ХВАЛА РУКАМ, ЩО ПАХНУТЬ ХЛІБОМ

Запорука нашого успіху — працездатність

Село Велика Знам'янка, що на Запоріжжі, зустрічає нас спекою. За ошатним парканом на порозі невеликої будівлі вже чекає Сергій Панкєєв — директор ПП «Алекс». Урівноважений та серйозний чоловік відразу ж налаштовує на предметну розмову, але краєвиди довкола «розв'язують» душі кожного з членів нашої команди. Тому налаштовуємося на сільську романтику і починаємо інтерв'ю.

Чому на романтику? Бо без неї жоден фермер не зміг би працювати на землі. У цьому ми були переконані і раніше, а Сергій Панкєєв додав до нашої впевненості ще «+1».

На посаді директора підприємства чоловік працює лише рік, до цього «Алекс» тримав у міцних руках його батько Володимир Панкєєв. Утім, як і в більшості подібних господарств згодом управління підприємством беруть на себе діти. У Володимира Панкєєва їх аж троє — усі чоловіки. Тому страху, що підприємство прибере до рук чужа людина, не було.

Тим більше Сергій Панкєєв (старший син) має багаторічний досвід управлінської діяльності — до цього чоловік тривалий час був держслужбовцем. Тож як доля його привела у сімейний бізнес?

Від ядерника до фермера чи навпаки?

Сергій Панкєєв зізнається: після закінчення школи мрії стати агрономом чи фермером у нього не було. Для себе обрав інший шлях — «ядерний». І пішов навчатися до Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості.
«Специальность у меня очень интересная — утилизация ядерных отходов, первый выпуск в Украине. Но когда я окончил университет, мне как-то не захотелось работать на атомной станции. Поэтому я пришел сюда. На семейном предприятии проработал немного, буквально год, и ушел на государственную службу. Вторым шагом в образовании была Межрегиональная академия управления персоналом. Помню, что для меня это было очень интересно»
Згодом до двох вищих освіт додалися ще дві: Херсонський аграрний університет та Національна академія державного управління при Президентові України.

Поки Сергій опановував різні науки, його батько вже працював у сільському господарстві. Своє підприємство створили відразу, як тільки з'явилася така можливість. Адже це були 90-ті і ризиків «прогоріти» було більше, ніж можливостей успішного розвитку. Утім, серйозну роль відіграло те, що батько Сергія Панкєєва був фахівцем своєї справи. А тому встояв і на 150 га зумів закласти надійний фундамент сімейного господарства.

У той час Сергій був ще зовсім юним, а тому шукав підробіток, який би підходив йому за віком. Зараз про свій перший досвід роботи у сільському господарстві Сергій Панкєєв згадує з усмішкою.
«Это был 1989 год, я работал на стрижке овец. Тогда еще были совхозы, только начинал развиваться частный бизнес. Это был достаточно тяжелый труд. Но когда в свои 9 лет я получил первую зарплату, меня переполняла гордость! Наверное, именно тогда я впервые почувствовал себя мужчиной. И купил себе джинсы-мальвины»
Тож аграрний шлях Сергія Панкєєва почався напрочуд рано. Можливо, саме цей дитячий досвід і повернув чоловіка у сільське господарство після багатьох років пошуку свого призначення.

Аграрне досьє

Сьогодні ПП «Алекс» має пристойний вік — 25 років. До його складу входить ФГ «Луч». Земельний банк підприємства становить 5 тис. га, які обробляють 72 працівники. Тут вирощують повний спектр культур: пшеницю, ячмінь, овес, горох, соняшник, ріпак. Також є невеликі плантації проса, гірчиці, коріандру та чечевиці. 4,5 га займає виноград, який саме дозрівав у період нашого візиту. Ми не проґавили можливості скуштувати налиті сонцем ягоди — солодка смакота!
Є й тваринництво, але більше для власних потреб, як хобі. Зокрема, вирощують диких та в'єтнамських свиней, мають гусей, курей, індиків та овечок, а також тримають перепелів. Та головна цікавинка, яку ми побачили в «Алексі», — африканські соми! Пан Сергій розповів, що зараз промислове вирощування риби не дає бажаних прибутків, проте «вусатих» розводять і далі.

Мальків африканських сомів тримають у спеціальних ваннах. В одній поміщається до 20 тисяч рибин! Потім їх пересаджують до більших басейнів. Цікаво, що, опустивши руки у воду, де плавають мальки сомів, можна отримати у подарунок безкоштовний пілінг! І хоча було дещо страшно, зрештою, ми відчули цей диво-ефект на собі.
За прогулянкою територією господарства пан Сергій уже традиційно розповів нам цікаву історію виникнення назви підприємства.
Почему «Алекс»? У меня есть два младших брата, которые тоже работают здесь, — Александр и Олег. Так вот, хозяйство было названо именно в честь среднего брата. Помню, тогда еще Олег был маленьким и говорил: «А почему «Алекс», почему не «Олекс»?
Крім того, на підприємстві є свої зерносховища та власний млин. До речі, оглядаючи технічні споруди, помічаємо білого коня, який меланхолічно прогулюється повз нас. Сергій Панкєєв одразу ж пояснює: цей вороний — вірний друг його брата.
«Брату было лет 7, когда отец подарил ему этого белого коня. С тех пор он живет у нас, свободно гуляет по территории. Сейчас ему уже около 22 лет, он спокойно доживает свой век»
На оглядини до комбайнів
Після кількох спроб погладити за гриву білого скакуна та подивившись на умови зберігання зерна в «Алексі», ми відправилися туди, де «спочивають» залізні коні.

Поміж комбайнів, сівалок і тракторів Сергій Панкєєв розквітає. Одразу помітно — пишається, що підприємство нарешті повністю забезпечене технікою. Завдячують вчасно взятому кредиту. Чоловік згадує, що потребу в новій та сучасній техніці відчули років шість тому. Але власними коштами розширити аграрний автопарк не вдавалося.
«В этом году мы впервые не привлекали арендованные комбайны для сбора урожая. А еще в прошлом году без этого было не обойтись. Мы пережили достаточно тяжелые поиски банка, которому могли бы довериться и взять кредит. Для нас основным критерием выбора является взаимовыгодная работа. В итоге наш выбор пал на ПУМБ. Благодаря сотрудничеству с ним мы купили два новых комбайна. Это позволило уменьшить сроки уборки, улучшить качество и режим работы для людей, которые проводят на этой технике большую часть своего времени»
Буквально через кілька метрів розкинулися і славнозвісні «алексівські» виноградники. Різні сорти, колір, смак — за сім років вирощування був час поекспериментувати.

Батьківськими стежками

Пан Сергій розповідає, що працювати на полях разом із батьком він почав у 12 років. Саме тоді спостерігав за наполегливою та сумлінною працею свого наставника та потроху вчився бути таким же майстром своєї справи.
У любого человека, который занимается бизнесом, должна быть основная черта — работоспособность. Работать нужно 18 часов в сутки. Только тогда в аграрном бизнесе и сельском хозяйстве будет успех. Нам с братьями удавалось побывать с родителями только на работе. Ни выходных, ни отпусков. Только работа, работа, работа... Именно тогда, с юных лет, мы как-то приспособились к труду. Я абсолютно об этом не жалею и теперь своих детей воспитываю точно так же
Хоча відпускати дітей з-під надійного батьківського крила Сергій Панкєєв не поспішає.
У меня двое детей: сын и дочка. Дочку еще берегу, ей всего 7 лет, пока не беру на работу. А вот сын Владимир со мной на полях лет с 6. Сейчас ему 14 и он уже умеет и трактор, и комбайн водить
Зараз робочий день Сергія Панкєєва починається о 5-й ранку і триває до пізнього вечора. І хоча чоловік виконує переважно управлінські функції, часу це відбирає не менше, аніж безпосередня робота на полях.
«Мой рабочий день — это постоянно на ногах, на колесах. Четкого плана нет. В 6:30 у нас оперативка, а до этого нужно везде побывать и все увидеть. С весны до осени ни дня не бывает без объезда полей. Через две недели у нас начнется посевная, а мы уже думаем о следующей осени. Это постоянный процесс»
Як і в більшості аграріїв, можливість для відпочинку чоловік знаходить лише ближче до зими. Адже до цього триває постійна гаряча пора.
Техника имеет свойство ломаться. А раз ломается техника, то есть проблемы со сроками. А если есть проблемы со сроками, то это упущенный урожай, выгода, поднятие зарплаты. Все катится как снежный ком. Поэтому горячая пора у нас настает в начале марта и заканчивается в начале ноября
Звідки сили?
Сімейний бізнес об'єднав усю родину Панкєєвих. Брат Сергія Олександр працює головним агрономом, молодший Олег теж завжди «на підхваті», адже відповідальності йому не бракує. Мама ж тримає фінансовий фронт.
«Я с большой гордостью говорю, что моя мама — бухгалтер от Бога. Не бывает финансовых вопросов, которые прошли бы без нее. Она мастер финансов. Да и вообще, поддержка семьи — это обязательное условие. В любом деле нужно опираться на кого-то из людей. А близкие не предадут»
Має «Алекс» і відданих працівників, які стояли біля витоків господарства і протоптали разом із Панкєєвими аграрну стежку довжиною у 25 років. Саме таким є головний інженер підприємства.
Он до сих пор не боится того, чтобы залезть в технику, чтобы руки были по локоть в мазуте, он абсолютно к этому положительно относится и спокойно это делает. Вон он, наверное, единственный, который остался из самых истоков. Это мастер своего дела
Але окрім родинної підтримки та вірних працівників (яких у часи «кадрового» голоду в селі важко знайти), пана Сергія тримає в аграрці можливість самореалізації.
Я остаюсь потому, что мне интересно. Я много лет проработал в сельском хозяйстве и не хочу менять свой образ жизни. Мне нравится, когда запускается что-то новое, это радует глаз. В сельском хозяйстве ты можешь не только увидеть, но и пощупать результаты своей работы. Это для меня очень важно

Соціальна свідомість

Велика Знам'янка — одне з найбільших сіл в Україні. Тут мешкає близько 8,5 тис. жителів. Місцеві знають, що їм є до кого звернутися за допомогою, а тому часто зі своїми проблемами приходять до Сергія Панкєєва. Чоловік допомагає чим може і якщо не завжди виходить приділити час кожному, то принаймні своїм працівникам пан Сергій забезпечує гідні умови праці та життя.
«У нас люди работают с трех сел и города. Это села Запорожской и Херсонской областей. Для того, чтобы было комфортно добираться на работу и с работы, их бесплатно возит автобус. К тому же стараемся платить высокую зарплату, предоставляем сотрудникам полный социальный пакет, бесплатные обеды, ужины. Но не забываем и о селе. На территории есть 4 школы, 4 садика, поэтому приходится думать о всех»
Для того, щоб господарство не стояло на місці і постійно розвивалося, «Алекс» не припиняє пошуки талановитих механізаторів та агрономів. Також співпрацюють з університетами, щоб залучати на підприємство молоді кадри, які подають серйозні аграрні надії.
Мы постоянно стараемся отправлять на какие-то конференции и семинары наших сотрудников. Естественно, ездим и сами. Это развитие. Предприятие не может процветать без личного развития каждого работника
В дорогу…
Час у компанії Сергія Панкєєва промайнув швидко. Але їхати на пошуки нашого наступного героя нас так просто не відпускають. Пригощають смаженими перепелами та шурпою. Не можемо відмовити, адже де ще буде смачніше, ніж у селі? Тим більше за приємним обідом дізнаємося цікаву деталь: кулінарія — це найголовніше хобі Сергія Панкєєва.
«Я очень люблю готовить. Но только на костре. Получаю от этого истинное удовольствие. Мое фирменное блюдо — это полевой борщ»
Оце так пристрасть! По-білому заздримо дружині пана Сергія та збираємося в дорогу. Наостанок запитуємо, чому чоловік не залишає село? Чому не слідує сучасній моді і не виїжджає у велике місто?
Я не променял бы село на город. У меня был опыт проживания в столице и мне очень не понравилось. Эта суета, нету возможности ощутить на ощупь результат своей работы... И хотя иногда бывает, что все наваливается, руки начинают опускаться, но потом подумаешь, сколько труда и сил пошло на развитие этого семейного бизнеса, и снова приходишь в тонус
Своє господарство у майбутньому Сергій Панкєєв бачить процвітаючим і великим, чого щиро бажаємо ПП «Алекс»! А поспілкувавшись із директором підприємства, не сумніваємося, що так і буде!
ТЕКСТ: ВІКТОРІЯ СУМЧЕНКО
ФОТО, ВІДЕО: ВАСИЛЬ НІКОЛАЄНКО
ПРОЕКТ СТВОРЕНО ЗА ПІДТРИМКИ ПУМБ
Виконано за допомогою Disqus