SHARE
Хвала рукам, що пахнуть хлібом

Роби добро, люби людей

Одразу перед офісом фермерського господарства «Томилівське», що на Київщині, — велике поле садової суниці. На рядках працюють десятки робітниць: якраз збирають урожай ароматної і соковитої ягоди. Кажуть, трудитися під керівництвом Сергія Петровича легко, а сам господар шанує своїх робітників.
Поки ми говорили з дівчатами та куштували чистенькі смачнющі ягоди прямо з рядків, до нас приєднався і Сергій Петрович Вахній — керівник «Томилівського». Більше 20 років тому тут, у Білоцерківському районі, разом із дружиною Тетяною Анатоліївною вони заснували власне фермерське господарство й почали займатися виробництвом сільськогосподарської продукції.

«Томилівське», познайомимось?

Нині фермерське господарство має 500 га орендованої в пайовиків землі. На 10 га вирощують садову суницю під поливом (планують іще закласти 2 га цього року), на 4 га — смородину, на 2 га — малину. Також є невеликий вишневий, черешневий і горіховий сад, плантація лохини, але це, як сказав Сергій Петрович, поки більше його хобі. Господар висадив ще навіть по 200 дерев липи та акації.
Для запилення цього добра тримають пасіку: влітку тут можна нарахувати 40 вуликів, але Сергій Петрович планує найближчим часом збільшити їх кількість до 100.
Насправді мед із нашої пасіки — для всіх наших пайовиків. Щороку на Медового Спаса (19 серпня — ред.) даруємо людям по баночці меду.
Традиційно в «Томилівському» вирощують пшеницю, кукурудзу, соняшник, сою та кормові культури. Власні корми потрібні для 100 дійних корів та 20 свиноматок — у фермерському господарстві також займаються молочним скотарством і планують розвивати свинарство.
Для роботи із зерном у господарстві є сушарка потужністю 300 т/добу та склади. У власному цеху переробляють зерно на крупу, а також виробляють соняшникову олію.
Ми прагнемо бути європейським господарством та збалансувати виробництво продукції рослинництва й тваринництва. Це дає нам можливість протягом року відповідально й ефективно працювати з нашими пайовиками: розраховуємося як грошима, так і продукцією.

Агробізнес із відкритим серцем

Господар каже, що і з пайовиками, і з працівниками у них повне розуміння. У «Томилівському» дбають про те, аби селяни, крім стабільної орендної та заробітної плати, цілорічно мали підтримку та в будь-який момент могли звернутися за допомогою до Сергія Петровича.
Сьогодні у нас є близько 250 пайовиків. Тож, крім розвитку свого господарства, стараємось забезпечити їм гідну орендну плату. З усіма працюємо як одна сім'я. Тобто ми не раз у рік розрахувалися — і будьте здорові… Горе і радість у нас з ними переплетені протягом усього року.
Ні дня не проходить без дзвінка від місцевих мешканців. Хтось хоче замовити крупу, борошно чи соняшникову олію, вироблену в цехах «Томилівського», хтось проситься в поля збирати ягоди, комусь потрібен транспорт чи фінансова допомога у скрутних життєвих обставинах. Звертаються до Сергія Петровича, бо точно знають: у нього немає слова «не можемо».
«Наші годувальники — це пайовики. Якщо вони дали нам землю в оренду, то мають завжди довіряти. Наприклад, сьогодні прийшла жінка, потрібно на операцію дочці 10 тис. грн. Ми за рахунок реалізації виділяємо кошти, відриваємо від свого розвитку на благо нашим людям»
Сергій Петрович піклується про орендовану землю, бо мріє «довести до розуму» — зробити її максимально продуктивною. Саме цим займаються в господарстві останні 20 років, експериментують із агротехнологіями й обирають кращі системи обробітку ґрунтів, живлення й захисту.
Це є моя мрія і я б хотів її втілити в життя. Але все залежить від того, як розвиватиметься ситуація в країні і сільському господарстві.
Фермер запевняє, що успіху вдалося досягнути завдяки злагодженій роботі своєї команди. Бо, наприклад, перший заступник і за сумісництвом головний економіст Іван Чорномаз завжди прорахує і подасть на виплату всі податкові відрахування, аби не було претензій у Державної фіскальної служби. А інший заступник директора і одночасно головний агроном Андрій Веред обов'язково триматиме під контролем технології вирощування всіх культур. Із головним інженером Іваном Голубом керівник господарства завжди обговорить і узгодить плани щодо техніки.
Ми з Сергієм Петровичем працюємо пліч-о-пліч уже 27 років. Із гумором та хорошим настроєм. Якщо є проблеми, сідаємо за стіл переговорів та вирішуємо,
— розповідає головний інженер «Томилівського» Іван Васильович Голуб.
Сам Сергій Петрович завжди намагається бути гідним прикладом для своїх підлеглих. Він не проґавить можливості сісти й проїхатися за кермом трактора чи взути чоботи і полоти бур'яни попереду всіх на полях садової суниці. А особливе задоволення господар отримує від ранкового об'їзду полів верхи на своєму улюбленці — чистокоровному жеребці української верхової породи. Каже, кіньми захоплюється давно, а такі прогулянки о п'ятій ранку дозволяють набратися сили на новий насичений день та потім разом з агрономами підкоригувати певну агротехнологію для кожного поля.
За хорошу роботу Сергій Петрович мотивує своїх працівників: щороку головні спеціалісти за рахунок господарства їдуть у Трускавець, як каже сам керівник, «попити водички». Для всіх працівників діє система премій.

Сергій Петрович разом із дружиною Тетяною Анатоліївною по-сімейному піклуються, щоб у робочий час їхні працівники завжди були ситі: у господарстві є власна кухня — тут готують усе, що виростили на своїх полях та фермі.

Для цього навіть обладнали невеликі теплиці — вирощують овочі до столу. Також для обідів на фермі беруть молоко від своїх корів, вирощують кроликів і курей, щоб урізноманітнити меню робітників дієтичним м'ясом та курячими яйцями.
Ба навіть більше — у «гарячий» ягідний сезон поряд із полями «Томилівського» обладнують рукомийники, літні душі і місця відпочинку для збиральників урожаю. У цей період у господарстві можуть працювати 150-200 людей із найближчих районів! Для тих, хто приїжджає на роботу здалеку, Сергій Петрович пропонує зупинитися у гуртожитку при господарстві або ж під'їхати додому спеціальним автобусом.
Аби у вільний час нашим помічникам було чим себе розважити, зробив кіноконцертний зал при гуртожитку, а в їдальні поставив телевізор.
Ще у «Томилівському» проводять «пікнік вихідного дня» для гостей. Ідею Сергій Петрович запозичив у європейських колег. Тепер у сезон збору ягід усі охочі можуть приїхати в господарство, щоб власноруч назбирати ягід і придбати їх фактично за собівартістю.
Щосуботи та щонеділі до нас приїжджають цілими родинами. На полі можна наїстися ягід досхочу й безкоштовно, позасмагати, подихати чистим повітрям і можна вибрати кращих ягід додому. Чим не еко-відпочинок?!.

Залізні помічники

Працівників у своєму господарстві Сергій Петрович вважає головним ресурсом. Але працювати й збирати врожаї, ясна річ, допомагає і техніка.

В ангарах «Томилівського» можна знайти компактори й плуги Lemken, дискову борону та сівалку Amazone, борони й культиватори John Deere, дві сівалки Maschio Gaspardo, три трактори і сівалку Claas, сівалку Elvorti (Червона зірка), обприскувачі, дванадцять тракторів МТЗ, один трактор ХТЗ, катки Уманьферммаш та багато інших машин.

Власна техніка, за словами Сергія Вахнія, поки дозволяє своєчасно справлятися з усім комплексом польових робіт. Однак завбачливий господар зі своїми помічниками планують оновлювати техпарк господарства і шукають для цього ресурси.
Фермерське господарство має достатньо приміщень, техніки для того, щоб ефективно працювати, розраховуватися з пайовиками, платити заробітну плату і розвиватися. У найближчих планах — оновлення техніки.
У хороший рік, як говорить фермер, його господарство виробляє валової продукції на суму близько 12-15 млн грн та отримує 2-2,5 млн грн прибутку.

Однак не завжди ці кошти вдається своєчасно направити на розвиток господарства. У цьому випадку звертаються за допомогою до банків. Так, цьогоріч за підтримки банку ПУМБ вже придбали два білоруські трактори. У найближчому майбутньому за його підтримки планують також купити новий комбайн і самоскид.
«Розвиватися нам допомагає банківська система. Сучасні трактори білоруського виробництва, які ми придбали у співпраці з банком ПУМБ, не уступають сьогодні європейським представникам. Ці трактори потужністю 70-120 кінських сил уже цього сезону працювали з оприскувачем — це дозволило нам швидко в комплексі зробити всі весняно-польові роботи».

Усе почалося з дитинства

Любов Сергія Петровича до сільського господарства й роботи на землі бере початок із його дитинства. Родина Вахніїв жила в селі: тато працював зоотехніком, а мама сапала буряки.

Досвідчений фермер і нині заслужений працівник сільського господарства України згадує, що бізнесова жилка є в його крові з народження.
Моя доля визначена — працювати в сільському господарстві. Сільська праця була приваблива, батьки навчили. І я дуже рано почав займатися бізнесом.
Уже з третього класу сільської школи разом із братом він пас корів. Так хлопці заробили свої перші 30 карбованців на штани та черевики для школи. Із шостого класу брати «бігали біля косарок». А вже у восьмому класі тоді ще юний Сергійко продав аж 500 кролів і купив собі перший мотоцикл «Ява», про який давно мріяв.
Я закінчив з відзнакою Білоцерківський сільськогосподарський інститут і одразу пішов працювати помічником бригадира. Згодом став агрономом, потім доріс до старшого агронома, — розповідає про свою кар'єру наш співбесідник.
Сергій Петрович зніяковіло пригадує свою післядипломну практику в якості помічника бригадира на тракторній бригаді. Тоді молодий хлопець запізнився в наряд через сильний дощ і дуже засмутився.
Годі плакати! Це твоя доля — полем ходити з метром і міряти що зробили. Бо ти це любиш і на це вчився. То саме у твоїх силах змінити життя в селі на краще», — пригадує Сергій Петрович пораду, яку того дня дав йому мудрий наставник і керівник району Олександр Миколайович Ткаченко.
Пізніше, як того вимагав час, була служба у збройних силах. Після армії Сергію Вахнію запропонували посаду першого керівника комсомолу, але надовго там чоловік не затримався. Доля закинула Сергія Петровича у Білоцерківський радгосп, де він кілька років працював заступником директора і одночасно був куратором відділення цього радгоспу в селі Томилівка.

Талант молодого управлінця помітили люди. І коли в далекому 1990-му році на зборах членів радгоспу томилівці вирішили стати самостійним підприємством, то безапеляційно захотіли бачити його керівником саме Сергія Вахнія.

На загальних зборах членів колективу кандидатуру Сергія Петровича висунули як альтернативну. Результат голосування був приголомшливим: його обрали директором 157 голосами, тоді як основний кандидат отримав усього 31.

Так на базі відділу «Томилівка» Білоцерківського радгоспу створено радгосп «Томилівський», який і очолив Сергій Петрович Вахній. У 1994 році радгосп реформували в агрофірму «Томилівська».

Такий несподіваний поворот у кар'єрі став своєрідним викликом долі для Сергія Вахнія. Чоловік відразу зрозумів, що томилівці довірили йому долю господарства і всього села: часу вагатися не було.
«На другий день після голосування їду в Томилівку — на очах сльози. Бо це відділення було у занепаді, добите… Розпочали з того, що навели лад у виробництві. Тоді пішов за порадою до томилівських старійшин. Кажуть: треба церкву — і ми за три роки гуртом робимо церкву. Потім газифікували село й зробили дороги. Паралельно з цим ми розвивали господарство. За сім років вийшли на хороший рівень».
Також за цей час аграрій інвестував у будівництво стадіону в Томилівці, завжди допомагав місцевому садочку, школі та ФАПу.

Сергій Петрович додає, що його життєве кредо звучить так: «Роби добро, люби людей». І саме це гасло допомагає йому йти життєвою стежкою, працювати на благо громади і своєї родини. Водночас його дуже засмучує, коли з якихось обставин не виходить «обігріти» й допомогти всім, хто того потребує.
У першу чергу, потрібно бути людиною. Треба любити людей і любити робити добро. Ванга казала, шо за це тебе можуть навіть проклинати, але не варто зупинятися.
Успіх талановитого керівника не міг бути непоміченим: тодішній голова Київської ОДА Анатолій Засуха рекомендував Сергія Вахнія на посаду голови Білоцерківської райдержадміністрації. Однозначно, це був новий виклик для Сергія Петровича і він скористався цією можливістю.

Час для власної справи

Поки Сергій Петрович освоював нові горизонти та керував Білоцерківською РДА, кермо влади в томилівській агрофірмі взяла його дружина Тетяна Анатоліївна. Чоловік став почесним директором і усіляко допомагав управляти господарством.
Мені в житті несказанно пощастило. Бо за мене вийшла заміж моя дружина Тетяна. Я одружився в 19 років, а покохав її ще у сьомому класі. І кохаю її до сьогодні. Це мій надійний тил, опора і підтримка.
Зрештою у березні 2000 року агрофірму реформували в ТОВ «Земля Томилівська». А маючи такий безцінний досвід в агробізнесі, родина Вахніїв вирішила, що настав час зайнятися власною справою. Так поряд з'явилося ФГ «Томилівське».

Паралельно у родині Вахніїв «ріс» інший проект — син і донечка. Зараз вони обоє дорослі, кожен займається власною справою та ростить улюблених внуків Сергія Петровича і Тетяни Анатоліївни.
Так склалося, на жаль, що наші діти в село не захотіли повертатися. Але зараз велику надію покладаю на внуків, бо фермерську справу треба комусь передати.
Внук Михайло у гарячий сезон уже допомагає в господарстві збирати полуницю.

Після відставки з державної служби у 2014 році Сергій Вахній повністю поринув у господарювання на томилівській землі. Каже, навіть якби доля дала можливість щось змінити у минулому і зробити інший вибір, то він би знову вибрав сільське господарство.
У мене було кілька можливостей все змінити. Але я пішов цим шляхом, бо так підказали мені сама хліборобська доля, знання і любов до цієї справи. Я міг бути банкіром, викладачем чи ще якимось хорошим спеціалістом, але зупинився на тому, що маю нині.
Фермер говорить, що робота на землі дає йому велике задоволення і свободу. Коли ти впорався з основними задачами в полі, то можеш побути більше часу з родиною. А Вахнії дуже люблять збиратися своєю великою сім'єю з друзями за співами та розвагами...

На наше запитання, у чому секрет успіху українського фермера, Сергій Петрович безапеляційно відповідає: результат дають Бог, природа і важка праця.

Керівник фермерського господарства каже, що за всю свою кар'єру зустрічав багатьох людей і добре знає, як живуть тисячі українців. І саме сільське господарство може допомогти багатьом людям «стати на ноги».
Я переконаний, що навіть на на невеликій ділянці землі є можливість робити свою справу, заробляти гроші і забезпечувати свою родину. Скажімо, навіть на 2 га садової суниці за умови стартових інвестицій та дотримання технології вирощування будь-яка сім'я може заробити близько 200 тис. грн.
Окрилені такою життєвою історією й оптимістичними прогнозами Сергія Петровича Вахнія та вдосталь наївшись ароматних ягід прямо з поля, покидаємо Томилівку. А там усе залишається на своїх місцях: робітниці збирають врожай ягід на полях, механізатори готують техніку до жнив, Сергій Петрович, не випускаючи з рук мобільного телефона, одночасно вирішує безліч завдань, а Тетяна Анатоліївна разом із помічницями на кухні чаклує над смачним обідом…

Щиро дякуємо господарям за гостинність і бажаємо міцного здоров'я та процвітання!
ТЕКСТ: КАТЕРИНА КАПУСТІНА
ВІДЕО: ВАСИЛЬ НІКОЛАЄНКО
ФОТО: РОМАН РУДЕНКО
ПРОЕКТ СТВОРЕНО ЗА ПІДТРИМКИ ПУМБ
Выполнено с помощью Disqus