SHARE
Хвала рукам, що пахнуть хлібом

Треба берегти те,
що до нас будували
роками

«Якщо б я спустився на парашуті, то давно покинув би його й пішов далі шукати інший парашут. Але сільське господарство міцно мене тримає: тут багато чого було створено моїми руками й головою. А скільки ще було створено до цього...» — так розповідає про свій життєвий вибір керівник «Агрофірми Ясенівська» Дмитро Мамалат.

Цей фермер із Кіровоградщини «літає» в небі сільського господарства вже 21 рік. Каже, за цей час прожив безліч злетів і падінь, але за жодних обставин не залишить свою справу…
У кабінеті Дмитра Мамалата немає якогось парашутного спорядження — натомість чільне місце на полицях тут займають фотографії родини, книги та … іграшкові моделі комбайнів і обприскувачів.

Дмитро Вікторович із гордістю розповідає, що в нього два сини. Старший — Богдан — уже дорослий (22 роки стукнуло!), здобув ветеринарну освіту, наразі здобуває фах агронома. Тож повним ходом допомагає в господарстві в Ясиновому: організовує виробничий процес на полях, складах, слідкує за посівом, жнивами, доробкою зерна. А от молодшому синочку Данилку лише кілька місяців від народження.
Годину вдень я у декреті. Я його дуже люблю і стреси знімає тільки він
Фермер усміхається і пояснює, що у своєму щільному графіку керівника тепер обов'язково зранку виділяє час, аби побути з малечею.
Дмитро Мамалат мріє, щоб сини продовжили аграрну справу, бо хлібороб — найлюдяніша професія. Жартома каже, що дуже багатими хлопці не будуть, але й голодними ніколи не залишаться.

«Цукровий фенікс»


На вході до офісу «Агрофірми Ясенівська» ми звернули увагу на непримітну табличку з написом «2-й ім. Петровського цукровий завод», а вже в кабінеті Дмитра Вікторовича побачили кілька моделей цукрозбиральних комбайнів ROPA. Тож із щирою цікавістю розпитували про ці деталі.

Колись у мене була мрія — цукровий завод. У нашому господарстві вирощували по 100 тис. т цукрових буряків, то я завжди хотів мати власну переробку
Водночас наш співрозмовник сумно зітхнув і розповів, що й справді був дуже близький до втілення своєї мрії в життя. Аграрна історія Дмитра Вікторовича бере початок від 1997 року, коли його обрали головою тодішнього КСП «Мир». За два роки це підприємство реорганізували й почали нарощувати земельний банк — саме від того часу народилася «Агрофірма Ясенівська», котра нині обробляє близько 7 800 га на Кіровоградщині.
Починали навіть не з нуля, а з доброго мінуса. У «спадок» отримали 2-річну заборгованість по заробітній платі, побиту техніку часів Радянського Союзу, колектив, який втратив будь-яку надію… Та більше — у нас не було навіть посівного матеріалу, щоб почати новий сезон
Починали навіть не з нуля, а з доброго мінуса. У «спадок» отримали 2-річну заборгованість по заробітній платі, побиту техніку часів Радянського Союзу, колектив, який втратив будь-яку надію… Та більше — у нас не було навіть посівного матеріалу, щоб почати новий сезон
Відтак, коли новий керівник зрозумів, що успіх його підприємства напряму залежить від його ж рішень, то разом із командою кинулися аналізувати ситуацію. Детально вивчили, який напрям може приносити найбільше прибутків і де можна «урізати» витрати, тож було вирішено: ставку робитимуть на вирощування цукрових буряків.

Отож, уперше цукрові буряки посіяли ще в 2002 році. Урожайністю солодких коренів та ціною на них Дмитро Мамалат разом із командою були дуже задоволені. Згодом стало зрозуміло, напрям вибрали прибутковий — агрофірму «підняли» на ноги усього за два сезони.

Протягом наступних шести років у «Ясенівській» удосконалювали технологію вирощування цукрових буряків, експериментували, закуповували необхідну техніку (то ось звідки любов Дмитра Мамалата до цукрозбиральних комбайнів!). Уже в 2008 році в господарстві отримали великий врожай цукрових буряків — близько 100 тис. т. Саме тоді Дмитро Вікторович всерйоз задумався над власною переробкою вирощеної продукції.

Зрештою, у 2011 році Дмитро Мамалат придбав саме той цукровий завод, вивіску якого ми бачили перед входом — «2-й ім. Петровського цукровий завод».
Ми до цукрового виробництва йшли цілих 10 років. Вкладали гроші в комбайни, машини, спромоглися придбати цей завод. Це був надійний прибутковий бізнес. Але коли ціна цукру впала з $ 900/т до нинішніх $ 320/т, цей напрям став дуже збитковим
Нині колись потужний цукровий завод в Олександрівці уже 4 сезони стоїть, очікує на своє відродження, як Фенікс. Тепер Дмитро Вікторович планує створити на базі заводу елеватор потужністю 50 тис. т і побудувати власний олійноекстракційний завод... А в самій «Агрофірмі Ясенівська» вирішили не терпіти збитки через вирощування цукрових буряків і перейшли на традиційні культури: соняшник, кукурудзу, озиму пшеницю і трохи сої.
Моє найбільше розчарування — це ціна на цукор і вирощування цукрових буряків. Але не можна покинути чи зруйнувати за один день або рік те, до чого йшли десятиліття. Тож тепер пристосовуємося, як можемо. Бувало, хотілося все залишити, але ж тут до всього я сам доклав чимало зусиль.

Робочі колеса

Крім іграшкових моделей сільгосптехніки в кабінеті Дмитра Вікторовича, насправді техпарк його підприємства представлений широкою лінійкою тракторів, комбайнів, грунтообробної техніки, обприскувачів та власних вантажівок. Загалом, в «Агрофірмі Ясенівська» є близько 80 тракторів і комбайнів та приблизно стільки ж вантажних автомобілів.

Сам фермер каже, що техніка — одна з найважливіших складових успіху сільгосппідприємства. За його словами, нинішня структура сівозміни та особливості кліматичних умов вимагають від господарства працювати з надійною технікою. Такою Дмитро Вікторович принципово вважає комбайни й трактори John Deere та Case ІН.
Через відмову від вирощування цукрових буряків, свого «зіркового» часу в ангарах «Ясенівської» чекають бурякозбиральні комбайни ROPA та HOLMER. Крім того, є на підприємстві й трошки «простіша» техніка — обприскувачі Богуслави та трактори МТЗ. Торік за підтримки банку ПУМБ вдалося придбати сім новеньких «білорусів».
Хоч і любить Дмитро Вікторович потужні трактори, але вважає, що й маленькі МТЗ повинні обов'язково бути в господарстві. Саме вони допомагають у роботі з пайовиками та вирішують дрібні господарські проблеми: комусь треба город виорати («уявіть величезний Case IH на городі в тьоті Ніни», — жартує директор), комусь сіно й солому перевезти…

Керівник «Агрофірми Ясенівська» каже, що тут завжди виділяють матеріальні ресурси чи шукають додаткове фінансування, аби щороку оновлювати техпарк та закуповувати добрива, посівний матеріал, агрохімію. Коли обирають фінансового партнера, то обов'язково враховують кілька особливостей.
Найбільше в роботу господарства вносить корективи погода, тому часто буквально на льоту треба «перевзуватися» — докуповувати техніку, добрива, пестициди тощо. Отож, коли обирали банк ПУМБ, зважали на оперативний касовий сервіс і обслуговування. Якщо бухгалтер о десятій ранку заплатила гроші, то максимум за півгодини вони мають бути в отримувача. Я пообіцяв заплатити вчасно, то так і має бути

Молока комууууууу?

В «Агрофірмі Ясенівська», крім рослинництва, є тваринницький напрям. На фермі є близько 500 голів ВРХ, коні, свині і навіть величезний табун гусей та качок.
Зерно любові до тваринництва в серце тоді маленького Дмитра поклали бабуся й прабабуся: вони обидві працювали на місцевій фермі. Тож часто брали внука на роботу — йому дуже подобалося бути серед тварин. Цінувати все, що маєш, шанувати людей і працювати, не покладаючи рук, хлопця вчив і дідусь, який свого часу пройшов Другу Світову війну. Тож нині у Дмитра Мамалата два улюблені свята — день народження дідуся, коли вітати старенького з'їжджається вся велика родина, та День Перемоги.

Вагань щодо вибору фаху у Дмитра не було. Він обов'язково хотів пов'язати своє життя з сільським господарством, тож здобув освіту фельдшера ветеринарної медицини в Олександрійському технікумі.
Разом із керуючим справами агрофірми ми були пов'язані з тваринництвом на самому початку, то й продовжуємо цю традицію. А так навряд чи тримали б у себе худобу, вигоди майже немає
Попри нещадну «від'ємну» економіку тваринництва, в «Ясенівській» позбуватися молочного виробництва не збираються. Натомість шукають нові рішення — не так давно збудували власний цех із переробки молока. Дмитро Мамалат із гордістю розповідає, що планує виготовляти молоко, кефір, ряжанку, йогурти та навіть сири на своєму міні-заводі й забезпечувати цими продуктами односельців, мешканців найближчих районів і самого обласного центру — Кропивницького.

«Азартний» фермер

Маючи величезний досвід за плечима, Дмитро Мамалат із впевненістю каже: робота на землі — це азартна гра, сповнена шалених ризиків і винагород водночас.
Я все називаю своїми іменами і переконаний, що роботу на землі можна порівняти з грою в карти. Через запал, напруженість, віддачу… Яку ставку поставиш, то такий результат і отримаєш
Насправді величезне задоволення Дмитро Вікторович отримує лише тоді, коли в господарстві все працює злагоджено, як хороший годинник. Дуже цінує керівник свій колектив, бо багато хто в «Ясенівській» — із самого початку її існування. Каже, завжди намагається досягти взаєморозуміння і з працівниками, які працюють на благо підприємства, і з пайовиками, які довірили землю.

Обожнює Дмитро Мамалат виїжджати в поля, щоб на власні очі бачити, як іде робота. Але жартома каже, іноді його присутність трохи збиває з пантелику трактористів і комбайнерів: «Не знають, за що зразу взятися!».

Але саме той степ може приносити не лише задоволення, а й розчарування. Керівник агрофірми говорить, що обробіток землі на Кіровоградщині щороку приносить нові сюрпризи (частіше неприємні, на жаль). Адже брак вологи та нерівномірні опади суттєво можуть коригувати плани господарства на майбутній врожай.
Погода вносить корективи й може принести такі збитки, що це будуть не просто сльози, а дуже великі сльози. Торік був один дощик у червні і до вересня було сухо. То на який урожай можна розраховувати? А цьогоріч у липні випали такі дощі, що в поле не могли зайти 21 день
Тож Дмитро Вікторович із пересторогою поглядає на наукові дослідження й досвід друзів-колег та планує в недалекому майбутньому обладнати на полях господарства зрошувальні системи. Так хоче вберегти урожай від посухи та отримувати прибутки. Крім того, у господарстві вже давно віддають перевагу посухостійким сортам зернових культур, коригують системи добрив і захисту, спираючись на детальні аналізи ґрунтів та показники продуктивності рослин.
Земля — це запущений бумеранг. Якщо бумеранг запустиш правильно, то він завжди повернеться до тебе. Що більше вкладаєш у землю, як правильніше зорієнтуєшся і попрацюєш, то кращу віддачу отримаєш. Напівміри в землі не буває. Або ж як жінка варить борщ? Усі складові потрібно кинути у визначений час, у визначеній кількості. І якщо жінка зварить борщ, спустивши рукава, то страву ту їсти не захочеться. Так і з землею. Не додали чогось, не доробили — отримали мінус
Дмитро Мамалат щиро переконаний, що досягти успіху в аграрному бізнесі можна лише завдяки величі технології. Коли фермер чітко дотримується всіх алгоритмів у вирощуванні сільгоспкультур, удосконалює їх і бере технологію за правило життя, то лиш тоді може розраховувати на великі здобутки.

Керівник «Агрофірми Ясенівська» згадує, що коли прийшов сюди працювати, то, наприклад, місцевих цілком задовольняла врожайність озимої пшениці на рівні 2-5 т/га. Згодом завдяки вдосконаленню технологій навчилися вирощувати і по 4, і по 6 т/га. Але, на думку Дмитра Вікторовича, за нинішнього рівня наукових рішень цілком можливо стабільно отримувати і по 8-9 т/га озимої пшениці. Цей показник дозволить не лише забезпечити життєдіяльність підприємства, а й більше заробляти та спрямовувати зароблене на підтримку пайовиків і розвиток села.
Планую передати старшому синові господарство тоді, коли доведемо технологію і сівозміну до ідеального стану. За основу ми взяли майже 70-річний досвід вирощування основних для нашого регіону культур і тепер пристосовуємо це все до нинішніх умов. Працюємо над тим, щоб кожна культура у такій сівозміні давала максимальний врожай.
Дмитро Мамалат
І хоч син Богдан працює з батьком пліч-о-пліч не так давно, але до порад досвідченого аграрія таки дослухається. Найбільш цінна батьківська наука — поважати своїх працівників і стежити, щоб усе робилося до ладу. Як-не-як Дмитро Вікторович уже виростив мільйони тонн зерна (і виробив стільки ж цукру) та пам'ятає всіх українських аграрних міністрів☺
— А ви б могли зараз просто покинути все господарство і зайнятися іншою справою?

— Ні.

— Чому?

— Стати професіоналом в одному і починати інший бізнес, де ти в ньому школяр? Це не для мене.

Насправді лиш прогулявшись кабінетами, де народжується таїнство управління господарством «Ясенівська», відвідавши цукровий завод, зерносклад, ферму й прослідкувавши за роботою Дмитра Мамалата в полі, можна сповна сказати, що майбутнє України — саме в таких людях і їхніх спадкоємцях. Для цієї фермерської родини сільське господарство - не просто бізнес, а стиль життя, сповнений азарту, вдячності й любові до землі.

На такій по-доброму категоричній ноті закінчуємо розмову з наполегливим і талановитим фермером із села Ясинове на Кіровоградщині — Дмитром Мамалатом.
А попереду — нові знайомства з героями спільного проекту ПУМБ та Kurkul.com«Хвала рукам, що пахнуть хлібом».
Читаймося!
Текст: Катерина Капустіна
Відео:
Василь Ніколаєнко
Фото: Тарас Малаховський
Выполнено с помощью Disqus