«Ми тримаємо коней не на стружці, а на соломі. Тому потрібно заготовити ще й солому. Якщо кінь утримується на стружці, то це зручно конюхам – прибирати легше. Але! Це не дуже зручно для коня. А у нас девіз: «Тут люблять коней, а не себе на них!». Сіно зазвичай роздається на око, не зважується, але ми знаємо, що кінь за добу повинен з'їсти приблизно 15 кілограмів сіна, зробити 35 тисяч жувальних рухів. Це порахували англійці, але як вони рахували я не знаю (сміється), я про таке десь читав. Кінь повинен жувати 18 годин, спати – 6 годин. Узимку ми годуємо коней сім разів на день. І от якщо він на стружці, то стоїть нудиться. Якщо він нудиться – в нього з'являються «конюшенні вади» — неправильний прикус, ведмеже розкачування та ін. Бо коню нудно! Сучасні модники кажуть: «Давайте коням іграшки! Так вони будуть чимось зайняті. Але якщо коневі дати корм, то іншого йому не потрібно, бо він буде стояти і ліниво жувати. І він зробить свої 35 тисяч жувальних рухів. От чому для підстилки ми використовуємо солому: з'їсть сіно, занудиться, схопить трішки соломи, ліниво пожує... І так уникаємо цих «конюшенних пороків», – ділиться секретами пан Віктор.