Спочатку Скринчук-старший працював головним зоотехніком у колгоспі імені Котовського в Юрківцях. Згодом його обрали головою колгоспу: із 1970 по 1992 рік він незмінно очолював колгосп.
Це було одне з «передових» господарств України, що спеціалізувалося на виробництві яловичини. Тут утримували близько 7 тис. голів ВРХ, половина з яких була на інтенсивній відгодівлі. Річний оборот вимірювали мільйонами рублів, а Леонід Скринчук робив усе можливе не лише для розвитку господарства, а й для добробуту односельців. Так у Чемерівці з'явилися перші багатоповерхівки, водопровід, школа, дитсадки, спортивний комплекс, будинок культури…
Після здобуття Україною незалежності колгоспну землю та майно розпаювали. Замість колгоспу народився сільгоспкооператив «Україна», котрий пайовики беззаперечно ввірили Леоніду Юрійовичу Скринчуку. Пізніше на базі господарства запрацювала однойменна агрофірма, де керівник знову розкрив свій управлінський талант.
Олег Леонідович, взявши зі свого робочого столу фотографію тата, котра завжди стоїть на видному місці, згадує дитинство. У жнива батько йшов на роботу вдосвіта й повертався далеко за північ, коли вони зі старшим братом Юрієм уже міцно спали. Але попри насичений графік Леонід Юрійович завжди знаходив час для своєї родини. Тож Скринчук-молодший часто згадує спільні сімейні поїздки на природу, як тато брав відгули на два дні, аби відвезти хлопців і дружину Майю Михайлівну на море; як брав їх, синів, у поле, саджав за кермо машин і вчив керувати...