«Пишу на теми, більше пов'язані з життям. Я не скажу, що в них велика лірика чи вираження почуттів. Напевно, це більш життєві питання. У моєму рідному селі є три цвинтарі, і кожен з них має свій день, коли проводять проводи. Я останній раз поїхав на те кладовище, де поховані мої батьки, подивився, потім заїхав до рідної хати, яка стоїть пусткою, і в мене народився вірш. Я весь не пам'ятаю, прочитаю перші рядки:
Батьківська хата сиротою,
Стоїть, обнявшись з лободою.
Посліпли вікна, згнив поріг,
Кудись подівся оберіг…
Лежать господарі мої
На кладовищі на горі.
Не всі уважили їх діти,
Немає тут де правди діти.
Одним з граніту обеліски,
А іншим тесані хрести,
А в когось й бур'янами поросли…»