З кожним роком загострюється проблема поширення хвороб на нові, до цього незвичні ареали. Так, наприклад, піренофороз, або жовта плямистість тепер зустрічається не лише на Півдні України, як було раніше, а майже по всій її території. Через сприятливі для розвитку погодні умови частота ураження пшениці цією хворобою та обсяг заподіяної шкоди в останні роки відчутно зросли.

У першому матеріалі проєкту АгроТренди ми розповімо, як розпізнати піренофороз та відрізнити від інших хвороб, схожих за симптомами, які методи боротьби з ним застосовують аграрії сьогодні та які новітні інструменти може запропонувати сучасна наука, щоб позбутися цієї хвороби.

Ще в 30-ті роки 20-го сторіччя піренофороз не створював особливих проблем при вирощуванні зернових культур, але інтенсифікація сільського господарства призвела до того, що в 70-х роках почалися епіфітотії. Підвищені норми мінеральних добрив, обробіток ґрунту, направлені на зменшення енергозатрат, насичення сівозмін зерновими колосовими – це основні заходи, в результаті запровадження яких відбувся дисбаланс міжвидової рівноваги в популяціях мікроорганізмів у біоценозі пшениці.

Слово «піренофора» означає ядро, кісточка або зернятко. Гриб спочатку був виділений з Agropyron repens у 50-х роках XIX століття й описаний, як Pleospora trichostoma у 1902 р., пізніше перейменований у вид Pleospora tritici-repentis. Назву Pyrenophora tritici-repentis вперше застосував Дрехслер у 1923 р. для опису збудника жовтої плямистості листя на пшениці. Окрім пшениці, дуже рідко зустрічається на житі та ячмені. Абсолютною стійкістю до цієї хвороби може похизуватися овес.

Патоген належить до класу аскоміцетів. Основна ознака аскоміцетів – формування в результаті статевого процесу сумок, що містять певну кількість аскоспор, зазвичай 8. Хвороба належить до факультативних патогенів, вони частину свого життя проводять на живій рослині, а частину – на рослинних рештках. Майже всі факультативні аскоміцети є некротрофами – спочатку вбивають клітину, а потім живляться її клітинним соком. У процесі розвитку проходить 2 стадії розвитку. Статева – сумчаста, стадія безстатевого розмноження – конідіальна.

Протягом вегетації збудник поширюється конідіями повітряно-крапельним шляхом. Зимує гриб на пожнивних рештках і насінні.

Розрізняють хлорозну та некрозну форми ураження. Але найбільш небезпечна — комбінована хлорозно-некрозна форма. Збудник жовто-бурої плямистості зимує на рослинних рештках падалиці культурних злаків і на злакових бур'янах. Восени на стеблах і в листках формуються псевдотеції (плодові тіла), з яких ранньою весною вивільняються аскоспори. Під час дощу або в туман зрілі спори поширюються на 15 см навколо, потрапляючи на молоде листя пшениці, де проростають та ініціюють первинну інфекцію.

Для проростання аскоспор та росту міцелію достатньо +5 °C, проте більш оптимальною є температура +14-16 °C, і цей період збігається з кінцем кущення – початок трубкування на пшениці, для формування та поширення конідій – +21+23 °C – це період від прапорцевого листка до молочно-воскової стиглості. Для поширення аскоспор необхідна наявність вологи, щоб відбулася споруляція, а для розповсюдження конідій навпаки має бути суха спекотна погода. Для інфікування рослини і першим, і другим способом потрібен певний період, протягом якого листова поверхня буде вологою, але швидкість інфікування залежатиме від стійкості сорту.

Наявність вологи на листку для проникнення гіфи в рослину в залежності від толерантності сорту. Стійкість певних сортів пшениці залежить від властивості нейтралізовувати токсини, які виділяє патоген, щоб зруйнувати стінки клітин. За температури в межах +30 °C патоген менш агресивний, тому що не так активно продукує токсини. У деяких видах пшениці стійкість до патогена проявляється у товстіших стінках клітин.

Стійким сортам для зараження необхідно 24–48 годин, середньостійкі сорти будуть уражені за 14–18 годин, а для сприйнятливих сортів знадобиться менше ніж 12 годин із підвищеною вологістю повітря. Через 5–7 діб після зараження проявляються видимі симптоми хвороби. Спочатку на зеленому листі формуються дрібні темно-коричневі плями з жовтим ореолом. Якщо сорт чутливий до збудника піренофорозу, плями дуже швидко досягають розміру 1–3 см і набувають класичної форми еліпса світло-коричневого забарвлення. Іноді плями стають ромбоподібної форми, а навколо облямовані зоною хлорозу. На листі пшениці, яка має толерантність до піренофори, плями розвиваються повільно, не спостерігається прискорення зростання, прапорцевий листок залишається практично чистим. Рідко збудник може викликати ураження колоскових лусок.

Існує декілька видів інфекційних структур піренофорозу. Аскоспори вражають приблизно в фазі ВВСН 30-32 озимої пшениці, конідії – ВВСН 37-73. Ефективність зараження фрагментами міцелію та конідієфорами у 20 разів менша, ніж конідіями та аскоспорами, і зараження може проходити впродовж усього періоду вегетації. Можуть вражатися всі надземні частини рослини впродовж вегетації. Залежно від того, яким видом інфекційних структур відбулося ураження, будуть різнитися і симптоми прояву хвороби. Інколи може бути складно ідентифікувати піренофороз через подібність його візуальних симптомів із септоріозом або темно-бурою плямистістю.

Така хвороба, як темно-бура плямистість, проявляється у вигляді овальних коричневих плям із виразною хлоротичною облямівкою й темно-коричневою цяткою посередині. Якщо піренофороз уразить рослину конідіями, буде спостерігатися така ж картина, хоча це різні хвороби, й не завжди один і той же препарат буде ефективний проти обох патогенів.

На початкових стадіях розвитку септоріозу теж важко візуально відрізнити його від піренофорозу. Крім того, піренофороз і септоріоз — це патогени, що конкурують між собою. Якщо зараження відбулося піренофорозом, то, як правило, септоріоз не розвивається через особливості збудника піренофори. Агресивність цього патогену проявляється в пригніченні ряду інших патогенів, як, наприклад, септоріозу. На хлоротичних плямах, які з'явилися після ураження піренофорозом, не можуть проростати спори інших патогенів і не розвивається їхній міцелій. При цьому сам патоген не пригнічується колоніями інших патогенів.

Неправильна діагностика може призвести до неправильного вибору фунгіциду і, відповідно, до втрати врожаю. Для своєчасної діагностики рослинний матеріал необхідно відбирати завчасно ще до прояву візуальних симптомів хвороби на латентному періоді її розвитку в рослині. У такому випадку результати аналізу й застосування відповідного фунгіциду можуть запобігти суттєвій втраті врожаю.

Втрати відбуваються, в першу чергу, шляхом втрати листкової поверхні. Зменшується асиміляційна поверхня, вражені стебла не дають змоги нормально функціонувати судинній системі рослини, рослина витрачає сили на захист від патогена – відбуваються зміни у вуглеводному обміні, знижується синтез сахарози. З цим рослина працює не на формування врожаю, а на створення ферментів для нейтралізації токсинів. Уражені рослини зацвітають на 3 доби пізніше, в зерні помітне зменшення концентрації фосфору та азоту, що пов'язано зі зменшенням ендосперму в невиповненій зернівці. Якщо розвиток хвороби проходить інтенсивно, то значно скорочується колос, особливо при мінімальній обробці ґрунту і внесенні недостатньої кількості добрив. У колосі зменшується кількість повноцінних колосків і сформованого зерна.

Що ми втрачаємо:

• М1000 – 14-31%;
• кількість зерен у колосі – 3-11%;
• зменшення кількості пагонів – 17-18%;
• скорочення періоду наливу зерна на 3-6 діб;
• втрата врожаю зерна – 20-50%, а під час епіфітотій – до 65%;
• зниження якості товарного зерна;
• зниження посівних якостей насіннєвого матеріалу.

Зазвичай аграрії орієнтуються на захист прапорцевого та підпрапорцевого листків, оскільки від повноцінного функціонування цих листків залежить більша частина майбутнього врожаю. Але при високоінтенсивному посіві такого захисту може бути недостатньо. Необхідно проводити регулярне обстеження посівів. Якщо осінь була теплою та вологою, а посіви розвиваються активно, то вже з осені можливий значний розвиток листкових хвороб, які ослаблюють посіви, негативно впливають на підготовку до зимівлі і стають збірником інфекцій на майбутній рік. Помітивши появу перших симптомів, можна оцінити необхідність і можливість використання фунгіцидів. У ході активного розвитку і спороношення, якщо за прогнозом тепла погода протримається довго, необхідно застосувати фунгіциди.

Щоб правильно підібрати діючу речовину для боротьби з піренофорозом, потрібно враховувати низку чинників. Видимі симптоми неозброєним оком – це не менше 5% ураженої частини тканини рослини, від моменту зараження до моменту нової споруляції, за сприятливих умов період складе 6-8 днів. Триазоли пригнічують синтез стеролів, але придушити проростання спори вони не можуть через велику кількість стеролу в гіфі. І на момент спороутворення більшість триазолів мають слабку дію, крім того, взагалі не діють, коли не синтезується ергостерол.

Вплив стробілуринів, які блокують мітохондріальне дихання, на спору, що проростає, – важливий момент у захисті рослини від патогена. Превентивний захист дає можливість рослині уникнути пошкоджень тканин і, як результат, не витрачати сили на боротьбу з патогеном. Але якщо патоген вже проник всередину рослини, то стробілуринова група не зможе повністю проконтролювати патоген. Підсилити дію в такому разі допоможуть карбоксаміди, які також блокують мітохондріальне дихання, але на іншій ділянці. Перевага карбоксамідів у тому, що вони мають системну дію, проникаючи всередину рослини і рухаючись по судинах, при цьому частково залишаються на поверхні листка. Перевага даної групи в тому, що діючі речовини цього класу мають довготривалий період захисту, ефективно контролюють розвиток патогена, особливо у поєднанні зі стробілурином.

Представником такого ефективного рішення для контролю піренофорозу, який нещодавно з'явився у компанії BASF, є SDHI-фунгіцид Пріаксор®. Завдяки комбінації стробілурину піраклостробіну з інноваційною молекулою Ксеміум®, препарат контролює основні хвороби пшениці (септоріоз і піренофороз) та ячменю (сітчаста плямистість і ринхоспоріоз). Завдяки вмісту Ксеміум® продукт характеризується високою лікувальною дією та довготривалим захистом від 2 до 3 тижнів. Рекомендована норма застосування препарату – 0,3 л/га у фази ВВСН 30-32 або ВВСН 37-39. Раніше фунгіциди класу карбоксамідів на ринку України були переважно дорогими й преміальними продуктами, не по кишені кожному агровиробнику. Компанія BASF стала першою компанією на ринку ЗЗР, яка пропонує SDHI-вмісний продукт за доступною ціною.

Однією з найпоширеніших помилок у сільському господарстві є запізніле використання ЗЗР, коли хвороба вже розвинулася. У цьому випадку чекати високої ефективності від застосування препарату не доводиться, а збитків при цьому від шкодочинних організмів культурі вже завдано.

На жаль, на практиці подібні випадки в господарствах – зовсім не рідкість, адже часто через погодні умови чи інші чинники вчасно провести обробку просто неможливо. У такому випадку залишається сподіватися на силу лікувальної дії фунгіциду, що дозволить впоратися навіть із такою складною агрономічною ситуацією.

Слід не «гасити пожежу», а намагатися усунути причини її виникнення, працюючи на випередження. Досвід передових господарств доводить, що саме такий підхід дозволить отримати прогнозований та якісний урожай.

© Андрій Яцина, Kurkul.com, 2020 р.