SHARE
Січень 2021
Фермерський огляд світової преси
Kurkul.com підготував добірку найцікавіших матеріалів про сільське господарство, опулікованих за останній місяць у світових виданнях. Чим живе аграрна галузь світу сьогодні та куди спрямовані погляди наших колег з-за кордону — дізнавайтеся з першої десятки матеріалів січня.
1
Hartosh Singh Bal, The new york times
Причина люті індійських фермерів
Фермери протестують проти нових законів, спрямованих
на підтримку гігантських корпорацій
на підтримку гігантських корпорацій
Читати
Попри дощ і холод, десятки тисяч розгніваних фермерів отаборилися на околиці Нью-Делі. Наприкінці вересня 2020 р. в індійському парламенті в спішному порядку було прийнято ряд нових законів щодо сільського господарства. Незабаром після цього почалися протести в північних індійських штатах Пенджаб і Хар’яна, це лише 3% території країни, проте, тут виробляють майже 50% запасів рису та пшениці.
Оскільки уряд значною здебільшого ігнорував протести, вони обмежувалися штатом Пенджаб, та вже в кінці листопада фермери попрямували до Делі. Тисячі фермерів на тракторах знесли зведені поліцією загородження і траншеї. Водяні гармати їх теж не зупинили. Вони створили тимчасові поселення, де тисячі людей живуть серед припаркованих тракторів і причепів. В цих поселеннях встановлені безкоштовні пральні та, навіть, пропонуються масажери для ніг після довгого дня протесту.
Основна причина протестів ― норми закону для трейдерів, які купують урожай напряму у фермерів і обходять державні регуляторні закони, покликані забезпечити справедливі ціни. Протестуючі фермерські профспілки вважають, що ці закони призведуть до розпаду урядових маркетингових рад, які закуповують більшу частину надлишків продовольчого зерна.
Уперше за шість років уряд стикається з опором, який він не зміг придушити, або нівелювати пропагандою. Влада пом’якшила риторику проти протестувальників і вступила у вісім раундів переговорів з фермерами, але істотного прогресу досягнуто не було.
Протестувальники вказують на східний штат Біхар, де подібні закони були прийняті 15 років тому та призвели до демонтажу державної інфраструктури збуту сільгосппродукції. Фермери в Пенджабі продали свій рис минулого року за запропонованою урядом ціною $250/т, у той час, як фермери в Біхарі були змушені продавати по $160/т на відкритому ринку.
Протестувальники зігнали свій гнів на гігантських корпораціях одного з найбагатших людей світу і наближеного до влади Мукеша Амбані: Reliance Industries, і «Групі Адані». У Пенджабі уряд був змушений розмістити поліцію, щоб запобігти демонтажу веж стільникового зв’язку, що підтримують мережу Reliance.
Система державних закупівель продовольчого зерна через маркетингові ради, яку фермери вважають скомпроментованою з приходом великих корпорацій, народилася в результаті боротьби Індії за їжу свого величезного населення. у 1947 році, коли Індія отримала незалежність від Великобританії, країна мала серйозний продовольчий дефіцит. Після ряду неврожаїв і голодних років, на початку 1960-х років Індія збільшила виробництво зерна, спираючись на нові високоврожайні сорти пшениці та рису. Їх вирощували за допомогою механізованого землеробства з інтенсивним використанням хімічних добрив.
Північні штати Індії — Пенджаб і Хар’яна — найкраще підходили для впровадження нових методів. Там фермери володіли землею, яку вони обробляли, і мали більші наділи, ніж фермери в інших індійських штатах, де феодальні землевласники здавали в оренду крихітні ділянки землі фермерам-орендарям і не обтяжували себе інвестуванням у механізацію.
З роками в Пенджабі і деяких районах Хар’яна в результаті зростання виробництва рису, яке спирається на широке використання ґрунтових вод, їх рівень знизився на десятки метрів. Постійне застосування добрив і пестицидів призвело до того, що водоносні горизонти і грунт стали забруднюватися хімічними речовинами.
Фермери в цих штатах стикаються з ситуацією, яка не може бути вирішена корпораціями, а вимагає негайного втручання держави. Замість цього вони спостерігають за прийняттям законів, які розширюють права і можливості корпорацій і одночасно зменшують роль держави, як регулятора галузі.
Врешті, Верховний суд Індії створив комітет, який повинен узгодити проблемні закони з урядом та фермерами й подати звіт протягом двох місяців. Профспілки фермерських господарств вже дали зрозуміти, що не братимуть участі у процесі, оскільки чотири члени комітету вже публічно заявили про підтримку нових законів.
Джерело: nytimes.com
Оскільки уряд значною здебільшого ігнорував протести, вони обмежувалися штатом Пенджаб, та вже в кінці листопада фермери попрямували до Делі. Тисячі фермерів на тракторах знесли зведені поліцією загородження і траншеї. Водяні гармати їх теж не зупинили. Вони створили тимчасові поселення, де тисячі людей живуть серед припаркованих тракторів і причепів. В цих поселеннях встановлені безкоштовні пральні та, навіть, пропонуються масажери для ніг після довгого дня протесту.
Основна причина протестів ― норми закону для трейдерів, які купують урожай напряму у фермерів і обходять державні регуляторні закони, покликані забезпечити справедливі ціни. Протестуючі фермерські профспілки вважають, що ці закони призведуть до розпаду урядових маркетингових рад, які закуповують більшу частину надлишків продовольчого зерна.
Уперше за шість років уряд стикається з опором, який він не зміг придушити, або нівелювати пропагандою. Влада пом’якшила риторику проти протестувальників і вступила у вісім раундів переговорів з фермерами, але істотного прогресу досягнуто не було.
Протестувальники вказують на східний штат Біхар, де подібні закони були прийняті 15 років тому та призвели до демонтажу державної інфраструктури збуту сільгосппродукції. Фермери в Пенджабі продали свій рис минулого року за запропонованою урядом ціною $250/т, у той час, як фермери в Біхарі були змушені продавати по $160/т на відкритому ринку.
Протестувальники зігнали свій гнів на гігантських корпораціях одного з найбагатших людей світу і наближеного до влади Мукеша Амбані: Reliance Industries, і «Групі Адані». У Пенджабі уряд був змушений розмістити поліцію, щоб запобігти демонтажу веж стільникового зв’язку, що підтримують мережу Reliance.
Система державних закупівель продовольчого зерна через маркетингові ради, яку фермери вважають скомпроментованою з приходом великих корпорацій, народилася в результаті боротьби Індії за їжу свого величезного населення. у 1947 році, коли Індія отримала незалежність від Великобританії, країна мала серйозний продовольчий дефіцит. Після ряду неврожаїв і голодних років, на початку 1960-х років Індія збільшила виробництво зерна, спираючись на нові високоврожайні сорти пшениці та рису. Їх вирощували за допомогою механізованого землеробства з інтенсивним використанням хімічних добрив.
Північні штати Індії — Пенджаб і Хар’яна — найкраще підходили для впровадження нових методів. Там фермери володіли землею, яку вони обробляли, і мали більші наділи, ніж фермери в інших індійських штатах, де феодальні землевласники здавали в оренду крихітні ділянки землі фермерам-орендарям і не обтяжували себе інвестуванням у механізацію.
З роками в Пенджабі і деяких районах Хар’яна в результаті зростання виробництва рису, яке спирається на широке використання ґрунтових вод, їх рівень знизився на десятки метрів. Постійне застосування добрив і пестицидів призвело до того, що водоносні горизонти і грунт стали забруднюватися хімічними речовинами.
Фермери в цих штатах стикаються з ситуацією, яка не може бути вирішена корпораціями, а вимагає негайного втручання держави. Замість цього вони спостерігають за прийняттям законів, які розширюють права і можливості корпорацій і одночасно зменшують роль держави, як регулятора галузі.
Врешті, Верховний суд Індії створив комітет, який повинен узгодити проблемні закони з урядом та фермерами й подати звіт протягом двох місяців. Профспілки фермерських господарств вже дали зрозуміти, що не братимуть участі у процесі, оскільки чотири члени комітету вже публічно заявили про підтримку нових законів.
Джерело: nytimes.com
2
Miriam Jordan, The new york times
«Американська салатниця» стала родючим ґрунтом для COVID19
Щозими населення округу збільшується на 100 тис. осіб — до понад 300 тис, через приїзд сезонних працівників на ферми. Цей період приносить робочі місця і високі податкові надходження. Але цьогоріч наплив робочої сили став буквально смертельним
Читати
Лікарня в окрузі Юма штату Аризона настільки перевантажена, що довелося перевозити пацієнтів з ковід-19 в інші міста. У жодному штаті під час пандемії захворюваність не була вищою ніж тут. Туті вирощують салат-латук, броколі та іншу листову зелень, яку американці вживають у холодні місяці, тож округ відомий, як «американська салатниця». Зараз він став зимовою теплицею для COVID-19. У ході пандемії в Юмі були виявлені випадки коронавірусу швидше, ніж у будь-якому іншому регіоні США. Кожен шостий мешканець штату зліг з коронавірусом.
У той час, як нові випадки коронавірусу починають вщухати по всій країні, вірус усе ще лютує в багатьох прикордонних громадах. Три із шести районів, в яких зареєстровані найвищі показники захворюваності з моменту початку спалаху, — це невеликі міста, розташовані по сусідству з Мексикою: Юма (Аризона), Ігл Пасс (Техас) та Ель Сентро (Каліфорнія).
Сезонна міграція, щоденний потік людей туди й назад і слабкі заходи щодо стримування поширення вірусу створили небезпечну ситуацію. За останні два тижні в Арізоні спостерігався один із найвищих рівнів смертності серед усіх штатів — і неясно, коли ця тривожна тенденція ослабне.
Є фермери, котрі в робочому запалі занадто довго відтягували, щоб звернутися за медичною допомогою. Є пенсіонери, які вперто вірили, що Ковід-19 вони зможуть перенести так само, як і звичайний грип, або які відмовилися носити маски. Є члени сімей, які живуть у тісних оселях, або не могли встояти перед тим, щоб не зібратися на свята.
«Дуже часто молоді люди уникають тестування. Ми вважаємо, що багато хто з цих молодих людей безсимптомні хворі і поширюють вірус. Вони їздять на автобусах, де дуже багатолюдно, працюють дуже близько один до одного в полі, діляться їжею. У таких умовах дуже легко поширювати вірус », — розповідає Флавіо Марсилія, директор Глобального центру прикладних досліджень у галузі охорони здоров’я при Університеті штату Арізона.
Оскільки вірус продовжує лютувати, округ не зміг забезпечити адекватне постачання вакцин. Департамент охорони здоров’я оголосив, що в нього закінчилися вакцини, почасти тому, що чиновники, схоже, не врахували зимовий приріст населення регіону, коли виділяли дози.
Джерело: nytimes.com
У той час, як нові випадки коронавірусу починають вщухати по всій країні, вірус усе ще лютує в багатьох прикордонних громадах. Три із шести районів, в яких зареєстровані найвищі показники захворюваності з моменту початку спалаху, — це невеликі міста, розташовані по сусідству з Мексикою: Юма (Аризона), Ігл Пасс (Техас) та Ель Сентро (Каліфорнія).
Сезонна міграція, щоденний потік людей туди й назад і слабкі заходи щодо стримування поширення вірусу створили небезпечну ситуацію. За останні два тижні в Арізоні спостерігався один із найвищих рівнів смертності серед усіх штатів — і неясно, коли ця тривожна тенденція ослабне.
Є фермери, котрі в робочому запалі занадто довго відтягували, щоб звернутися за медичною допомогою. Є пенсіонери, які вперто вірили, що Ковід-19 вони зможуть перенести так само, як і звичайний грип, або які відмовилися носити маски. Є члени сімей, які живуть у тісних оселях, або не могли встояти перед тим, щоб не зібратися на свята.
«Дуже часто молоді люди уникають тестування. Ми вважаємо, що багато хто з цих молодих людей безсимптомні хворі і поширюють вірус. Вони їздять на автобусах, де дуже багатолюдно, працюють дуже близько один до одного в полі, діляться їжею. У таких умовах дуже легко поширювати вірус », — розповідає Флавіо Марсилія, директор Глобального центру прикладних досліджень у галузі охорони здоров’я при Університеті штату Арізона.
Оскільки вірус продовжує лютувати, округ не зміг забезпечити адекватне постачання вакцин. Департамент охорони здоров’я оголосив, що в нього закінчилися вакцини, почасти тому, що чиновники, схоже, не врахували зимовий приріст населення регіону, коли виділяли дози.
Джерело: nytimes.com
3
Andrew Jacobs, The new york times
«Молочка» жорстока до корів?
Зіткнувшись із наростаючим антимолочним рухом, багато фермерів у США змушені змінювати методи виробництва
Читати
Для захисників тварин молочні фермери є «гвинтиками в нелюдській промисловій системі виробництва харчових продуктів, яка прирікає цих покірних жуйних тварин до жалюгідного життя». Після багатьох років успішних кампаній, які згуртували громадську думку проти інших загальноприйнятих сільськогосподарських практик, вони твердо націлились на молочну галузь, оборот якої у США складає $620 млрд.
Найбільш очевидні у списку претензій наступні пункти: молочні корови багато разів штучно запліднюються, телят відлучають при народженні, роги зрізають у віці восьми тижнів. Бичкам щастить ще менше, — після народження їх транспортують на м’ясні ферми, де вони вирощуються на м’ясо для гамбургерів. Типова молочна корова у Сполучених Штатах проведе все своє життя в огорожі з бетонною підлогою, і хоча вона може прожити двадцять років, більшість відправляється на забій через чотири-п’ять років, коли вже не може дати необхідну норму молока.
«Люди мають образ старої ферми МакДональда зі щасливими коровами, що живуть на зелених луках, але це далеко не правда. І хоча деякі ферми можуть бути менш жорстокими, ніж інші, але немає такого поняття, як молоко без жорстокості», — вважає Еріка Мейер, президент організації «Анімалістика»
.
Намагання демонізувати молочну галузь, як принципово жорстоку, спричинені записами, зробленими таємно такими групами, як Animal Outlook, які часто поширюються у соціальних мережах. У жовтні минулого року організація оприлюднила коротке відео, зняте прихованою камерою на невеликій фермі в Південній Каліфорнії. У ньому видно, що працівники б’ють корів металевими прутами, а новонароджене теля, покрите мухами, вмирає в нечистотах. На інших кадрах було показано, як бульдозер піднімає поранену корову у повітря за задні ноги. Експерти молочної галузі та фермери, які бачили відео, висловили своє обурення, заявивши, що ці зловживання не є нормою.
«Ці відео викликають нудоту в усіх молочних фермерів та ветеринарів, оскільки ми знаємо, що переважна більшість фермерів ніколи не робили б такого своїм коровам», — сказала Кері Телген, президент Американської асоціації лікарів великої рогатої худоби.
Зусилля, спрямовані на те, щоб американці висловились проти молочних продуктів, набирають обертів у той час, коли багато національних ферм намагаються втриматись на плаву. З 1975 р. споживання молока в США впало на 40%, і ця тенденція прискорюється, оскільки все більше людей вживають вівсяне та мигдальне молоко. За останнє десятиліття 20 тис. молочних ферм збанкрутували. Водночас пандемія коронавірусу змусила деяких виробників зливати нереалізоване молоко в каналізацію, оскільки закупівлі з боку шкільних програм харчування та ресторанів відчутно знизилися. Фермери ж вважають, що низькі ціни, дедалі жорсткіші екологічні норми та посилена увага з боку груп з питань захисту тварин роблять останні роки для тваринників особливо важкими. На їх думку звинувачення в широкомасштабному зловживанні з боку активістів із захисту тварин перебільшені.
«Якщо тварині добре — добре і мені. Корови ніколи не дадуть більше молока, ніж коли вони будуть нагодовані, добре доглянуті і не стресують», — впевнений фермер Чіттенден.
На запитання про практику штучного запліднення, яку деякі організації називають «порушенням етичного поводження з тваринами», фермер лише поглузував, втім, зазначивши, що корови рідко чинять опір штучному заплідненню. Альтернатива — бик вагою 700 кг, який нерідко травмує корову — ось це справді жорстокий вчинок.
Сьогодні дослідники та вчені ведуть важкі дискусії з тваринниками по всій Північній Америці. Більшість з них, звісно, відкидає думку про те, що молочне скотарство є принципово негуманним, але все ж зауважує, що скотарі зобов'язані постійно покращувати добробут своїх стад.
Джерело: nytimes.com
Найбільш очевидні у списку претензій наступні пункти: молочні корови багато разів штучно запліднюються, телят відлучають при народженні, роги зрізають у віці восьми тижнів. Бичкам щастить ще менше, — після народження їх транспортують на м’ясні ферми, де вони вирощуються на м’ясо для гамбургерів. Типова молочна корова у Сполучених Штатах проведе все своє життя в огорожі з бетонною підлогою, і хоча вона може прожити двадцять років, більшість відправляється на забій через чотири-п’ять років, коли вже не може дати необхідну норму молока.
«Люди мають образ старої ферми МакДональда зі щасливими коровами, що живуть на зелених луках, але це далеко не правда. І хоча деякі ферми можуть бути менш жорстокими, ніж інші, але немає такого поняття, як молоко без жорстокості», — вважає Еріка Мейер, президент організації «Анімалістика»
.
Намагання демонізувати молочну галузь, як принципово жорстоку, спричинені записами, зробленими таємно такими групами, як Animal Outlook, які часто поширюються у соціальних мережах. У жовтні минулого року організація оприлюднила коротке відео, зняте прихованою камерою на невеликій фермі в Південній Каліфорнії. У ньому видно, що працівники б’ють корів металевими прутами, а новонароджене теля, покрите мухами, вмирає в нечистотах. На інших кадрах було показано, як бульдозер піднімає поранену корову у повітря за задні ноги. Експерти молочної галузі та фермери, які бачили відео, висловили своє обурення, заявивши, що ці зловживання не є нормою.
«Ці відео викликають нудоту в усіх молочних фермерів та ветеринарів, оскільки ми знаємо, що переважна більшість фермерів ніколи не робили б такого своїм коровам», — сказала Кері Телген, президент Американської асоціації лікарів великої рогатої худоби.
Зусилля, спрямовані на те, щоб американці висловились проти молочних продуктів, набирають обертів у той час, коли багато національних ферм намагаються втриматись на плаву. З 1975 р. споживання молока в США впало на 40%, і ця тенденція прискорюється, оскільки все більше людей вживають вівсяне та мигдальне молоко. За останнє десятиліття 20 тис. молочних ферм збанкрутували. Водночас пандемія коронавірусу змусила деяких виробників зливати нереалізоване молоко в каналізацію, оскільки закупівлі з боку шкільних програм харчування та ресторанів відчутно знизилися. Фермери ж вважають, що низькі ціни, дедалі жорсткіші екологічні норми та посилена увага з боку груп з питань захисту тварин роблять останні роки для тваринників особливо важкими. На їх думку звинувачення в широкомасштабному зловживанні з боку активістів із захисту тварин перебільшені.
«Якщо тварині добре — добре і мені. Корови ніколи не дадуть більше молока, ніж коли вони будуть нагодовані, добре доглянуті і не стресують», — впевнений фермер Чіттенден.
На запитання про практику штучного запліднення, яку деякі організації називають «порушенням етичного поводження з тваринами», фермер лише поглузував, втім, зазначивши, що корови рідко чинять опір штучному заплідненню. Альтернатива — бик вагою 700 кг, який нерідко травмує корову — ось це справді жорстокий вчинок.
Сьогодні дослідники та вчені ведуть важкі дискусії з тваринниками по всій Північній Америці. Більшість з них, звісно, відкидає думку про те, що молочне скотарство є принципово негуманним, але все ж зауважує, що скотарі зобов'язані постійно покращувати добробут своїх стад.
Джерело: nytimes.com
4
Chuck Abbott, successful farming
Перші 100 днів Байдена: кліматичний план для сільського господарства
Президент Байден неодноразово описував зміну клімату як екзистенційну загрозу під час своєї президентської кампанії. Тепер, коли він займає свою посаду, його адміністрація буде рішуче діяти, коли мова заходить про внесок сільського господарства в уповільнення глобального потепління
Читати
Добровільна участь фермерів, простимульованих фінансово, буде характерною рисою програм USDA з перших днів президенства Джозефа Байдена. Надзвичайна ситуація, пов'язана з кліматичними змінами, поступається лише пандемії в списку найближчих пріоритетів Білого дому. У перші 100 днів адміністрація може запустити пілотні проєкти, щоб заохотити фермерів секвеструвати вуглець у ґрунті та розпочати роботу над базами даних, які кількісно оцінюють зменшення парникових газів від природоохоронних заходів — інформації, яка, на думку експертів, може бути корисною для запуску вуглецевих ринків.
Уже зараз є кілька пропозицій щодо «вуглецевого банку» в USDA. Проєкт «Клімат 21» передбачає, що вуглецевий банк може платити фермерам гарантовану ціну за тону секвестрованого вуглецю та скорочення парникових газів, завдяки природоохоронним практикам господарювання. Вуглецевий банк може фінансуватись тим же агентством, яке адміністрація Трампа використовувала для виплат фермерам мільярдів доларів у рамках торгової війни та допомоги при пандемії, минаючи процес асигнувань у Конгресі. Співавтор проекту «Клімат 21» Роберт Бонні, вже призначений радником USDA з питань клімату.
Згідно з іншим проєктом, вуглецевий банк може встановити мінімальну ціну на вуглець, що дозволить фермерам монетизувати свої зусилля з секвестрування вуглецю на приватному ринку. Або він може заплатити фермерам за депонування вуглецю, а потім компенсувати витрати, продаючи кредити на вуглецевому ринку компаніям, які прагнуть компенсувати викиди парникових газів. Коаліція AGree, яка виступає за природоохоронні практики, заявляє, що роль USDA може полягати в обміні інформацією, яка стимулюватиме впровадження природоохоронних технологій на сільськогосподарських землях.
«Ключові важелі змін — це вдосконалення збору, обміну та аналізу даних у USDA. Міністерство може вжити декілька заходів для негайного вдосконалення збору та аналізу даних для подальшого вивчення взаємозв'язку між прийняттям природоохоронної практики та прибутковістю ферм, ризиком, екологічними показниками та секвестрацією вуглецю. USDA може також змінити програму страхування врожаю, що субсидується платниками податків, щоб чітко визнати переваги зменшення ризику від природоохоронних інвестицій», — написала виконавчий директор AGree Дебора Етвуд в своєму матеріалі «100 днів».
Фермерські об’єднання заявляють, що кліматичні програми повинні бути добровільними, хоча екологічні групи скаржаться на недостатній прогрес у контролі над ґрунтом та міграцією поживних речовин у рамках існуючих добровільних програм.
«Ми хочемо переконатись, що ці проєкти базуються на надійних наукових даних, мають ринковий характер, і можуть бути використаними на добровільних засадах», — сказав Зіппі Дювал, президент найбільшої фермерської групи в США, Американського бюро фермерських федерацій.
Існує також загроза зворотного ефекту: коли на ринках зерна відбувається бум, це змушує фермерів вилучати землі з програм збереження, або розширювати свою діяльність на вразливих та збіднених землях. Варто зазначити, що досі одним з можливих каменів спотикання залишається точне вимірювання вуглецю, вилученого з ґрунту від сільськогосподарських практик, на основі якого будуть здійснюватися будь-які платежі.
Джерело: agriculture.com
Уже зараз є кілька пропозицій щодо «вуглецевого банку» в USDA. Проєкт «Клімат 21» передбачає, що вуглецевий банк може платити фермерам гарантовану ціну за тону секвестрованого вуглецю та скорочення парникових газів, завдяки природоохоронним практикам господарювання. Вуглецевий банк може фінансуватись тим же агентством, яке адміністрація Трампа використовувала для виплат фермерам мільярдів доларів у рамках торгової війни та допомоги при пандемії, минаючи процес асигнувань у Конгресі. Співавтор проекту «Клімат 21» Роберт Бонні, вже призначений радником USDA з питань клімату.
Згідно з іншим проєктом, вуглецевий банк може встановити мінімальну ціну на вуглець, що дозволить фермерам монетизувати свої зусилля з секвестрування вуглецю на приватному ринку. Або він може заплатити фермерам за депонування вуглецю, а потім компенсувати витрати, продаючи кредити на вуглецевому ринку компаніям, які прагнуть компенсувати викиди парникових газів. Коаліція AGree, яка виступає за природоохоронні практики, заявляє, що роль USDA може полягати в обміні інформацією, яка стимулюватиме впровадження природоохоронних технологій на сільськогосподарських землях.
«Ключові важелі змін — це вдосконалення збору, обміну та аналізу даних у USDA. Міністерство може вжити декілька заходів для негайного вдосконалення збору та аналізу даних для подальшого вивчення взаємозв'язку між прийняттям природоохоронної практики та прибутковістю ферм, ризиком, екологічними показниками та секвестрацією вуглецю. USDA може також змінити програму страхування врожаю, що субсидується платниками податків, щоб чітко визнати переваги зменшення ризику від природоохоронних інвестицій», — написала виконавчий директор AGree Дебора Етвуд в своєму матеріалі «100 днів».
Фермерські об’єднання заявляють, що кліматичні програми повинні бути добровільними, хоча екологічні групи скаржаться на недостатній прогрес у контролі над ґрунтом та міграцією поживних речовин у рамках існуючих добровільних програм.
«Ми хочемо переконатись, що ці проєкти базуються на надійних наукових даних, мають ринковий характер, і можуть бути використаними на добровільних засадах», — сказав Зіппі Дювал, президент найбільшої фермерської групи в США, Американського бюро фермерських федерацій.
Існує також загроза зворотного ефекту: коли на ринках зерна відбувається бум, це змушує фермерів вилучати землі з програм збереження, або розширювати свою діяльність на вразливих та збіднених землях. Варто зазначити, що досі одним з можливих каменів спотикання залишається точне вимірювання вуглецю, вилученого з ґрунту від сільськогосподарських практик, на основі якого будуть здійснюватися будь-які платежі.
Джерело: agriculture.com
5
Jenny Southan, euronews
Чому втеча в село набирає популярності серед містян
Єднання з природою та праця на землі робить людей щасливішими
Читати
Під час ізоляції у жителів міст все частіше виникало непереборне бажання працювати на землі своїми руками та вирощувати овочі, салат тощо (просто подивіться, як садівництво злетіло за популярністю в Instagram). Що стосується подорожей, то очевидно, що міські жителі шукатимуть можливості відчути зв’язок з природою та сільським господарством ― звідси тенденція «cultivacation» (поєднання слів «cultivation» ― вирощування та «vacation» ― відпустка), яка, як очікується, почнеться у 2021 році.
Оскільки пандемія робить перебування у переповнених містах не надто безпечним, поїздки в сільські й віддалені від мегаполісів райони, де ризик зараження знижується, призведуть до зростання числа мандрівників, які бажають провести час на фермах та еко готелях, де вони зможуть збирати фрукти, працювати в полі та вивчатимуть лікарські трави. Після декількох місяців сидіння вдома вони також зможуть розім’яти м’язи, рубаючи дрова, катаючись на конях і здійснюючи піші прогулянки в дикій природі.
Що підживлює цей перехід на «просте життя»? Згідно з доповіддю Мережі по розробці рішень в області сталого розвитку ООН за 2020 рік, найщасливішими країнами світу були: Фінляндія, Данія, Швейцарія, Ісландія й Норвегія. Хоча в доповіді наводиться безліч різних показників, коли мова заходить про оцінку щастя (від свободи до довіри до уряду), у ньому все ж наводиться кореляція з доступом до природи.
«Визначаючи рівень щастя, понад 20 тис. користувачів додатка Mappiness, що живуть у Великобританії, повідомляють про найвищий рівень щастя на відкритому повітрі і в природному середовищі існування, ніж у густонаселених міських районах», — йдеться в доповіді.
Зазначається, найщасливішими люди почувають себе, коли живуть поруч із морськими і прибережними районами, горами, а також лісами.
Не всі мають легкий доступ до саду чи ділянки землі, але витративши тиждень-два збираючи врожай, спостерігаючи сезонні зміни у дикій природі, міські жителі, які перебувають у залежності від технологій, зможуть відновити рівновагу та поліпшити своє, як фізичне, так і психічне здоров’я.
Джерело: euronews.com
Оскільки пандемія робить перебування у переповнених містах не надто безпечним, поїздки в сільські й віддалені від мегаполісів райони, де ризик зараження знижується, призведуть до зростання числа мандрівників, які бажають провести час на фермах та еко готелях, де вони зможуть збирати фрукти, працювати в полі та вивчатимуть лікарські трави. Після декількох місяців сидіння вдома вони також зможуть розім’яти м’язи, рубаючи дрова, катаючись на конях і здійснюючи піші прогулянки в дикій природі.
Що підживлює цей перехід на «просте життя»? Згідно з доповіддю Мережі по розробці рішень в області сталого розвитку ООН за 2020 рік, найщасливішими країнами світу були: Фінляндія, Данія, Швейцарія, Ісландія й Норвегія. Хоча в доповіді наводиться безліч різних показників, коли мова заходить про оцінку щастя (від свободи до довіри до уряду), у ньому все ж наводиться кореляція з доступом до природи.
«Визначаючи рівень щастя, понад 20 тис. користувачів додатка Mappiness, що живуть у Великобританії, повідомляють про найвищий рівень щастя на відкритому повітрі і в природному середовищі існування, ніж у густонаселених міських районах», — йдеться в доповіді.
Зазначається, найщасливішими люди почувають себе, коли живуть поруч із морськими і прибережними районами, горами, а також лісами.
Не всі мають легкий доступ до саду чи ділянки землі, але витративши тиждень-два збираючи врожай, спостерігаючи сезонні зміни у дикій природі, міські жителі, які перебувають у залежності від технологій, зможуть відновити рівновагу та поліпшити своє, як фізичне, так і психічне здоров’я.
Джерело: euronews.com
6
Marcello Rossi, euronews
Ізраїльські виноградники в пустелі: як перемогти наслідки зміни клімату
Винороби та власники виноградників з Франції, Італії, та інших країн ЄС відвідують дослідників у Негеві, щоб навчитися протистояти змінам клімату
Читати
У пустелі Негев повітря таке ж сухе, як і земля. Але на вершині гірського хребта недалеко від міста Міцпе Рамон з випаленого ґрунту проростають ряди виноградних лоз — єдиний проблиск зелені в пустельному пейзажі. Це не пустельний міраж. Ці паростки є частиною експериментального виноградника, де дослідники вивчають, як може зростати виноград в екстремальних умовах, які домінують у цьому регіоні на півдні Ізраїлю.
У Негеві, що на івриті означає «сухість», щорічно випадає всього близько 100 мм опадів, більша частина яких випадає під час злив. Температура може досягати 38℃ вдень і опускатися нижче нуля в зимові ночі. Проте, за останні роки у цьому районі з’явилося більше двох десятків виноробних господарств, а також процвітає бізнес із винного туризму.
Усе почалося у 2014 році з іригаційної компанії «Нетафім» і за підтримки італійського та ізраїльського урядів. Унікальний підхід до виробництва вина відразу ж привернув увагу традиційних виноробних регіонів по всьому світу, оскільки вони зрозуміли, що мінливий і нерегульований клімат становить загрозу для їх виноградної лози.
У 2019 виробництво вина в Італії і Франції скоротилося на 15%. В Іспанії воно скоротилося на 24%. За даними Міжнародної організації винограду і вина, це падіння було викликане незвично спекотною погодою, яка панувала на континенті влітку, й іншими кліматичними змінами.
Аарон Фейт, молекулярний біолог з Університету Бен-Гуріона, який керує дослідженнями в Негеві, впевнений, що Негев може служити випробувальним полігоном для розуміння того, як зміни клімату вплинуть на виноградну лозу, і для пошуку шляхів адаптації. Виноградарство в регіоні датується тисячоліттями. Набатейці — кочове плем’я, що жило в районі Негев близько 2500 років тому, — побудували тераси й невеликі кам’яні греблі, щоб затримувати воду під час таких рідкісних злив, і вирощувати виноград.
Зараз Аарон Фейт і його колеги використовують цю давню технологію для розробки нових методів боротьби з пустелею. Один з них складається зі шпалерної системи, яка змушує виноградні лози рости за шаблоном, так що листя створює тінь, захищаючи грона. Вчені досі експериментують із сітками й покриттями різної щільності і з різних матеріалів для обмеження впливу сонця. За останні кілька років кілька виноробів та власників виноградників з Франції, Італії, Словенії та інших частин Європи відвідали дослідників у Негеві. Поряд з виноградом, вчені тут вирощують помідори черрі, гарбузи, фінікову пальму та інші основні культури, які процвітають в умовах сухого клімату.
«Європейські виробники стурбовані змінами клімату, вони дивляться на те, як ізраїльські колеги вправляються з суворими умовами, тому що це майбутнє, яке їх чекає», — каже Енріко Петерлунгер, який викладає виноградарство в Удінському університеті в Фріулі, Італія.
Минулого року Управління із захищених найменувань у Бордо (Франція), оголосило, що дозволить виробникам використовувати сім нових сортів винограду у своїх купажах, щоб знайти альтернативні вина, які можуть досягти успіху в більш посушливих регіонах. Франчакорта, італійський регіон, відомий своїм ігристим вином, теж виступив із подібною ініціативою. Це стосується не лише Європи. Провідні винні заводи в долині Напа в Каліфорнії — районі, де, як припускають експерти, теж скоро стане надто посушливо для вирощування виноградної лози — експериментують з новими сортами винограду, стійкими до посухи.
Джерело: euronews.com
У Негеві, що на івриті означає «сухість», щорічно випадає всього близько 100 мм опадів, більша частина яких випадає під час злив. Температура може досягати 38℃ вдень і опускатися нижче нуля в зимові ночі. Проте, за останні роки у цьому районі з’явилося більше двох десятків виноробних господарств, а також процвітає бізнес із винного туризму.
Усе почалося у 2014 році з іригаційної компанії «Нетафім» і за підтримки італійського та ізраїльського урядів. Унікальний підхід до виробництва вина відразу ж привернув увагу традиційних виноробних регіонів по всьому світу, оскільки вони зрозуміли, що мінливий і нерегульований клімат становить загрозу для їх виноградної лози.
У 2019 виробництво вина в Італії і Франції скоротилося на 15%. В Іспанії воно скоротилося на 24%. За даними Міжнародної організації винограду і вина, це падіння було викликане незвично спекотною погодою, яка панувала на континенті влітку, й іншими кліматичними змінами.
Аарон Фейт, молекулярний біолог з Університету Бен-Гуріона, який керує дослідженнями в Негеві, впевнений, що Негев може служити випробувальним полігоном для розуміння того, як зміни клімату вплинуть на виноградну лозу, і для пошуку шляхів адаптації. Виноградарство в регіоні датується тисячоліттями. Набатейці — кочове плем’я, що жило в районі Негев близько 2500 років тому, — побудували тераси й невеликі кам’яні греблі, щоб затримувати воду під час таких рідкісних злив, і вирощувати виноград.
Зараз Аарон Фейт і його колеги використовують цю давню технологію для розробки нових методів боротьби з пустелею. Один з них складається зі шпалерної системи, яка змушує виноградні лози рости за шаблоном, так що листя створює тінь, захищаючи грона. Вчені досі експериментують із сітками й покриттями різної щільності і з різних матеріалів для обмеження впливу сонця. За останні кілька років кілька виноробів та власників виноградників з Франції, Італії, Словенії та інших частин Європи відвідали дослідників у Негеві. Поряд з виноградом, вчені тут вирощують помідори черрі, гарбузи, фінікову пальму та інші основні культури, які процвітають в умовах сухого клімату.
«Європейські виробники стурбовані змінами клімату, вони дивляться на те, як ізраїльські колеги вправляються з суворими умовами, тому що це майбутнє, яке їх чекає», — каже Енріко Петерлунгер, який викладає виноградарство в Удінському університеті в Фріулі, Італія.
Минулого року Управління із захищених найменувань у Бордо (Франція), оголосило, що дозволить виробникам використовувати сім нових сортів винограду у своїх купажах, щоб знайти альтернативні вина, які можуть досягти успіху в більш посушливих регіонах. Франчакорта, італійський регіон, відомий своїм ігристим вином, теж виступив із подібною ініціативою. Це стосується не лише Європи. Провідні винні заводи в долині Напа в Каліфорнії — районі, де, як припускають експерти, теж скоро стане надто посушливо для вирощування виноградної лози — експериментують з новими сортами винограду, стійкими до посухи.
Джерело: euronews.com
7
Матеріали надані універститетом Брістоля, science daily
Пестициди, що заважають бджолам виспатися
Так само як і людям, багатьом комахам потрібен нічний сон, щоб нормально функціонувати. Та це неможливо, якщо вони зазнали впливу неонікотиноїдів, найпоширенішої форми інсектицидів, що застосовуються у всьому світі
Читати
Два дослідження вчених Бристольських шкіл фізіології, фармакології та неврології та біологічних наук показали, що інсектициди впливають на тривалість сну джмелів та плодових мух. Це може допомогти нам зрозуміти, чому комахи-запилювачі зникають.
«Неонікотиноїди, мали великий вплив на тривалість сну як мух, так і бджіл. Якщо комаха зазнала впливу речовини у кількості, яку вона може відчути, на фермі, де застосовували пестицид, вона менше спала, а її щоденні поведінкові ритми були вибиті з нормального 24-годинного циклу дня і ночі», — розповідає автор досліджень, Доктор Кіа Тасман, викладач Школи фізіології, фармакології та неврології.
Дослідження плодової мухи, опубліковане 21 січня у Scientific Reports, дозволило дослідникам вивчити вплив пестицидів на мозок комах.
Окрім того, що типові сільськогосподарські концентрації неонікотиноїдів руйнують здатність мух запам’ятовувати, дослідники також бачили зміни «годинника» в мозку мухи, який контролює його 24-годинний цикл дня і ночі.
«Вміння орієнтуватися в часі важливе для того, щоб знати, коли бути бадьорим. Комахи просто не могли заснути. Ми знаємо, що якісний сон важливий для комах, як і для людей, для їх здоров’я та формування тривалих спогадів», — додав старший автор дослідження доктор Джеймс Ходж, доцент кафедри неврології в Школі фізіології, фармакології та неврології.
Бджоли та мухи мають схожі структури в мозку, це одна з причин, чому інсектициди такі шкідливі для бджіл. Вони не дають їм спати та орієнтуватися у просторі. Сьогодні неонікотиноїди заборонені для використання у країнах Євросоюзу.
Джерело: sciencedaily.com
«Неонікотиноїди, мали великий вплив на тривалість сну як мух, так і бджіл. Якщо комаха зазнала впливу речовини у кількості, яку вона може відчути, на фермі, де застосовували пестицид, вона менше спала, а її щоденні поведінкові ритми були вибиті з нормального 24-годинного циклу дня і ночі», — розповідає автор досліджень, Доктор Кіа Тасман, викладач Школи фізіології, фармакології та неврології.
Дослідження плодової мухи, опубліковане 21 січня у Scientific Reports, дозволило дослідникам вивчити вплив пестицидів на мозок комах.
Окрім того, що типові сільськогосподарські концентрації неонікотиноїдів руйнують здатність мух запам’ятовувати, дослідники також бачили зміни «годинника» в мозку мухи, який контролює його 24-годинний цикл дня і ночі.
«Вміння орієнтуватися в часі важливе для того, щоб знати, коли бути бадьорим. Комахи просто не могли заснути. Ми знаємо, що якісний сон важливий для комах, як і для людей, для їх здоров’я та формування тривалих спогадів», — додав старший автор дослідження доктор Джеймс Ходж, доцент кафедри неврології в Школі фізіології, фармакології та неврології.
Бджоли та мухи мають схожі структури в мозку, це одна з причин, чому інсектициди такі шкідливі для бджіл. Вони не дають їм спати та орієнтуватися у просторі. Сьогодні неонікотиноїди заборонені для використання у країнах Євросоюзу.
Джерело: sciencedaily.com
8
Jan Sandstad Næss, Otavio Cavalett & Francesco Cherubini, Nature Sustainability
Чи можна використовувати покинуті поля для отримання біопалива?
Дослідники NTNU придумали сценарій, який зменшить тиск на виробництво харчових продуктів та життя рослин і тварин
Читати
Вирощування багаторічних трав на занедбаних землях має потенціал для протидії негативним наслідкам змін клімату, завдяки використанню більшої кількості біопалива. Про це йдеться в результатах роботи дослідницької групи з Норвезького університету науки і технологій (NTNU). Дослідники вважають збільшення використання біопалива важливою частиною рішення щодо зменшення викидів CO2. Але виробництво рослин для біопалива потребує певних компромісів.
«Ми можемо вирощувати багаторічні трави в районах, які донедавна використовувались для вирощування сільгоспкультур, та більше не використовуються для цієї мети», — пояснив Ян Сандстад Несс, кандидат наук в Програмі промислової екології в NTNU.
Ці ділянки, як правило, залишаються оброблюваними та здебільшого вже долучені до інфраструктури фермерських господарств і близькі до ринків збуту. Біопаливо буває декількох різновидів. Об'єднує їх те, що рослини подрібнюються і перетворюються на продукт, який ми можемо використовувати як паливо.
Але кукурудза, пшениця, ріпак та соя, які замість їжі стають біопаливом, роблять такий вибір сировини етично сумнівним. Дикі території, очищені для вирощування біопалива, також можуть зашкодити біорізноманіттю та природі конкретного регіону загалом. У багатьох з розглянутих дослідниками сценаріїв виробництво біопалива не конкуруватиме з виробництвом продовольства, або природою, а замість цього буде використовувати орні землі, які були покинуті у зв'язку з більш ефективним виробництвом тощо.
До цього часу ніхто не розрахував обсяги площ, доступних для цього виду обробітку трави. Ян Сандстад Несс та його колеги, професор Франческо Керубіні та дослідник Отавіо Кавалетт, вивчали це питання, досліджуючи супутникові знімки з усього світу.
«Ми виявили 83 млн га, які донедавна використовувались для виробництва сільгосппродукції, але зараз не використовуються», — сказав Ян Сандстад Несс.
Ця територія дорівнює площі Швеції та Норвегії разом взятих включно зі Шпіцбергеном. Це 5% площі, яка зараз використовується для виробництва харчових продуктів у всьому світі. Дослідницька група вважає, що більшість із цих територій можна використовувати для вирощування багаторічних трав для отримання біопалива, замість того, щоб залишати їх невикористаними людьми.
«Виробництво біопалива на занедбаних посівах може забезпечити енергетичний еквівалент від 6 до 39 ексаджоулів щороку. Це від 11 до 68% сучасних потреб у біоенергетиці та від 2 до 47% виробництва біопалива, необхідного в 2050 р., з урахуванням припущення, що ми обмежуємо глобальне підвищення температури до 1,5°C», — зазначає Отавіо Кавалетт.
Рішення, які задовільнятимуть постійний глобальний попит на енергію водночас захищаючи продовольчу безпеку деяких, найбільш вразливих країн на Землі, звичайно, не є неабияким досягненням, проте, можливо, дозволить отримати відповіді на важливі для людства запитання.
Джерело: nature.com
«Ми можемо вирощувати багаторічні трави в районах, які донедавна використовувались для вирощування сільгоспкультур, та більше не використовуються для цієї мети», — пояснив Ян Сандстад Несс, кандидат наук в Програмі промислової екології в NTNU.
Ці ділянки, як правило, залишаються оброблюваними та здебільшого вже долучені до інфраструктури фермерських господарств і близькі до ринків збуту. Біопаливо буває декількох різновидів. Об'єднує їх те, що рослини подрібнюються і перетворюються на продукт, який ми можемо використовувати як паливо.
Але кукурудза, пшениця, ріпак та соя, які замість їжі стають біопаливом, роблять такий вибір сировини етично сумнівним. Дикі території, очищені для вирощування біопалива, також можуть зашкодити біорізноманіттю та природі конкретного регіону загалом. У багатьох з розглянутих дослідниками сценаріїв виробництво біопалива не конкуруватиме з виробництвом продовольства, або природою, а замість цього буде використовувати орні землі, які були покинуті у зв'язку з більш ефективним виробництвом тощо.
До цього часу ніхто не розрахував обсяги площ, доступних для цього виду обробітку трави. Ян Сандстад Несс та його колеги, професор Франческо Керубіні та дослідник Отавіо Кавалетт, вивчали це питання, досліджуючи супутникові знімки з усього світу.
«Ми виявили 83 млн га, які донедавна використовувались для виробництва сільгосппродукції, але зараз не використовуються», — сказав Ян Сандстад Несс.
Ця територія дорівнює площі Швеції та Норвегії разом взятих включно зі Шпіцбергеном. Це 5% площі, яка зараз використовується для виробництва харчових продуктів у всьому світі. Дослідницька група вважає, що більшість із цих територій можна використовувати для вирощування багаторічних трав для отримання біопалива, замість того, щоб залишати їх невикористаними людьми.
«Виробництво біопалива на занедбаних посівах може забезпечити енергетичний еквівалент від 6 до 39 ексаджоулів щороку. Це від 11 до 68% сучасних потреб у біоенергетиці та від 2 до 47% виробництва біопалива, необхідного в 2050 р., з урахуванням припущення, що ми обмежуємо глобальне підвищення температури до 1,5°C», — зазначає Отавіо Кавалетт.
Рішення, які задовільнятимуть постійний глобальний попит на енергію водночас захищаючи продовольчу безпеку деяких, найбільш вразливих країн на Землі, звичайно, не є неабияким досягненням, проте, можливо, дозволить отримати відповіді на важливі для людства запитання.
Джерело: nature.com
9
Louise Kelleher, arc2020
Лист із ферми: половину ціни твоєї їжі оплачує ЄС
Лист чеського тваринника Йозефа, незадоволеного відмовою агросектору рухатись у ногу з часом
Читати
Я почав займатись фермерством п’ять років тому. Я читав, що якщо ви впораєтеся в перші п'ять років, ви впораєтеся і надалі. Сподіваюся, що це правда. Ми починали з малого і зростали, як могли. Це велика пригода. Але мені це подобається. Це було найкраще рішення, яке я тільки міг прийняти. Ніколи в історії не було так легко стати фермером. Але зараз, завдяки Інтернету, усім соціальним медіа тощо, можна створити щось своє, маленьке. Я знаю фермерів, які просто купують 2 га гарної землі і вирощують овочі усією родиною і це чудово. Для хорошого бізнесу вам не потрібно стільки, скільки було потрібно зазвичай колись.
Отже, наші джерела доходу. Перше — ми випасаємо худобу у природному заповіднику. Друге — виробництво яловичини. Третє — це субсидії з боку ЄС. Невід'ємна складова сільського господарства — це пошук можливостей для бізнесу.
Більше еко без сертифікації
Найскладніше у фермерському господарстві — це документація та спілкування з чиновниками. В Чеській Республіці особливо, сільськогосподарська бюрократична машина дуже повільна, оскільки це традиційна консервативна галузь. Але Зараз, із зміною клімату та технологіями ця галузь рухається швидко, як і інші.
Весь час ми чогось чекаємо. Я розумію, що старші фермери вже багато років працюють на своїх фермах. Але галузь змінюється швидше, ніж думають старші політики чи чиновники. Щороку я бачу нові техніки та речі, які хочу запровадити у себе на фермі, але це важко.
Сільське господарство є проблемою для нашого суспільства. Існує тенденція до надмірного регулювання, але зміни відбуваються занадто швидко, щоб їх врегулювати. Порівняно з тим, як регулюються ліки чи технології: це дуже швидка система.
Сільське господарство змінюється. Я ж не можу змінитися так швидко, тому що мені потрібен сертифікат на все. Насправді важко випробувати нові культури на моїх полях, оскільки насіння не сертифіковано як органічне. Я вважаю, що ви можете зробити набагато більше екологічних продуктів і без органу, що сертифікує.
Візьміть гроші, будь ласка!
Інша річ — відсталий менталітет. Багато чиновників чи інспекторів вважають, що вони важливіші за вас, (не всі з них, я знаю багатьох класних і вони мені подобаються). Це помітно в системі субсидій, коли ви намагаєтесь отримати фінансування. Спочатку вони говорять з вами, так ніби це вам щось потрібно. Але коли ви спробуєте піти, більшість вам передзвонить: «Будь ласка, візьміть гроші, візьміть», — щоб не втратити роботу.
Це дивно, бо фермери — на першому місці. Чиновники та інші люди, я розумію, що вони нам потрібні, але вони на другому місці, вони є підтримкою. Але в Чехії вважають, що вони перші в черзі, і фермери просять у них ласки. Це відсталість.
Тиждень інспекцій
За останній рік я мав п’ять чи шість інспекцій. Більшість із них були на один день. Тож я провів тиждень, коли хтось перевіряв мою ферму. Більшість з цих перевірок були абсолютно ні до чого. Вони перевірили, чи використовую я хімічні речовини, але я в програмі органічного землеробства. То нащо це мені?
Я запитав їх, як так сталося, що більша частина підземних вод Чехії забруднена пестицидами? І вони мені сказали: «А, не знаю, ми оглянули і все було нормально». Я сказав їм: «Здається, нічого не нормально, якщо підземні води забруднені пестицидами». Я сказав їм: «А чому ви мене перевіряєте зараз? Вся моя земля зараз пуста. Пестицидів там точно немає».
Але вони думають, що вони важливіші. Вони думають, що займаються важливою справою і повинні перевірити, чи ви нічого не робите проти правил. Наче я маленька дитина.
Радий зменшити виплати
Я отримую виплати. Не хочу нагнітати, але це не дуже допомагає. Це класно, коли ти тільки починаєш і справді важливо. Для мене підтримка була чудовою протягом перших років, і ми все ще маємо нашу гарантію доходу.
В решті країн Європейського Союзу неможливо стати фермером, якщо ти не народився з якоюсь землею. Або якщо ти не мільйонер — і тобі не потрібна підтримка. У Чехії ми в особливій ситуації. Я дуже радий, що нова політика спрямована на зменшення виплат у майбутньому.
Люди не знають, що сплачують лише половину
Кінцева ціна продуктів на ринку не є реальною ціною. Одне з можливих рішень — це написати на кожному європейському харчовому продукті, що половина оплачується Європейським Союзом. Бо це правда. Все становить половину або дві третини реальної ціни.
Це те, що заважає чехам поважати фермерів. Чехи не поважають фермерів, тому що думають, що у них є субсидії. Звідси нова техніка, дахи, будинки тощо.
Чеський прикол полягає в тому, що фермери плачуть, бо було занадто сухо, а потім вони плачуть, що було занадто мокро, або було надлишкове виробництво, і їм потрібна компенсація за нижчу ціну. Я розумію, що добре, що все чеське населення може придбати дійсно якісну їжу за вигідну ціну, незалежно від того, наскільки вони багаті. Але люди не знають, що платять лише половину ціни. І ось чому багато їжі потрапляє в смітник — люди не цінують її, адже вона дешева.
Ціна не мотивує фермерів. Ви вирощуєте бика два роки. Ви повинні годувати його протягом року. Якщо ви годуєте його лише сіном або травою з луків, це дуже дорого. І весь час ви ризикуєте, що тварина може втекти, або з якихось причин загинути. Ви повинні заплатити за ветеринара. А через два роки ви отримуєте від €1500 до €2200 . Ви продаєте свою продукцію дійсно дешево, попри те, що вкладаєте в неї багато праці. Кінцева ціна все одно занадто низька.
Я щасливий
Я знаю, що все що я казав звучить досить песимістично. Багато інспекторів, з якими я розмовляв, казали мені, якщо все так погано, навіщо ти цим займаєшся? А я, під час їхніх перевірок думаю “чи вам не байдуже”? Вони сумні люди, яким доводиться сидіти в офісі за комп’ютером, пишучи безглузді папери. А я щасливий хлопець, який може бути на природі з тваринами і робити те, що він любить. Що я люблю.
Джерело: arc2020
Отже, наші джерела доходу. Перше — ми випасаємо худобу у природному заповіднику. Друге — виробництво яловичини. Третє — це субсидії з боку ЄС. Невід'ємна складова сільського господарства — це пошук можливостей для бізнесу.
Більше еко без сертифікації
Найскладніше у фермерському господарстві — це документація та спілкування з чиновниками. В Чеській Республіці особливо, сільськогосподарська бюрократична машина дуже повільна, оскільки це традиційна консервативна галузь. Але Зараз, із зміною клімату та технологіями ця галузь рухається швидко, як і інші.
Весь час ми чогось чекаємо. Я розумію, що старші фермери вже багато років працюють на своїх фермах. Але галузь змінюється швидше, ніж думають старші політики чи чиновники. Щороку я бачу нові техніки та речі, які хочу запровадити у себе на фермі, але це важко.
Сільське господарство є проблемою для нашого суспільства. Існує тенденція до надмірного регулювання, але зміни відбуваються занадто швидко, щоб їх врегулювати. Порівняно з тим, як регулюються ліки чи технології: це дуже швидка система.
Сільське господарство змінюється. Я ж не можу змінитися так швидко, тому що мені потрібен сертифікат на все. Насправді важко випробувати нові культури на моїх полях, оскільки насіння не сертифіковано як органічне. Я вважаю, що ви можете зробити набагато більше екологічних продуктів і без органу, що сертифікує.
Візьміть гроші, будь ласка!
Інша річ — відсталий менталітет. Багато чиновників чи інспекторів вважають, що вони важливіші за вас, (не всі з них, я знаю багатьох класних і вони мені подобаються). Це помітно в системі субсидій, коли ви намагаєтесь отримати фінансування. Спочатку вони говорять з вами, так ніби це вам щось потрібно. Але коли ви спробуєте піти, більшість вам передзвонить: «Будь ласка, візьміть гроші, візьміть», — щоб не втратити роботу.
Це дивно, бо фермери — на першому місці. Чиновники та інші люди, я розумію, що вони нам потрібні, але вони на другому місці, вони є підтримкою. Але в Чехії вважають, що вони перші в черзі, і фермери просять у них ласки. Це відсталість.
Тиждень інспекцій
За останній рік я мав п’ять чи шість інспекцій. Більшість із них були на один день. Тож я провів тиждень, коли хтось перевіряв мою ферму. Більшість з цих перевірок були абсолютно ні до чого. Вони перевірили, чи використовую я хімічні речовини, але я в програмі органічного землеробства. То нащо це мені?
Я запитав їх, як так сталося, що більша частина підземних вод Чехії забруднена пестицидами? І вони мені сказали: «А, не знаю, ми оглянули і все було нормально». Я сказав їм: «Здається, нічого не нормально, якщо підземні води забруднені пестицидами». Я сказав їм: «А чому ви мене перевіряєте зараз? Вся моя земля зараз пуста. Пестицидів там точно немає».
Але вони думають, що вони важливіші. Вони думають, що займаються важливою справою і повинні перевірити, чи ви нічого не робите проти правил. Наче я маленька дитина.
Радий зменшити виплати
Я отримую виплати. Не хочу нагнітати, але це не дуже допомагає. Це класно, коли ти тільки починаєш і справді важливо. Для мене підтримка була чудовою протягом перших років, і ми все ще маємо нашу гарантію доходу.
В решті країн Європейського Союзу неможливо стати фермером, якщо ти не народився з якоюсь землею. Або якщо ти не мільйонер — і тобі не потрібна підтримка. У Чехії ми в особливій ситуації. Я дуже радий, що нова політика спрямована на зменшення виплат у майбутньому.
Люди не знають, що сплачують лише половину
Кінцева ціна продуктів на ринку не є реальною ціною. Одне з можливих рішень — це написати на кожному європейському харчовому продукті, що половина оплачується Європейським Союзом. Бо це правда. Все становить половину або дві третини реальної ціни.
Це те, що заважає чехам поважати фермерів. Чехи не поважають фермерів, тому що думають, що у них є субсидії. Звідси нова техніка, дахи, будинки тощо.
Чеський прикол полягає в тому, що фермери плачуть, бо було занадто сухо, а потім вони плачуть, що було занадто мокро, або було надлишкове виробництво, і їм потрібна компенсація за нижчу ціну. Я розумію, що добре, що все чеське населення може придбати дійсно якісну їжу за вигідну ціну, незалежно від того, наскільки вони багаті. Але люди не знають, що платять лише половину ціни. І ось чому багато їжі потрапляє в смітник — люди не цінують її, адже вона дешева.
Ціна не мотивує фермерів. Ви вирощуєте бика два роки. Ви повинні годувати його протягом року. Якщо ви годуєте його лише сіном або травою з луків, це дуже дорого. І весь час ви ризикуєте, що тварина може втекти, або з якихось причин загинути. Ви повинні заплатити за ветеринара. А через два роки ви отримуєте від €1500 до €2200 . Ви продаєте свою продукцію дійсно дешево, попри те, що вкладаєте в неї багато праці. Кінцева ціна все одно занадто низька.
Я щасливий
Я знаю, що все що я казав звучить досить песимістично. Багато інспекторів, з якими я розмовляв, казали мені, якщо все так погано, навіщо ти цим займаєшся? А я, під час їхніх перевірок думаю “чи вам не байдуже”? Вони сумні люди, яким доводиться сидіти в офісі за комп’ютером, пишучи безглузді папери. А я щасливий хлопець, який може бути на природі з тваринами і робити те, що він любить. Що я люблю.
Джерело: arc2020
10
CHLOE BERGE, bbc
Тваринництво, що відверне зміни клімату
А що, якби ми могли вирощувати сільгосппродукцію таким чином, щоб не лише зменшити вплив галузі на планету, а й стати корисним для клімату?
Читати
Сільське господарство та вирубка лісів, що іноді супроводжують його, сприяють майже чверті викидів парникових газів. Сільське господарство також забезпечує 70% використання води у всьому світі. Посуха, повені, високі температури та підвищення рівня моря перетворюють продуктивні частини нашої планети на місця, непридатні для сільського господарства. А що, якби ми могли вирощувати сільгосппродукцію таким чином, щоб не лише зменшити вплив сільського господарства на планету, а й стати корисним для клімату?
Виробництво великої рогатої худоби дає 40% усіх викидів метану від виробництва продуктів харчування. Це не найбільший внесок, першість належить виробництву рису, але дослідники прагнуть зменшити і цей показник в рамках нової хвилі методів ведення природоохоронного господарювання.
Велика рогата худоба — це жуйні тварини, тобто частина їхньої травної системи (рубця) призначена для бродіння продуктів з низьким вмістом їжі, таких, як трави та листя. Він містить асортимент мікробів, які допомагають їм витягати з їжі якомога більше поживних речовин. На жаль, деякі з цих мікробів виробляють метан, який потім виділяється з рубця. І саме тут науковці зосередили свою увагу.
Хоча деякі можуть стверджувати, що повна відмова від скотарства може бути найкращим способом пом'якшення кліматичних змін, для багатьох людей відмова від яловичини, все ж, не надто розумне рішення. Та є рішення. Яке може стати початком чогось нового у сільському господарстві.
Дослідників та вчених цікавлять властивості інгібування метану малоймовірного джерела — морських водоростей. Аспарагопсис, тепловодний вид водоростей, що вирощується в Австралії, містить сполуку під назвою бромоформ, яка, при використанні у раціоні корови лише 2%, зменшує викиди метану тварини до 98%.
Однак наразі є питання щодо того, чи подобається коровам смак бромоформу — в деяких експериментах худоба зменшувала кількість їжі після введення в їх раціон водоростей. Бромоформ може бути канцерогенним для людини, хоча наразі замало досліджень, щоб визначити, чи переноситься він у м’ясні та молочні продукти. Багато людей також вже стикаються з низьким рівнем бромоформу через водопровідну воду.
Джерело: BBC
Виробництво великої рогатої худоби дає 40% усіх викидів метану від виробництва продуктів харчування. Це не найбільший внесок, першість належить виробництву рису, але дослідники прагнуть зменшити і цей показник в рамках нової хвилі методів ведення природоохоронного господарювання.
Велика рогата худоба — це жуйні тварини, тобто частина їхньої травної системи (рубця) призначена для бродіння продуктів з низьким вмістом їжі, таких, як трави та листя. Він містить асортимент мікробів, які допомагають їм витягати з їжі якомога більше поживних речовин. На жаль, деякі з цих мікробів виробляють метан, який потім виділяється з рубця. І саме тут науковці зосередили свою увагу.
Хоча деякі можуть стверджувати, що повна відмова від скотарства може бути найкращим способом пом'якшення кліматичних змін, для багатьох людей відмова від яловичини, все ж, не надто розумне рішення. Та є рішення. Яке може стати початком чогось нового у сільському господарстві.
Дослідників та вчених цікавлять властивості інгібування метану малоймовірного джерела — морських водоростей. Аспарагопсис, тепловодний вид водоростей, що вирощується в Австралії, містить сполуку під назвою бромоформ, яка, при використанні у раціоні корови лише 2%, зменшує викиди метану тварини до 98%.
Однак наразі є питання щодо того, чи подобається коровам смак бромоформу — в деяких експериментах худоба зменшувала кількість їжі після введення в їх раціон водоростей. Бромоформ може бути канцерогенним для людини, хоча наразі замало досліджень, щоб визначити, чи переноситься він у м’ясні та молочні продукти. Багато людей також вже стикаються з низьким рівнем бромоформу через водопровідну воду.
Джерело: BBC
Виконано за допомогою Disqus