Сільське господарство завжди було виснажливим заняттям з нелюдськими затратами часу, фізичними навантаженнями та непередбачуваністю клімату.За даними Департаменту навколишнього середовища та сільського господарства, середній дохід англійських фермерів скоротився на 21% у період 19–20 років. Якби не щедрі субсидії ЄС, багато з них давно припинили б діяльність.Зіткнувшись з цими викликами, багато фермерів диверсифікуються в інші, більш прибуткові сфери — найчастіше це пансіонати, весільні майданчики, сонячні ферми, або фермерські магазини. Ми відвідали чотири господарства, які обрали незвичні шляхи розвитку.Досвід на квадроциклі: «Вівці звикли до шуму та не переймаються». Mythe Farm в Етерстоні, Уорвікшир
Сім’я 43-річного Джо Гарленда три покоління працює на фермі Mythe Farm вирощуючи овець та зернові. Він почав урізноманітнювати свою діяльність майже одразу після того, як у 2004 році взяв керівництво ферми від свого батька.«На той момент фермерство переживало досить важкі часи.Багато моїх колег закривало напрям тваринництва, а супермаркети постійно знижували ціну на молоко», — говорить Гарланд.Mythe Farm була недостатньо великим господарством, щоб залишатися конкурентоспроможною. Тож з роками Гарланд збільшив альтернативні джерела доходу ферми.Зараз на сільське господарство припадає лише 20% доходу Mythe Farm. Сьогодні тут проводять весілля, корпоративні заходи та, що незвично, пропонують екстремальний відпочинок на 4х4 та квадроциклах. Траса для квадроциклів огинає орні поля ферми.«Ми нещодавно включили цей маршрут в існуючий проєкт ферми», — каже Гарланд.Вівці на фермі тримаються подалі, коли квадроцикли ревуть в полях.«Ми закриваємо ворота, але, чесно кажучи, вівці і самі тримаються подалі. Вони чують двигуни і прямують на інший бік поля. Вівці звикли до шуму і він їх не дуже турбує», — каже Гарланд.Фермер визнає, що заїзди на квадроциклах мають свої недоліки.«Це потенційно травматичний відпочинок, тож ми дуже серйозно ставимось до безпеки та добре навчаємо наш персонал», — запевняє Гарланд.Природне місце поховання: «Я хочу зробити луг з польовими квітами з меморіальними деревами». Castle View Farm, Боттесфорд, Лестершир
Дід Емілі Гудсон у 1956 році заснував господарство Castle View Farm, де вирощують пшеницю, ячмінь, ріпак та овес.«Рости на фермі було дуже весело. У нас були коні, я і мама завжди разом каталися», — каже вона.А от її старший брат був категоричний у бажанні залишити ферму та влаштуватися на роботу в місті.Коронавірус змінив усе. 21 -річна Емілі повернулася додому і більше часу проводила з родиною. Саме тоді в сім’ї почали думати про шляхи диверсифікації.Під час цих розмов Емілі Гудсон згадувала дисертацію, написану в університеті Лідса, де вивчала навколишнє середовище та бізнес. Під час свого дослідження вона спілкувалася з низкою фермерів, які намагалися диверсифікувати бізнес. Один із фермерів розповів про природні поховання.«Спочатку я думала, що це дуже дивна концепція», — каже Емілі Гудсон.Але чим більше вона думала про це, тим більше це здавалося інтригуючою пропозицією.«У нас є поле, яке раніше використовували для вирощування ріпаку. Сьогодні через нього проходить пішохідна доріжка. Я думаю, що це може бути ідеальним природним цвинтарем».Проєкт передбачає, перетворення ділянки на екологічно чистий природний цвинтар, де люди будуть поховані у біорозкладаних трунах, без використання хімікатів для бальзамування.«Я хочу оформити його, як луг з польовими квітами та меморіальними деревами», — каже Емілі Гудсон.Вона сподівається, що цвинтар, відкриття якого заплановано на 2022 рік, стане способом допомогти її батькам зробити ферму більш фінансово забезпеченою.«Я виросла, спостерігаючи, як вони наполегливо працюють. Я співчуваю фермерам, багато людей їх неправильно розуміють, і вони не отримують необхідної підтримки від людей на високих посадах. Існує величезний розрив між фермерами та людьми, які живуть у містах»,— розповідає Емілі Гудсон.Туроператор швидкісних катерів: «Лох -Ломонд — особливе місце». Portnellan Farm у Гарточарні, Західний Данбартоншир
Portnellan Farm тільки органічна яловича ферма, де корів годують лише травою, а також процвітаючий агротуристичний бізнес.Відвідувачі можуть зупинитися в наметах для глемпінгу біля вод Лох-Ломонда, або в старому фермерському будинку. Ферма вперше відчинила ворота для відвідувачів у 2014 році.«Ми даємо зрозуміти нашим відвідувачам, що ми працююча ферма, і ми цим дуже пишаємось», — каже 65-річна Фреда Скотт-Парк.Сім’я почала думати над новими джерелами доходу ще у 2000 році.«Молочне тваринництво ставало дедалі складнішим, І хоча ми підтримуємо органічні принципи, було важко заробляти на цьому достатньо грошей», — пригадує Скотт-Парк.Перше, що вони зробили, це встановили причали для човнів, здавши їх в оренду місцевим власникам човнів.Коли у Portnellan Farm почали пропонувати екскурсії на швидкісних катерах, сім’я побоювалася конкуренції інших комерційних туроператорів на озері. Але так не сталося.«В цілому, компанії на озері дійсно допомагають один одному. Я не думаю, що хтось з місцевих незадоволений тим, що ми зробили. Ми підтримуємо добросусідські відносини взаємодопомоги та поваги», — розповідає Скотт-Парк.Попри успіх екскурсій на швидкісних катерах, Фреда Скотт-Парк твердо впевнена, що Portnellan Farm інадалі залишатиметься господарством, яке збереже технологію органічного землеробства для майбутніх поколінь.Робочий простір: «У нас працюють програмісти і бухгалтери». Ферма Thrales End, Харпенден, Хартфордшир
51-річний Ян Піготт — керівник фермерського господарства Thrales End у четвертому поколінні, а його сім’я займається фермерством з 15 століття. Повернувшись з міста на ферму у 1996 році він одразу розпочав диверсифікацію.Офісні приміщення були побудовані вже в 1997 році у відремонтованих тваринницьких приміщеннях для великої рогатої худоби та свиней. Тепер Thrales End пропонує офісні приміщення для малого бізнесу та приватних підприємців.«У нас є дизайнери, розробники програмного забезпечення, бухгалтери, геодезисти. Кілька благодійних організацій», — розповідає Ян Піготт.Багато в чому Thrales End пощастило: ферма знаходиться лише за 25 хвилин їзди на поїзді від Лондонського Сент-Панкраса та за 10 хвилин їзди від аеропорту Лутон.Людям подобається мати своє робоче місце на фермі, каже Пігот, тому що це дещо відрізняється від простого перебування у звичайному офісі. Вони цінують той факт, що у нас є зелена зона, де можна проводити зустрічі на вулиці та багато місця до паркування автомобілів.Фермер побоювався, що вони втратять більшість орендарів своїх офісів через пандемію коронавірусу, але лише деякі відмовились.«Ми були здивовані, — каже він. «Ми думали, що втратимо багато орендарів, і нам пощастило, що цього не сталося».На території ферми також є школа, де проводяться навчання по сталому розвитку, здоровому харчуванню та відновленню сільського господарства. Але попри всі ці побічні проєкти, Піготт твердо впевнений, що фермерська діяльність продовжуватиметься в Thrales End, принаймні, поки він живий.«Це важко пояснити, це у крові», — каже він. «Я пишаюся тим, що можу підтримувати свою землю та покращувати свій бізнес. Мій друг любить говорити, що ви не успадковуєте свою ферму від батьків, а позичаєте її у своїх дітей. У цьому є сенс. Ми — хранителі. І це велика відповідальність».Джерело: The Guardian