SHARE

Від вирощування троянд до страусиної ферми

Від вирощування троянд до страусиної ферми

Це був 2001 рік. Своєрідний підприємницький експеримент інженера-електрика Івана Тарасова, який захотів стати фермером. Подивився із дружиною телепередачу про розведення страусів, познайомився із португальським страусоводом і наважився! Так і з'явилися на Харківщині у селищі Високому перші «фермерські» страуси. А Іван Тарасов став першим фермером на Харківщині, який зайнявся розведенням цих африканських птахів.
Португальські страусенята
Іван Тарасов пригадує, як сказав свого часу селищному голові Високого, що планує створити страусину ферму.
Селищний голова мені відповів: якщо я побачу, що у Високому бігатимуть африканські страуси, — відразу отримаєш землю,
— пригадує Іван Тарасов.
Не довго думаючи, чоловік відправився до Європи. Там придбав страусенят, і вже невдовзі із Португалії до України, а саме на Харківщину, літаком прилетіли 42 новонароджених пташеняти чорної африканської породи. Родина Івана Миколайовича такого численного поповнення не злякалася, тож і доньки, і дружина почали допомагати облаштовувати обійстя для нових жителів. Проте, незважаючи на, здавалося б, гарний догляд, із 42 страусенят вижило менше половини. Сьогодні на фермі дві сім'ї племінних страусів — загалом це сім дорослих птахів, і ще очікується поповнення пташенятами.

Спочатку було настільки багато емоцій, що я, здається, аж перестав спати. До нас приїздили цілі делегації не лише районного, а й обласного керівництва. Всім було надзвичайно цікаво! Мені для їх вирощування відразу, без будь-якого затягування процесу, виділили 25 га землі. Але потім виявилося, що ми не зовсім добре приготувалися до їх приїзду. Спочатку не знали, наприклад, як їх правильно годувати, як лікувати. Тож довелось і в лабораторію їздити — аналіз кормів робити, і у Харківську зооветеринарну академію до професорів, і у Бірківський інститут птахівництва. Поради фахівців мені допомогли. Вони взяли кров на аналіз, перевірили страусенят на інфекційні захворювання і дійшли висновку, що вони хворіють через незбалансоване харчування і що їм потрібні мінеральні добавки,
— розповідає фермер.
Оскільки страуси ростуть дуже швидко, харчування їх має бути максимально збалансованим. За перші три місяці життя вони стають втричі вищими, а вже до року важать близько 100 кг.
Якщо їх неправильно годувати, у них ламаються ніжки. А у 5 місяців страус повинен мати зріст у півтора метри,
— розповідає дружина фермера Тетяна Тарасова.

Що полюбляють страуси

Спостерігаємо, як у вольєрах гуляють страуси. Один — самотній, нервовий. Іван Миколайович розповідає, що цей страус чомусь побив двох своїх «дружин». Тепер, доки не розберуться у причині його агресії, від нього їх ізолювали. В іншому вольєрі — сімейна ідилія: поважно прогулюються і чоловік, і його гарем. Фермер запевняє — страуси зовсім невибагливі птахи. Все, що їм потрібно для комфортного життя, крім доброго харчування, — це просторі вольєри для прогулянок та високе житлове приміщення. До речі, хлів, у якому ночують та зимують страуси, не опалюється. Фермер говорить, що ці птахи хоч і африканські, проте холоду не бояться, і навіть при температурі -15 вони охоче купаються у снігові. Через те, що страуси можуть захворіти, Іван Миколайович не переймається. За його словами, якщо добре за ними доглядати, то вони не хворіють зовсім. Страуси полюбляють люцерну, і фермер демонструє нам гранули з неї, якими щодня ласують його улюбленці. Своєї установки для виготовлення такого корму фермер поки не має, а от люцерну вирощує самотужки на своєму полі.
Влітку у їхньому раціоні 80% трави — це люцерна в гранулах. Такий вид корму — це мало клопоту, оскільки страусам потрібно давати сіно чи траву довжиною не більше 5 см, щоб у них не було проблем зі здоров'ям,
— ділиться своїми знаннями Іван Тарасов.
Також на своїх 25 га фермер вирощує ячмінь та соняшник. Адже комбікорм для страусів готує самотужки, щоб він був максимально збалансований за вмістом протеїнів та вітамінів. А яке саме співвідношення корисних речовин має бути у кормі для страусів, йому підказали у Бірківському інституті птахівництва.
У нас є показники, скільки у кормі повинно бути протеїнів, кальцію, фосфору… От, наприклад, у соєвому шроті 40% протеїнів, у пшеничній та кукурудзяній крупі близько 12% протеїнів, а нам потрібно 26%. От ми і попрацювали над тим, щоб збалансувати корм так, щоб хоча б наблизитися до норми за вмістом протеїнів. Тому що без протеїнів страуси погано ростуть, але якщо його забагато — це теж не дуже для них добре,
— розповідає фермер.
Пташенят страусів Тарасови годують чотири рази на день, а дорослих птахів — двічі.

Від чого страусів оберігати?

Доглядати за страусами Івану Тарасову допомагає уся сім'я. Свою доньку Маргариту він називає «спадкоємицею династії страусоводів». І справді, відчувається, що дівчина дуже любить пернатих. Із гордістю і ніжністю демонструє нам новонароджене страусеня, якому ще й тижня немає. Маргарита знає, як правильно доглядати за страусами, тому оберігає маленьке пташеня навіть від холодної підлоги.
Два перших тижні життя у страусенят має бути тепла підлога, доки жовток в їх організмі розсмокчеться. Тому живуть вони в цей період у нас у будинку, під лампою, при температурі близько + 30 градусів,
— пояснює Маргарита Тарасова.
Коли ж страусенята підростають, то єдине, від чого їх треба оберігати, то це від власної недбалості і недбалості відвідувачів, яким так і кортить пригостити чимось цих красивих птахів.
Страуси, як діти, тягнуть до рота все, що бачать, особливо яскраві предмети: целофан, обгортки від цукерок, навіть запальничку можуть проковтнути… Через це часто й гинуть у зоопарках. Це найголовніша проблема! Вони не хворіють, але якщо з'їдять якусь неїстівну річ, то буде біда,
— говорить дівчина.
Маргарита розповіла нам, що страуси практично не піддаються дресируванню. Мовляв, у них мозок удвічі менший за їх власне око. Тому, щоб птахи впізнавали свого господаря чи людину, яка їх годує, до них весь час потрібно приходити у подібному або тому самому одязі. Інакше вони просто не впізнають людину і навіть можуть проявити до «незнайомця» агресію. До речі, виявляється, удар ноги страуса такої самої сили, як удар коня, тому з цими птахами потрібно бути дуже обережними або ж спостережливими.

Іван Тарасов каже, що перш ніж нападати, страус готується, і якщо помітити у його поведінці тривожні сигнали, то можна вчасно відреагувати і врятуватися від його «немилості».

Дружина фермера Тетяна Георгіївна займається переважно вирощуванням «молодняка». За її словами, страуси починають проявляти агресію під час початку шлюбного періоду, а до двох років переважно спокійні. Саме у цей час і потрібно вирішувати, яких птахів залишати у себе в господарстві, а які через свій темперамент будуть лише клопоту завдавати.

Рентабельність страусиної ферми

Іван Тарасов запевняє — страусина ферма в Україні може бути прибутковою, якщо її господар буде не лише фермером, а ще й бізнесменом. Саме ці дві професії , чи у його випадку покликання, чоловік і намагається поєднувати. Іван Миколайович розповів нам, яку продукцію може запропонувати покупцям власник страусиної ферми.

  • Страусина шкіра — дорога, красива, модна, проте є дефіцит кваліфікованих фахівців, готових із нею працювати.

  • Вироби зі страусиної шкіри — переважно взуття та жіночі сумочки.

  • Страусине пір'я — купують переважно працівники творчих професій, дружина фермера робить із пір'я картини.

  • Страусині яйця — купують люди, які хочуть здивувати свою компанію незвичайною яєшнею (одне яйце страуса за об'ємами дорівнює 25 курячим), а шкаралупу розмалювати і зберегти на пам'ять. До речі, розмальовані страусині яйця — це теж вид продукції цієї ферми, який має попит серед поціновувачів оригінальних речей. За сезон — із квітня по жовтень — самка може знести 30 яєць.
  • Страусине м'ясо — червоне, дієтичне, без холестерину. Має попит серед гурманів. Його часто замовляють на фуршети, проте через невеликі масштаби ферми весь попит задовольнити Тарасови поки що не можуть. В одному птахові зазвичай усього 40 кг м'яса. За його словами, найсмачніше страусине м'ясо, коли птахам ще немає й року, а у два–три роки воно стає вже не таким апетитним. «На смак страусине м'ясо — це щось середнє між телятиною й індичатиною», — розповідає Іван Миколайович.

  • Пташенята страусів.

  • Страусиний жир — для тих, хто практикує нетрадиційні методи лікування або ж самотужки готує косметику. Господиня страусиної ферми, Тетяна Георгіївна, стверджує, що цей жир є ідеальною основою для омолоджувальних та лікувальних кремів. Він загоює рани, має бактерицидні властивості, глибоко проникає у шкіру людини завдяки відсутності у ньому ліпідів. Із одного страуса можна отримати 7 кг жиру.
Пташиний двір страусиної ферми
Страуси на фермі Івана Тарасова можуть почуватися королями та королевами — вся увага завжди була прикута до них. Проте вже кілька років, як у них з'явилися конкуренти. Донька фермера Маргарита демонструє нам такий численний пташиний двір, що навіть сама не може порахувати, скільки ж у них у господарстві живе пернатих. Це фазани, цесарки, павичі… Розмаїття і краса птахів вражають. Проте на цьому сюрпризи ферми Івана Тарасова не закінчуються! Виявляється, не так давно на ній живуть ще й єноти-полоскуни! І нещодавно у них з'явилися малята. Тому кілька секунд ми змогли помилуватися і цими створіннями!

Нині на фермі Івана Тарасова справжній бебі-бум! Почали із яєць з'являтися страусенята, пташенята інших птахів уже окріпли та жваво бігають у своїх клітках, невдовзі на свіже повітря почнуть виводити своїх малюків і єноти-полоскуни… І серед усього цього переважно пташиного розмаїття Маргарита Тарасова демонструє нам ще одну дивину, свого улюбленця — ящірку агаму бородату. Тож страусина ферма — це не лише страуси. Тут комфортно і мирно живуть усі! Але хочеться запитати: що найважче у вирощуванні такої кількості птахів?
Найважчим було і залишається змиритися з тим, що не всі пташенята виживають. Хтось яйце не так наклюне, хтось взагалі не зможе з нього вилупитися. Природний відбір. Виживають найсильніші, але так важко миритися з тим, що виживають не всі…
— із сумом відповідає Маргарита Тарасова.

А що далі?

За п'ятнадцять років свого існування страусина ферма Івана Тарасова переживала різні періоди — і успіху, і невдач… Іван Миколайович згадує, як спочатку йому і кредити обіцяли на розширення господарства, і державну підтримку, проте сталося так, як майже завжди стається у нашій країні, — від кожної зміни влади не ставало легше, кожна нова влада забувала обіцянки попередньої. Самотужки розширюватися — уже й вік не той та й можливості вже не ті.

Сьогодні територія його ферми — це 30 соток разом із будинком, господарськими спорудами, вольєрами та пташиним двором. Усе розміщене на обійсті компактно і продумано, є навіть клаптик землі для вирощування малини та винограду. 25 га посівів ячменю, соняшника та люцерни знаходяться неподалік від селища.

Іван Миколайович упевнений, що його справу продовжить донька Маргарита, і страуси у Високому ніколи не переведуться. Недарма ж на родинному гербі його дружини, яка, за її словами, походить зі стародавнього дворянського роду Гриньових, були зображені три страусиних пера серед дубового листя.
Це було у 1614 році. Зараз, через 400 років, у нас повсюди дуби, а посередині страуси — своєрідна проекція минулого на наше життя на нашій місцевості,
— говорить Тетяна Тарасова.
За освітою Іван Миколайович інженер-електрик. І хоча зараз займається зовсім іншою справою, здобуті навички знадобилися! Чоловік самотужки майструє інкубатори для своїх страусенят.
Нині на страусиній фермі Івана Тарасова завжди охоче чекають гостей. Подивитися на страусів і на усе пташине розмаїття його двору приходять і приїздять як мешканці села Високого, так і жителі Харкова. Бо у нього не просто ферма, у нього сімейна ферма! Де по-домашньому затишно і де є чому дивуватися. Отже, історія успіху Івана Тарасова — у його сміливості, його жазі до пізнання нового. Він був і є підприємцем-експериментатором, який від вирощування троянд і помідорів прийшов до страусівництва і зрозумів, що це справа його життя.

Людмила Лутицька, Kurkul.com
Выполнено с помощью Disqus