SHARE
Християнські
кооперативи
як Андрей Шептицький підіймав
економіку Галичини
Розповідати, якою повинна бути церква, а яким — бізнес, люблять всі. А от до кінця уявити їх специфіку і тим більше об'єднати ці дві сфери задля благородної мети вдається одиницям. Наприклад, Андрею Шептицькому (1865 -1944), Митрополиту Галицькому та Архієпископу Львівському Української греко-католицької церкви.

Можна довго говорити про величні справи душпастиря, його громадську діяльність, про благодійність і просвітництво, патріотизм і милосердя. Але найбільш цікавою та неординарною є економічна діяльність священика.
Пастор із задатками економіста
Щоб уявити масштаб справ, вернімось подумки на початок XX століття. Українська-греко католицька церква, яку називали тоді «селянською», на той час не мала підтримки з боку Австро-Угорської імперії (як згодом і Польщі, й Радянського Союзу). А потреби в будівництві храмів, просвітницькій діяльності, благодійності та навіть у самому виживанні духівництва залишались. Архієпископ Шептицький береться до роботи, використовуючи юридичну освіту, богословські знання та практичні навички підприємця. Звідки, спитаєте, останні взялись у священика? Все просто, тривалий час Шептицький керував справами родового маєтку, примножуючи добробут сім'ї.
Фотографія зроблена солдатом австро-угорської армії влітку 1915 р. на Галичині.
Почати пастор вирішив із цільової аудиторії «селянської» церкви — українців. На території Галичини, що входила до складу Австро-Угорщини, це була найбільша етнічна група (90%). Але найбідніша, бо володіли лише 30% земельних угідь. Бідність, неосвіченість, без можливості взяти позику для розвитку власної справи – все це змушувало селян заглядати до чарки. Тому просвітницько-кооперативний рух священик розпочинає із проповідей про шкоду пияцтва.

Далі, розуміючи дефіцит освічених кадрів серед українців, він у 1908 році заснував кооперативний ліцей, який мав готувати спеціалістів з вихідців із селянських родин. Звісно, ця ініціатива потребувала коштів. А підтримки зі сторони уряду Австро-Угорщини не було.

На перших порах священик для втілення своїх ініціатив використовував:
1
Власний спадок
Графи Шептицькі були дуже заможним родом. А вміле управління А. Шептицьким родинним маєтком та угіддями примножували ці статки.
2
Виплати
На утримання канцелярії, особисті витрати, функціонування митрополичих палат надавалось 44 тисячі корон від намісника Галичини та уряду.
3
Доходи від маєтків архідієцезій
(церковна адміністративно-територіальна одиниця в католицькій церкві).
Останні були в найбільш плачевному стані та майже не приносили прибутку. Розвиток господарств священик вирішив розпочати із підготовки кадрів.
Він започаткував правило: якщо чернецтво хоче отримувати з митрополичого фонду допомогу, то при своєму монастирі зобов'язане створити осередок освіти. Почали активно з'являтися громадські школи та кооперативні ліцеї, які навчали молочарської, садівничо-городної, господарської справи, торгівлі, архітектурі. За ініціативи та з фінансовою підтримкою митрополита було створено першу сільськогосподарську школу для сільських господинь у Коршеві Коломийського повіту, де знаходилась також садівнича школа.
Кооператив на основі християнської етики
Шептицький добре бачив потенціал земельних угідь, великої кількості робочих рук монастирів та інтелекту священиків, а після відкриття шкіл та ліцеїв — освічених українців зі знаннями у різних галузях сільського господарства, економіки, торгівлі. Це сприятливе середовище ідеально підходить для створення кооперативів. І Шептицький вдало скористався цим шансом.

Посвячуючи 3 червня 1934 р. прапор української кооперації, митрополит так сформулював своє бачення її ролі:
Андрей Шептицький
«На кооперації в переважній частині спирається добробут народу. Через кооперацію, через організацію, через скупчення наших сил, через порядок і єдність ми вдесятеро множимо наші економічні сили, наш добуток».
Шептицький керувався думкою, що підприємницька діяльність повинна мати за мету не тільки отримання прибутку, а найперше - розкриття творчого потенціалу людини. Навіть малограмотний селянин має Божу іскру таланту. Розкрити її може лише однодумець-фахівець в умовах сільськогосподарського кооперативу. Ініціатива Шептицького отримала підтримку серед населення. До початку Першої світової війни на західноукраїнських землях діяло до 1500 кооперативів. Більш ніж 60% таких господарств підпорядковувалися священикам, а в решті священик очолював ревізійну комісію.
Митрополит допомагав новоствореним кооперативам не тільки словом, але й матеріально. Наприклад, кооперативній спілці «Маслосоюз» священик придбав 20 автомобілів. Він уже тоді усвідомлював важливість логістики для молока та молокопродуктів. Адже їх необхідно якнайшвидше доставляти до споживача, не втрачаючи дорогоцінного періоду бактеріостатичної фази у первинній обробці сировини. У свою чергу «Маслосоюз» видав купони на молоко, які митрополичий секретаріат розділив між бідними жителями Львова. Ось так поступово А. Шептицький призвичаював селян до сучасного ведення сільського господарства, підвищення рентабельності виробництва, бухгалтерського обліку та бізнесу на засадах християнської моралі.

Справи пішли вгору. Кооперативи «Маслосоюз» і «Центросоюз» контролювали до 50% всього експорту Польщі. Це феноменальні цифри, враховуючи умови, в яких починав митрополит. Галичину стали називати кооперативною республікою, а українцям вдалося контролювати цілі галузі сільського господарства, легкої промисловості, банківської справи.



Коли банк допомагає селянам
Без гідного фінансування будь-які ініціативи приречені. Розуміючи це, у 1894 році було створено господарське товариство взаємного кредиту «Дністер». Гарантією платоспроможності клієнта вважається довіра до нього, а не майно. Сотні селян змогли отримати кошти для започаткування власної справи та створення кооперативів. У 1908 році Шептицький увійшов до складу комітету засновників першого українського банку, створеного на засадах іпотеки, — Земельного банку гіпотечного (ЗБГ). Через два роки установа вже повноцінно працювала. Надійність банку та його резерви здобули визнання у світі, а його цінні папери оплачувались у всіх банках Європи.
ЗБГ займався довгостроковим кредитуванням житлового будівництва під заставу земельних ділянок і нерухомості. Часто застави видавались під гарантії самого митрополита, що було неабиякою підмогою для незаможного селянина. Також банк підтримував кооперативи «Сільський господар», «Народна торгівля», «Маслосоюз».
Як наслідок, у 1936 році торговельний оборот українських молочарських спілок на Галичині майже вдвічі перевищував виторг такої самої кількості польських кооперативів і становив 8,36 млн польських злотих.

На жаль, усі ініціативи, як і кооперативи, були знищені разом із УГКЦ у 1939 році комуністами. Враховуючи згуртованість духовенства та селян, освіченість та громадянську свідомість, із цим завданням змогли впоратись лише військові загони НКВД.

Зараз в Україні активно відновлюється кооперативний рух. І приємно, що справу Шептицького продовжують його земляки-однодумці. Так, фермерське господарство «Зарваниця АГРО» стало ініціатором створення сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Андрей». Господарство має амбітну мету: займатися переробкою молока, виробляти йогурти і сири. Справа А. Шептицького продовжується, керуючись словами пастиря: «Божу батьківську землю любити й не пускати її з рук, і на ній доробитися добробуту на взір інших народів».

© Марина Солонар, Kurkul.com, 2019 р.
Выполнено с помощью Disqus