Пізніше, як того вимагав час, була служба у збройних силах. Після армії Сергію Вахнію запропонували посаду першого керівника комсомолу, але надовго там чоловік не затримався. Доля закинула Сергія Петровича у Білоцерківський радгосп, де він кілька років працював заступником директора і одночасно був куратором відділення цього радгоспу в селі Томилівка.
Талант молодого управлінця помітили люди. І коли в далекому 1990-му році на зборах членів радгоспу томилівці вирішили стати самостійним підприємством, то безапеляційно захотіли бачити його керівником саме Сергія Вахнія.
На загальних зборах членів колективу кандидатуру Сергія Петровича висунули як альтернативну. Результат голосування був приголомшливим: його обрали директором 157 голосами, тоді як основний кандидат отримав усього 31.
Так на базі відділу «Томилівка» Білоцерківського радгоспу створено радгосп «Томилівський», який і очолив Сергій Петрович Вахній. У 1994 році радгосп реформували в агрофірму «Томилівська».
Такий несподіваний поворот у кар'єрі став своєрідним викликом долі для Сергія Вахнія. Чоловік відразу зрозумів, що томилівці довірили йому долю господарства і всього села: часу вагатися не було.