SHARE
За вікнами ляпотить холодний лютневий дощ, омиваючи голі лози ківі, що являють собою такий собі навіс майже над усією територією господарства.

Досить дивно знаходитися посеред стародавнього Ужгорода і усвідомлювати, що тебе оточують ці екзотичні рослини, причому виведені в Україні і здатні стійко переносити всі негаразди місцевої погоди: від сильних морозів до майже африканської спеки.
Закарпатська кава
Від цих роздумів відриває повернення героя нашого матеріалу – автора першого українського сорту ківі Генріха Стратона. В руках він тримає маленькі глиняні чашки з ароматною кавою.
«Ми любимо пити міцну каву, рідко хто наливає багато води. У Львові навіть у 90-х роках знайти нормальну каву було складно, а на Закарпатті ще за радянських часів робили гарний еспресо, навіть у гастрономах. Це така угорська традиція, ще з тих пір лишилася», – починає розмову Генріх Валентинович.
Таким незвичайним для України ім'ям та прізвищем він має завдячувати батькові, етнічному німцю, який, щоправда, народився вже в Ужгороді. Мати ж Генріха Стратона походить із гірських районів Закарпаття.

Саме батько, який був біологом-практиком, надихнув сина займатися аграрною справою. Він брав малого Генріха з собою до теплиць, які в ті часи були майже при кожному підприємстві. Там його тато займався вирощуванням багатьох видів рослин. Селекцією ківі молодший і старший Стратони також почали займатися разом.

Перші успіхи...
«Чому саме ківі, а не банани чи цитрусові? Просто в той час це було чимось новим, що з'явилося на полицях магазинів, адже ківі в нас у продажу з'явилися лише на початку 90-х. Я знав, що далеко не кожну рослину, звиклу до субтропічного клімату, можна пристосувати до умов нашої зими із сильними морозами. Тобто потрібна була рослина, в генетиці якої, в принципі, може бути закладена морозостійкість», розповідає пан Генріх.
Закарпатський селекціонер із самого початку хотів вирощувати екзотику саме у відкритому ґрунті, без використання теплиць, оскільки собівартість плодів, вирощених таким чином, буде нижчою за тепличні.
«Для цього потрібно було йти шляхом масового відбору насіннєвого матеріалу, який можна простимулювати, збільшивши природну здатність рослин до мінливості, закладену в кожному живому організмі. І, починаючи з насінини, вибрати із сотень тисяч сіянців саме той, який переживе зиму і з роками почне давати плоди», — пояснює свою стратегію Генріх Стратон.

Тому закарпатський садівник іноді брав велику кількість насіння із купованих ківі і висівав його безпосередньо на грядках під п'ятиповерхівкою посеред спального району Ужгорода. І з сотень тисяч сіянців таки знайшлася рослина, яка змогла перезимувати, а через кілька років дати квіти та плоди. З цього куща і були взяті саджанці для майбутнього розведення. Сталося це приблизно в 1997–1998 рр.
...і невдачі
Але сталося лихо – найпершу ділянку було повністю знищено. І призвели до цього не хвороби та клімат, а людська заздрість та злість.
«На нове місце (де зараз розміщений центральний офіс компанії) ми перейшли після того, як було знищене перше господарство. Сусіди знали, що ми займаємося ківі, але вони (дерева) спочатку просто росли, не цвіли й не плодоносили, і їм було весело спостерігати за цим процесом. Але коли з'явилися перші плоди, то велика людська «жаба», прихована в цих самих сусідах, просто не витримала. Один із них домовився з якоюсь «дітворою», і вночі все було вирубано під корінь. До цього моменту на ділянці вже були рослини, розмножені вегетативним шляхом, які плодоносили. Тобто, фактично, на той час новий сорт вже було виведено!»,– згадує Генріх Валентинович.
Але спочатку заробляти на ківі не було можливості й умов. Основною проблемою була недовіра населення до новинки.
«У ті часи батько намагався продавати саджанці за 2–5 грн на ринку, але все одно їх майже не купували. Люди не вірили, що ківі можна вирощувати у нас, думали, що це все казки. Зараз таке критичне ставлення також є, але інформація про цей сорт вийшла на всеукраїнський рівень, тому на сьогодні вже вистачає бажаючих професійно займатися саме ківі», – розповідає селекціонер.
Популярність
Утім, згодом Генріху Стратону все ж вдалося почати заробляти гроші, займаючись улюбленою справою. Перехід до неї, як до бізнесу, стався майже випадково. В той час пан Генріх працював за другою освітою – психологом-соціологом.
«Мої знайомі журналісти знали, що я займаюся ківі, і один із них записав зі мною інтерв'ю. Потім завітали його колеги з місцевого телеканалу – відзняли сюжет. І після цього «лавиною» ЗМІ, один за одним, інформували про мене. Спочатку місцеві, а потім і загальнонаціональні телекомпанії. На нашій плантації побували представники всіх великих українських каналів упродовж десь року-півтора. І після цього у людей з'явився інтерес до моєї роботи», – говорить садівник.
Зараз Генріх Стратон має дві ділянки: перша, з якої все почалося, займає лише 7 соток. На ній знаходяться близько 30 дорослих рослин, а також три теплиці, в яких відбувається укорінення щепів. Продуктивність цієї ділянки — 10 тис. щепів за сезон. У господарстві є власна пасіка, тут живуть собаки та дві качки для боротьби зі слимаками.

Друга ж ділянка значно більша, але з'явилася вона зовсім недавно.
«Минулого року я взяв в оренду в Сторожницях (передмістя Ужгорода) 1,5 га землі. Там уже побудовано дві великі теплиці загальною площею 360 м кв. Продуктивність цієї ділянки – 40–50 тис. саджанців за рік. Тобто на весну я вже маю 25–30 тис. саджанців, готових до висаджування. Це буде перша весна, коли у мене не буде дефіциту саджанців», – говорить Генріх Валентинович.
За його словами, на 1 га землі можна висадити 1 тис. рослин ківі при схемі посадки 3 х 3 м. Тобто, якщо взяти
50 тис. саджанців, то ними можна засадити 50 га землі.

Як усе працює

На новій ділянці створено демонстраційне міні-господарство, де кожен охочий може подивитися, як потрібно вирощувати ківі, з якою шириною міжряддя, яку систему зрошення використовувати і т. д.

До речі, система поливу також досить цікава. На ділянці створено водойму, з якої насос качає воду з органічними добривами – результатом життєдіяльності риб та гусей.
«Підживлення ставка відбувається зі свердловини, а водойму я зробив сам. Розміри водойми – 25 м у довжину і 6 м у ширину. Там у мене живуть білі амури, золоті рибки і карпи коі», – розповідає фермер.
Також на ділянці утримуються гуси для «підстригання» бур'янів, адже міжряддя ківі не можна переорювати через невелику глибину залягання коріння. Чотирьох десятків птахів вистачає для того, щоб якісно виконувати таку функцію. Різати ж їх на м'ясо господар не поспішає, адже жартує, що брав їх «на роботу», тому не може знищувати своїх робітників.

Для охорони території від диких тварин тут також живуть два фокстер'єри.

На обох господарствах працюють дев'ять осіб – директор, адміністратор, менеджери, підсобні робітники та бухгалтер. Також є три охоронці, яких фермеру надає приватна охоронна фірма. Відправка саджанців відбувається у весняно-осінній період, а взимку працівники ферми займаються логістичними питаннями та модернізацією господарства.
« Адміністративні функції виконують директор та адміністратор, я їх намагаюся не виконувати. Таким шляхом я пішов кілька років тому, оскільки якщо я буду займатися ще й адмінфункціями, то відволікатимуся від селекції і виведення нових сортів, вдосконалення якості саджанців. Але стратегія розвитку компанії також у першу чергу моя відповідальність», – розповідає фермер.
Зараз Генріх Валентинович працює з перевіреними людьми, яким повністю довіряє, але були у виборі кадрів і проколи.
«Кілька років тому я вирішив, що не буду займатися адмінроботою і торгівлею. У мене був колишній однокласник, який на той момент не працював, але мав багато енергії. Я призначив цього хлопця генеральним директором ТОВ, щоб він мав повноваження займатися всією паперовою роботою. Але через рік стало зрозуміло, що людина змінилася, почала «кидати понти». Зрештою, до мене гроші не надходили взагалі », – згадує фермер.
Організація колишнього однокласника і донині продовжує торгівлю саджанцями ківі. В минулому році пану Генріху вдалося через суди заборонити використання його торгової марки і назви «Ківі Карпат Стратон Валентайн» цьому ТзОВ.

Закарпатські ківі як вони є

Якщо ж говорити про самі рослини, то вони, виходячи зі спостережень Генріха Стратона, без проблем витримували як морози до 27–28 градусів, так і спекотне літо, але в цьому випадку їм був потрібен інтенсивний полив. До речі, поливати ківі можна навіть посеред літнього дня і на листі не з'являться плями від опіків.

Окрім того, не страшний для ківі і град – плоди прикриті жорстким листям, тому крижинки їх не пошкоджують.
«Як правило, цвітіння ківі відбувається в кінці травня. Квіти красиві, до 7 см у діаметрі, добре відвідуються бджолами. І якщо велика плантація, то дуже добре тримати там невелику пасіку для запилення. Я беру в оренду дві бджолосім'ї для ділянки в місті і на друге господарство також планую брати. Цікаво, що пилок із ківі має чисто білий колір. А мед жовто-зеленуватого відтінку. Дуже смачний», – говорить селекціонер.
До речі, «Ківі Карпат Стратон Валентайн» – самозапильний сорт, не розділяється на чоловічі й жіночі рослини.

Незважаючи на те, що вирощування ківі не складне, є кілька нюансів, які не можна не враховувати.
Наприклад, якщо для багатьох ягідних культур корисне підсипання попелу і розкислення ґрунту, то для ківі це майже смертельно. Не варто також вносити вапно. А от тирса та листовий компост не завадять.

Також важливо не допускати пересихання ґрунту. Категорично забороняється обкопувати ківі, оскільки коріння цих рослин залягає на глибині 30–40 см і розходиться густою сіткою в боки на 1,5–2 м, тому його легко пошкодити.

«Ще одна деталь – ківі приваблюють домашніх тварин – котів та собак. Вони люблять його гризти. Тому як мінімум на два роки навколо рослини необхідно вбити кілька кілочків та обтягнути їх агроволокном. Багато хто із садівників використовує сітку, але вона не рятує від того, що собаки та коти мітять територію. Поки саджанець молодий, така кількість сечовини може стати згубною для рослини», – зазначає Генріх Стратон.

Особливих вимог до ґрунту також немає. Не любить ківі лише важкі глинисті ґрунти.

Що ж до врожайності, то з меншої ділянки Генріх Стратон кожного року збирає 1–1,2 т врожаю. Причому він не має на меті досягнути рекордних врожаїв, адже плантація є маточною і використовується для нарізання живців.


Збирання плодів відбувається у жовтні. Фермер намагається не знімати ківі майже до морозів, вони не псуються на гілках та і зберігати їх просто. Для цього досить мати звичайний земляний погріб із гарною вологістю, і плоди упродовж усієї зими не втрачатимуть якості.
«Коли ківі повністю визріють, вони стають трохи м'якими. А от у стані технічної зрілості плоди тверді, їх можна зібрати і покласти у сховище. Потім для дозрівання їх можна перемістити на 2–3 доби у тепло. У цього сорту непогана кондиція плодів. Вага – до 110 г (це досить багато за мірками ринку, оскільки середня вага становить 85–90 г). М'якоть більш солодка, ніж у привізних плодів, а колір більш темний», – розповідає Генріх Валентинович.
За словами фермера, мінімальний врожай із куща у нього виходить на рівні 20–25 кг, а зарубіжні фермери досягають показників у 60–70 кг. Це означає, що з 1 га насаджень можна зібрати мінімум 20–25 т.

При відправленні до клієнта саджанці встановлюються на тирсу і зверху також повністю засипаються тирсою як пакувальним матеріалом, щоб завадити пошкодженню рослин.

До речі, саджанці Стратона продаються не лише на території України. Рослини з Ужгорода вже ростуть у Словаччині, Польщі, Чехії, Румунії, Молдові, Азербайджані, Вірменії, Киргизстані, Росії, Білорусі та.навіть у США!
Як же їх продати?
Варіантів для збуту та переробки плодів також багато.
«Минулого року проводили акцію в одному з місцевих супермаркетів. Плоди розфасували в контейнери, зробили власну етикетку. І, що мене дуже здивувало, ми з компаньйонами побилися об заклад, за який час розпродадуться 300 кг ківі, розфасованих по 0,5 кг. Були варіанти: тиждень, кілька днів і т. д. Хто як говорив. Та ми продали їх за 2,5 години! Це за умови, що в одні руки дається не більше двох упаковок! Ціна була значно меншою, ніж у привізних, – 23 грн/кг. Я хотів довести, що наші ківі повинні бути дешевшими за привізні, адже їх собівартість є невисокою», – стверджує селекціонер.
За словами Генріха Стратона, такої низької ціни можна досягти завдяки тому, що при вирощуванні ківі не потрібно використовувати «хімію», оскільки в Україні поки що немає хвороб та шкідників, які б могли зашкодити цій рослині. Закарпатський селекціонер навіть спеціально заради експерименту висаджував на листки цих рослин різних місцевих шкідників, і жодному з них ківі до смаку не прийшлося.

Окрім безпосереднього продажу плодів, Генріх Валентинович експериментує з виготовленням варення та джемів, сиропів, соку, вина та фруктової горілки. До речі, за словами селекціонера, горілка з ківі досить приємна на смак і не викликає похмілля .
«Взагалі переробка – гарна справа. Для людини, в якої є невелика ділянка, засаджена, наприклад, 50 саджанцями, це вже якийсь бізнес, адже мало яка культура може дати стільки врожаю з такої площі», – говорить садівник.
Також ківі закуповував один із місцевих кондитерів для створення желейних цукерок, які потім йшли на продаж до Києва.
«Окрім того, в м'якоті ківі досить гарно маринується шашлик. Але не можна перетримувати, максимум — півгодини, оскільки в ківі є фермент актинідин, який розщеплює білок. Завдяки цьому м'ясо стає м'якшим і більш легким для травлення», – ділиться Генріх Валентинович.
Кримінальний присмак карпатських ківі
Проблем у винахідника першого українського сорту ківі також вистачає. Буквально за тиждень до нашої зустрічі в його офісі зламали двері та зайшли всередину.
«Там ще видно мазки на стінах. Це слідчі знімали відбитки пальців. Грабіжники спробували дістати сейф, який вмуровано в стіну, але не змогли. Причому вони усе це зробили так жорстоко: отруїли собак перед тим, як залізти. Одна собака померла, а друга виявилася більш міцною і вижила. Тому зараз ми встановлюємо систему охорони та сигналізації», – говорить фермер.
Утім, це не перший випадок із кримінальним присмаком, з яким ужгородський селекціонер зіштовхується упродовж так би мовити своєї кар'єри. В 2012 році, відразу після розриву стосунків із тим самим однокласником, у нього протягом трьох місяці сталося чотири подібні епізоди. Спочатку Генріха Валентиновча жорстоко побили невідомі. Він ледве вижив. Потім сталося дві крадіжки саджанців – з його основної ділянки та з теплиці, яку він зробив у своєї співробітниці далеко за містом. І на останок йому підкинули наркотики!
«До мене в центрі міста підійшли люди у формі і відрекомендувалися співробітниками відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків, запропонували проїхати до мене на ділянку. Біля господарства стояв автобус, завантажений коробками із саджанцями, засипаними для захисту тирсою. Мене підвели до машини, вказали на одну з коробок і сказали, що хочуть її подивитися. Мені це здалося дивним, що захотіли зазирнути саме до цієї конкретної коробки з більш ніж 50, причому вибрали її без допомоги службової собаки , мабуть, екстрасенсорні здібності…, але дозвіл я дав. Вони висипали увесь вміст ящика, а знизу був приклеїний пакетик із білим порошком», – згадує Генріх Стратон.
В той час у господарстві всі коробки робили власноруч, тому з ночі вони вже були на місці, в офісі. В будівлі ж офісу, за словами Генріха Стратона, на той час навіть дверей не було. І швидше за все хтось зайшов уночі і приклеїв пакет із розрахунку, що коробки будуть брати автоматично і ніхто нічого не помітить.

Це було останньою краплею, і ужгородський садівник зібрав прес-конференцію, де розповів про нерозкриті крадіжки, напад та підкинуті наркотики. Після цього справу «спустили на гальма» і розслідування завершили , напади припинилися…
Конкуренти не сплять
Також у селекціонера з'явилося багато конкурентів, які також продають саджанці ківі. Але, за словами Стратона, більшість із них продають сіянці звичайного ківі.
«Іноді я телефоную в такі фірми. Часто буває, що люди просто обманюють покупців. Клієнт, який купує саджанець, не так швидко зрозуміє, що придбав підробку, адже ківі дає плоди на 4–5-й рік. Тобто у такої фірми є час, щоб торгувати несправжніми саджанцями, які не витримують морозів або не дають плодів. Вони звичайні сіянці видають за дворічні саджанці, і біда в тому, що не кожен садівник відрізнить сіянець від саджанця, одержаного вегетативним шляхом», – скаржиться фермер.

Перспективи:
чай, релікти та сакури

Та, незважаючи на всі перешкоди, планів у Генріха Стратона дуже багато. Наприклад, займатися іншими, незвичайними для України, культурами. В розпліднику вже можна придбати саджанці гінкго білоби, сакури, їстівного каштана, а також кількох ягідних та декоративних культур.
«Минулого року я зайнявся чайною плантацією, яку біологи з Ужгородського державного університету заклали ще в 50-х роках минулого століття. Я відвідав так би мовити залишки цієї ділянки. Вона занедбана, заростає кущами ожини, дерева затуляють сонячне світло. Я взяв щепи з деяких сортів. Вони пройшли гарні випробовування: з 50-х років виживали в таких умовах. Хочу за допомогою цих щепів продублювати цю ж плантацію, з цими ж сортами, але в іншому місці і з доглядом. Я їх укорінив минулого року і зараз уже маю близько 300 саджанців», – розповідає Генріх Стратон.
Окрім того, фермер веде активну громадську діяльність — під час Революції гідності він їздив до Києва на Майдан з метою зробити все, щоб не допустити кровопролиття, а після, коли почалася АТО на Донбасі, брав участь у волонтерському русі, допомагав коштами армії.

Якщо ж говорити про соціальну відповідальність, то ківі з ділянки Стратона ласували вихованці кількох місцевих дитячих будинків, а учениця зі школи в Сторожниці, за сприяння Генріха Валентиновича,здобула перемогу в конкурсі дитячих наукових робіт. Її праця, звичайно, була присвячена карпатському ківі.

Генріх Валентинович Стратон повний оптимізму й жаги до роботи. Навіть у неділю, коли ми до нього завітали, незважаючи на дощ, він, проводжаючи команду Kurkul.com, вирішив лишитися в господарстві та ще трохи попрацювати.
«Я постійно займаюся селекцією, навіть часто вночі над цим думаю. Постійно живу цим і мене це не напружує. Я не придбав собі ні «джипа», ні «мерседеса». Виходить, все, що заробляю, відразу ж вкладаю в розвиток господарства. Навіть якщо мій бізнес досягне величезних масштабів, я не збираюся вкладати кошти в якусь розкіш. Усе лишу тут», – ділиться Генріх Стратон.
Ми ж хочемо побажати унікальному закарпатському селекціонеру лишатися таким же позитивним та цілеспрямованим і подарувати українцям якомога більше нових унікальних сортів. Сподіваємося, що вже найближчим часом полиці супермаркетів будуть «ломитися» від плодів ківі, джемів, соків та вин марки «Карпат Стратон Валентайн»!
Андрій Губін , Kurkul.com
Выполнено с помощью Disqus