SHARE
Хвала рукам,
що пахнуть хлібом

Я — спадковий
аграрій

Хвала
рукам,
що пахнуть
хлібом

Я —
спадковий
аграрій

У підприємстві «Україна-Агро-2С», здається, щасливо зійшлися минуле з майбутнім. Саме тут, у Юрківцях, сусідніх Бережанці та Чемерівцях, що на Хмельниччині, цьому господарству вдалося зберегти все надбане десятиліттями та навіть примножити завдяки сучасним інноваціям.
Керівник Олег Скринчук із щирим задоволенням і гордістю починає свою розповідь про господарство, показує в кабінеті стіну, повністю завішану старими фотографіями. Разом із тим відповідає на важливі робочі дзвінки та дає вказівки колегам. Колись тут була контора відомого у Хмельницькій області радянського колгоспу-передовика, котрий більше 30 років очолював батько нашого співрозмовника Леонід Скринчук. Нині ж місцеві люди довірили працювати на своїй землі аграрію «в другому поколінні» — Олегу Леонідовичу. Він із завзяттям продовжує татову справу і також мріє передати господарство вже своєму синові.
Приватне підприємство «Україна-Агро-2С» обробляє близько 4 300 га землі. На його полях вирощують кукурудзу, соняшник, сою, озимі пшеницю та ріпак, ярий ячмінь. За показниками врожайності це господарство традиційно посідає перші місця в районі та області. Олег Леонідович каже, що саме його батькові колись вдалося зробити це господарство успішним, тож зупинятися на досягнутому «спадковий» аграрій не збирається.

Від батька до сина

Прізвище Скринчуків давно стало знаковим для мешканців навколишніх сіл. Кілька десятків років голова цієї родини очолював місцеве сільськогосподарське підприємство й докладав максимум зусиль, аби зробити життя людей кращим. Батько нинішнього керівника Олега Скринчука — Леонід Юрійович — усе своє життя віддав роботі в сільському господарстві.
Спочатку Скринчук-старший працював головним зоотехніком у колгоспі імені Котовського в Юрківцях. Згодом його обрали головою колгоспу: із 1970 по 1992 рік він незмінно очолював колгосп.

Це було одне з «передових» господарств України, що спеціалізувалося на виробництві яловичини. Тут утримували близько 7 тис. голів ВРХ, половина з яких була на інтенсивній відгодівлі. Річний оборот вимірювали мільйонами рублів, а Леонід Скринчук робив усе можливе не лише для розвитку господарства, а й для добробуту односельців. Так у Чемерівці з'явилися перші багатоповерхівки, водопровід, школа, дитсадки, спортивний комплекс, будинок культури…

Після здобуття Україною незалежності колгоспну землю та майно розпаювали. Замість колгоспу народився сільгоспкооператив «Україна», котрий пайовики беззаперечно ввірили Леоніду Юрійовичу Скринчуку. Пізніше на базі господарства запрацювала однойменна агрофірма, де керівник знову розкрив свій управлінський талант.

Олег Леонідович, взявши зі свого робочого столу фотографію тата, котра завжди стоїть на видному місці, згадує дитинство. У жнива батько йшов на роботу вдосвіта й повертався далеко за північ, коли вони зі старшим братом Юрієм уже міцно спали. Але попри насичений графік Леонід Юрійович завжди знаходив час для своєї родини. Тож Скринчук-молодший часто згадує спільні сімейні поїздки на природу, як тато брав відгули на два дні, аби відвезти хлопців і дружину Майю Михайлівну на море; як брав їх, синів, у поле, саджав за кермо машин і вчив керувати...
Маючи такий приклад, Олег Леонідович однозначно вирішив пов'язати своє життя з сільським господарством.
Я постійно з батьком їздив по полях. Після 6 класу влітку пішов працювати в колгосп помічником шофера, возив силос. Для мене вже тоді не було проблемою сісти за кермо силосного комбайна, завантажити машину і відвезти в силосну яму
Єдине, у чому Олег Леонідович сперечався з татом після закінчення школи, — на яку саме спеціальність він вступить у ВНЗ: буде агрономом чи зоотехніком? Але хлопця тоді більше привабило рослинництво, тож він вступив до Кам'янець-Подільського сільгоспінституту (нині Подільський державний аграрно-технічний університет). Отримавши спеціальність ученого-агронома, юнак відразу прийшов працювати агрономом-насіннєводом у колгосп під керівництвом батька.

Старший син Леоніда Скринчука — Юрій — наслідував приклад мами, яка майже все життя працювала медсестрою. Він вибрав інший, але не менш складний і важливий професійний шлях, присвятивши своє життя медицині. Нині працює у неврологічному відділенні міської лікарні в Кам'янці-Подільському. Медичну династію цієї родини продовжує дружина Тетяна Андріївна та донька Наталія.

По секрету, Олег Леонідович розказує, що на сімейних зустрічах його тато жартував: «Коли в сім'ї є аграрій, то він прогодує всю велику родину… і навіть медиків».

Дев'яності роки були надзвичайно скрутні для бізнесу й країни в цілому, а сільське господарство не давало бажаних фінансових результатів. Тому Олег Леонідович вирішив спробувати сили в іншому бізнесі й відкрив власну невелику АЗС.
Тяжкий був час. Сільське господарство не було настільки прибутковим, як колись. І тоді майже ніхто не хотів ним займатися… Поля мало хто обробляв, а ми з батьком радились: «добирати цієї землі чи не добирати?». Хто не зумів пережити, хто не повірив у сільське господарство, того й не стало...
Тяжкий був час. Сільське господарство не було настільки прибутковим, як колись. І тоді майже ніхто не хотів ним займатися… Поля мало хто обробляв, а ми з батьком радились: «добирати цієї землі чи не добирати?». Хто не зумів пережити, хто не повірив у сільське господарство, того й не стало...
Але від долі не втечеш. За кілька років Олег Леонідович очолив інше сільгосппідприємство в сусідній Бережанці. А вже в 2009 році вони з батьком об'єднали зусилля своїх двох агрофірм. Саме з того часу почало існувати приватне підприємство «Україна-Агро-2С».
Знаєте, чому в назві є 2С? Це два Скринчуки. Ми з батьком працювали пліч-о-пліч. Це господарство з великою історією. Зараз же ми стараємося цю історію примножити, зберегти, щоб отримувати якнайкращі показники

Олег Скринчук каже, що все частіше його «бережанський підрозділ» тішив хорошими показниками врожайності. Тож батько відправляв своїх агрономів із юрківців переймати вже досвід сина та тішився, що з нащадка «будуть люди».

Чіткий курс на майбутнє


Хоч Олег Скринчук і мав у кого вчитися аграрній справі, але говорить, що насправді власний досвід теж має велике значення. Він однозначно вирішив, що триматиме курс на впровадження інновацій, котрі допоможуть господарству отримувати хороші результати.

За 10 років під керівництвом Олега Леонідовича підприємство «Україна-Агро-2С» повністю оновило парк техніки. Тепер на полях працюють сучасні трактори й комбайни John Deere, Claas, Caterpillar, Challenger, ґрунтообробна техніка й сівалки Horsch, Pöttinger та Kinze. А нещодавно керівник придивився на ще один самохідний обприскувач, аби власними силами вчасно «закривати» всі потрібні роботи на полях.
Цей процес вимагає значних вкладень, тому Олег Скринчук звертається за кредитною підтримкою до банківських установ, залучає для господарства аграрні розписки, векселі та дбає про своєчасне повернення фінансових зобов'язань. Нещодавно Олег Леонідович подав заявку на часткову компенсацію коштів із держбюджету, адже підприємство «Україна-Агро-2С» придбало силоси для майбутнього елеватора в українського виробника з Харкова.
Прогрес не стоїть на місці. Нам треба максимально витримувати технології, якщо хочемо отримувати високі врожаї. Хочеться завжди мати в себе у господарстві все нове й найкраще.Тому ми й закуповуємо багато техніки
Олег Скринчук добре засвоїв батькові настанови й визначив для себе головний секрет господарювання: усі потрібні агротехнологічні операції треба робити своєчасно.
Секрет нашого успіху полягає в тому, що ми знаємо, як і всі, які роботи треба робити. Але найважливіше зробити це вчасно, тоді, коли рослині це необхідно. Ідеальних технологій не буває, є лише чітке виконання цієї технології. Усі процедури можна точно розписати на папері, але в одного господаря буде один результат, а в іншого — зовсім інший результат. Основа успішної технології — це люди, які працюють у полі
Олег Леонідович пояснює, що у рослинництві ланцюжок усіх операцій треба регулярно й у потрібний момент складати докупи. Якщо запізнишся на день-два з посівом, обприскуванням чи збором врожаю, то вже не отримаєш очікуваного раніше результату. Тож у підприємстві «Україна-Агро-2С» працюють три агрономи, які постійно моніторять посіви й негайно реагують на якісь «польові форс-мажори». Саме для цього, за словами керівника господарства, на тракторній бригаді завжди має стояти справна техніка, готова у будь-який момент виконувати роботу.
Олег Скринчук усе частіше звертає увагу на нові розробки в сільському господарстві та випробовує їх на своїх полях. Зокрема, шукає альтернативу традиційній оранці і всерйоз придивляється до технології нульового обробітку землі. Першими результатами застосування цієї технології Олег Леонідович та команда агрономів залишилися задоволеними. Каже, що no-till вимагає ідеально рівного й чистого поля. Зараз у господарстві поступово працюють над тим, аби вирівняти ґрунт без оранки, і використовують для цього потужний універсальний культиватор.

Експериментують в «Україна-Агро-2С» із вирощуванням сої. Цьогоріч уперше спробували відійти від традиційної ширини міжряддя. Придбали спеціальну сівалку й посіяли цю культуру з міжряддям 35 см. Олег Леонідович радіє, що експериментальні поля потішили врожайністю, адже на них зібрали близько 4,1 т/га сої! Наступного року директор планує повністю перейти на цю технологію та навіть спробувати її на ріпаку.
Зацікавився Олег Скринчук і зрошенням. Досвід підказує йому, що цей напрям оминати увагою не можна через постійні зміни клімату. Протягом останніх років кількість опадів на Хмельниччині зменшується у період вегетації рослин часто вже мають менше 600 мм замість належних 800 мм. Зараз Олег Леонідович веде переговори з партнерами, а наступного року обладнає зрошувальною системою «на пробу» близько 50 га земель та посіє кукурудзу. Якщо результат виправдає себе, то фермер планує збільшити площі під зрошенням до 300-400 га протягом року-двох.

Олег Леонідович шукає нові рішення і в інших напрямах. Майже вся техніка господарства обладнана трекерами, котрі дозволяють контролювати роботу та навіть витрати дизпалива. А з наступного сезону на полях «Україна-Агро-2С» працюватиме розкидач міндобрив із функцією диференційованого внесення.
Ми тільки починаємо впроваджувати всі ці електронні інновації. Хочеться для себе мати більше інформації, контролю та більше позитиву. Хоч я й спадковий аграрій, але все одно досвід приходить із часом. Регулярно їжджу на семінари, виставки як в Україні, так і за кордоном, завжди намагаюся почерпнути щось корисне для себе й господарства
Плани на подальший розвиток в Олега Скринчука амбітні. Найближчим часом у господарстві добудують три силоси загальною потужністю зберігання 15 тис. т і обладнають залізничне сполучення «зі світом». Директор каже, що вже готовий пакет документів для сертифікації, і незабаром тут працюватиме повноцінний ХПП. Пояснює таке рішення вимогами ринку. Мовляв, цього року погодні умови сприяли фермерам: Україна отримала хороший врожай кукурудзи. Однак таке перевиробництво автоматично знизило ціну продукції.
Врожайність була, але у нас з'явилася інша біда. Коли є врожайність, то одразу немає ціни, і ти просто не можеш реалізувати свою продукцію. Зерно ніхто не брав, усі пункти були вщент забиті. Тому в нас повинна бути можливість самостійно досушувати зерно, зберігати та відправляти його, коли нам потрібно
Щоб уникати схожих ситуацій у майбутньому, Олег Леонідович також хоче обладнати на підприємстві лінію з переробки сої та пшениці. Поки що уважно вивчає потенційний ринок збуту майбутньої продукції.

Із неприхованим жалем пригадує Олег Леонідович одну свою управлінську помилку, коли одного року ставку в господарстві зробили на вирощування сої. Засіявши близько 50-70% площ цією культурою, через посуху восени отримали мізерний урожай — 2,8 т/га на круг... Господарство мало величезні збитки, тож керівник однозначно вирішив більше не повторювати таких помилок і рівномірно коригувати сівозміну.
Колись соя була в хорошій ціні, добре вродила, ми вирішили її посіяти знову. Але зрештою втратили близько 50 млн грн. Можна виграти, а можна програти. Як у казино, коли рулетку крутиш. Ми зробили ставку на сою і програли. Але це був відмінний урок. У господарстві має завжди бути виважена сівозміна і її треба дотримуватися. Так, щороку ти десь виграєш, десь програєш, але зможеш працювати стабільно
Мріє директор відродити і тваринництво в господарстві. Однак невизначеність ситуацій на м'ясо-молочному ринку змушує його поки відкласти цей проект на майбутнє.
Чому б не розвивати тваринництво? Звичайно, його треба розвивати, але це теж вимагає великих інвестицій. От ми замислюємося сьогодні над власним свинокомплексом. Але все робитимемо по порядку. І щиро надіємося, що в нас усе вийде

Моя сім'я —
моя опора

Олег Леонідович вірить: майбутнє українського агробізнесу — за сімейними сільгосппідприємствами. Тож був безмірно щасливий, коли син Леонід, якого Олег Скринчук назвав на честь свого тата, теж захотів пов'язати життя з сільським господарством. Наймолодший Скринчук вступив до Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана на спеціальність «Аграрний менеджмент».

Тож Олег Леонідович мріє передати підприємство «Україна-Агро-2С» синові у спадок так само, як йому свого часу передав його батько.
Мені б дуже хотілось, аби моя справа стала справжнім сімейним бізнесом, який треба зберегти, помножити й достойно передати далі нащадкам із прізвищем Скринчук. Я надіюся, що ми достойно з цим впораємося попри всі складнощі
Директор «Україна-Агро-2С» переконаний, що саме модель сімейного бізнесу є найбільш надійною та успішною. Адже кожен власник завжди вболіватиме за свою справу, розвиватиме її і точно знатиме, що вона обов'язково знайде продовження у нащадків.

Тож Олег Леонідович завжди готовий допомагати своєму синові та давати мудрі й перевірені часом настанови. Наприклад, батько радитиме будь-коли піклуватися про тих, хто пліч-о-пліч вестиме підприємство до успіху, — це команда людей.
Найголовнішим є хороше ставлення до людей. Від того, який колектив, які люди будуть поруч, безпосередньо залежить те, як працюватиме підприємство. Один в полі не воїн. Завжди маєш працювати командою
Сам же Олег Леонідович відмічає, що протягом кількох останніх років інтерес до сільського господарства суттєво зріс.
Колись іти в колгосп було «останньою справою». Але зараз сільське господарство вийшло на зовсім інший рівень: усі хочуть цим займатися. Я думаю, що з року в рік люди розумітимуть усі перспективи. Для прикладу, одні з найбільших заробітних плат нині отримують спеціалісти в галузі агрономії та інженерії
Директора тішить те, що в його господарстві працюють як молоді спеціалісти, так і досвідчені фахівці. Кожного з них він намагається максимально заохочувати за своєчасно та якісно зроблену роботу. Олег Леонідович чудово розуміє, що кожен його працівник — на своєму місці. Фермер додає: знайти та навчити нову людину виконувати роботу на високотехнологічних машинах або пристроях нині надзвичайно важко.
Якщо людина добре працює, виконує обсяг дорученої роботи, то вона непогано заробляє. А коли ти працюєш, приносиш гроші в родину, то в сім'ї все добре… і не треба нікуди виїжджати — заробляти можна в Україні

Якщо людина добре працює, виконує обсяг дорученої роботи, то вона непогано заробляє. А коли ти працюєш, приносиш гроші в родину, то в сім'ї все добре… і не треба нікуди виїжджати — заробляти можна в Україні
А ще Олег Скринчук каже, що він абсолютно не суворий керівник. На його думку, очільник має вміти правильно мотивувати своїх працівників. У господарстві «Україна-Агро-2С» є різні матеріальні стимули для колективу. Вочевидь, це теж є важливою складовою успіху підприємства.
Треба дати людині гарну заробітну плату, і вона тебе буде чути, коли ти їй щось скажеш
Завжди по-доброму й шанобливо Олег Леонідович ставиться й до своїх пайовиків. Адже саме ці люди свого часу повірили його батькові, а згодом і йому самому та передали в користування землю.
Нам важливо працювати з людьми, бо ми господарюємо тут, на цій землі, і нікуди не дінемося звідси. Я завжди стараюся вирішити будь-яке питання невідкладно, аби люди не відчували незручностей
Олег Скринчук
До речі, своє вміння швидко приймати рішення в будь-яких управлінських питаннях Олег Леонідович називає ще одним фактором успіху господарства. Бо ані земля, ані люди не пробачать затримок чи тяганини. І навіть коли щодня доводиться справлятися зі стресовими ситуаціями, то директор завжди шукає в собі сили заспокоїтися, зважити всі плюси і мінуси та зробити правильні висновки.

Ось такою історією поділився спадковий аграрій із Хмельниччини Олег Скринчук. Тож щиро бажаємо Олегу Леонідовичу, його родині та господарству «Україна-Агро-2С» процвітання і реалізації задуманого. Віримо, що все вийде!
Текст: Катерина Капустіна
Відео:
Олександр Дворецький
Фото: Hliborob.TV
Выполнено с помощью Disqus