Хвала рукам,
що пахнуть хлібом

Більше ризикнеш —
більше отримаєш

Степан Зулинський
Знаєте, як казав Ганді? «Хочеш змінити світ? Почни з себе!». Така фраза якнайкраще описує нашого нового героя проекту «Хвала рукам, що пахнуть хлібом». Викорінювати стереотипи про сільське господарство та впроваджувати нові підходи до агробізнесу керівник агрофірми «Діброва і К» Степан Зулинський почав із себе та власного господарства.

Раніше звичайного фермера уявляли, як людину з натрудженими мозолистими руками, стійким мазутним амбре та консервативними управлінськими поглядами. Але Степан Олегович разом зі своїми компаньйонами уже четвертий рік поспіль руйнують цей фермерський шаблон. Вони «ламають» традиційне уявлення про сівозміну, власну сільгосптехніку чи безпосередню роботу в полі.
Наш герой на досвіді свого господарства показує, що український фермер буквально виходить на новий рівень розвитку. Тепер він із максимальним комфортом для себе і свого бізнесу може доручити стороннім фахівцям майже кожен етап агровиробництва. А власним прикладом і вірою у справу Степан Зулинський прагне зробити революцію в українському фермерстві.

Руйнівник стереотипів

Уявіть господарство, яке обробляє 1 367 га, але має в ангарах лише невеликий трактор МТЗ, навантажувач Manitou та ще кілька господарських агрегатів. А ще працює без штатних агрономів, однак має відмінні врожаї соняшнику, кукурудзи, озимої пшениці, сої та ячменю. Здавалося б, фантастика?
Left
Right
Але це стало абсолютно реальним досвідом агрофірми «Діброва і К», яку три роки тому заснував Степан Зулинський із партнерами у селі Мізяків на Вінниччині.

«Нетиповий» фермер упевнений: вкладати багато грошей і часу на створення власного парку техніки недоцільно. Ці ресурси краще інвестувати в інші важливі для господарства напрями, наприклад, переробку продукції чи зрошення.

Тож співзасновник і керівник «Діброва і К» Степан Зулинський сміливо довіряє роботу в господарстві аутсорсинговим (від англ. «outsourcing» — підрядництво) компаніям. Послуги техніки (обробіток ґрунту, висів, обприскування чи збирання врожаю) та агрономічної служби керівник замовляє «на стороні».
Насправді кожна людина ледь не щодня зіштовхується з аутсорсом. Наприклад, водії автомобілів за кермом їздять самі, але ремонт коліс довіряють переважно спеціалістам-шиномонтажникам. І потім покладаються на їхній професіоналізм, не думаючи, чи прикрутив працівник СТО всі гайки і болти. То чого ж не можна працювати за цією схемою в агробізнесі?
Виходить, довірити своє життя стороннім людям можна, а проведення агротехнічних операцій — ні? Степан Зулинський каже, що багато українських фермерів поки не готові до таких змін. Однак він власним прикладом показує справжні суттєві переваги нового підходу в управлінні агробізнесом.

Аграрний тріумвірат

Степан Зулинський пліч-о-пліч керує господарством «Діброва і К» разом зі своїм братом Дмитром Зулинським та партнеркою Іриною Насадюк. Обов'язки між партнерами розподілені чітко. Але якщо виникає потреба коригувати плани чи вирішувати нагальні питання, то завжди роблять це спільно.

У сільське господарство Степан Олегович прийшов понад 20 років тому. Маючи за плечима дві освіти (технічну й економічну), він опинився буквально на роздоріжжі. Коли перед ним постав вибір, чим займатися в той непростий час, він зважив усі «за» і «проти» та … став зернотрейдером
Не можу сказати, що це був свідомий вибір. Швидше це було поєднання обставин і щасливого випадку. Тоді Україна тільки ставала на ноги, кожен шукав своє призначення. Я чітко розумів, що не хочу займатися, наприклад, «човниковими» поїздками чи торгівлею на ринку, хоч це і було досить прибутковим. Я побачив можливості й зрозумів, що можу використати свої вміння саме в зернотрейдингу
Тож 25 років тому у Вінниці Степан Зулинський заснував фірму, що спеціалізувалася на гуртовій торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин. Згодом його компанія стала офіційним дистриб'ютором продукції провідних виробників ЗЗР і добрив та інших послуг «Бершадь Агроплюс». Пізніше до бізнесу приєднався і став надійним партнером молодший брат Дмитро.
Степан Олегович розповідає, що весь час знайомився з багатьма фермерами та представниками великих агрокомпаній, допомагав їм… Але у певний момент чітко зрозумів: хоче сам пізнати всі особливості сільськогосподарського виробництва.

Як кажуть, хто шукає, той знайде. І вже в 2015 році на полях Калинівського району у підприємстві «Діброва і К» почав господарювати аграрний тріумвірат братів Зулинських та Ірини Насадюк.

За словами Степана Олеговича, кожен рік кидає їм виклик, і жартома додає, що в господарстві немає неуспішного року… за винятком першого. Тоді довелося повністю відтворювати історію полів, щоб створити власну правильну й «успішну» сівозміну та відновлювати виснажені ґрунти.
Наше господарство досить молоде в плані накопичення негативного досвіду. Наприклад, коли ми почали працювати в «Дібровa і К», то сфокусувалися на вирощуванні сої. Перший рік видався дуже неврожайним для неї, тож ми отримали додаткові витрати і в підсумку стартували з «доброго мінуса»
Зрештою Степан Зулинський вирішив займатися не звичайним товарним виробництвом зернових і технічних культур. Порадившись із колегами, керівник «змінив курс» агрофірми. Господарство спеціалізується тепер на сервісі — вирощуванні насіннєвого матеріалу кукурудзи та сої. На землях без зрошення господарство вирощує пшеницю, соняшник, жито.

Степан Зулинський найближчим часом планує обладнати переробку зернобобових у господарстві. Адже завдяки надійним партнерам і помічникам «зі сторони» вдається більше уваги приділяти стратегічно важливим і перспективним напрямам сільгоспвиробництва.
Я не маю фаху агронома і не беру безпосередню участь в технологічних операціях. Так, свого часу, коли ми займалися продажем сільгосппродукції, я добре вивчив всі нюанси й особливості вирощування певних культур. Але це постійно змінюється. Тож ми з партнерами розділили сфери впливу в господарстві, і тепер до технологічних карт частіше заглядає мій брат Дмитро. У нас кожен на своєму місці

Ще Степан Олегович хоче спробувати сили в ягідництві. Нещодавно для експерименту в господарстві заклали півгектара малини та далі вивчають можливість вирощувати інші плодово-ягідні культури на зрошенні.

Крім того, у «Дібровa і К» утримують для власних потреб свиней, курей та гусей, а для продажу — овець і баранів.
Left
Right
Від попередників у господарстві залишилися меліоративні канали, які Степан Зулинський готується й надалі відновлювати. На наступний 2019 рік заплановано обладнати сучасними дощувальними машинами більше половини орних земель.
Ми провели аналіз витрат, зробили висновки, почали робити акцент на зрошення, інвестувати кошти в більш корисні напрями. Найголовніше, що нам дозволяє робити всі проекти, — це вільні руки. А вільні руки маємо завдяки тому, що практично все передаємо в роботу найманим компаніям, котрі на цьому спеціалізуються
Left
Right
Ну, а про парк техніки у «Дібровa і К» ми говорили вище. Для власних потреб господарство використовує лише власний малосильний трактор МТЗ і навантажувач Manitou. Під час екскурсії територією агрофірми команда проекту «Хвала рукам, що пахнуть хлібом» на власні очі переконалася, що ця техніка чесно «відпрацьовує» себе: спритний навантажувач жваво виконував роботу і біля господарських приміщень, і в полі. Крім того, для заготівлі корму й підстилки тваринам в агрофірмі придбали косарку та прес-підбирач.

Семимильними кроками вперед

Не зовсім традиційний для українських сільгоспвиробників управлінський підхід дозволяє Степану Олеговичу не лише «звільнити руки» від повсякденних клопотів керівника господарства. Завдяки виваженій і економічно обґрунтованій стратегії керівник «Діброва і К» завжди може знаходити більше часу для себе.

Позаду — навчання в Міжнародному інституті менеджменту (МІМ) та Києво-Могилянській бізнес-школі (KMBS). Тепер на базі «Дібровa і К» Степан Зулинський разом із партнерами планує створити власну корпоративну школу, а згодом і агропарк, завдяки якому фермери Вінниччини (і не тільки!) зможуть ділитися досвідом та бути в центрі важливих подій.
Агроринок дуже швидко розвивається, і в мене є величезне бажання відповідати його вимогам. Іншими словами, неможливо не розвиватися, якщо ти став його частиною. Це і є моєю основною мотивацією та має бути мотивацією для всіх аграріїв. Процес навчання повинен тривати постійно. Відпочинемо тільки на пенсії
Узагалі Степан Олегович багато приділяє уваги мотивації та самовдосконаленню, адже, за його словами, без амбіцій «робити бізнес» надзвичайно складно. Та людина, у якої є визначена чітка ціль, може досягти успіху набагато швидше, ніж інші.

Зізнається Степан Зулинський, що сам дещо експресивний. Тому доводиться багато працювати над тим, аби його запальний характер не впливав на прийняття рішень в управлінні господарством.
Кожен керівник має розуміти свої слабкі і сильні сторони. Ідеальних людей не буває. Щоб згладити негативні моменти, які виникають через особливості характеру, треба дуже багато працювати над собою
Натомість Степан Олегович завжди прагне навіть робочі поїздки поєднувати з відпочинком. У пошуку нових можливостей для розвитку бізнесу вже об'їздив кілька десятків країн Європи, Північної та Південної Америки. Саме там запозичив ідею комплексного аграрного сервісу, яку реалізують в ГК «Бершадь Агроплюс» та в агрофірмі «Діброва і К».
Ми вивчали досвід компаній за кордоном, щоб знати, як там працює сільське господарство. Це нам дозволило по-новому поглянути на багато речей.І в переважній більшості я із запасом беру кілька днів, щоб подивитися не тільки на роботу європейських чи американських фермерів, а й на якісь визначні та цікаві місця. Виходить така собі міні-відпустка, що всебічно розширює мій світогляд
Степан Олегович цілком серйозно додає, що він не має чітко розподілених робочих, святкових або вихідних днів — просто не живе за традиційним календарем. А чи не єдиним святом, котре може внести корективи в графік керівника «Дібровa і К», є… Новий рік. Бо саме це свято стає відправною точкою в стратегічному плануванні цілей розвитку господарства на найближчі 365 днів.

Крім «робочих мандрівок», Степан Зулинський успішно поєднує інше своє хобі з роботою в господарстві. Так-так, приїхати в мізяківський офіс «Дібровa і К» із Вінниці на велосипеді — для нього справа однієї години. А ще з великим задоволенням і користю для здоров'я Степан Олегович об'їжджає на двох колесах поля господарства. Жартуючи, додає, що завдяки ефекту несподіванки краще контролювати роботу підрядників :)

Польові виїзди Степан Олегович називає вагомою перевагою у житті керівника господарства. Каже, якби аграрна справа не припала до душі, то вже б давно відмовився від неї.
Крім фінансової вигоди, ми отримуємо чудові бонуси, працюючи в живописній місцевості. Ми пов'язані з природою, її красою і свіжим повітрям. У нас завжди є засмага, навіть якщо не їздили на курорт. Буває, питають, звідки повернувся? А я гордо відповідаю: з кукурудзи
Особливо цінує і любить Степан Олегович період, коли на полях з'являються перші паростки. Адже саме в цей час можна оцінити результат двох із чотирьох важливих виробничих процесів — обробітку ґрунту та посіву, а також зробити висновки щодо двох наступних — захисту і збору врожаю.
Найбільше мені подобається отримувати візуальне підтвердження виконаної роботи. Коли ми обробили ґрунт, посіяли в землю зерно, а потім бачимо на полі красиві рівні й дружні сходи… Цей період дуже хвилюючий: ти бачиш, що дав життя чомусь новому. Тобто почалося ціле окреме аграрне життя
Крім велоспорту, Степан Олегович захоплюється яхтингом на відкритій воді та катанням на гірських лижах. Цей вибір пояснює особливостями свого характеру й проводить паралелі з власним підходом до ведення бізнесу.
Як людина веде себе в бізнесі, такі вона й обирає для себе види спорту. Коли ти обережний у справах, то й спорт обереш «обережний». А якщо ти більше схильний до ризику, то займатимешся ризикованим спортом. Я ж у всіх сферах керуюся простою життєвою формулою: «Більше ризикнеш — більше отримаєш, менше ризикнеш — відповідно, менше отримаєш»

А нещодавно родина Зулинських додала у свій усталений графік кілька сотень безсонних ночей біля дитячого ліжечка. Дружина Людмила, яка теж допомагала Степану Олеговичу в бізнесі, подарувала йому наступника — синочка Гліба. Поки тато не впевнений, що син успадкує його справу. Але якщо у майбутньому хлопчик таки зацікавиться сільським господарством, то батько залюбки передасть йому всі свої знання і вміння.

Почни з себе

Степан Зулинський говорить, що аутсорсинг у вітчизняному сільському господарстві поки знаходиться на етапі становлення. Але раціональне обгрунтування й успішні приклади господарств скоро переконають українських фермерів: віддавати якісь процеси сільгоспвиробництва на виконання стороннім фахівцям — це нормальна практика.
У нас аграрій не звик рахувати свій час у відсотках, як гроші чи вартість власного ресурсу. Тобто коли фермер вкладає у справу свої ж кошти, то він не завжди розуміє, яка їхня справжня вартість. А якщо додати до собівартості продукції ще й вартість роботи спеціалістів, ремонтів і ризиків… Скажіть, багато людей зараз оцінюють ці речі?
А от що стосується ризиків у сільському господарстві… Степан Зулинський оцінює цю невід'ємну частину роботи по-мудрому: боятися їх не потрібно, варто навпаки — зрозуміти природу та навчитися з ними працювати. Так, як роблять це в «Діброві і К». Розуміючи, наприклад, невідворотні зміни клімату й дефіцит опадів, мізяківські фермери вкладають кошти в зрошення.
Якщо не інвестувати у виробництво, то зрештою ти упрешся у визначений показник EBITDA з гектара, котрий просто не зможеш «перестрибнути». Ми плануємо свою діяльність мінімум на п'ять років уперед і маємо амбітні технологічні плани. Це дасть нам суттєву перевагу над конкурентами в недалекому майбутньому
Коли мова зайшла взагалі про майбутнє сільського господарства в Україні, то Степан Олегович описав його досить позитивно. За його словами, поки що вітчизняним фермерам надзвичайно важко конкурувати з закордонними колегами. Але наші виробники докладуть зусиль, запозичать трохи чужого досвіду, адаптують його до українських умов і почнуть впроваджувати більш сучасні моделі управління господарством, тож гарантовано стан справ у цій сфері стане кращим.
Агробізнесцікава сфера в будь-якій країні. Але він дуже сильно взаємопов'язаний із продуктовим бізнесом. Іноземні виробники вже досить успішно синхронізували обидва напрями й утворили агрофудбізнес (від англ. agro — сільське господарство, food — їжа). Вони навчилися створювати нові продукти, задовольняючи потреби одразу кількох кінцевих споживачів. Це ноу-хау для нашої країни, але це реально працює
Керівник господарства відмітив, що важливу роль у впровадженні цього прогресу має відігравати держава. Вона, як мінімум, не повинна заважати фермерам, а також допомагати тим, хто створює додану вартість продукції, сплачує податки до держбюджету і відкриває робочі місця.
В українській державній політиці, звичайно, є багато нюансів. Але я не можу сказати, що у нас неможливо працювати. Так, мабуть, говорять люди, котрі не були податковими резидентами США (усміхається — ред.). Якщо ти хочеш нормально працювати — «підганяй» свою роботу як під українські закони, так і під міжнародні
Степан Зулинський
Коли господарство вестиме чисту й прозору діяльність, то йому вдасться мінімізувати спілкування з контролюючими органами, як запевняє Степан Олегович. А зекономлений час керівник зможе витрачати з користю для себе і свого підприємства. Однак у цьому випадку держава теж має дотримуватися принципу невтручання та зменшити зловживання чиновників на місцях.

Отож, на власному досвіді Степан Зулинський показує, що українські фермери мають рухатися лише вперед та йти назустріч новітнім підходам в управлінні. У них є величезний потенціал для розвитку, тож якщо хочуть змінити сільське господарство на краще, хай починають із себе!
Текст: Катерина Капустіна
Відео:
Василь Ніколаєнко
Фото: Тарас Малаховський
Виконано за допомогою Disqus