно про азотні добрива, Україна закрила б поставки з заводів російського олігарха Аркадія Ротенберга, який єдиний не потрапив під санкції. Однак закривається також імпорт калійних і фосфатних добрив, які в Україні не виробляються. Уряд таким кроком прирікає вітчизняне сільське господарство на їх дефіцит», — впевнений Дмитро Кохан.

Загалом, фосфорних добрив у чистому вигляді використовується в Україні небагато, та й не кожен рік потрібно їх вносити. Частіше певну кількість фосфору вносять з комплексними добривами, навіть без аналізу ґрунту. Інтенсивне виробництво призводить до більш активного виносу фосфору, ніж колись, і тому більшість ґрунтів в Україні є фосфородефіцитними. Проте цей елемент є малорухомим у ґрунтовому розчині та доступний протягом кількох років після внесення, тож значного погіршення ситуації на полях не станеться, якщо фосфору внести менше, ніж зазвичай, хоча на врожайності все ж це може відбитись.

Більша проблема виникне, якщо не вистачить азотних добрив, адже ні Ostchem Дмитра Фірташа, ні вся наша хімічна промисловість разом, не закриває потреби українського агросектору. У 2018 році власне виробництво забезпечило тільки третину необхідних добрив. За оптимістичними прогнозами, при безперебійній роботі заводів, цей показник можна підняти до 60%. 

Дефіцит можна перекрити поставками з інших країн. Проте, і тут не все так, як би того хотілося: можливості ввезення з не-СНД країн обмежені логістично. Для ввезення через море треба мати доступ до портів і до залізниці, мати вагони. Ні того, ні іншого в потенційного імпортера немає. Укрзалізниця всім бажаючим такі послуги надати не в змозі. Тим пак, у період, коли весь можливий парк зайнятий вивезенням урожаю, який уже збирають аграрії. Крім того, багато портів знаходяться в приватних руках, що додатково ускладнює ситуацію.

Не імпортом єдиним

Чи можемо ми замінити експорт по критичним для нас позиціям, таким, як фосфорні та калійні добрива? 

Основне виробництво калійних добрив в Україні зосереджене в Прикарпатті, що продиктовано близькістю розташування родовищ і місця видобутку калійних солей. Тож тут ми себе, при бажанні, можемо убезпечити.

А ось з фосфорними добривами все досить сумно. На внутрішньому ринку ними нас міг частково забезпечити Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, який отримував фосфорне добриво, як побічний продукт плавки руд із високим вмістом фосфору. Однак така руда в Україні була лише у керченському родовищі, що у нині окупованому Криму. Ще один завод, який завдяки керченській руді міг забезпечити нас фосфорними добривами — Запорізький завод феросплавів, що належить Ігорю Коломойському. Решта заводів, які виробляли суперфосфати, робили це в основному з російської сировини.

Основними експортерами цієї сировини є лише 5 країн світу: Росія, Казахстан, Китай, США та Марокко. Очевидно, що вибір у нас невеликий — Росія, або Казахстан, оскільки імпортувати з трійки, що залишилася надто далеко.

Та все ж Україна сама могла б стати виробником сировини для фосфорних добрив і не тільки. Тут в нагоді стало б Кролевецьке фосфоритове родовище у Сумській області, яке сьогодні взагалі не розробляється.

Вступаючи у такі торгові війни, владі слід було подбати про «тили», максимально убезпечивши себе від можливих негативних наслідків. Займатися цим слід було планомірно із початку подій 2014 року, тим більше, що всі можливості для цього були. Однак, не вистачало, мабуть, ні волі, ні далекоглядності нашим можновладцям. 

Тож якщо уряд подбає не тільки про підкилимні домовленості з великим бізнесом, а і про резервні канали постачання та усунення монополії на внутрішньому ринку, то в наступному сезоні аграрії без добрив не залишаться.

А зараз ми можемо порадити фермерам лише бути далекоглядними та не впадати в паніку. Закуповувати добрива потрібно заздалегідь. Хто не встиг цього зробити — мусить купляти на піку ціни, коли ембарго тільки вступить у дію. Але закуповувати на 3 роки вперед, як колись «розмітали» в магазинах сірники та сіль, не варто. Логістика рано чи пізно буде налагоджена, адже іншого виходу немає. І тоді ціна, ймовірно знову знизиться, але на складі вже будуть добрива придбані по вищій ціні.

© Андрій Яцина, Kurkul.com, 2019 р.

Виконано за допомогою Disqus
Матеріали за темою