SHARE
РОГОВА
Агрономія — моє хобі та любов усього життя
Алла
Як після 25 років життя у столиці повернутися до села? Які обов'язки має виконавчий директор агрофірми і коли встигає бачитися з онуками? Чи працюють у чоловічому колективі жіночі хитрощі у вигляді сліз?
Команда Kurkul.com спробувала дізнатися відповіді на ці запитання в Алли Рогової, виконавчого директора ТОВ «Агровіва», у рамках проекту «Жінка в агро — до щастя», який реалізується за підтримки компанії «Лімагрейн Україна».
Команда Kurkul.com спробувала дізнатися відповіді на ці запитання в Алли Рогової, виконавчого директора ТОВ «Агровіва», у рамках проекту «Жінка в агро — до щастя», який реалізується за підтримки компанії «Лімагрейн Україна».
Коли робота — головне хобі
й задоволення
Робочий день виконавчої директорки розпочинається о 8-ій годині з наради з агрономами, механіками, бухгалтерами, економістами. Відразу після наради знаходить пів години для розмови. Цікавимось: що входить до робочих обов'язків виконавчого директора.
Займаюся всім: землею, орендарями, паями. Думаю про те, чи люди прийшли на роботу, чим їх в обід нагодувати, як усіх розвозити, куди вкласти спати працівників, які приїхали до нашого господарства у відрядження. Сказати, що моя посадова інструкція передбачає обмежений перелік обов'язків, я не можу. За все відповідаю, отже, про все думаю: людей, техніку...
Алла Рогова
Додає, що наприкінці сезону звільнився агроном. Тож тепер виконує і його обов'язки з обміру полів, планування сівозміни, проведення посівної озимих. Тут у нагоді стає агрономічна освіта, яку вона здобула у 39 років. Алла Рогова закінчила спершу Борзнянський радгосп-технікум у Чернігівській області, а потім заочно Київський аграрний університет за спеціальністю «Плодоовочівник».
«Пішла навчатися без великого розуміння, ким і як працюватиму. Сама я з села, батьки були простими людьми (мама — телятниця, тато — тракторист). У родині було багато дітей. Тож йшли вчитися куди-небудь, аби отримати освіту. А виявилось, що це — моє хобі, любов усього життя»,— згадує героїня.
Життя склалося так, що 25 років Алла Рогова прожила у Києві. Але й тут, у столиці, працювала на землі, займаючись озелененням та благоустроєм.
Працюючи в столиці на озелененні, я не сиділа на одному місці. Київ будувався, навколо з'являлися нові квартали й цілі мікрорайони, усім було потрібне озеленення. То ж я старалась, окрім основної роботи, ще якісь проекти брати. Весь час на сонці, на вулиці. Буває, приїжджаю весною до рідні в село, а вже засмагла, як головешка. На «зеленому морі» встигла так засмажитися
Алла Рогова
А потім за примхою долі довелось повернутися до села і почати працювати за фахом. Проте це не лякало Аллу Рогову. Хвалиться, що племінниця також агроном, і брат отримав аграрну освіту. Вже дорослою дізналась, що її дід Денис працював першим головою колгоспу в селі, де вона народилась. Жартує, що тепер продовжує аграрну династію.
Свій перший робочий день у «Агровіві» Алла Рогова згадує зі сміхом, бо розпочався він із бойового хрещення у прямому значенні слова.
Свій перший робочий день у «Агровіві» Алла Рогова згадує зі сміхом, бо розпочався він із бойового хрещення у прямому значенні слова.
Тоді була відлига. Аби пройти по дорозі, проклали дощечки. Навколо вода, сніг, і я йду по тих дощечках. Нога зісковзнула, і я як провалюсь по коліна у воду! Ніколи було лякатися чи засмучуватися. Бігом додому, аби переодягнутися, і хутчіш на нараду
Тоді була відлига. Аби пройти по дорозі, проклали дощечки. Навколо вода, сніг, і я йду по тих дощечках. Нога зісковзнула, і я як провалюсь по коліна у воду! Ніколи було лякатися чи засмучуватися. Бігом додому, аби переодягнутися, і хутчіш на нараду
Таке ставлення до форс-мажорних обставин, уміння сконцентруватися і довести справу до кінця не раз виручає при роботі в агросекторі. Алла Рогова найбільшою цінністю підприємства називає його персонал, а своєю перевагою — дипломатичність, вміння розгледіти потенціал кожного та жіночу мудрість
Ставитись до людей керівнику потрібно дуже бережливо і дуже прискіпливо через те, що людський фактор має велике значення. От зараз розвернуться вони всі й підуть, а з ким ми будемо працювати? Тож потрібно знати кожну людину, її характер, як із нею себе поводити: з кимось пожартувати, когось розпитати про сім'ю, комусь розказати анекдот, когось міцним словом приголубити. Без цього ніяк
Алла Рогова
Про косметичку в машині,
30 років водійського стажу
та гендерну рівність
Продовжуємо спілкування у службовій автівці Алли Рогової. За кермом героїня почувається, мов риба у воді, обминаючи фури й трактори на розбитих ґрунтових дорогах. Водійського стажу у неї понад 30 років. Сміється, згадуючи, як у радянські часи її часто зупиняли працівники ДАІ не через те, що правила порушувала, а з цікавості: дізнатися, чи має жінка водійські права.
Особисту автівку називає любовно «жучком» за габарити та улюблений зелений колір. У салоні й багажнику машини має все, що потрібно.
Особисту автівку називає любовно «жучком» за габарити та улюблений зелений колір. У салоні й багажнику машини має все, що потрібно.
Вожу з собою туфлі на каблуку й одяг, щоб переодягнутися, косметику. А як їду робочою машиною, то й забуваю, що таке помада. Адже встаю вранці, бігом ковтнула чашку кави й побігла, ніколи до краси
Алла Рогова
Якщо автоінспектори ставились до жінок за кермом упереджено, то як працюється з колегами-аграріями? Чи вважають чоловіки, що сільське господарство — не місце для жінки?
А чому не для жінки? У чому чоловіки кращі за нас? Я не можу про себе сказати, що чогось не вмію чи не знаю. У мене чоловічий колектив. Та навіть хлопці-трактористи кажуть, що Миколаївні (мені тобто) лапшу не навішаєш. Бо я знаю, що це за запчастина й куди її ставити, де купити і скільки вона коштує. Треба — в кабіну сяду, на дах вилізу, коли його лагодять. Я скрізь, бо мушу проконтролювати, що і як робиться. Та й взагалі, я не з тих жінок, які створені для дому та кухонних клопотів. Постійно вся в роботі, бо сільське господарство вимагає повної віддачі
Алла Рогова
З вдячністю згадує свій надійний тил — чоловіка. Спершу він довго звикав до ненормованого робочого графіку, її приїздів під ранок із полів. Змінити ставлення до роботи дружини допоміг нещасний випадок з чоловіком. І колектив агрофірми допоміг фінансово, підтримав морально. Після цього чоловік відтанув. І як можна сердитися на роботу другої половинки, коли вона приносить задоволення, а не лише гроші?
«Людина щаслива в тих випадках, кажуть, коли вона з радістю йде на роботу, а з більшою радістю повертається додому. У мене це є. І моя робота – це моє задоволення», — констатує пані Алла.
Коли розрада — це родина і хобі
Робота — це добре. Але відпочинок потрібен навіть навіть фанатам своєї справи. Алла Рогова погоджується і додає, що найкращий релакс — це відпочинок на морі, під парасолькою на шезлонгу, щоб ніхто не чіпав. І бажано без телефону й інтернету.
Також енергією заряджає спілкування з родиною. Героїня хвалиться, що має вже онуків-підлітків, які в захваті від аграрної справи.
Також енергією заряджає спілкування з родиною. Героїня хвалиться, що має вже онуків-підлітків, які в захваті від аграрної справи.
Коли вони на канікули до нас приїжджали, то і на купі 400 т зерна бавились, і покермувати трактором встигли. Навіть кілька проходок на комбайні зробили. А потім була обідня перерва. Нам привезли обід із кухні. Вдома хлопців умовляємо нормально поїсти. А тут, як дядьки, борщ вихлебтали за одну секунду. Коли вже повертались до міста, то сказали, що це були найкращі канікули в їхньому житті
«Коли вони на канікули до нас приїжджали, то і на купі 400 т зерна бавились, і покермувати трактором встигли. Навіть кілька проходок на комбайні зробили. А потім була обідня перерва. Нам привезли обід із кухні. Вдома хлопців умовляємо нормально поїсти. А тут, як дядьки, борщ вихлебтали за одну секунду. Коли вже повертались до міста, то сказали, що це були найкращі канікули в їхньому житті», —з теплотою ділиться наша співрозмовниця.
Ще героїня стверджує, що досвід роботи в «Київзеленбуді» не минув для неї дарма, тому квіти — то її пристрасть. Колись вдома вирощувала понад 100 сортів ірисів.
Тим часом доїхали до поля, де вирує робота. Директорка на одній хвилі з вчорашніми випускниками аграрних вузів і сивочолими механізаторами. До кожного знайде підхід та всіх зрозуміє.
Молодим спеціалістам Алла Рогова радить не боятися роботи в сільському господарстві, бо помилятися і чогось не знати — нормально.
Тим часом доїхали до поля, де вирує робота. Директорка на одній хвилі з вчорашніми випускниками аграрних вузів і сивочолими механізаторами. До кожного знайде підхід та всіх зрозуміє.
Молодим спеціалістам Алла Рогова радить не боятися роботи в сільському господарстві, бо помилятися і чогось не знати — нормально.
Кожен набиває ґулі, наступаючи на власні граблі. Ми йдемо і спотикаємось. Намагаємося говорити дітям, що ти отак не роби, але ж не слухають. Ми молоді були й також не слухали. Кожен має набити свої ґулі й так отримати власний досвід
Алла Рогова
На запитання, чи уявляє себе десь в іншій, а не аграрній сфері, героїня, не задумуючись, відповідає, що ні. Пояснює, що до душі єднання з природою, шалений графік роботи, колектив, на який можна покластися.
Виконано за допомогою Disqus