На півночі Харківської області є підприємство, де серед яблунь відпочивають козулі, а
«бджоли-контрабандистки», як їх жартома називають господарі, несуть мед до пасіки із сусідньої Росії, кордон з якою починається ледь чи не за парканом саду.

Ми завітали до ПП «Промінь», у село Ветеринарне, де вже не одне покоління живе і господарює аграрна династія Небоженків. Любов до землі та праці тут прищеплюються з дитинства. Анатолій Небоженко - заступник директора «Променю», його батько — безпосередній керівник. Чоловік виріс із батьківським господарством, коли перейняв достатньо знань та досвіду - почав й сам докладати руку до сімейної справи. Сьогодні це
2,5 тис. гектарів орних земель та 40 гектарів яблуневих насаджень.

На території, де нині яблуні рясніють від плодів, колись була звіроферма, а грунт був непридатний для вирощування польових культур. Десять років тому батько Анатолія завітав до знайомого садівника і надихнувся створенням власного саду.

«Батько побачив сад у Дніпропетровській області, там працює Іван Савич. У нього був невеликий голландський сад. Якраз був врожай, вересень-місяць напевно. Тоді і виникла ідея із власним садом», — згадує Анатолій.

Так з'явилась яблунева мрія, яку крок за кроком почали втілювати в життя. Було важко, після звіроферми зосталась купа каміння та будівельного сміття. Саджанці привозили із сусідньої Польщі. Тоді і з'явились перші насадження у 13 гектарів. Не обійшлося й без неприємностей: буквально на другому році садівничої практики, дерева з'їли миші.

«Із 13 гектарів з'їли 3 гектари, і воно все було в дірках, потрібно було пересаджувати. Це все через незнання, від нестачі досвіду. Виявляється, ми єдині не знали, що миші їдять. Тоді ще інтернету не було, не було стільки інформації, як зараз», — згадує садівник.

Не так просто було пристосуватись з вирощуванням яблук і до клімату: регіон знаходиться у зоні ризикового садівництва.

«Холодна зима, заморозки весняні. Вже протягом 3-х років стабільно проблема з осінніми заморозками. Не знаю, що буде в цьому році, чи дадуть зібрати урожай», — ділиться Анатолій.

У «Промені» не звикли стояти на місці. Технології — не виключення. Цьогоріч придбали дві лінії з переробки та сортування яблук - словенського та італійського виробництва. Окрім того, побудували холодильник для зберігання плодів на 1200 тонн. Яблуко з нього не відрізниш від тільки зірваного і через рік зберігання.

Хвороби у господарстві намагаються попереджати, однак минулого року парша завдала чимало турбот.

«Минулий рік — був дуже важкий в плані парші. В цілому побороли, але було страшно. Це було перший раз за 9 років, але тоді у нас дуже сильно дощило, просто без кінця», — згадує садівник.

По хімічних засобах захисту мають справу тільки з оригінальними препаратами. Співпрацюють з багатьма хімічними компаніями, та перевагу надають перевіреним.

«У нас BASF в основному. Якщо взяти фунгіцидні групи, то гарантія 70-80%. Також у компанії BASF гарні препарати від борошнистої роси, наприклад Белліс, Малахіт. Добрі у них і «контактники» — Делан, Полірам ДФ, у інших фірм не такий асортимент», — розповідає Анатолій.

Господарство забезпечено сучасною технікою. У транспортному парку можна побачити відомі світові бренди, такі як John Deere, Fendt, Claas, Gaspardo та інші.

Ще одна пристрасть у ПП «Промінь» — бджолярство. Господарі кажуть - навіть якби не було саду, була б пасіка. Будував її ще дідусь нашого героя. Не так давно її відновили, провели електрику, найняли людей для догляду. Мають близько 115 бджолосімей. Оскільки сіють ріпак, гречку, соняшник, меду збирають багато - близько 12-13 тонн. Бджоли в саду не страждають від пестицидів, бо вони безпечні, адже у «Промені» співпрацюють з перевіреними препаратами компанії BASF. Мед без побоювання їдять як робітники, так і самі господарі.

«Гречаний мед я чую за 20 метрів, як його хтось в ложку набрав», — з усмішкою каже Анатолій.

P.S. Сам Анатолій ділиться: яблука, як і мед, любить солодкі. У планах - продовжити аграрну династію та батьківську садівничу справу, щоб про яблука із Ветеринарного дізнався весь світ.