SHARE
КУРКУЛЬ
Людмила Лутицька
21.09.2017
21.09.2017
Юлій Коновальчук: душа болить за українське овочівництво
Я —
«Наше господарство починалося зі смітника. На цій землі раніше було сміттєзвалище», — каже, зустрічаючи нас біля полів помідорів чері, дружина фермера Юлія Коновальчука пані Ярослава. Обоє вони родом із Західної України, мали дідів-куркулів, як і вони люблять землю й працю на ній. Проте, уже більше десяти років мають власну справу на Херсонщині — вирощують овочі, випробовуючи при цьому навіть японські технології.
Наш гусеничний трактор будив усе село
Ми приїхали на околиці села Малокаховка Херсонської області, на обійстя сім'ї Коновальчуків, яке знаходиться прямо серед полів, о 8 ранку. Робота в господарстві вже кипіла: одна компанія сезонних працівників збирала врожай помідорів, інша — готувала до продажу вже зібрану капусту. Історію про те, як зароджувалось ПП «Коновальчук» нам почала розповідати господиня. Пан Юлій, через клопоти в гарячу врожайну пору, приєднався згодом.
«Спочатку ми працювали у місцевому колгоспі — чоловік інженером, я — у їдальні. Коли в кінці 90-х років почали роздавати паї, ми звільнилися, взяли в оренду землю і переїхали жити з села сюди, у чисте поле. Тому що вже мали свій гусеничний трактор, і він заважав жити сусідам: ми ж його заводили, щоб їхати в поле о 4 ранку, а це місцевим не давало спати. Тож ми швиденько звели тимчасове приміщення для життя прямо в полі, і тільки згодом почали зводити будинок», — згадує Ярослава Коновальчук.
У розмові відчувається: говорити про старт ПП «Ковальчук» господині нелегко — працювали всім бідам на зло. Адже навіть землю отримали непридатну для землеробства, а коли її прибрали, почали доглядати,
У розмові відчувається: говорити про старт ПП «Ковальчук» господині нелегко — працювали всім бідам на зло. Адже навіть землю отримали непридатну для землеробства, а коли її прибрали, почали доглядати,
плекати ґрунт як справжні українські трударі-хлібороби — з'явилися впливові люди, які хотіли її відібрати та віддати іноземним інвесторам. Коновальчуки не віддали — пані Ярослава пригадує, що оббивали пороги не лише обласних чиновників та правоохоронців, а було таке, що навіть до президентської адміністрації доходила і все-таки отримала допомогу.
«Спочатку на місці наших полів був смітник, нічого живого тут не було. Сюди весь Таврійськ звозив сміття. Ми звідси вивезли 26 причепів (кожен по 5-6 тон) непотребу. Ми навели тут чистоту. Як же ми могли віддати цю землю, боролися за неї 4 роки», — говорить дружина фермера Юлія Коновальчука.
Починали йти до великої мрії маленькими кроками. Господиня каже, що в перші роки садили овочі «маленькими клаптиками». Фаворит серед них визначився відразу — помідор. Ярослава Коновальчук, усміхаючись, зізнається — це її найулюбленіший овоч.
«Помідор для мене все. Чоловік свариться через це зі мною. Каже, що я з ним надто багато «вожуся». А я люблю, щоб було красиво не тільки на полі, а й у ящиках. Щоб не сталося такого, що людям попаде поганий помідор», — каже Ярослава Іванівна.
«Спочатку на місці наших полів був смітник, нічого живого тут не було. Сюди весь Таврійськ звозив сміття. Ми звідси вивезли 26 причепів (кожен по 5-6 тон) непотребу. Ми навели тут чистоту. Як же ми могли віддати цю землю, боролися за неї 4 роки», — говорить дружина фермера Юлія Коновальчука.
Починали йти до великої мрії маленькими кроками. Господиня каже, що в перші роки садили овочі «маленькими клаптиками». Фаворит серед них визначився відразу — помідор. Ярослава Коновальчук, усміхаючись, зізнається — це її найулюбленіший овоч.
«Помідор для мене все. Чоловік свариться через це зі мною. Каже, що я з ним надто багато «вожуся». А я люблю, щоб було красиво не тільки на полі, а й у ящиках. Щоб не сталося такого, що людям попаде поганий помідор», — каже Ярослава Іванівна.
Розмовляли ми з господинею біля ставка — нового захоплення її чоловіка Юлія, який саме приєднався до нашої розмови. Він відразу ж обняв дружину, сказав, що без її допомоги нічого б не вийшло. Мовляв, міцна сім'я — сильне господарство. «Разом ми вже років 150», — усміхаючись каже Юлій Коновальчук. Пригадує, як кілька десятків років тому, ще живучи на Західній Україні, ходив до пані Ярослави на побачення в сусіднє село.
Ми цікавимось, звідки ж у обох ще й любов до овочівництва. Кажуть — уся справа в генах.
Овочевий набір
На старті ПП «Коновальчук» вирощувало помідори та кавуни й поступово збільшувало земельний банк до 40 га. Кілька років у господарстві був такий спектр культур — помідори, капуста, морква, огірки, редис, кабачок, полуниця, виноград. Горох та ячмінь спробували вирощувати для потреб пайовиків.
«Маємо у 2017 році всього 4 га помідорів і по 1 дослідному гектарові цибулі, моркви, капусти. Коли прийшла весна, ми вперше за час існування господарства не знали, чи сіяти щось, чи ні. Ми не знали, що буде. Тож 50% площі вирішили засіяти зерновими культурами, а грядки під овочі дуже скоротили», — з болем у голосі розповідає овочівник Юлій Коновальчук.
Незважаючи на негаразди, чоловік жартує, сподівається, що прийдуть зміни на краще, і запрошує нас на грядки своєї улюбленої культури — цибулі. Юлій Коновальчук каже, що вирощує більше десяти її сортів. Надає перевагу італійській та голландській селекції.
Незважаючи на негаразди, чоловік жартує, сподівається, що прийдуть зміни на краще, і запрошує нас на грядки своєї улюбленої культури — цибулі. Юлій Коновальчук каже, що вирощує більше десяти її сортів. Надає перевагу італійській та голландській селекції.
«З насінням бувають проблеми. Часто трапляється контрафактний посівний матеріал. От на посівах дрібних сортів цибулі ми через це мали ситуацію, коли одна хвора, інша майже вмерла, третя жива, четверта хороша. Чому так? Тому що на етикетці написано одне, а коли відкриваєш пакет — бачиш, що насіння навіть не оброблене», — розповідає Юлій Коновальчук.
Саме з підробленим, неякісним насінням він пов'язує хворобливість рослин. Каже, овочівники дуже потребують якісного посівного матеріалу, але на сьогодні практично не захищені від недобросовісних компаній, які реалізують насіння уражене, наприклад, бактеріозом. У такому випадку рятують препарати компаній, яким, мовляв, справді можна довіряти.
«Ми використовуємо різні препарати. Для томатів та картоплі найкращим я вважаю Орвего® від BASF. Вони дієві: один раз використав — і спрацювали, до того ж, не залишають в овочах отруйних залишків. Дешеві китайські дженерики потрібно кілька раз використати, щоб вони подіяли», — ділиться досвідом Юлій Коновальчук.
Саме з підробленим, неякісним насінням він пов'язує хворобливість рослин. Каже, овочівники дуже потребують якісного посівного матеріалу, але на сьогодні практично не захищені від недобросовісних компаній, які реалізують насіння уражене, наприклад, бактеріозом. У такому випадку рятують препарати компаній, яким, мовляв, справді можна довіряти.
«Ми використовуємо різні препарати. Для томатів та картоплі найкращим я вважаю Орвего® від BASF. Вони дієві: один раз використав — і спрацювали, до того ж, не залишають в овочах отруйних залишків. Дешеві китайські дженерики потрібно кілька раз використати, щоб вони подіяли», — ділиться досвідом Юлій Коновальчук.
Технології в овочівництві
Херсонські овочівники розповіли: природа в їхньому регіоні дуже скупа на дощ. Тому 35 із 40 га обладнані крапельним зрошуванням.
«Усі культури на крапельному зрошенні, інакше б нічого не росло, усе б позасихало. Поливаємо через день», — розповідає Юлій Коновальчук.
Коли запитуємо про технологію вирощування овочів, відповідає лаконічно. Мовляв, вона традиційна — оранка, підживлення, захист від хвороб. Хоча, зізнається, буває, що й експериментує. Наприклад, вирощує цибулю на гряді. Продемонстрував нам у полі, як він це робить. Каже — такий метод поки що зарекомендував себе дуже добре.
«Я сам придумав цибулю на гряді сіяти. Вода по цій гряді стікає, потім легше урожай збирати, при обробці до коренів потрапляє більше кисню. Також вирощування на гряді допомагає краще контролювати процес поливу. Бо ж потрібно бачити й відчувати, чи хоче рослина пити, чи ні», — розповідає Юлій Коновальчук.
«Усі культури на крапельному зрошенні, інакше б нічого не росло, усе б позасихало. Поливаємо через день», — розповідає Юлій Коновальчук.
Коли запитуємо про технологію вирощування овочів, відповідає лаконічно. Мовляв, вона традиційна — оранка, підживлення, захист від хвороб. Хоча, зізнається, буває, що й експериментує. Наприклад, вирощує цибулю на гряді. Продемонстрував нам у полі, як він це робить. Каже — такий метод поки що зарекомендував себе дуже добре.
«Я сам придумав цибулю на гряді сіяти. Вода по цій гряді стікає, потім легше урожай збирати, при обробці до коренів потрапляє більше кисню. Також вирощування на гряді допомагає краще контролювати процес поливу. Бо ж потрібно бачити й відчувати, чи хоче рослина пити, чи ні», — розповідає Юлій Коновальчук.
Овочівник каже: останнім часом усе більше спостерігає за природою й хоче навчитися працювати за місячним календарем. Мовляв, практика показала, що в землеробстві до цих прикмет варто прислухатися. Наприклад, завдяки листю квітів «півників» він уже точно знає, коли випадає кислотний дощ і потрібно рятувати обприскуванням овочі.
«Після поганого дощу кінчики листя півників відразу жовтіють», — ділиться спостереженням Юлій Коновальчук.
Розповідає овочівник і про невдалий досвід. Цьогоріч в господарстві «загинув» 1 га помідорів. На ньому спробували вирощувати овочі по ЕМ-технології, яка передбачає використання ефективних мікроорганізмів, молочнокислих бактерій для стійкого симбіозу із рослинами. Вони, нібито, сприяють забезпеченню рослин живленням і придушують патогенну мікрофлору, яка на них може негативно впливати.
«Ми спробували. Перед дощем, за нашою традиційною технологією, потрібно було обробити посіви, ми ж не обробили — і все, поле пропало, бур'яни все «заглушили». Єдиний плюс від цієї технології — це збагачення ґрунту азотом», — розповідає про невдалий експеримент Юлій Коновальчук.
Овочівник журиться — не має змоги робити аналізи ґрунтів та води. Придбати власну лабораторію для нього поки фінансово непідйомна мрія, а аналізи в інших лабораторіях теж не з дешевих. Ця ситуація вплинула на те, що йому довелось відмовитись від практики використання витяжки гною замість селітри. Витяжку, каже, готував самотужки, проте її використання провокувало в рослин кореневі гнилі.
Розповідає овочівник і про невдалий досвід. Цьогоріч в господарстві «загинув» 1 га помідорів. На ньому спробували вирощувати овочі по ЕМ-технології, яка передбачає використання ефективних мікроорганізмів, молочнокислих бактерій для стійкого симбіозу із рослинами. Вони, нібито, сприяють забезпеченню рослин живленням і придушують патогенну мікрофлору, яка на них може негативно впливати.
«Ми спробували. Перед дощем, за нашою традиційною технологією, потрібно було обробити посіви, ми ж не обробили — і все, поле пропало, бур'яни все «заглушили». Єдиний плюс від цієї технології — це збагачення ґрунту азотом», — розповідає про невдалий експеримент Юлій Коновальчук.
Овочівник журиться — не має змоги робити аналізи ґрунтів та води. Придбати власну лабораторію для нього поки фінансово непідйомна мрія, а аналізи в інших лабораторіях теж не з дешевих. Ця ситуація вплинула на те, що йому довелось відмовитись від практики використання витяжки гною замість селітри. Витяжку, каже, готував самотужки, проте її використання провокувало в рослин кореневі гнилі.
Парк техніки
Після оглядин полів ми поцікавились, а якою ж технікою вони обробляться. Юлій Коновальчук каже, що всіма необхідними агрегатами забезпечені: копалками, плугами, сіялками, екскаватором, оприскувачами, насосами.
«Маємо зварювальний і токарний апарати. Усе переробили із радянських зразків на свої сучасні потреби. Ідеї придумували як самі, так і підглядали на виставках техніки», — посміхаючись розповідає Юлій Коновальчук.
Виявляється, що він навіть найновіший трактор у господарстві повністю переробив, залишивши цілою лише його зовнішній вигляд.
Виявляється, що він навіть найновіший трактор у господарстві повністю переробив, залишивши цілою лише його зовнішній вигляд.
«У китайському тракторі LUZHONG майже нічого від китайського не лишились, я поміняв запчастини на українські або білоруські», — розповідає тракторобудівник-аматор. Жартує, мовляв, тепер має в господарстві китайця з українсько-білоруською душею. Щоправда, йому на підмогу ще є трактор Білорус.
Меценат і козак
Показавши поля, ставок, пташиний двір і теплиці, гостинні господарі запросили нас до свого будинку, який, власне, і побудований серед поля. За чашкою кави ми розговорилися з Юлієм та Ярославою Коновальчуками про те, а що ж сьогодні найбільше болить українському овочівнику.
«Шкода, що все це робиш-робиш, а копійки за продукцію маєш. Економіка показує, що нема сенсу займатися овочівництвом, і душа через це розривається. Ми працюємо в зоні ризикованого землеробства. Держава нам зовсім нічим не допомогає», — з сумом розповідає аграрій.
Але його очі починають горіти вогниками, коли говорить про ті соціальні проекти, які йому вдається реалізувати завдяки своєму бізнесу. Пан Юлій нагороджений орденом Гетьмана Петра Сагайдачного за допомогу в будівництві храму пророка Іллі. Такою високою нагородою мецената відзначила патріархія УАПЦ і Митрополит Київський і всієї України.
«Шкода, що все це робиш-робиш, а копійки за продукцію маєш. Економіка показує, що нема сенсу займатися овочівництвом, і душа через це розривається. Ми працюємо в зоні ризикованого землеробства. Держава нам зовсім нічим не допомогає», — з сумом розповідає аграрій.
Але його очі починають горіти вогниками, коли говорить про ті соціальні проекти, які йому вдається реалізувати завдяки своєму бізнесу. Пан Юлій нагороджений орденом Гетьмана Петра Сагайдачного за допомогу в будівництві храму пророка Іллі. Такою високою нагородою мецената відзначила патріархія УАПЦ і Митрополит Київський і всієї України.
Пан Юлій отримав орден імені знаного гетьмана невипадково. Крім того, що він займається овочівництвом, він ще й козакує. Разом із сином Євгеном робить усе, щоб відродити на Херсонщині козацтво. Має колекцію козацьких шабель. Його син Євген Коновальчук показав нам фото з події, де в козачата посвячують школярів місцевої школи. До речі, батько і син — справжні однодумці. Обоє — козаки. Щоб продовжити батьківську справу, Євген
почав вивчати агрономію, хоча вже має диплом вчителя фізкультури. Його мама Ярослава Ковальчук по секрету нам розповіла: на сина дуже вплинули спеціалісти компанії BASF, які приїздять на господарство з консультаціями. Тож Євген Коновальчук побував на семінарах, які проводить компанія, і навіть отримав сертифікати. Тож сім'я овочівників уже має того, хто продовжить їх династію. Незважаючи ні на які труднощі, на занепад українського овочівництва та чиновників, які закривають на це очі, Ковальчуки сподіваються: вдасться встояти на ногах.
«Поки будемо боротися за овочівництво, але вимушені зменшити площі. Це буде гектар, два, півтора, щоб самим прожити, а так, щоб укладати договори, то поки нема з ким. Я готовий вирощувати абсолютно чисті, органічні овочі, такі, щоб йшли на експорт», — каже наостанок овочівник Юлій Коновальчук і запрошує всіх восени на «день капусти».
Виконано за допомогою Disqus