SHARE
Олександр Корх:
Наші осетри живуть повноцінним життям у відкритій водоймі
Анна Клочко, Kurkul.com, 2022 р.
Олександр Корх:
Наші осетри живуть повноцінним життям у відкритій водоймі
Анна Клочко, Kurkul.com, 2022 р.
За китайським календарем 2022-ий — рік Чорного водяного Тигра. А ось за визначенням Генеральної Асамблеї ООН 2022-ий названо Міжнародним роком кустарного рибальства та аквакультури. Незважаючи на те, що український ринок риби може похвалитися суттєвим потенціалом завдяки географії і природному багатству нашої території, риболовецький промисел переважно має стихійний характер. Рибальські господарства наразі мають статус майже екзотичних у структурі вітчизняного тваринництва. І це тоді, коли площа водних поверхонь у нас — майже 1,3 млн га.
Така цифра складається з 73 тис. річок, 40 тис. озер, 400 тис. ставків і більше 1000 водосховищ. У 1990 р. виробництво прісноводної риби в Україні досягло максимального рівня — 136,5 тис. т. Надалі виробництво аквакультури стрімко скорочувалося — до всього 12,8 тис. т у внутрішніх водоймах у 2020 році. Проте реальне виробництво і браконьєрський вилов, що створюють тіньовий ринок — в рази більше). Темпи споживання українцями рибної продукції зростають швидше, ніж темпи її виробництва. Водночас ми імпортуємо до півмільйона тонн риби та морепродуктів.
Така цифра складається з 73 тис. річок, 40 тис. озер, 400 тис. ставків і більше 1000 водосховищ. У 1990 р. виробництво прісноводної риби в Україні досягло максимального рівня — 136,5 тис. т. Надалі виробництво аквакультури стрімко скорочувалося — до всього 12,8 тис. т у внутрішніх водоймах у 2020 році. Проте реальне виробництво і браконьєрський вилов, що створюють тіньовий ринок — в рази більше). Темпи споживання українцями рибної продукції зростають швидше, ніж темпи її виробництва. Водночас ми імпортуємо до півмільйона тонн риби та морепродуктів.
За китайським календарем 2022-ий — рік Чорного водяного Тигра. А ось за визначенням Генеральної Асамблеї ООН 2022-ий названо Міжнародним роком кустарного рибальства та аквакультури. Незважаючи на те, що український ринок риби може похвалитися суттєвим потенціалом завдяки географії і природному багатству нашої території, риболовецький промисел переважно має стихійний характер. Рибальські господарства наразі мають статус майже екзотичних у структурі вітчизняного тваринництва. І це тоді, коли площа водних поверхонь у нас — майже 1,3 млн га.
Така цифра складається з 73 тис. річок, 40 тис. озер, 400 тис. ставків і більше 1000 водосховищ. Ті 8 тис. водойм, де вітчизняні підприємці займаються аквакультурою, у рік виробляють близько 100 тис. т рибної продукції. Темпи споживання українцями рибної продукції зростають швидше, ніж темпи її виробництва. Водночас ми імпортуємо до півмільйона тонн риби та морепродуктів.
Така цифра складається з 73 тис. річок, 40 тис. озер, 400 тис. ставків і більше 1000 водосховищ. Ті 8 тис. водойм, де вітчизняні підприємці займаються аквакультурою, у рік виробляють близько 100 тис. т рибної продукції. Темпи споживання українцями рибної продукції зростають швидше, ніж темпи її виробництва. Водночас ми імпортуємо до півмільйона тонн риби та морепродуктів.
«Кочова» ферма з розведення руського осетра
Ферма Ukrainian Caviar Berry, де виготовляють ікру осетрових риб, розташована на узбережжі Південного Буга. Але її історія почалася за 700 км звідси, на березі Азовського моря. Як так сталося — розповідає Олександр Корх, керівник господарства Ukrainian Caviar Berry.
«Кочова» ферма з розведення руського осетра
Ферма Ukrainian Caviar Berry, де виготовляють ікру осетрових риб, розташована на узбережжі Південного Буга. Але її історія почалася за 700 км звідси, на березі Азовського моря. Як так сталося — розповідає Олександр Корх, керівник господарства Ukrainian Caviar Berry.
Олександр Корх: Історія нашої осетрової ферми розпочалася з… Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча. На балансі підприємства понад 50 років тому з’явився рибгосп — ділянка для інкубації осетрових риб. Насамперед руських осетрів, які є ендеміками для Азовського моря. У 90-х там збудували понтонні лінії і сформували стадо. Усе це потребувало величезних капіталовкладень. Руський осетер — риба червонокнижна. Спочатку треба було одержати ліцензію на її вилов із природного середовища, тобто Азовського моря, а потім ще й «одомашнити». Процес формування стада відбувався під пильним наглядом тодішнього Міністерства рибного господарства та Академії наук. Попри серйозний підхід, кількість втраченої риби була значною.
Kurkul.com: Скільки відсотків риби виживало?
— Грубо кажучи, в природі на одну особину жіночої статі припадає 5 особин чоловічої. Під час вилову риби з природного середовища розпізнати осетрів за гендерною ознакою неможливо, тому багато риби йшло на консерви. Крім того, не всі відібрані та розміщені в спеціальних резервуарах самки виживали, близько 80% відмовлялися брати неживий корм. У природному середовищі вони звикли полювати на маленьку рибку, приміром, тюльку, а ще на ракоподібних, азовських креветок.
“
Мати справу з осетрами — заняття клопітке, тому власники ухвалили рішення продати рибне господарство. Ну а ми з партнерами, своєю чергою, його придбали.
Але спочатку у нас був приціл зовсім не на розведення осетрів, що є дуже довгостроковою інвестицією. Свою елітну і дуже дорогу ікру руський осетер починає давати лише через 12 років! А до цього його треба годувати й охороняти. А це — колосальні витрати. Отож, ми планували розводити там коропів. Для цього були ідеальні умови: господарство мало велику систему понтонних ліній і вільний доступ до великих обсягів води. Коропів ми мали годувати тією ж тюлькою з Азовського моря — кормова база була достатньою і знаходилася лише за 12 км від господарства.
Олександр Корх, керівник господарства Ukrainian Caviar Berry
Олександр Корх, керівник господарства Ukrainian Caviar Berry
— Плани були масштабні і далекосяжні. Ось тільки придбали ми це господарство у квітні 2014 року, а влітку у нас на ділянці вже стояла мотопіхота так званої «Новоросії». Територія прострілювалася з обох сторін, наших колег викрадали та били. Загалом, ситуація була нездорова. Зрештою 2015-го ми повернулися до Маріуполя, але вести якусь виразну економічну діяльність там було неможливо. Це була лінія розмежування, під кожним деревом та навколо будівель стояли розтяжки, а посеред водоймища на понтонах маячили міни. До того ж несвідомі «хазяйновиті» особи вже вирізали всі виробничі лінії наших цехів на метал, а місцеве населення потроху почало розбирати на цеглини будівлі господарства.
Kurkul.com: Як риба пережила рік без догляду?
— У нас було 12 тонн риби, але ми змогли евакуювати лише 4 тонни. Особин руського осетра — найціннішої риби — ми вивезли майже всіх. Інші — це бестер (гібрид, отриманий шляхом штучного схрещування білуги зі стерляддю (чечугою) — прим. ред.), який вважається менш цінним видом. До того ж за рік бездоглядного існування риба сильно схудла, а садки, де жив бестер, ніхто не чистив весь цей час, і вони заросли тванню. М'ясо та ікра увібрали в себе відповідний запах. Довелося забити бестерів на м'ясо прямо на місці.
Чотири тонни руських осетрів ми вивезли до Херсонщини, де вони майже на 2 роки поселилися у Дніпровському осетровому виробничо-експериментальному заводі імені С. Т. Артющика. У 2016 році ми робили бонітування і виявилося, що не вистачає майже тонни. Виходить, місцеві рибоводи або охорона рибоводів нам «трохи допомогли».
Чотири тонни руських осетрів ми вивезли до Херсонщини, де вони майже на 2 роки поселилися у Дніпровському осетровому виробничо-експериментальному заводі імені С. Т. Артющика. У 2016 році ми робили бонітування і виявилося, що не вистачає майже тонни. Виходить, місцеві рибоводи або охорона рибоводів нам «трохи допомогли».
— Однак, це єдиний в Україні завод на балансі держави, де до цього дня розводять різні види цінних промислових риб родини осетрових. Але в основному це стерлядь (чечуга — прим. ред.). Нею зариблюють Дніпро та інші річки України, бо у морі цей вид осетрових не живе.
“
Поневіряння наших маріупольських осетрів нарешті закінчилися у 2017-му, ми змогли переїхати до Ладижина на Вінниччині.
— Нас пустили на місцеві понтонні лінії, які належали Ладижинській теплоелектростанції. Тепер вихідці з Азовського моря отримали прописку у Південному Бузі.
Kurkul.com: Як пройшло облаштування на новому місці?
— Для початку ми зробили капітальне покращення: відремонтували цех, де видобувається ікра, одержали дозвільні документи, встановили холодильники, організували відеоспостереження. Ми вклали туди достатньо, щоб осетри жили комфортно. Проте іноді трапляються проблеми з цукровим заводом, що знаходиться неподалік: багато чого зливається прямісінько у річку після промивки буряка. Через відсутність очисних споруд у воді підвищується рівень аміаку, і риба «вилазить на берег».
Нашим осетрам у цьому плані трохи більше пощастило — завод розташований хоча і вище за течією, проте відносно віддалено. До того ж осетрові відрізняються прекрасним здоров'ям.
Нашим осетрам у цьому плані трохи більше пощастило — завод розташований хоча і вище за течією, проте відносно віддалено. До того ж осетрові відрізняються прекрасним здоров'ям.
— Ці риби пережили динозаврів, отже, довготривала еволюція їх добре загартувала. Осетрові хворіють лише 4 хворобами, тоді як людина постійно ризикує підхопити щось зі списку 20 тис. болячок. Осетри іноді можуть жити взагалі без води протягом доби, головне, щоб не було спеки. Якщо треба, ця риба може спокійно подорожувати на льоду. Взимку вона засинає і проводить декілька місяців в анабіозі. Єдина реальна загроза для осетрових — людина та її діяльність.
Виробництво ікри — це довгострокові інвестиції
Виробництво ікри — це довгострокові інвестиції
Kurkul.com: Загроза ширшого вторгнення російських військ спонукає український бізнес, виробничі потужності якого розташовані у прикордонних регіонах, замислитися над планом можливої евакуації підприємств. Поділіться вашим досвідом евакуації господарства.
— Підтримка держави у нашому випадку була неоднозначною. Ми тоді звернулися на Банкову із запитом про допомогу в евакуації господарства. Нас почули. Адміністрація Президента поставила задачу генералу, який очолював сектор «М», організувати вивіз залишків нашого підприємства. Військовослужбовці нам дійсно допомогли транспортувати поголів’я осетрового стада.
— Рештки потужностей вже не було сенсу евакуювати — майже все було на той час розграбовано, вирізано на брухт. Щодо якогось відшкодування або фінансової підтримки від держави, то ми їх не дочекалися. Всі ті гроші, багато грошей, які ми вклали у придбання рибного господарства, було втрачено незворотно.
Нині в Україні офіційно оформлена лише одна понтонна лінія, всі інші функціонують неофіційно. Такі понтонні лінії будують на великій водоймі, а ось взяти в оренду значну площу великої водойми — це ще гірше, ніж 9 кіл пекла Данте. Бо тут треба узгодити все з усіма: від екологів до червонокнижних органів, від Державного агентства рибного господарства України до місцевої ОТГ.
Нині в Україні офіційно оформлена лише одна понтонна лінія, всі інші функціонують неофіційно. Такі понтонні лінії будують на великій водоймі, а ось взяти в оренду значну площу великої водойми — це ще гірше, ніж 9 кіл пекла Данте. Бо тут треба узгодити все з усіма: від екологів до червонокнижних органів, від Державного агентства рибного господарства України до місцевої ОТГ.
“
Те єдине господарство, якому вдалося повністю пройти цю бюрократичну модель пекла для рибників, витратило 5 років на отримання необхідних дозволів.
— Інші рибоводи поки що працюють на «пташиних правах», оскільки за новим законодавством брати в оренду повинні відразу як воду, так і землю під нею. А ще ж є гідротехнічні споруди, які належать державі, їх теж треба орендувати. У підсумку виходить, що ви берете багато чого в оренду. А кількість необхідних документів відлякує навіть найдосвідченіших підприємців.
— Йти цим шляхом для господарства, особливо невеличкого, — глухий кут. В нинішніх умовах працюють тільки ті господарства, які були створені ще за радянських часів. У нас якраз той самий випадок, нам пощастило — всю документацію нашого господарства, якому декілька десятків років, було визнано та верифіковано українськими відповідними органами й інститутами.
В іншому випадку, оформлення документів для рибного господарства з нуля — це заздалегідь програшний квест. Ось найпростіший приклад. Щоб взяти в оренду ставок, треба зробити на нього паспорт гідротехнічної споруди. Він коштує 50 тис. грн, потім ще плюсуємо конкурс, оцінку землі, потім окремо потрібно взяти шандору (комплект металевих, залізобетонних чи дерев'яних балок, призначених для перекриття водопропускного отвору гідротехнічної споруди — прим. ред.), тобто дамбу. Кожен із цих кроків коштує багато грошей і часу.
Деякі господарства наразі намагаються приватизувати гідротехнічні споруди. У когось вийшло приватизувати землю, а от землі водного фонду приватизації не підлягають. Оформити права на відповідні землі можуть лише ті підприємства, в статуті котрих прописана «рибогосподарська діяльність».
В іншому випадку, оформлення документів для рибного господарства з нуля — це заздалегідь програшний квест. Ось найпростіший приклад. Щоб взяти в оренду ставок, треба зробити на нього паспорт гідротехнічної споруди. Він коштує 50 тис. грн, потім ще плюсуємо конкурс, оцінку землі, потім окремо потрібно взяти шандору (комплект металевих, залізобетонних чи дерев'яних балок, призначених для перекриття водопропускного отвору гідротехнічної споруди — прим. ред.), тобто дамбу. Кожен із цих кроків коштує багато грошей і часу.
Деякі господарства наразі намагаються приватизувати гідротехнічні споруди. У когось вийшло приватизувати землю, а от землі водного фонду приватизації не підлягають. Оформити права на відповідні землі можуть лише ті підприємства, в статуті котрих прописана «рибогосподарська діяльність».
Kurkul.com: Тобто запустити ферму для виробництва ікри з нуля — майже неможлива місія?
— Починати з нуля можна лише тоді, коли у вас є ставок і він розташований на вашій власній землі. Водночас вам пощастило, якщо на ділянці немає жодних державних гідротехнічних споруд. Бо у нас практика така: держава здає фермерові ці споруди в оренду, бере гроші, проте ніяк не доглядає за цими спорудами.
“
Капіталовкладення в обладнання, в самі понтонні, садкові лінії просто колосальні. Додатково ще треба сплатити за купу дозвільних документів. І тут починається театр абсурду.
— По-перше, ви годуєте рибу комбікормом, комбікорм падає у воду — і, виявляється, на думку Держрибагентства, це погано для іншої риби. По-друге, якщо ви займаєтесь розведенням осетрів, представники Інституту рибного господарства НААН України починають наполягати, що ви не маєте права розводити осетрів для отримання ікри, їх можна розводити тільки для відновлення популяції в природному середовищі. Проте, за цією логікою, саме вони повинні займатися відновленням популяції. А фактично державні інститути розводять лише камську стерлядь. По-третє, Держрибагентство «допомагає» в основному перевірками, звітами, заборонами та штрафами.
А ще варто розуміти, як можуть відрізнятися умови утримання риби. Так, на нашій осетровій фермі, на відміну від багатьох інших виробників аквакультури, осетри мешкають не в УЗТ (установках закритого типу), а живуть повноцінним життям в умовах відкритої водойми, де в наявності свіжа проточна вода. Отже, ми намагаємося відтворити для осетрів природне середовище. Тоді як інші виробники чорної ікри сильно не заморочуються. Вони, умовно кажучи, ставлять надувний басейн у якомусь корівнику, де вода циркулює по замкнутому колу. Звісно, там встановлюють фільтри, проте ця історія більше нагадує вирощування качок на фуагру.
А ще варто розуміти, як можуть відрізнятися умови утримання риби. Так, на нашій осетровій фермі, на відміну від багатьох інших виробників аквакультури, осетри мешкають не в УЗТ (установках закритого типу), а живуть повноцінним життям в умовах відкритої водойми, де в наявності свіжа проточна вода. Отже, ми намагаємося відтворити для осетрів природне середовище. Тоді як інші виробники чорної ікри сильно не заморочуються. Вони, умовно кажучи, ставлять надувний басейн у якомусь корівнику, де вода циркулює по замкнутому колу. Звісно, там встановлюють фільтри, проте ця історія більше нагадує вирощування качок на фуагру.
— Не дуже підтримує виробників аквакультури і місцева влада. За землю і воду виробникам ікри доводиться платити чомусь набагато дорожче, ніж аграріям- рослинникам. Якщо пшениця чи соняшник виростають за рік, то осетри починають давати ікру аж через 10 років. Це ж очевидно, що строк окупності інвестицій, м'яко кажучи, сильно відрізняється. Чому земля для виробників аквакультури не може здаватися в оренду/продаватися за більш прийнятними цінами?
Але це ще не все. Якщо ви хочете виробляти ікру, вам також треба побудувати цех, отримати на нього дозвіл у Держпродспоживслужби, ветеринарний сертифікат та інші дозвільні папери. Зараз частину документації вже переводять у цифру. Але маємо приблизно таку ситуацію — на 1 кг чорної ікри припадає 1 кг паперів.
Але це ще не все. Якщо ви хочете виробляти ікру, вам також треба побудувати цех, отримати на нього дозвіл у Держпродспоживслужби, ветеринарний сертифікат та інші дозвільні папери. Зараз частину документації вже переводять у цифру. Але маємо приблизно таку ситуацію — на 1 кг чорної ікри припадає 1 кг паперів.
Продовження інтерв’ю чекайте на сайті Kurkul.com найближчим часом. Ви дізнаєтеся про технологію виробництва осетрової ікри та ринки збуту цього елітного продукту. Також ми зробимо цікаві розрахунки — порівняємо терміни окупності та прибутковість інвестицій у нерухомість та ікорний бізнес.
© Анна Клочко, Kurkul.com, 2022 р.
© Анна Клочко, Kurkul.com, 2022 р.
Виконано за допомогою Disqus