SHARE
серпень 2021
Фермерський огляд світової преси
Kurkul.com підготував добірку найцікавіших матеріалів про сільське господарство, опублікованих за останній місяць у світових виданнях. Чим живе аграрна галузь світу сьогодні та куди спрямовані погляди наших колег з-за кордону — дізнавайтеся з добірки матеріалів за серпень.
1
Patrick Barkham, the guardian
Справа не в коровах, а в методах: чому вегетаріанець став захисником скотарства
Юристка-екологиня Ніколетт Хан Німан власниця скотарського господарства, що не їла м'яса протягом 33 років. Вона стверджує, що для екосистеми і здоров'я людини важливо те, як вирощують тварин.
Читати
Шлях Хан Німан від вегетаріанської активістки до власниці скотарського господарства й написання книги під назвою «Захист яловичини», прийшла через бажання юристки заступитися за дрібних фермерів, обкладених наростаючим етичним і екологічним тиском проти виробників м'ясної продукції. Бургер виявився несподівано смачним короткочасним задоволенням, але натхненням для неї стали 18 років роботи на ранчо поруч із людиною, яка готувала його на грилі і вирощувала яловичину ― її чоловіком Біллом.
Хан Німан виросла в напівсільській місцевості штату Мічиган і працювала в Нью-Йорку юристкою із питань навколишнього середовища для Роберта Ф. Кеннеді-молодшого, коли закохалася у фермера. Благодійна організація Кеннеді-молодшого, Waterkeeper Alliance, вимагала від тваринників припинити забруднення водойм, і Хан Німан почала співпрацювати з фермерами, які діяли згідно з вимогами, включаючи її майбутнього чоловіка.
«Я почала виконувати дрібні доручення на ранчо і зрозуміла, що мені це подобається», ― каже вона. Я сказала Біллу: «Я б хотіла працювати на ранчо». І він був вражений. У той час я ще була вегетаріанкою, і він сказав: «О, нічого собі, я не думав, що ти захочеш стати господарем ранчо».
«Я хотіла робити все, що потрібно, тут, на ранчо. Я не хотіла бути безпорадною жінкою», — каже вона.
Жінка додає, що вони з Біллом постійно вчаться. «Найважливіше, що я дізналася, це те, що за два роки роботи над сільськогосподарськими проблемами юристом-екологом я тільки «подряпала поверхню» в плані розуміння реальних повсякденних проблем сільського господарства».
Багато екологічно свідомих людей вважають, що якщо вони все ще їдять яловичину, то їм, ймовірно, не варто цього робити. Завдяки популярному фільму компанії Netflix «Змова корів: Секрет стійкого розвитку», виникла зворотна реакція проти м'яса. Для випасу худоби вирубуються тропічні ліси, а промислове розведення корів призводить до ерозії ґрунту, забруднення води та повітря. Тим часом люди, які наїдаються гамбургерами, маслом і морозивом, страждають від хронічних захворювань, пов'язаних із дієтою, і зростаючого рівня ожиріння.
Хан Німан підрахувала, що на велику рогату худобу припадає 8% світових викидів. «Як юрист, я розумію бажання вести статистику, яку можна використовувати як доказ, але придумувати глобальну цифру, напевно, нерозумно», ― говорить вона. Моделювання викидів природних пасовищних систем не враховує позитивний ефект на гідрологію та утримання води в ґрунті.
«Проживши тут 18 років, я зрозуміла, що навіть одна частина нашого ранчо неймовірно відрізняється від іншої. Те, що ви повинні робити на землі, радикально специфічно для кожної ділянки. Я переконана, що випас худоби, коли він ведеться правильно, буде корисний всюди».
Якби світ перейшов на вживання яловичини, вирощеної тільки на випасі, людям довелося б їсти менше і платити набагато більше. Хан Німан відзначає, що натуралістичний випас не означає, що м'ясо буде тільки для багатих, тому що багато бідних людей уже пасуть худобу таким чином. «Дешева їжа ― це не вихід, ми повинні зробити хорошу їжу доступною для всіх».
Дешева їжа містить усі «побічні ефекти»: забруднення води й повітря, ерозію ґрунту, жорстоке поводження з тваринами ― і погане здоров'я людини, яке вони викликають.
Хан Німан залишалася вегетаріанкою протягом багатьох років після того, як стала тваринником, але після повернення до м'яса вона тепер їсть його щодня. «Коли я знову почала їсти м'ясо, я возз'єдналася з усім своїм вихованням, своєю культурою і їжею, на якій я виросла», ― говорить вона. «Я відчувала себе фізично й емоційно чудово. Дивовижно, скільки радості мені це принесло».
Хан Німан виросла в напівсільській місцевості штату Мічиган і працювала в Нью-Йорку юристкою із питань навколишнього середовища для Роберта Ф. Кеннеді-молодшого, коли закохалася у фермера. Благодійна організація Кеннеді-молодшого, Waterkeeper Alliance, вимагала від тваринників припинити забруднення водойм, і Хан Німан почала співпрацювати з фермерами, які діяли згідно з вимогами, включаючи її майбутнього чоловіка.
«Я почала виконувати дрібні доручення на ранчо і зрозуміла, що мені це подобається», ― каже вона. Я сказала Біллу: «Я б хотіла працювати на ранчо». І він був вражений. У той час я ще була вегетаріанкою, і він сказав: «О, нічого собі, я не думав, що ти захочеш стати господарем ранчо».
«Я хотіла робити все, що потрібно, тут, на ранчо. Я не хотіла бути безпорадною жінкою», — каже вона.
Жінка додає, що вони з Біллом постійно вчаться. «Найважливіше, що я дізналася, це те, що за два роки роботи над сільськогосподарськими проблемами юристом-екологом я тільки «подряпала поверхню» в плані розуміння реальних повсякденних проблем сільського господарства».
Багато екологічно свідомих людей вважають, що якщо вони все ще їдять яловичину, то їм, ймовірно, не варто цього робити. Завдяки популярному фільму компанії Netflix «Змова корів: Секрет стійкого розвитку», виникла зворотна реакція проти м'яса. Для випасу худоби вирубуються тропічні ліси, а промислове розведення корів призводить до ерозії ґрунту, забруднення води та повітря. Тим часом люди, які наїдаються гамбургерами, маслом і морозивом, страждають від хронічних захворювань, пов'язаних із дієтою, і зростаючого рівня ожиріння.
Хан Німан підрахувала, що на велику рогату худобу припадає 8% світових викидів. «Як юрист, я розумію бажання вести статистику, яку можна використовувати як доказ, але придумувати глобальну цифру, напевно, нерозумно», ― говорить вона. Моделювання викидів природних пасовищних систем не враховує позитивний ефект на гідрологію та утримання води в ґрунті.
«Проживши тут 18 років, я зрозуміла, що навіть одна частина нашого ранчо неймовірно відрізняється від іншої. Те, що ви повинні робити на землі, радикально специфічно для кожної ділянки. Я переконана, що випас худоби, коли він ведеться правильно, буде корисний всюди».
Якби світ перейшов на вживання яловичини, вирощеної тільки на випасі, людям довелося б їсти менше і платити набагато більше. Хан Німан відзначає, що натуралістичний випас не означає, що м'ясо буде тільки для багатих, тому що багато бідних людей уже пасуть худобу таким чином. «Дешева їжа ― це не вихід, ми повинні зробити хорошу їжу доступною для всіх».
Дешева їжа містить усі «побічні ефекти»: забруднення води й повітря, ерозію ґрунту, жорстоке поводження з тваринами ― і погане здоров'я людини, яке вони викликають.
Хан Німан залишалася вегетаріанкою протягом багатьох років після того, як стала тваринником, але після повернення до м'яса вона тепер їсть його щодня. «Коли я знову почала їсти м'ясо, я возз'єдналася з усім своїм вихованням, своєю культурою і їжею, на якій я виросла», ― говорить вона. «Я відчувала себе фізично й емоційно чудово. Дивовижно, скільки радості мені це принесло».
2
Helena Horton, The Guardian
Вгадайте, що на вечерю? Загиблих тварин викладають на «небесні столи», щоб привернути рідкісних хижих птахів
Фермери розкладають туші, щоб заманити грифів і орлів назад у сільську місцевість Великобританії
Читати
Коли торік бородатий гриф ощасливив Великобританію своєю присутністю, на Дербіширских болотах зібралися захоплені орнітологи з усієї країни в надії зловити його погляд.
Тепер захисники природи сподіваються зробити зустрічі з цими чудовими птахами частішими, повернувши необроблену природу в сільську місцевість.
Ніхто не хоче бачити мертву худобу, що лежить у полі, обліплена мухами, під час сільської прогулянки. А після жахів із коров'ячим сказом, залишати мертвих тварин на вулиці заборонено ― вони повинні бути вивезені й утилізовані безпечним способом, — як правило, спалені.
Однак це призвело до того, що в сільській місцевості майже не залишилося хижих птахів, таких як орли і грифи, і їм доводиться підбирати мізерні залишки вбитих тварин, піддаючи своє життя ризику на жвавих дорогах.
Деякі любителі птахів вирішили побудувати «небесний стіл», на який вони кладуть падаль — мертвих лисиць і оленів — залишаючи її на поталу хижим птахам. Личинки, які розвиваються в тушах, також годують більш дрібних птахів.
Дерек Гоу, керуючий фермою з озеленення в Девоні, побудував свій небесний стіл, коли побачив орлана-білохвоста, який причаївся на болотах неподалік.
Він каже, що цього літа орлани-білохвости двічі пролітали над його столом, тож він сподівається, що незабаром вони прилетять на годівлю.
«Орлани стежать за воронами, щоб зрозуміти, де можна поїсти», — сказав він. ― «У нас були ворони, сороки, ворони-карлики, канюки, червоні шуліки. Шпаки теж харчуються личинками. Падаль забезпечує широкий спектр їжі для птахів».
Фермер вирощує ВРХ та овець, та не має права подавати на «небесний стіл» мертву худобу, але він закликає змінити це правило.
«Ми забираємо в землі все й не повертаємо абсолютно нічого. Вчиняючи так, ми відмовляємо істотам, які живуть завдяки смерті інших тварин», — каже він.
Дерек Гоу надихнув інших на те ж саме, включаючи фінансиста й захисника природи Бена Голдсміта, який є членом ради директорів Defra і братом міністра навколишнього середовища, лорда Голдсміта.
Побачивши у Твіттері небесний стіл фермера, Голдсміт зробив власний на своїй ділянці в Сомерсет. Він сказав: «Один з орланів-білохвостів, випущених на острові Уайт, був помічений неподалік, тому я сподіваюся спокусити його бенкетом. Я зробив дуже просту конструкцію, і ми кинули туди вбитого на дорозі оленя», — сказав він.
В інших європейських країнах, включаючи Іспанію, існують законодавчі винятки, що дозволяють залишати мертвих тварин для стерв'ятників, після того, як експерти по птахах попередили, що їм не вистачає їжі.
Тепер захисники природи сподіваються зробити зустрічі з цими чудовими птахами частішими, повернувши необроблену природу в сільську місцевість.
Ніхто не хоче бачити мертву худобу, що лежить у полі, обліплена мухами, під час сільської прогулянки. А після жахів із коров'ячим сказом, залишати мертвих тварин на вулиці заборонено ― вони повинні бути вивезені й утилізовані безпечним способом, — як правило, спалені.
Однак це призвело до того, що в сільській місцевості майже не залишилося хижих птахів, таких як орли і грифи, і їм доводиться підбирати мізерні залишки вбитих тварин, піддаючи своє життя ризику на жвавих дорогах.
Деякі любителі птахів вирішили побудувати «небесний стіл», на який вони кладуть падаль — мертвих лисиць і оленів — залишаючи її на поталу хижим птахам. Личинки, які розвиваються в тушах, також годують більш дрібних птахів.
Дерек Гоу, керуючий фермою з озеленення в Девоні, побудував свій небесний стіл, коли побачив орлана-білохвоста, який причаївся на болотах неподалік.
Він каже, що цього літа орлани-білохвости двічі пролітали над його столом, тож він сподівається, що незабаром вони прилетять на годівлю.
«Орлани стежать за воронами, щоб зрозуміти, де можна поїсти», — сказав він. ― «У нас були ворони, сороки, ворони-карлики, канюки, червоні шуліки. Шпаки теж харчуються личинками. Падаль забезпечує широкий спектр їжі для птахів».
Фермер вирощує ВРХ та овець, та не має права подавати на «небесний стіл» мертву худобу, але він закликає змінити це правило.
«Ми забираємо в землі все й не повертаємо абсолютно нічого. Вчиняючи так, ми відмовляємо істотам, які живуть завдяки смерті інших тварин», — каже він.
Дерек Гоу надихнув інших на те ж саме, включаючи фінансиста й захисника природи Бена Голдсміта, який є членом ради директорів Defra і братом міністра навколишнього середовища, лорда Голдсміта.
Побачивши у Твіттері небесний стіл фермера, Голдсміт зробив власний на своїй ділянці в Сомерсет. Він сказав: «Один з орланів-білохвостів, випущених на острові Уайт, був помічений неподалік, тому я сподіваюся спокусити його бенкетом. Я зробив дуже просту конструкцію, і ми кинули туди вбитого на дорозі оленя», — сказав він.
В інших європейських країнах, включаючи Іспанію, існують законодавчі винятки, що дозволяють залишати мертвих тварин для стерв'ятників, після того, як експерти по птахах попередили, що їм не вистачає їжі.
3
Dan Nosowitz, modern farmer
John Deere переходить на автономні трактори
Виробник важкої сільськогосподарської техніки John Deere придивляється до роботів.
Раніше компанія вже анонсувала кілька модифікацій своїх тракторів та іншого обладнання, але минулого тижня вона зробила великий крок, придбавши стартап Bear Flag Robotics.
Раніше компанія вже анонсувала кілька модифікацій своїх тракторів та іншого обладнання, але минулого тижня вона зробила великий крок, придбавши стартап Bear Flag Robotics.
Читати
Компанія John Deere, яка є провідним тракторним брендом у США раніше повідомляла про дослідження в області електромобілів і в минулому створювала автономні концепції. John Deere любить представляти себе як технологічну компанію, яка, з-поміж іншого, виробляє й сільськогосподарське обладнання, як Apple є технологічною компанією, яка зовсім випадково виробляє телефони й комп'ютерну техніку.
Новітнім кроком компанії в області високих технологій стало придбання розташованого в Кремнієвій долині стартапу Bear Flag Robotics, який раніше працював над інтеграцією штучного інтелекту в трактори. Але це партнерство призначене для чогось більш амбіційного. За даними Reuters, мета полягає в тому, щоб вивести на ринок повністю автономний трактор, що не потребує водія.
У якості однієї з потенційних причин успіху автономного обладнання John Deere називає серйозні проблеми з робочою силою в сільськогосподарській галузі. В інтерв'ю Successful Farmer співзасновник Bear Flag Robotics сказав, що його автономний трактор «вже на ринку з поки що обмеженим тиражем». Наразі немає ніяких даних, як саме виглядатиме ця автономна лінія, коли вона повноцінно вийде на ринок і яка буде ціна.
Новітнім кроком компанії в області високих технологій стало придбання розташованого в Кремнієвій долині стартапу Bear Flag Robotics, який раніше працював над інтеграцією штучного інтелекту в трактори. Але це партнерство призначене для чогось більш амбіційного. За даними Reuters, мета полягає в тому, щоб вивести на ринок повністю автономний трактор, що не потребує водія.
У якості однієї з потенційних причин успіху автономного обладнання John Deere називає серйозні проблеми з робочою силою в сільськогосподарській галузі. В інтерв'ю Successful Farmer співзасновник Bear Flag Robotics сказав, що його автономний трактор «вже на ринку з поки що обмеженим тиражем». Наразі немає ніяких даних, як саме виглядатиме ця автономна лінія, коли вона повноцінно вийде на ринок і яка буде ціна.
4
reuters
Філіппіни схвалили комерційне використання генетично модифікованого рису
Філіппіни схвалили комерційне вирощування генетично модифікованого «золотого рису» після більш ніж десятирічних польових випробувань, які викликали сильну реакцію з боку активістів, які виступають проти ГМО.
Читати
Країна Південно-Східної Азії, яка є одним із найбільших у світі імпортерів рису, стала першою державою, що схвалила посів зерна, збагаченого вітаміном А, за даними розташованого на Філіппінах Міжнародного науково-дослідного інституту рису (IRRI), який брав участь у розробці «Золотого рису».
Офіційний дозвіл на біобезпеку було видано минулого місяця, говориться в заяві Міністерства сільського господарства і Філіппінського науково-дослідного інституту рису (PhilRice).
Очікувалося, що Філіппіни схвалять використання золотого рису ще у 2011 році, але зіткнулися з побоюваннями громадськості з приводу ризиків для здоров'я й опозицією з боку різних секторів, на чолі з екологічними групами.
Грінпіс засудив схвалення й закликав Департамент сільського господарства скасувати рішення.
«Департамент сільського господарства повинен забезпечити фермерам центральне місце в екологічному і справедливому відновленні після пандемії, а також підтримку стійких продовольчих і сільськогосподарських систем в умовах надзвичайної кліматичної ситуації», — заявила у Вільгельміна Пелегрина, старший співробітник кампанії Грінпіс у Південно-Східній Азії.
Виконавчий директор PhilRice Джон де Леон, однак, розвіяв побоювання з приводу ризику для здоров'я.
«Ми зібрали великі дані про безпеку (золотого рису) з погляду національних і міжнародних стандартів безпеки», — сказав він.
Генеральний директор ІРРІ Жан Балье сказав, що ця подія «виводить Філіппіни на передові позиції у світі по використанню сільськогосподарських досліджень для розв'язання проблем недоїдання й пов'язаних із ним наслідків для здоров'я безпечним і стійким способом».
Золотий рис отримав схвалення безпечності харчових продуктів від регулюючих органів Австралії, Нової Зеландії, Канади і США й у цей час проходить остаточну перевірку в Бангладеш.
Офіційний дозвіл на біобезпеку було видано минулого місяця, говориться в заяві Міністерства сільського господарства і Філіппінського науково-дослідного інституту рису (PhilRice).
Очікувалося, що Філіппіни схвалять використання золотого рису ще у 2011 році, але зіткнулися з побоюваннями громадськості з приводу ризиків для здоров'я й опозицією з боку різних секторів, на чолі з екологічними групами.
Грінпіс засудив схвалення й закликав Департамент сільського господарства скасувати рішення.
«Департамент сільського господарства повинен забезпечити фермерам центральне місце в екологічному і справедливому відновленні після пандемії, а також підтримку стійких продовольчих і сільськогосподарських систем в умовах надзвичайної кліматичної ситуації», — заявила у Вільгельміна Пелегрина, старший співробітник кампанії Грінпіс у Південно-Східній Азії.
Виконавчий директор PhilRice Джон де Леон, однак, розвіяв побоювання з приводу ризику для здоров'я.
«Ми зібрали великі дані про безпеку (золотого рису) з погляду національних і міжнародних стандартів безпеки», — сказав він.
Генеральний директор ІРРІ Жан Балье сказав, що ця подія «виводить Філіппіни на передові позиції у світі по використанню сільськогосподарських досліджень для розв'язання проблем недоїдання й пов'язаних із ним наслідків для здоров'я безпечним і стійким способом».
Золотий рис отримав схвалення безпечності харчових продуктів від регулюючих органів Австралії, Нової Зеландії, Канади і США й у цей час проходить остаточну перевірку в Бангладеш.
5
Claire Mc Cormack, farming independent
Переключився на розведення племінних овець завдяки десятирічній доньці — і в підсумку побив ціновий рекорд цвартблесів
Близько 10 років тому маленька дочка Джиммі Сміта, Марія, заявила про своє бажання очолити сімейну племінну ферму поблизу Горі, графство Уексфорд.
Читати
Її батько створив першокласне стадо племінної худоби лімузинської породи на їх скромній фермі площею 7 га де вони працювали, щоб отримати максимальну віддачу.
Хоча Джиммі був у захваті від бажання своєї тоді ще 11-річної дочки продовжити фермерські традиції, була одна невелика заковика.
«Тату, я хочу розводити породистих овець, а не велику рогату худобу», — сказала вона мені, — згадує Джиммі. ― Марія не проявляла ніякого інтересу до лімузинів, вона була на 100% за овець».
Хоча його негайною реакцією було: «Ні, ні, я не хочу мати овець на фермі, ми створені тільки для великої рогатої худоби», Марія упиралася.
«Вона провела дослідження і вивчила породи в Інтернеті. Вона зупинилася на цвартблесах — вони незвичайні. Вона сказала мені, що вони «милі й тихі» й що я «навіть не дізнаюся, що вони є на фермі».
«Врешті-решт, я погодився піти подивитися на них, ми сходили на пару виставок. Мені здалося, що в них відмінний характер — дуже слухняний. Інші заводчики хвалили їх, вони сказали мені, що куди б ви їх не помістили, вони зазвичай залишаються на цьому полі, не забрідають на сусіднє».
Хоча Джиммі знадобився рік, щоб прийняти рішення, зрештою він здався.
«Ми почали з чотирьох — я купив двох для Марії і двох для себе. Вони мене дуже зацікавили, тому я продав кілька корів, щоб звільнити місце для додаткових овець», — говорить він.
«Ми довели стадо до 50 овець, і торік у нас уперше не було жодної корови».
Це був дуже успішний перехід для Джиммі й Марії (зараз їй 19 років) — оскільки тепер вони вважаються одними з кращих заводчиків цвартблетсів у країні. Фермер каже, що попит на його ягнят за останні два роки був безпрецедентним.
«У жовтні минулого року я приймав замовлення на ягнят, які повинні були народитися у 2021 році. Люди бронювали ягнят ще до того, як вони були ледь зачаті. Вони дають багато молока, легко управляються й за своєю природою спокійні. У нас на фермі немає навіть собаки, вони як корови: ви просто кличете їх, і вони йдуть за вами».
Самці низької якості, які не відповідають стандарту, що має величезне значення на ринку породи, відправляються в Irish Country Meats з вагою 44 кг. Та це не стосується красенів, що відповідають усім вимогам породи, таких, як All-Star Jackpot.
«Ми знали, що він буде чудовим екземпляром із тижневого віку, він просто виділявся. Дуже гордий, голова піднята, груди випнуті, у ньому була якась впевненість «подивіться на мене». Тому ми назвали його All-Star Jackpot, — говорить Джиммі, який на сьогодні має всі ірландські титули по породі й кілька років тому встановив ціновий рекорд породи в € 980.
«За тиждень до продажу його вага становила 107 кг, а в день продажу — 110/115 кг. До нього був інтерес, і я подумав, що якщо він зможе виручити понад € 1 тис., це буде чудово. Коли він був проданий за €3,7 тис. учаснику торгів у Голуеї я був ошелешений. Він побив рекорд майже в чотири рази».
Джиммі каже, що такі моменти дають йому почуття задоволення від того, що ти робиш щось правильно. Фермер вважає, що в породи цвартблес в Ірландії велике майбутнє.
«Коли ми починали, було дуже мало заводчиків, а зараз у нас майже 50 членів тільки в IZSA — 70 овець були зареєстровані в каталозі на виставці, і ми отримали 90% чистоти на баранів і самок», — каже він.
Хоча Джиммі був у захваті від бажання своєї тоді ще 11-річної дочки продовжити фермерські традиції, була одна невелика заковика.
«Тату, я хочу розводити породистих овець, а не велику рогату худобу», — сказала вона мені, — згадує Джиммі. ― Марія не проявляла ніякого інтересу до лімузинів, вона була на 100% за овець».
Хоча його негайною реакцією було: «Ні, ні, я не хочу мати овець на фермі, ми створені тільки для великої рогатої худоби», Марія упиралася.
«Вона провела дослідження і вивчила породи в Інтернеті. Вона зупинилася на цвартблесах — вони незвичайні. Вона сказала мені, що вони «милі й тихі» й що я «навіть не дізнаюся, що вони є на фермі».
«Врешті-решт, я погодився піти подивитися на них, ми сходили на пару виставок. Мені здалося, що в них відмінний характер — дуже слухняний. Інші заводчики хвалили їх, вони сказали мені, що куди б ви їх не помістили, вони зазвичай залишаються на цьому полі, не забрідають на сусіднє».
Хоча Джиммі знадобився рік, щоб прийняти рішення, зрештою він здався.
«Ми почали з чотирьох — я купив двох для Марії і двох для себе. Вони мене дуже зацікавили, тому я продав кілька корів, щоб звільнити місце для додаткових овець», — говорить він.
«Ми довели стадо до 50 овець, і торік у нас уперше не було жодної корови».
Це був дуже успішний перехід для Джиммі й Марії (зараз їй 19 років) — оскільки тепер вони вважаються одними з кращих заводчиків цвартблетсів у країні. Фермер каже, що попит на його ягнят за останні два роки був безпрецедентним.
«У жовтні минулого року я приймав замовлення на ягнят, які повинні були народитися у 2021 році. Люди бронювали ягнят ще до того, як вони були ледь зачаті. Вони дають багато молока, легко управляються й за своєю природою спокійні. У нас на фермі немає навіть собаки, вони як корови: ви просто кличете їх, і вони йдуть за вами».
Самці низької якості, які не відповідають стандарту, що має величезне значення на ринку породи, відправляються в Irish Country Meats з вагою 44 кг. Та це не стосується красенів, що відповідають усім вимогам породи, таких, як All-Star Jackpot.
«Ми знали, що він буде чудовим екземпляром із тижневого віку, він просто виділявся. Дуже гордий, голова піднята, груди випнуті, у ньому була якась впевненість «подивіться на мене». Тому ми назвали його All-Star Jackpot, — говорить Джиммі, який на сьогодні має всі ірландські титули по породі й кілька років тому встановив ціновий рекорд породи в € 980.
«За тиждень до продажу його вага становила 107 кг, а в день продажу — 110/115 кг. До нього був інтерес, і я подумав, що якщо він зможе виручити понад € 1 тис., це буде чудово. Коли він був проданий за €3,7 тис. учаснику торгів у Голуеї я був ошелешений. Він побив рекорд майже в чотири рази».
Джиммі каже, що такі моменти дають йому почуття задоволення від того, що ти робиш щось правильно. Фермер вважає, що в породи цвартблес в Ірландії велике майбутнє.
«Коли ми починали, було дуже мало заводчиків, а зараз у нас майже 50 членів тільки в IZSA — 70 овець були зареєстровані в каталозі на виставці, і ми отримали 90% чистоти на баранів і самок», — каже він.
6
farmers guide
Claas Dominator святкує 50-річчя завершенням виробництва
П'ятдесят років тому, в 1971 р., компанія Claas випустила модель Dominator 80, тим самим встановивши нові стандарти для галузі.
Читати
Крім того, що Claas Dominator відкрив новий вимір продуктивності із шириною молотильного барабана 1 320 і 1 580 мм відповідно, він став важливим кроком на шляху до комбайнів із гідростатичним наземним приводом, який був доступний, як опція для Dominator 80. Для підтримки виробництва цих нових продуктів завод Claas був модернізований і організований для підтримки нової модульної конструкції.
За останні п'ять десятиліть різні моделі серії Dominator стали найбільш продаваними зернозбиральними комбайнами в Європі. Це стало результатом програми безперервного вдосконалення комбайнів — помітними етапами були 5-я серія 1975 р., а також шоста і восьма серії 1979 і 1982 рр. відповідно.
Уже в 1974 р. в комбайнах Dominator 85 і Dominator 105 був впроваджений електронний контроль продуктивності. У 1981 році компанія Claas представила першу у світі систему циліндрів, скорочено CS, у моделі Dominator 116 CS. Це ще раз підвищило продуктивність завдяки використанню восьми тангенціальних циліндрів для сепарації залишків зерна замість соломотрясів. У 1986 р., коли серія була доповнена моделями Dominator 115 CS, Dominator 114 CS і Dominator 112 CS, серія CS була перейменована в серію Commander CS.
У 1990-х роках модель Dominator продовжувала залишатися рушійною силою продажів і доходів компанії в секторі зернозбиральних комбайнів Claas, забезпечуючи продуктивність не тільки на рівній місцевості, а й на схилах завдяки системі очищення 3D. Популярність цієї моделі допомогла Claas стати одним із провідних виробників зернозбиральних комбайнів у Європі.
Claas відповів на попит вищою продуктивністю обмолоту в нових топових моделях, таких, як Dominator 208 Mega. Прискорювальний барабан у молотарці Mega збільшив продуктивність на 30%.
Незабаром після впровадження нової системи обмолоту й сепарації високопродуктивні комбайни Dominator, оснащені нею, були перейменовані в Mega. Менші моделі Dominator залишалися в асортименті ще кілька років, як економічно ефективної альтернативи для господарств із власною технікою і для експортних ринків.
Цьогоріч виповнюється 50 років із дня випуску цієї моделі, а також завершаться ціла епоха, оскільки виробництво на заводі в Гарзевінкелі підійшло до кінця. Однак Claas продовжує випускати моделі Dominator в Азії. Ян-Хендрік Мор, член правління Claas, який відповідає за самохідну збиральну техніку, говорить про Dominator:
«Для нас важливо зберегти назву Dominator в нашому виробничому асортименті, як уособлення надійної, простої в управлінні технології зернозбиральних комбайнів. Розробляючи нові моделі Dominator і відкриваючи нові ринки для цих комбайнів, ми також забезпечуємо довгострокове майбутнє цього всесвітньо відомого імені».
За останні п'ять десятиліть різні моделі серії Dominator стали найбільш продаваними зернозбиральними комбайнами в Європі. Це стало результатом програми безперервного вдосконалення комбайнів — помітними етапами були 5-я серія 1975 р., а також шоста і восьма серії 1979 і 1982 рр. відповідно.
Уже в 1974 р. в комбайнах Dominator 85 і Dominator 105 був впроваджений електронний контроль продуктивності. У 1981 році компанія Claas представила першу у світі систему циліндрів, скорочено CS, у моделі Dominator 116 CS. Це ще раз підвищило продуктивність завдяки використанню восьми тангенціальних циліндрів для сепарації залишків зерна замість соломотрясів. У 1986 р., коли серія була доповнена моделями Dominator 115 CS, Dominator 114 CS і Dominator 112 CS, серія CS була перейменована в серію Commander CS.
У 1990-х роках модель Dominator продовжувала залишатися рушійною силою продажів і доходів компанії в секторі зернозбиральних комбайнів Claas, забезпечуючи продуктивність не тільки на рівній місцевості, а й на схилах завдяки системі очищення 3D. Популярність цієї моделі допомогла Claas стати одним із провідних виробників зернозбиральних комбайнів у Європі.
Claas відповів на попит вищою продуктивністю обмолоту в нових топових моделях, таких, як Dominator 208 Mega. Прискорювальний барабан у молотарці Mega збільшив продуктивність на 30%.
Незабаром після впровадження нової системи обмолоту й сепарації високопродуктивні комбайни Dominator, оснащені нею, були перейменовані в Mega. Менші моделі Dominator залишалися в асортименті ще кілька років, як економічно ефективної альтернативи для господарств із власною технікою і для експортних ринків.
Цьогоріч виповнюється 50 років із дня випуску цієї моделі, а також завершаться ціла епоха, оскільки виробництво на заводі в Гарзевінкелі підійшло до кінця. Однак Claas продовжує випускати моделі Dominator в Азії. Ян-Хендрік Мор, член правління Claas, який відповідає за самохідну збиральну техніку, говорить про Dominator:
«Для нас важливо зберегти назву Dominator в нашому виробничому асортименті, як уособлення надійної, простої в управлінні технології зернозбиральних комбайнів. Розробляючи нові моделі Dominator і відкриваючи нові ринки для цих комбайнів, ми також забезпечуємо довгострокове майбутнє цього всесвітньо відомого імені».
7
farmers guide
Олімпійське золото увічнено в сільськогосподарському обприскувачі Fendt
Фред Френч, фермер із Кента, Великобританія, відмітив золоту медаль своєї дочки на Олімпійських іграх у Токіо, назвавши свій новий обприскувач Fendt Rogator на честь міста, що приймає Олімпійські ігри.
Читати
Кейт Френч завоювала золото, представляючи Великобританію в п'ятиборстві, а новий обприскувач був доставлений головним дилером RW Crawford протягом години після її перемоги.
«Через обмеження Covid-19 ми не могли бути в Японії, щоб підтримати Кейт, тому ми вболівали вдома», — пояснив батько. — Обприскувач був доставлений протягом години після перемоги Кейт. Це найважливіша машина на нашій фермі і значна інвестиція, тому було доречно назвати його «Токіо», на честь міста, що приймає Олімпійські ігри в такий знаменний день».
Сучасне п'ятиборство включає фехтування, плавання вільним стилем, кінний конкур, стрільбу з пістолета й біг по пересіченій місцевості.
«Мені дуже пощастило, — пояснює Кейт. — Я зросла на фермі, я багато часу проводила на вулиці. У нас були коні, і я постійно їздила верхи й бігала по полях. Зараз я живу в Баті зі своїм чоловіком Лео, оскільки там знаходиться тренувальна база, але я люблю повертатися на ферму».
Відповідаючи на питання про назву обприскувача на честь її перемоги, Кейт сказала, що була рада, коли батько розповів їй про свою ідею.
«Це типово для нього — зробити щось подібне, мені подобається табличка з ім'ям, тепер йому доведеться залишити цей обприскувач собі».
Новий Fendt Rogator 665 з баком ємністю 6 300 літрів і 36-метровою стрілою — четвертий Rogator, експлуатований на фермі з 2010 року. Він замінив Challenger Rogator 655D.
Спеціаліст по марці Crawfords Fendt Карл Гофф сказав, що він був радий, коли його попросили додати іменну табличку та олімпійські кільця.
«Ми дуже добре ладнаємо з Фредом, він хороший клієнт, тому ми були раді, коли він попросив нас допомогти йому таким чином відсвяткувати перемогу Кейт на олімпійських іграх».
«Через обмеження Covid-19 ми не могли бути в Японії, щоб підтримати Кейт, тому ми вболівали вдома», — пояснив батько. — Обприскувач був доставлений протягом години після перемоги Кейт. Це найважливіша машина на нашій фермі і значна інвестиція, тому було доречно назвати його «Токіо», на честь міста, що приймає Олімпійські ігри в такий знаменний день».
Сучасне п'ятиборство включає фехтування, плавання вільним стилем, кінний конкур, стрільбу з пістолета й біг по пересіченій місцевості.
«Мені дуже пощастило, — пояснює Кейт. — Я зросла на фермі, я багато часу проводила на вулиці. У нас були коні, і я постійно їздила верхи й бігала по полях. Зараз я живу в Баті зі своїм чоловіком Лео, оскільки там знаходиться тренувальна база, але я люблю повертатися на ферму».
Відповідаючи на питання про назву обприскувача на честь її перемоги, Кейт сказала, що була рада, коли батько розповів їй про свою ідею.
«Це типово для нього — зробити щось подібне, мені подобається табличка з ім'ям, тепер йому доведеться залишити цей обприскувач собі».
Новий Fendt Rogator 665 з баком ємністю 6 300 літрів і 36-метровою стрілою — четвертий Rogator, експлуатований на фермі з 2010 року. Він замінив Challenger Rogator 655D.
Спеціаліст по марці Crawfords Fendt Карл Гофф сказав, що він був радий, коли його попросили додати іменну табличку та олімпійські кільця.
«Ми дуже добре ладнаємо з Фредом, він хороший клієнт, тому ми були раді, коли він попросив нас допомогти йому таким чином відсвяткувати перемогу Кейт на олімпійських іграх».
8
usda
Економія грошей, часу і ґрунту: економіка no-till землеробства
Для фермерів по всій країні не буде сюрпризом інформація про те, що ресурсозберігаючі методи обробки ґрунту — особливо безвідвальна обробка — можуть заощадити час і гроші в порівнянні з традиційною обробкою ґрунту. Потенційні переваги no-till добре задокументовані: від поліпшення здоров'я ґрунту до скорочення щорічних витрат на пальне й робочу силу.
Читати
Суцільна безвідвальна обробка ґрунту впроваджена лише на 21% всіх оброблюваних орних земель у США. Чому? Одна з проблем пов'язана з економією грошей у порівнянні з витратами. Чи справді скорочення витрат на пальне й робочу силу може компенсувати гроші, вкладені в перехід на нову практику землеробства?
Щоб допомогти фермерам відповісти на це питання, Служба охорони природних ресурсів (NRCS) у рамках проєкту оцінки ефекту збереження (CEAP) провела щорічне дослідження економії палильного, порівнявши витрати при традиційній обробці ґрунту з ресурсозберігаючими обробками, такими, як сезонна й безперервна безвідвальна.
Сподіваємося, що отримані результати допоможуть фермерам зважити свої можливості при розгляді питання про впровадження методів ресурсозберігаючої обробки ґрунту.
У середньому, фермери, які практикують безперервну традиційну обробку ґрунту, використовують орієнтовно 50 л/га дизельного палива в рік. Безперервна нульова обробка вимагає менш як 20 л/га. По всій країні ця різниця становить понад 1 млрд л дизельного палива в рік, зекономлених фермерами, що застосовують no-till.
Фермери, які обробляють хоча б одну культуру в сівозміні без обробки ґрунту — економлять ще 1,1 млрд л пального в рік.
Якщо фермер, який обробляє 400 га, перейде з традиційної обробки ґрунту на no-till, він заощадить 15 тис. л дизельного палива. Перехід із традиційної обробки ґрунту на сезонний no-till економить понад 25 л/га.
Економія часу та поліпшення стану ґрунту призводять до додаткових економічних вигод. Наприклад, фермер, розорюючи 6 га/год заощадить приблизно 67 годин роботи при кожному проході по полю площею 400 га, якщо перейде на no-till. Залежно від витрат на оплату праці та обслуговування техніки, це ще кілька тисяч доларів, зекономлених за рік.
Поля, оброблювані за технологією no-till протягом декількох років, зазвичай мають вищу здатність для утримання вологи, ніж поля, оброблені звичайним способом. Це особливо цінно в районах, схильних до посухи, де нестача води є основною проблемою, пов'язаною з втратою врожаю. Застосування технології no-till також знижує ерозію ґрунту, підвищує біологічну активність і збільшує вміст органічної речовини в ґрунті.
Щоб допомогти фермерам відповісти на це питання, Служба охорони природних ресурсів (NRCS) у рамках проєкту оцінки ефекту збереження (CEAP) провела щорічне дослідження економії палильного, порівнявши витрати при традиційній обробці ґрунту з ресурсозберігаючими обробками, такими, як сезонна й безперервна безвідвальна.
Сподіваємося, що отримані результати допоможуть фермерам зважити свої можливості при розгляді питання про впровадження методів ресурсозберігаючої обробки ґрунту.
У середньому, фермери, які практикують безперервну традиційну обробку ґрунту, використовують орієнтовно 50 л/га дизельного палива в рік. Безперервна нульова обробка вимагає менш як 20 л/га. По всій країні ця різниця становить понад 1 млрд л дизельного палива в рік, зекономлених фермерами, що застосовують no-till.
Фермери, які обробляють хоча б одну культуру в сівозміні без обробки ґрунту — економлять ще 1,1 млрд л пального в рік.
Якщо фермер, який обробляє 400 га, перейде з традиційної обробки ґрунту на no-till, він заощадить 15 тис. л дизельного палива. Перехід із традиційної обробки ґрунту на сезонний no-till економить понад 25 л/га.
Економія часу та поліпшення стану ґрунту призводять до додаткових економічних вигод. Наприклад, фермер, розорюючи 6 га/год заощадить приблизно 67 годин роботи при кожному проході по полю площею 400 га, якщо перейде на no-till. Залежно від витрат на оплату праці та обслуговування техніки, це ще кілька тисяч доларів, зекономлених за рік.
Поля, оброблювані за технологією no-till протягом декількох років, зазвичай мають вищу здатність для утримання вологи, ніж поля, оброблені звичайним способом. Це особливо цінно в районах, схильних до посухи, де нестача води є основною проблемою, пов'язаною з втратою врожаю. Застосування технології no-till також знижує ерозію ґрунту, підвищує біологічну активність і збільшує вміст органічної речовини в ґрунті.
9
Allison LaSorda, scientific american
Датчики у вулику можуть допомогти хворим колоніям бджіл
У білих костюмах, серед рівного гулу вуликів і клубів диму бджолярі здаються потойбічними істотами. Але їх складна робота має вирішальне значення для збереження багатьох світових продовольчих культур, які потребують запилення.
Читати
Повсякденна робота охоплює оцінку здоров'я і продуктивності вуликів медоносних бджіл: періодичне й ручне відкриття кожного вулика для огляду, перевірка наявності матки і відкладання яєць, активності робочих особин, а також пошук будь-яких ознак шкідників та хвороб. Особливо в комерційних бджільницьких господарствах, які оперують щонайменше сотнями вуликів — це вимагає значного часу, зусиль і витрат. А інтенсивність роботи може утруднити бджолярам виявлення ознак захворювання вулика на ранній стадії, щоб запобігти його руйнуванню.
За останні кілька років кілька компаній розробили датчики для автоматичного моніторингу умов навколишнього середовища у вуликах і попередження бджолярів про потенційні проблеми. Компанії стверджують, що це може допомогти бджолярам швидше виявляти проблеми, скорочуючи втрати. Представники галузі та дослідники згодні з тим, що така технологія може полегшити навантаження на бджолярів і зберегти більше вуликів здоровими. Однак це не може полегшити деякі з найбільш серйозних проблем, з якими стикаються бджоли, таких, як інфекційні захворювання й розпад колоній.
У період із квітня 2020 року по квітень 2021 року дрібні і великі бджільницькі господарства у США втратили приблизно 45,5% колоній — другий за величиною показник втрат із початку ведення обліку 15 років тому — згідно з попереднім звітом, опублікованим некомерційною організацією Bee Informed Partnership в червні. Втрата 400 колоній — типова кількість, що перевозиться вантажівкою для запилення, — може коштувати підприємству до $80 тис., каже Ден Аурелл, ентомолог з Університету Оберна.
Щоб скоротити людську працю у бджільництві, деякі комерційні та аматорські підприємства встановлюють в окремих вуликах нові датчики розміром зі смартфон. Вони записують і передають дані про колонії, такі, як температура, вологість, рух бджіл, звуки й ознаки зараження шкідниками, у програмне забезпечення, яке дозволяє бджолярам віддалено контролювати стан вуликів. Алгоритми відстежують закономірності в даних, отриманих від окремих вуликів, і відзначають аномалії, такі, як перепади температури. На основі цієї інформації бджолярі визначають, чи існує проблема і як її вирішити за допомогою боротьби зі шкідниками, лікування, заміни маток, або інших методів.
Кілька бджільницьких господарств співпрацюють із технологічними компаніями для тестування датчиків моніторингу вуликів. Дані, зібрані ірландською компанією ApisProtect, показують, що датчики вдвічі скорочують час, необхідний бджолярам для огляду вуликів, дозволяючи їм зосередитися на тих, які вимагають більшої уваги, каже керівник відділу маркетингу ApisProtect Аойф О'Махоні. Технологія також допомагає бджолярам виявляти слабкі вулики, що скорочує кількість поїздок на бджолиний двір для ручної перевірки колоній і знижує витрати, пов'язані із заміною слабких вуликів. ApisProtect пропонує моніторинг за ціною $235 з додатковою платою $5 доларів на місяць за підписку на програмне забезпечення.
«Праця — це, безумовно, найскладніший компонент великомасштабного комерційного бджільництва, і можливість цілеспрямовано приділяти увагу має величезне значення», — говорить Яір Тигиль, віцепрезидент зі стратегії та розвитку компанії BeeHero.
Датчики та інші подібні системи коштують недешево, особливо для комерційних бджолярів, які, як правило, працюють із невеликим прибутком, каже майстер-бджоляр із Джорджії Джулія Махуда. «Зрештою, я не бачу, щоб вони використовувалися в комерційних цілях», — говорить вона.
Співзасновник компанії BeeHero Ітай Канот згоден із тим, що одні тільки датчики не можуть усунути основні проблеми комерційного бджільництва. Проте, каже він, «моніторинг і виявлення причин погіршення стану колоній і оптимізація запилення — це перший крок до розв'язання проблеми». ApisProtect підкреслює цінність своїх датчиків для сортування слабких вуликів перед транспортуванням, що дозволяє запобігти втратам колоній під час запилення.
Проте, експерти вважають, що нові датчики створюють "способи зниження впливу негативних чинників, а не усувають проблему". Сучасність — ось що вбиває бджіл.
За останні кілька років кілька компаній розробили датчики для автоматичного моніторингу умов навколишнього середовища у вуликах і попередження бджолярів про потенційні проблеми. Компанії стверджують, що це може допомогти бджолярам швидше виявляти проблеми, скорочуючи втрати. Представники галузі та дослідники згодні з тим, що така технологія може полегшити навантаження на бджолярів і зберегти більше вуликів здоровими. Однак це не може полегшити деякі з найбільш серйозних проблем, з якими стикаються бджоли, таких, як інфекційні захворювання й розпад колоній.
У період із квітня 2020 року по квітень 2021 року дрібні і великі бджільницькі господарства у США втратили приблизно 45,5% колоній — другий за величиною показник втрат із початку ведення обліку 15 років тому — згідно з попереднім звітом, опублікованим некомерційною організацією Bee Informed Partnership в червні. Втрата 400 колоній — типова кількість, що перевозиться вантажівкою для запилення, — може коштувати підприємству до $80 тис., каже Ден Аурелл, ентомолог з Університету Оберна.
Щоб скоротити людську працю у бджільництві, деякі комерційні та аматорські підприємства встановлюють в окремих вуликах нові датчики розміром зі смартфон. Вони записують і передають дані про колонії, такі, як температура, вологість, рух бджіл, звуки й ознаки зараження шкідниками, у програмне забезпечення, яке дозволяє бджолярам віддалено контролювати стан вуликів. Алгоритми відстежують закономірності в даних, отриманих від окремих вуликів, і відзначають аномалії, такі, як перепади температури. На основі цієї інформації бджолярі визначають, чи існує проблема і як її вирішити за допомогою боротьби зі шкідниками, лікування, заміни маток, або інших методів.
Кілька бджільницьких господарств співпрацюють із технологічними компаніями для тестування датчиків моніторингу вуликів. Дані, зібрані ірландською компанією ApisProtect, показують, що датчики вдвічі скорочують час, необхідний бджолярам для огляду вуликів, дозволяючи їм зосередитися на тих, які вимагають більшої уваги, каже керівник відділу маркетингу ApisProtect Аойф О'Махоні. Технологія також допомагає бджолярам виявляти слабкі вулики, що скорочує кількість поїздок на бджолиний двір для ручної перевірки колоній і знижує витрати, пов'язані із заміною слабких вуликів. ApisProtect пропонує моніторинг за ціною $235 з додатковою платою $5 доларів на місяць за підписку на програмне забезпечення.
«Праця — це, безумовно, найскладніший компонент великомасштабного комерційного бджільництва, і можливість цілеспрямовано приділяти увагу має величезне значення», — говорить Яір Тигиль, віцепрезидент зі стратегії та розвитку компанії BeeHero.
Датчики та інші подібні системи коштують недешево, особливо для комерційних бджолярів, які, як правило, працюють із невеликим прибутком, каже майстер-бджоляр із Джорджії Джулія Махуда. «Зрештою, я не бачу, щоб вони використовувалися в комерційних цілях», — говорить вона.
Співзасновник компанії BeeHero Ітай Канот згоден із тим, що одні тільки датчики не можуть усунути основні проблеми комерційного бджільництва. Проте, каже він, «моніторинг і виявлення причин погіршення стану колоній і оптимізація запилення — це перший крок до розв'язання проблеми». ApisProtect підкреслює цінність своїх датчиків для сортування слабких вуликів перед транспортуванням, що дозволяє запобігти втратам колоній під час запилення.
Проте, експерти вважають, що нові датчики створюють "способи зниження впливу негативних чинників, а не усувають проблему". Сучасність — ось що вбиває бджіл.
10
Lee Connor, hobby farms
Мініатюрні породи, які чудово підходять для невеликих ферм
Маленьким фермам потрібні маленькі тварини. Та ніколи не судіть про тварину за розміром. Багато дрібних порід усе ще можуть заробляти собі на життя.
Читати
Вони обробляють землю, розкидають гній на полях і забезпечують достатню кількість м'яса, молока, шерсті і яєць для середньої сім'ї на невеликих площах.
Крім того, дрібні й мініатюрні породи роблять усе це за меншу кількість корму і води. І вони виробляють менше відходів, ніж їхні більші аналоги. Дізнайтесь про деякі дрібні породи, які доводять, що більше — не завжди краще.
Декстер
Декстер — найменша з усіх порід корів у Європі. Ці витривалі тварини подвійного призначення дають відмінну яловичину й молоко. Їх невелика вага також полегшує роботу на землі.
Декстер у першу чергу м'ясна порода. Телята ростуть швидко, дозріваючи за 12-18 місяців. Корови породи Декстер також дають більше молока на масу тіла, ніж будь-яка інша порода.
Вівці породи Бебідолл
Північноамериканська асоціація овець породи Бебідолл Саутдаун називає цю мініатюрну породу «чарівними створіннями» через їх вдачу й чарівну зовнішність. Польова порода виникла в Англії й була поліпшена в кінці 1700-х років Джоном Еллманом.
Завдяки простоті утримання, невеликому розміру і слухняному темпераменту, цю породу часто вирощують, як домашнього вихованця.
Нігерійська карликова коза
Це елегантні на вигляд тварини — ідеальні молочні кози в мініатюрі! Тварини вирізняються м'якою шерстю з коротким або середнім покривом у різних колірних поєднаннях, включаючи чорний, шоколадний, далматинський і золотисто-білий.
Але справа не тільки в зовнішності. Ця ніжна маленька коза вже прославилася своїм молоком із високим вмістом жиру. Крім того, ці карлики надзвичайно доброзичливі, витривалі і прекрасно себе почувають практично в будь-якому кліматі.
Свиня кунекуне
Ви коли-небудь хотіли тримати свиней, але вас відлякували їх розміри й поведінка? Тоді зверніть увагу на справді чудову породу кунекуне!
Ця особлива свиня родом із Нової Зеландії була виведена маорі. Попри безсумнівну миловидність, ця маленька свинка більш корисна, ніж можна припустити за зовнішністю.
Це слухняні, легко керовані й надзвичайно доброзичливі, а також економічно вигідні тварини. На відміну від більшості порід свиней, вони люблять пастися й неодмінно очистять фруктовий сад від опалих фруктів, а будучи на годівлі травою, виробляють чудовий високоякісний компост, який можна використовувати для збагачення грунту на всій фермі. Багато хто називає цю свиню кращою для приготування м'ясних закусок, а шеф-кухарі прагнуть включити цю породу у свої меню.
Пігмейська коза
Африка — батьківщина приблизно чверті світового поголів'я кіз, і на цьому величезному континенті процвітає безліч різних видів. Карликові породи поширені від Сенегалу до Центрального й Південного Судану. Як випливає з назви, ця порода кіз мініатюрна, її зріст становить усього 55 см, а вага — 36 кг.
Завдяки своєму лагідному характеру пігмейські кози є популярними домашніми тваринами. Але цій породі також знайдеться місце й на фермі. Кози дають відмінне молоко, яке можна використовувати в сироварінні.
Міні-Джерсей
Ще одна мініатюрна корова, що викликає інтерес — мініатюрна джерсейська. Ця красуня, як і стандартна джерсейська корова, перш за все, дійна. Вони дають у середньому до 11 л молока в день.
Звісно, це набагато менше, ніж у стандартного розміру, але більш ніж достатньо для невеликої сім'ї. Вони володіють усіма позитивними якостями, властивими мініатюрним тваринам: їх можна утримувати на менших площах, їм потрібно менше корму і з ними легко управлятися.
Крім того, дрібні й мініатюрні породи роблять усе це за меншу кількість корму і води. І вони виробляють менше відходів, ніж їхні більші аналоги. Дізнайтесь про деякі дрібні породи, які доводять, що більше — не завжди краще.
Декстер
Декстер — найменша з усіх порід корів у Європі. Ці витривалі тварини подвійного призначення дають відмінну яловичину й молоко. Їх невелика вага також полегшує роботу на землі.
Декстер у першу чергу м'ясна порода. Телята ростуть швидко, дозріваючи за 12-18 місяців. Корови породи Декстер також дають більше молока на масу тіла, ніж будь-яка інша порода.
Вівці породи Бебідолл
Північноамериканська асоціація овець породи Бебідолл Саутдаун називає цю мініатюрну породу «чарівними створіннями» через їх вдачу й чарівну зовнішність. Польова порода виникла в Англії й була поліпшена в кінці 1700-х років Джоном Еллманом.
Завдяки простоті утримання, невеликому розміру і слухняному темпераменту, цю породу часто вирощують, як домашнього вихованця.
Нігерійська карликова коза
Це елегантні на вигляд тварини — ідеальні молочні кози в мініатюрі! Тварини вирізняються м'якою шерстю з коротким або середнім покривом у різних колірних поєднаннях, включаючи чорний, шоколадний, далматинський і золотисто-білий.
Але справа не тільки в зовнішності. Ця ніжна маленька коза вже прославилася своїм молоком із високим вмістом жиру. Крім того, ці карлики надзвичайно доброзичливі, витривалі і прекрасно себе почувають практично в будь-якому кліматі.
Свиня кунекуне
Ви коли-небудь хотіли тримати свиней, але вас відлякували їх розміри й поведінка? Тоді зверніть увагу на справді чудову породу кунекуне!
Ця особлива свиня родом із Нової Зеландії була виведена маорі. Попри безсумнівну миловидність, ця маленька свинка більш корисна, ніж можна припустити за зовнішністю.
Це слухняні, легко керовані й надзвичайно доброзичливі, а також економічно вигідні тварини. На відміну від більшості порід свиней, вони люблять пастися й неодмінно очистять фруктовий сад від опалих фруктів, а будучи на годівлі травою, виробляють чудовий високоякісний компост, який можна використовувати для збагачення грунту на всій фермі. Багато хто називає цю свиню кращою для приготування м'ясних закусок, а шеф-кухарі прагнуть включити цю породу у свої меню.
Пігмейська коза
Африка — батьківщина приблизно чверті світового поголів'я кіз, і на цьому величезному континенті процвітає безліч різних видів. Карликові породи поширені від Сенегалу до Центрального й Південного Судану. Як випливає з назви, ця порода кіз мініатюрна, її зріст становить усього 55 см, а вага — 36 кг.
Завдяки своєму лагідному характеру пігмейські кози є популярними домашніми тваринами. Але цій породі також знайдеться місце й на фермі. Кози дають відмінне молоко, яке можна використовувати в сироварінні.
Міні-Джерсей
Ще одна мініатюрна корова, що викликає інтерес — мініатюрна джерсейська. Ця красуня, як і стандартна джерсейська корова, перш за все, дійна. Вони дають у середньому до 11 л молока в день.
Звісно, це набагато менше, ніж у стандартного розміру, але більш ніж достатньо для невеликої сім'ї. Вони володіють усіма позитивними якостями, властивими мініатюрним тваринам: їх можна утримувати на менших площах, їм потрібно менше корму і з ними легко управлятися.
© Андрій Яцина, Kurkul.com, 2021 р.
Виконано за допомогою Disqus