У мене це від діда!

Під'їжджаємо до найкрасивішої у Кобзівці великої будівлі. У ній знаходяться і сільська рада, і будинок культури, і адміністрація господарства «Промінь». Споруду прикрашає герб села, на якому поруч із кобзою – сніп зерна. Тут нас і зустрічає генеральний директор «Променя» Євген Третяков. На цій високій посаді він лише три роки, але за цей час устиг зробити для господарства, його працівників та селян стільки, що його по праву можна називати «онуком свого діда». А дід у Євгена Андрійовича – особистість справді легендарна: Іван Гулий — Герой України, очолював «Промінь» понад тридцять років. Слава про його новації господарювання, коли корови доїлися для збільшення надоїв під класичну музику, свого часу линула всією Україною.

Чотири перших роки життя Євген жив в Україні. Згодом з мамою переїхали до батька-моряка в Санкт-Петербург. Там Євген учився у школі, хотів стати лікарем-офтальмологом, мав олімпійські перспективи як успішний спортсмен, але через наполегливість батьків почав кар'єру військового. Проте, як виявиться згодом, йому була написана зовсім інша доля. Навчався у Нахімовському училищі, Морському корпусі Петра Великого Санкт-Петербурзького військово-морського інституту та паралельно здобував диплом економіста у Московському державному університеті. Таким солдатським строєм Євген Третяков ішов у сільське господарство, в Україну.

Тяжкої роботи Євген Третяков ніколи не боявся. Тож в один «поворотний» в його житті день він зателефонував дідові в Україну і сказав, що приїде поговорити. Подолав заради цієї розмови дві тисячі кілометрів. І вона стала для його долі вирішальною.

У 2012 році Євген Третяков переїздить в Україну і починає господарювати разом з дідом. Згадує, як Іван Михайлович поступово вводив його «в курс справи».

У травні 2013 року, після смерті діда, Євген Третяков став генеральним директором «Променя». Він розумів наскільки авторитетним керівником був його дідусь, тому поставив собі за мету бути не гіршим, а в чомусь, можливо, і кращим. Тож «Промінь» і нині є провідним господарством не лише Красноградського району, а й Харківської області.

Щоб правильно підбирати мінеральні добрива для землі, спеціалісти «Променя» беруть час від часу пробу ґрунтів на склад тих чи інших мікроелементів: деякі аналізи роблять у власній міні-лабораторії, деякі – здають у науково-дослідні інститути.

Проїжджаючи крізь «променівські» поля багаторічних трав, помічаємо, що тут уже почалися весняно-польові роботи. Євген Андрійович підтверджує: весняна погода у лютому дозволяє підживлювати рослини по мерзлоталому ґрунту. Тож уночі 18 лютого трактор вперше вийшов на поле, щоб підкормити багаторічні трави.

Євген Андрійович із тих керівників, які люблять експериментувати, випробовувати у роботі новинки, шукати нестандартні, ефективні методи у господарюванні. Наприклад, віднедавна у його планах – поява у «Промені» виноградника, саду і овочевих грядок. Уже навіть знайшов того, хто за цим добром буде доглядати.

До речі, про кадри на роботі. Кажуть, «кадри вирішують все», і Євген Третяков з цим абсолютно погоджується. Говорить, що за допомогою може звертатися до будь-якого працівника «Променя», і йому завжди дадуть слушну пораду. Отак дружно і господарюють. «Приїжджих» на підприємстві майже немає. Більшість працівників – місцеві, працюють «сімейними підрядами»: чоловік завідує однією фермою, дружина – іншою, механізатор іде на пенсію – на його місце відразу ж приходить син або родич. У «Промені» всі «свої».

Оглядаємо поля з Євгеном Андрійовичем по дорозі на тваринницький комплекс. Він бідкається, що приїхали ми не в ту пору, коли можна оцінити якість і красу посівів «Променя». Але з гордістю розповідає про «своїх поросят», на які ми, власне, і їдемо дивитися. «Що за українське село без свині, без сала?» – каже Євген Андрійович. Тож, незважаючи на тенденцію зменшення поголів'я свиней по всій Україні, у Кобзівці поголів'я «п'ятачків» білої української породи вже другий рік поспіль зростає і вже зараз налічує більше півтори тисячі свиней.

У свинарнику зустрічаємо завідуючого фермою Івана Конона. Він одразу звертає мою увагу на гарні умови вирощування тварин: чисто, сухо, світло, добра циркуляція свіжого повітря.

Йдемо у корівники, там практично всі процеси автоматизовані. Великої рогатої худоби червоно-рябої молочної породи у господарстві нині більше 2 тисяч голів. Втручання людей у догляд за тваринами мінімізоване до прибирання трактором та огляду ветеринара, якщо це потрібно. У «Промені» впевнені, що гарні надої та відмінне здоров'я корови залежить від її емоційного стану, тому рогаті тут на безприв'язному утриманні.

Є у «Промені» ще один напрямок, який віднедавна почав розвивати молодий керівник,– рибне господарство на місцевому Кобзівському ставку. Його площа понад 80 га. Кілька років поспіль водойму зариблюють, на ставку облаштували зручні і красиві місця для дозвілля. Тож жителі Кобзівки і сусідніх сіл мають не тільки де працювати, а й де відпочивати. До речі, генеральний директор «Променя» Євген Третяков дбає не лише про успіх господарства, а й про добробут людей, які допомагають йому бути успішними.

Усі адміністративні будівлі у Кобзівці відремонтовані, приватні будинки теж доглянуті, багато селян мають власний транспорт. Євген Андрійович продовжує традицію діда, і підприємство дає працівникам «Променя» безвідсоткові позики. Каже, просять люди гроші і на утеплення будинків, і на ремонт, і на будівництво, і на купівлю техніки. Старається допомогти усім. Згодом з їх зарплати утримується 50%. І в середньому людина повертає позику за три роки. Проте, на безвідсоткових позиках для працівників соціально відповідальний бізнес для Євгена Третякова тільки починається. Його знають у районі як щедрого мецената, який не лише регулярно підтримує фінансово, але й організовує спортивні змагання з волейболу, футболу та мотокросу. Євген Андрійович допоміг з придбанням сучасного дитячого мотоцикла легендарному красноградському спортивно-технічному клубу «Техноспорт». За його підтримки два роки поспіль у Краснограді проходить всеукраїнський брейк-данс фестиваль та футбольний турнір на Кубок Героя України Івана Гулого.

Євген Третяков зізнається, що з кожним роком господарювати стає все важче: збільшується фінансове навантаження з боку держави, а допомоги від влади майже ніякої: до порівняно невеликих аграрних підприємств державні дотації майже не доходять. Отже, доводиться викручуватися так, щоб і по закону працювати, і поголів'я та площі посівів «соціально важливих» культур не зменшувати. Адже за всім цим – робочі місця, зарплати та добробут селян.

Амбіцій у Євгена Третякова багато, проте він зауважує в розмові, що це «здорові амбіції». Тому в нинішніх кризових умовах розширювати своє господарство не поспішає. Він обережний керівник, якого, перш за все, можна вважати аграрієм-економістом: прийшовши на роботу у сільське господарство, відразу ж почав оптимізувати усі можливі процеси, щоб не витрачати зайвого. Каже, що рахує кожну копійку (диплом економіста знадобився!). Виходити із продукцією господарства на європейський ринок не планує. Каже, що «Промінь» – підприємство невелике, і працює на внутрішнього споживача, який нині теж потребує якісної, екологічно чистої продукції.

До слова, на підприємстві є своя пекарня, виготовляють власні крупи та високоякісне молоко, яке реалізують на одному із Дніпропетровських молочних заводів. А враховуючи те, що у Євгена Андрійовича в «арсеналі» дипломів про освіту є ще й диплом технолога Харківської зооветеринарної академії з переробки продукції тваринництва, можливо, у нього ще є плани, якими він ділитися не поспішає.

До речі, минулого року Євген Третяков захистив кандидатську дисертацію в Київському національному університеті імені Шевченка. Тема дисертації стосувалася правового регулювання охорони праці у сільському господарстві.

Любов до сільського життя, бережливе ставлення до землі, новації у тваринництві та повага до селян, до людей, які працюють на полях, на фермі, від зорі до зорі. Прагнення бути кращим серед рівних, давати людям стільки, щоб вони пробачили тобі твоє багатство, постійно вчитися і ніколи, ні за яких обставин, не здаватися – це слова, які я почула від Євгена Третякова, і в цих словах уся його суть і секрет успіху.