Зазвичай компанії, що продають насіння гібридів кукурудзи, рекомендують сільгоспвиробникам при його купівлі звертати увагу на природно-кліматичну зону, у якій знаходиться їхнє господарство. Самі ж виробники часто дивляться на ціну. На практиці таких критеріїв виявляється замало і, для досягнення стабільних врожаїв, необхідно враховувати ряд інших факторів.

Перш за все фахівці радять визначитися з метою, задля якої господарство вирощуватиме кукурудзу: на зерно, на силос, для виробництва крохмалю чи спирту. Справа в тому, що у генетиці гібридів виробник закладає формування різних речовин у неоднаковій кількості, і краще одразу визначитися з тим, на що саме піде ваш урожай.

Далі слід розібратися з природно-кліматичною зоною та потенціалом кожного окремого поля у господарстві. Адже трапляється так, що за родючістю ґрунтів, вологозабезпеченням і попередниками поля можуть суттєво відрізнятися навіть у одному господарстві. До того ж одне поле може мати різні показники. Тому у межах одного господарства рекомендується використовувати гібриди з різним потенціалом врожайності, різними строками дозрівання, густотою стояння і т. д. Це дозволить не лише оптимізувати строки посіву та збору, але й зменшити такі природні ризики як, скажімо, прохолодне літо чи недостатня кількість опадів.

Тепер наведемо ряд критеріїв, якими не варто нехтувати, обираючи гібрид кукурудзи.

1. Потенціал врожайності — складна ознака, обумовлена багатьма факторами. Її можна дізнатися з власного досвіду вирощування окремих гібридів або з результатів місцевих демонстраційних і виробничих випробувань.
2. Стійкість до хвороб та шкідників, найбільш поширених у регіоні, де плануєте вирощувати гібрид. Дізнайтеся про найрозповсюдженіші захворювання кукурудзи у регіоні, де знаходиться ваше господарство. Якщо можливо, знайдіть інформацію про вразливість того чи іншого гібриду до цих захворювань. Знайдіть найменш вразливі. Таким чином ви зможете компенсувати необхідність застосування фунгіцидів.
3. Холодостійкість, особливо на початку вегетації. Такі гібриди можна висівати на 10-15 днів раніше, щойно температура ґрунту на глибині загортання насіння сягне +6-8 ˚С. За таких умов і сходи з’являться раніше, а це дозволить збільшити фазу активного фотосинтезу і накопичити рослині органічну речовину. У сукупності це дозволяє холодостійким гібридам підвищити врожайність зерна і силосної маси, особливо, якщо друга половина вегетації проходитиме у посушливих умовах.
4. Посухостійкість. Незважаючи на те, що кукурудза є доволі посухостійкою рослиною, у роки, коли нестача вологи у ґрунті збігається з впливом сухого жаркого повітря, урожай може сильно постраждати. Особливо небезпечною нестача вологи є за два тижні до цвітіння та три тижні після нього. Посуха у цей період може суттєво вплинути на висоту рослин, кількість качанів, їхній розмір, вихід та масу зерна.
5. Вологовіддача та тип зерна. Обидва критерії впливають на вологість, з якою зерно буде зібране з поля, і на те, чи буде необхідною післязбиральна доробка. Окрім того, що швидка вологовіддача може бути особливістю деяких гібридів, вважають, що зубовидний та напівзубовидний типи зерна краще віддають вологу, а після досягнення повної стиглості зерно кукурудзи віддає 0,4-0,6% вологи за добу. Тому краще обирати гібрид, який би достиг за кілька днів до похолодань і, до збору, природним чином дозволив зібрати менш вологе зерно. Ймовірно, що кращий врожай, отриманий з посіву більш пізньостиглого гібриду, доведеться досушувати, витрачаючи додаткові гроші. І, напевно, більш рентабельним буде менший врожай ранньостиглого гібриду, якому не потрібна доробка.
6. Швидкий стартовий ріст. Цей критерій дозволяє культурі бути більш конкурентноздатною порівняно з бур’янами.
7. Стійкість до вилягання. Незважаючи на те, що гібриди зазвичай забезпечують хорошу стійкість та якість стебла, погодні умови все-таки можуть на нього негативно впливати. Оцінити надійність гібриду за цим показником можна самостійно, засіявши невелику демо-ділянку або вивчивши досвід інших сільгоспвиробників у вашому регіоні. 

Читати за темою: Техніка, яка допомогає Goodvalley Ukraine бути успішними

Асортимент гібридів рекомендується переглядати щорічно, адже зазвичай гібриди, що лише виходять на ринок, мають вищий потенціал врожайності, ніж ті, що представлені на ринку вже кілька років. Щоб із ними не прогадати, сільгоспвиробникові слід звернутися до результатів випробування того чи іншого гібриду на демо-полях саме у регіоні, де знаходиться його господарство.

«При виборі гібриду обов’язково враховуємо толерантність гібриду до фузаріозу стебла та качана, летючої та пухирчатої сажки», — говорить фахівець. 

Що таке ФАО?

ФАО — показник скоростиглості кукурудзи, який отримав свою назву від організації, що його розробила та запровадила — Food and Agricultural Organization, FAO (організація з питань продовольства та сільського господарства при ООН).

Система була запроваджена для уникнення плутанини, яка виникала у різних країнах світу, що мали різні агрокліматичні умови і по-різному сприймали один і той самий гібрид.

Згідно з цією класифікацією, усі гібриди кукурудзи поділяють на дев’ять груп, які описують цифрами від 100 до 999. Сотні вказують на належність гібриду до певної групи стиглості, а десятки — на його розташування у цій групі.

Різні гібриди у межах однієї групи можуть відрізнятися тривалістю періоду вегетації.

Збільшення показника означає, що гібрид належить до пізнішої групи стиглості.

Наприклад, гібриди кукурудзи з ФАО 100-149 є дуже ранньостиглими. Необхідна сума активних температур для них — 2100 °С, сума ефективних температур — 850-900 °С. Вегетаційний період таких гібридів становить 80-90 днів.

ФАО	Група стиглості	Необхідна сума активних температур, °С	Необхідна сума ефективних температур, °С	К-сть листків	Вегетаційний період, дні
100-149	дуже ранньостиглі	2100	850-900	12-14	80-90
150-199	ранньостиглі	2200	900-1000	12-14	90-100
200-299	середньоранні	2400	1100	14-16	100-115
300-399	середньостиглі	2600	1150	17-18	115-120
400-499	середньопізні	2800	1200	19-20	120-130
500-600	пізньостиглі	2900-3000	1250-1300	21-23	135-140
понад 600	дуже пізньостиглі	від 3000	більше 1350	більше 23	близько 150

Завдяки ФАО господарство може визначити, чи встигне той чи інший гібрид достигнути в агрокліматичних умовах поля.

Чим менший показник ФАО у гібриду, тим швидше він дозріє та віддасть вологу, проте чим цей показник вищий, тим гібрид буде врожайнішим.

«Під чіс вибору гібриду за показником ФАО, потрібно враховувати суму активних температур конкретного регіону та потенціал поля. Гібриди із малим ФАО більш придатні до раннього посіву при нижчих за оптимальні температурах ґрунту та менш родючих ґрунтів. З високим ФАО вирощуємо, в основному, силосні гібриди та зернові тільки в зоні, де достатньо суми активних температур, а також запасу вологи в  ґрунті. Основу гібридного складу кукурудзи складають середньостиглі гібриди. Підбираємо гібриди у наступних пропорціях: ранні та середньоранні – 30%, середньостиглі – 60%, середньопізні – 10%», — розповідає Анатолій Столяр.

Фахівець також додає, що при виборі гібриду враховується потенціал поля, на якому планується висів культури. На полях з високим потенціалом родючості сіємо інтенсивні гібриди, які в цих умовах повністю реалізують свій потенціал, на менш родючих та збіднених ґрунтах – високоадаптивні.  

Хімічний склад зерна кукурудзи

Зерно кукурудзи містить велику кількість крохмалю — від 60 до 70% сухої речовини. Вміст білків становить 10-16%, жирів — 4-7%.

Зазвичай білки кукурудзи містять близько 2-2,5% цінних амінокислот (лізину і триптофану), проте зараз спеціально для потреб тваринництва виведені високолізинові гібриди, що містять вдвічі більше лізину і дозволяють тваринникам обійтися без білкових добавок.

До складу зерна кукурудзи у різних пропорціях також входять лінолева, олеїнова, пальмітинова, ліноленова та стеаринова кислоти. Завдяки тому, що кукурудзяна олія у 2,5 рази калорійніша за крохмаль, її високоолійні гібриди можуть слугувати високоенергетичними кормами для тваринництва і птахівництва. Крім того, кукурудзяна олія містить значно більше вітаміну Е, ніж соняшникова олія: 100-120 мг/% до 30-70 мг/%.

Різновиди кукурудзи за типом зерна

1. Кремениста кукурудза вирощується переважно на зерно, хоча придатна і для використання на зелений корм. Багато гібридів такої кукурудзи є скоростиглими. Має округле, рівномірно забарвлене, тверде, блискуче зерно. Ендосперм добре розвинений та охоплює зернівку з усіх боків.
2. Зубовидна кукурудза є найпоширенішою завдяки своїй урожайності. Її також вирощують на зерно, з якого пізніше виготовляють крупу, борошно, спирт чи корми для тварин. Гібриди зазвичай пізньостиглі. Мають більшу висоту стебла та більші качани, ніж кремениста кукурудза. Зерно видовженої форми з западиною на верхівці, рогоподібний ендосперм охоплює зернівку лише з боків, решта — борошниста.
3. Напівзубовидна кукурудза — середня між двома попередніми видами. Багато розповсюджених у виробництві високоврожайних гібридів належать саме до цього виду.
4. Крохмалиста кукурудза використовується для виробництва крохмалю та спирту. Зерна округлої форми зверху та сплюснуті з боків, крупні, матові. Рогоподібна частина ендосперму майже відсутня. Через підвищену гігроскопічність зерно важко сушити та зберігати.
5. Розлусна кукурудза містить найбільшу кількість білків (16%), тому використовується для виготовлення круп та пластівців. Рослина утворює велику кількість невеликих качанів із дрібним зерном, гарно кущиться. Зерно дрібне, на верхівці загострене (рисова форма) або округле (перлова форма), склоподібне, блискуче. За кольором може бути білим, жовтим, червоним, темно-синім чи смугастим. При нагріванні зерно збільшується в об’ємі, розлущується, назовні з’являється біла борошниста маса.
6. Цукрова кукурудза — на другому місці за вмістом білка і має найменшу кількість крохмалю. Використовується для консервування. Рослини невисокі, гарно кущаться та дають по кілька качанів. Вирощується на поливі. Зерно зморшкувате, середнє або велике, з напівпрозорим рогоподібним ендоспермом. При дозріванні і підсиханні сильно зморщується, набуває неправильної форми. Зернівка може бути різних кольорів.
7. Воскоподібна кукурудза найбільш розповсюджена в Китаї і майже не зустрічається в інших країнах світу. Зерно схоже на зубовидне: тверде, гладеньке, матове, ендосперм покриває всю зернівку, непрозоре і нагадує віск.

Що таке посівна одиниця?

 Одна посівна одиниця кукурудзи — це один мішок, що містить 80 тис. насінин. Хоча деякі виробники заявляють про зменшення кількості насіння у своїх посівних одиницях до 70 тис.

Зазвичай стандартної посівної одиниці вистачає на засівання 1-1,2 гектарів поля, проте важливо враховувати норму висіву.

Щоб дізнатися скільки необхідно посівних одиниць, потрібно кількість насіння у посівній одиниці розділити на норму висіву.

Наприклад, 80 тис. насінин у одній посівній одиниці ділимо на 50 тис. рослин на один гектар. Виходить, що однієї посівної одиниці нам вистачить на 1,6 га поля. Далі площу конкретного поля ділимо на 1,6 га і визначаємо скільки нам потрібно посівних одиниць, щоб засіяти все поле.

Читати також: Як вибрати гібрид соняшника?

Що таке лабораторна та польова схожість?

 Лабораторна схожість насіння — показник, який визначається у максимально сприятливих за рівнем зволоження й температури умовах для рослини. В умовах поля схожість насіння значно змінюється під впливом низки факторів, зокрема й несприятливих. Саме тому насіння, що має високу лабораторну схожість, у польових умовах може не давати дружні повноцінні сходи. Під час виробництва показник польової схожості зазвичай на 10-20% нижчий за лабораторну схожість.

Польова схожість залежить від агротехнічних і екологічних факторів, а також від пошкодження насіння та проростків шкідниками й хворобами. Також у період від сівби до появи сходів на неї впливають ґрунтові й метеорологічні умови.

Щоб підвищити польову схожість насіння, необхідно висівати зерно при вологості ґрунту на глибині загортання на рівні 70%, а на сухих та розпушених ґрунтах застосовувати коткування.

Також рекомендується комплексно застосовувати прийоми передпосівної обробки насіння. Це дозволяє підвищити польову схожість на 10-20%, а врожайність зернових культур — на 3-5 ц/га. Крім того, польову схожість можна підвищити на 7-20% завдяки протруюванню насіння, оскільки це запобігає проникненню мікроорганізмів у травмоване насіння, подальшому його захворюванню та загибелі.

© Вікторія Євтушеко, 2020 р., Kurkul.com