SHARE
КУРКУЛЬ
Надія Хуторна
9.10.2017
Анатолій Небоженко:
Яблунева мрія тривалістю в
10 років
Я —
На півночі Харківської області є підприємство, де серед яблунь відпочивають козулі, а
«бджоли-контрабандистки», як їх жартома називають господарі, несуть мед до пасіки із сусідньої Росії, кордон з якою починається ледь чи не за парканом саду.

Ми завітали до ПП «Промінь», у село Ветеринарне, де вже не одне покоління живе і господарює аграрна династія Небоженків. Любов до землі та праці тут прищеплюються з дитинства. Анатолій Небоженко - заступник директора «Променю», його батько — безпосередній керівник. Чоловік виріс із батьківським господарством, коли перейняв достатньо знань та досвіду - почав й сам докладати руку до сімейної справи. Сьогодні це
2,5 тис. гектарів орних земель та 40 гектарів яблуневих насаджень.
«Господарству майже 22 роки. Оскільки мені 30, то все відбувалось на моїх очах, весь цей розвиток, як воно починалось, все пам'ятаю», — починає розповідь Анатолій Небоженко.

Сам Анатолій за освітою економіст. Логічним продовженням для себе обрав агрономію та сімейний бізнес. Їх сім'я — це 4 покоління агрономів:

«Прабабуся по лінії батька все життя була агрономом, була головою колгоспу в повоєнні часи. Дідусь і бабуся також були агрономами. Матір, батько — агрономи за освітою і за професією», — розповідає Анатолій.

Анатолій Небоженко
Яблунева мрія
На території, де нині яблуні рясніють від плодів, колись була звіроферма, а грунт був непридатний для вирощування польових культур. Десять років тому батько Анатолія завітав до знайомого садівника і надихнувся створенням власного саду.

«Батько побачив сад у Дніпропетровській області, там працює Іван Савич. У нього був невеликий голландський сад. Якраз був врожай, вересень-місяць напевно. Тоді і виникла ідея із власним садом»,
— згадує Анатолій.
Так з'явилась яблунева мрія, яку крок за кроком почали втілювати в життя. Було важко, після звіроферми зосталась купа каміння та будівельного сміття. Саджанці привозили із сусідньої Польщі. Тоді і з'явились перші насадження у 13 гектарів. Не обійшлося й без неприємностей: буквально на другому році садівничої практики, дерева з'їли миші.

«Із 13 гектарів з'їли 3 гектари, і воно все було в дірках, потрібно було пересаджувати. Це все через незнання, від нестачі досвіду. Виявляється, ми єдині не знали, що миші їдять. Тоді ще інтернету не було, не було стільки інформації, як зараз», — згадує садівник.

Не так просто було пристосуватись з вирощуванням яблук і до клімату: регіон знаходиться у зоні ризикового садівництва.

«Холодна зима, заморозки весняні. Вже протягом 3-х років стабільно проблема з осінніми заморозками. Не знаю, що буде в цьому році, чи дадуть зібрати урожай»,
— ділиться Анатолій.
Якісне яблуко
в Україні - вже не рідкість
У «Промені» не звикли стояти на місці. Технології — не виключення. Цьогоріч придбали дві лінії з переробки та сортування яблук - словенського та італійського виробництва. Окрім того, побудували холодильник для зберігання плодів на 1200 тонн. Яблуко з нього не відрізниш від тільки зірваного і через рік зберігання.
«В чомусь потрібно бути кращими, тому що якісне яблуко в Україні — це вже не рідкість. Якщо раніше за рахунок якості можна було десь виграти, то потрібно погодитися з тим, що Україна вже підтягла якість по яблуках і тепер важче конкурувати. А десь ми навіть відстаємо від наших колег із Західної України. Забарвлення — у них там яскравіше яблуко, нам потрібно щось застосовувати — таке, чого, скажімо, у багатьох немає. Будувати холодильники, купувати сортувальні лінії, які будуть яблуко відбирати, упаковувати гарно, правильно, — з етикеточкою».

Реалізують яблука переважно у Харкові. Анатолій каже — про зовнішні ринки збуту для фермерів, в першу чергу, має дбати держава. Чоловіку сумно, що про українські фрукти мало хто знає:

Анатолій Небоженко
«Я був у Берліні, де проводять всесвітньо відому виставку Fruitlogistic. Це місце, куди всі звозять свою продукцію. Нам сподобалося, там багато чого було, але я не побачив жодного українського стенду. Невже нам нічого показати?»
Хвороби у господарстві намагаються попереджати, однак минулого року парша завдала чимало турбот.

«Минулий рік — був дуже важкий в плані парші. В цілому побороли, але було страшно. Це було перший раз за 9 років, але тоді у нас дуже сильно дощило, просто без кінця», — згадує садівник.

По хімічних засобах захисту мають справу тільки з оригінальними препаратами. Співпрацюють з багатьма хімічними компаніями, та перевагу надають перевіреним.
«У нас BASF в основному. Якщо взяти фунгіцидні групи, то гарантія 70-80%. Також у компанії BASF гарні препарати від борошнистої роси, наприклад Белліс, Малахіт. Добрі у них і «контактники» — Делан, Полірам ДФ, у інших фірм не такий асортимент», розповідає Анатолій.
Господарство забезпечено сучасною технікою. У транспортному парку можна побачити відомі світові бренди, такі як John Deere, Fendt, Claas, Gaspardo та інші.
Навіть якби не було саду, була б пасіка
Ще одна пристрасть у ПП «Промінь» — бджолярство. Господарі кажуть - навіть якби не було саду, була б пасіка. Будував її ще дідусь нашого героя. Не так давно її відновили, провели електрику, найняли людей для догляду. Мають близько 115 бджолосімей. Оскільки сіють ріпак, гречку, соняшник, меду збирають багато - близько 12-13 тонн. Бджоли в саду не страждають від пестицидів, бо вони безпечні, адже у «Промені» співпрацюють з перевіреними препаратами компанії BASF. Мед без побоювання їдять як робітники, так і самі господарі.

«Гречаний мед я чую за 20 метрів, як його хтось в ложку набрав»,
з усмішкою каже Анатолій.
P.S. Сам Анатолій ділиться: яблука, як і мед, любить солодкі. У планах - продовжити аграрну династію та батьківську садівничу справу, щоб про яблука із Ветеринарного дізнався весь світ.
Я — Куркуль!
Юлій Коновальчук: душа болить за українське овочівництво
Читати
Я — Куркуль!
Прогресивний сад
Леоніда Макаренка
Читати
Я — Куркуль!
Олександр Волинець:
фермерство дає мені імпульси жити
Читати
Микола Сільчук:
правильний напрямок у тваринництві допоміг врятувати господарство
Читати
Left
Right
Выполнено с помощью Disqus