SHARE
КУРКУЛЬ
Анастасія Аврамчук
29.03.2018
Євген Заквацький:
Я вже як ведмідь,
прив'язаний до дерева
Я —
Скільки треба мати землі, щоб почати господарювати? На це запитання кожен аграрій відповість по-різному. У директора «Агропроммаш» Євгена Заквацього все почалося з менше, ніж 200 га орендованих площ.

Закінчивши університет, він отримав спеціальність інженера-механіка. На початку трудової діяльності працював за фахом у компанії «Київелектромонтаж». Доля склалася так, що чоловіка більше тягнуло в бізнес. Тож далі Євген Заквацький спробував свої сили в іноземній компанії, яка продавала швейцарські годинники. Під час цієї роботи доводилося будувати бутики і в Києві, і в Донецьку, і в багатьох інших великих містах. Частково діяльність була пов'язана з будівництвом, а частково — з самим продажем годинників.

Життя добряче «покрутило» чоловіка: згодом майбутній аграрій працював водієм, потім знову вдався до «цегляної» роботи — збудував на замовлення дім. Після того займався продажем нерухомості, а вже звідти паралельно перейшов у агробізнес.
Євген Заквацький і не здогадувався, що займатиметься сільським господарством, але зараз переконаний, що не прогадав. Адже попри те, що ця праця важка фізично і морально, результат того вартий.

«У мене був наставник — Олександр Бєльніков, який познайомив мене з агрономією. Ми з ним півтора року буквально прожили в полях. Одного разу він сказав, що через два роки наполегливого навчання і практики нам не потрібен буде агроном. Я багато чому в нього навчився і думаю, що був хорошим учнем, тому що мене цікавило абсолютно все. Я не планував, що буду цим займатися, а зараз уже не уявляю себе в іншій професії. Настільки вже втягнувся, що відчуваю себе, як ведмідь, прив'язаний до дерева»,
— усміхаючись, розповідає Євген Заквацький.

Під час розмови помічаємо, що у кабінеті директора на поличках шафи стоять різноманітні книжки, на столі — агрономічні журнали, а на екрані комп'ютера відкриті сторінки Kurkul.com:)

Аграрій розповідає, що дуже любить вчитися. І чим далі, тим стає цікавіше. Адже у наш час все настільки стрімко змінюється, що встигати за розвитком нелегко, а Євгену подобається бути в тренді.
Точка відліку — 190 га
У недалекому 2011 році, сидячи за столом і обговорюючи плани на майбутнє, тогочасний будівельник Євген Заквацький разом із нинішнім власником підприємства вирішили зайнятися сільським господарством. Компанію назвали «Агропроммаш».

«Кажуть, як корабель назвеш, так він і попливе. Виходить, що ми свій назвали правильно, бо пливе непогано. Розвиваємось, стараємось», — із гордістю говорить пан Євген.

До моменту запуску господарства більшість площ не оброблялися роками. Тому довелося вкласти багато зусиль, щоб викорчувати дерева і підготувати землі до роботи.Першою культурою стала кукурудза, якою засіяли всі площі.

«Вже першого року ми отримали непогані результати, хоч і були дилетантами в цій справі. Для мене особисто це був вирішальний рік: потрібно було зрозуміти, чи дійсно ми це зможемо і як все відбуватиметься», — зауважив чоловік.

Коли остаточно вирішили займатися землею, то підписали договори з власниками паїв і взяли в оренду техніку. Але швидко усвідомили, що трактори потрібно мати свої. Тоді й придбали перший МТЗ.

З того моменту почався стрімкий розвиток і, як говорить директор господарства, одне почало зачіпати інше. Збільшили земельний банк, закупили техніку та на власному досвіді зрозуміли, що без сушарки багато не заробиш.
Уже наступного року придбали першу сушарку. А згодом усвідомили, що без вантажних авто для перевезення урожаю і легкових, щоб їздити по Україні і налагоджувати контакти, також буде непросто. Тож не пройшло багато часу, як на «Агропроммаш» і сушарку встановили, й автомобілі закупили. А вже на третій рік активної роботи почали будувати елеваторний комплекс і адміністративну будівлю. Разом із цим працювали над розширенням штату компанії.
«Своїм колективом я дуже задоволений. Це молоді люди з альтруїстичним мисленням, тож для загального результату іноді перебувають на роботі цілодобово. Однозначно, що і фінансово їх також усе влаштовує, принаймні я сподіваюсь на це», — говорить пан Євген.

За роки роботи в сільському господарстві аграрій зрозумів важливу істину: директор, який постійно сидить в офісі, ніколи не досягне успіху.

Євген Заквацький
«Усім, хто займається цим бізнесом, потрібно бути в полях, а не сидіти в офісах. Інакше користі не буде! Раніше я постійно їздив на господарство, але більше часу проводив у Києві. Зараз майже увесь час проводжу тут. Я бачу набагато більше користі як для себе, так і для підприємства, коли перебуваю безпосередньо з людьми, з колективом, біля землі. Працювати там, де живеш, дуже важливо», — переконаний Євген Заквацький.
Технічна складова господарства
Наразі господарство обробляє понад 5,5 тис. га орних земель. Тут сіють значний перелік культур і не втомлюються експериментувати. Серед основних — кукурудза, соя, соняшник і картопля. До слова, для останньої нещодавно збудували кілька складів. Також у сівозміні інколи з'являються озима пшениця, жито і ріпак. Раніше займалися ще й льоном і гречкою.

«Потрібно пробувати нові сорти та гібриди, засівати хоча б демоділянки, на власному досвіді з'ясовувати, що краще підходить для нашого регіону. Додаткова користь для підприємства — якщо є агроосвіта і ти розумієшся на препаратах та добривах, які, в свою чергу, також постійно оновлюються і змінюються», — розповідає аграрій

На підприємстві постійно шукають нові технології, щоб зменшити витратну частину. Це стосується й обробітку ґрунту. Тут відмовляються від традиційної оранки і переходять на mini-till. Для цього придбали культиватор Horsh Tiger і на великих площах уже провели глибоке рихлення. А наразі очікують результатів.
Зрозуміло, що один МТЗ тут не впорається, тому техніки в господарстві тепер достатньо. Переважають іноземні агрегати: John Deere, New Holland, Case IH.

У минулому році придбали самохідний обприскувач Berthoud. Мають також сівалки Horsh, John Deere і кілька вітчизняних. Але від української техніки поступово відмовляються — продають, тому що їй важко конкурувати з іноземними машинами і за якістю, і за швидкістю посіву, і за темпами збирання врожаю. Працюють тут поки на білоруських комбайнах Палессе, але і їх хочуть замінити більш потужними та сучасними.

«Власної техніки під ті культури, які ми сьогодні вирощуємо, цілком вистачає. Звісно, не настільки, що ми можемо надавати послуги в бажаних об'ємах. Але саме для підприємства і наших площ вистачає», — каже Євген Заквацький.

До слова, вперше ми відвідали «Агропроммаш» Євгена Заквацького під час АгроЕкспедиції Соняшник 2017. Господарство має три окремі майданчики, де розташована техніка. І нам вдалося побувати на одному з них.

«Зараз працюємо над тим, щоб техніку повністю розмістити в інших місцях. Наші землі знаходяться в радіусі 35-40 км, тому ми можемо це собі дозволити. Так не наноситься багнюка і є менше шуму. Із власного досвіду можу сказати, що там, де знаходиться адмінбудівля, повинна бути чистота і порядок», — говорить директор підприємства.
З висоти елеватора
Як говорив Євген раніше, у сільському господарстві все пов'язано. Тож після встановлення сушарки виникла ідея збудувати повноцінний елеватор, щоб не залежати ні від погодних умови, ні від фінансової складової, ні від часу.

«Як би там не було, а наш регіон ризиковий в плані урожайності. Адже піщаним ґрунтам не вдається конкурувати з багатими на чорноземи районами. Але, придбавши сушарку, ми можемо довше зберігати свій урожай і продати його за кращою ціною», — обґрунтував Євген.
Власник підприємства швидко виділив гроші на цей проект, і почалося дослідження ринку. «Ціна-якість» — основний критерій відбору. З маси пропозицій відібрали трьох фіналістів. У результаті, перемогли шведи, бо вони вміють робити техніку. Свою роль зіграла і хороша ціна.
На елеваторі практично усе обладнання — TORNUM і тільки очисна машина Карлівського КМЗ, але її планують змінювати на більш сучасну - іноземну.
«Так сталося, що свою сушарку ми брали не нову, але у нас вона вже п'ять років і досі претензій немає. От тільки потужності не вистачає, тому й думаємо змінювати», — розповідає директор.

Елеваторний комплекс — обладнання не з простих, тому всі працівники, які мають доступ до техніки, пройшли інструктаж і навчання. І це не дивно, зважаючи на сотні кнопок та індикаторів у робочому приміщенні.
«Тепер питання частіше вирішуємо у телефонному режимі, але якщо ситуація потребує особистої присутності — представники компанії приїжджають уже наступного дня, не зважаючи, будній день, вихідний чи свято», — зауважує Євген.

Для сільського господарства день простою може коштувати шалених грошей. За словами чоловіка, через високе навантаження цього року обладнання працювало цілодобово. Площі збільшуються, урожаї також, а сушарка поки залишається та сама.

«У цьому сезоні через дощі ми збирали кукурудзу з вологістю 27-29%. Зважаючи на це, сушарка мала значне навантаження і часто не встигала все сушити вчасно. Тому ми вирішили, що потрібно збільшувати її потужність», — розповідає Євген Заквацький.

Оскільки початок нового сезону не за горами, на підприємстві вже ведуть переговори про придбання нової сушарки з системою дистанційного управління IDC.
«Наразі сушарка шахтна з лінійною газовою горілкою. Потужність транспортних систем — 60 т/год, яким відповідає потужність очисного обладнання. Цей об'єкт відрізняється тим, що тут стоять дві окремі ємності для автозавантаження по 90 т. Справа в тому, що об'єкт спочатку планувався невеличким. Щоб дати замовнику можливість працювати одразу з кількома культурами, ми запланували ці силоси», — говорить менеджер компанії «Tornum» Віталій Данилов.

Після року співпраці керівництво «Tornum» запросило Євгена відвідати завод у Швеції, побачити все своїми очима: як створюють транспортне обладнання, де збирають сушарки і багато іншого.

Віталій Данилов
«Я мав змогу ближче познайомитися з компанією та спостерігати за технологічним процесом. Бачив, де і звідки починається шлях майбутніх елеваторів», — зауважує пан Євген.

Загалом у «Агропроммаш» елеваторним комплексом задоволені. І хоча йому всього лише три роки — плани на нього колосальні.

Зараз тут очищають, сушать і зберігають тільки власний урожай. Але дуже хочуть ще й надавати послуги, тому нарощують потужності.

«У нашій країні кукурудзу збирають круглий рік. Ми, на щастя, через це не проходили і, сподіваюсь, не пройдемо. Але були моменти, коли люди косили вже взимку і просили посушити урожай. А як же не допоможеш сусідам? То позамерзали датчики і коли десь один виходив з ладу, хлопці швидко приїжджали і міняли його. Це важливий момент, тому що якість обладнання — це одне, а сервіс — зовсім інше. Дуже важливо, щоб це було вчасно і доступно», — зауважує Євген Заквацький.
Зараз тут побудовано два великі силоси на 4 тис. т для соняшника і 4 тис. т для пшениці, де позмінно працюють шість людей. Через кілька років і в цьому напрямку планують нарощувати потужності — будувати фундаменти під нові силоси. Правда, наскільки вони будуть великими — поки не відомо.
З початку роботи елеватора тут не мали власної лабораторії, але прагнули цього, і вже зараз проводять аналізи на основні показників вологості та засміченості кукурудзи або соняшника. Обладнання українське — з Одеси. А сам аналіз триває близько двох годин.

Досвідом треба ділитися: поради початківцям
Євген Заквацький багато їздить і Україною, і за кордон, переймає досвід колег та навчається новому в європейців. Але у «Агропроммаш» також є чому повчитися.

«Ми багато чого вміємо і можемо поділитися цими знаннями. Наприклад, побувавши в США і дізнавшись про їхні врожаї пшениці, я б радив їм їхати в Україну і вчитися вирощувати цю культуру в наших аграріїв», — розповідає чоловік.

Наразі Євген Заквацький задумується про вирощування овочів (помідори, огірки) та ягід (лохина) у теплицях, а також хоче спробувати сили у тваринництві. Спочатку виключно у м'ясному напрямку, але згодом, може, подумають і про переробку молока чи м'яса.

«Навіщо продавати за безцінь зерновідходи чи картоплю, якщо можна годувати своїх свиней чи телят?», — зауважує директор.
Останні сім років Євген Заквацький займається сільським господарством. За цей час були і злети, і помилки, але аграрій вдячний власнику компанії, який коли треба — підтримає, а іноді й конструктивно насварить.

А наостанок наш герой ділиться порадою для колег-початківців:

«Хто б що не радив, а людина повинна пройти через власні помилки. І важливо, щоб вона усвідомила, що це були саме помилки, щоб не повторювати їх. Треба не боятися визнавати власні промахи, а іноді й зізнаватися в них публічно».
Поради початківцям від Євгена Заквацького:
1
Не вкладайте повністю всі фінанси у господарство. Бо рік неврожаю може залишити вас без копійки.
2
Обов'язково співпрацюйте з наукою.
3
Враховуйте досвід людей, які працювали на землі в цьому регіоні, або які тут проживають.
4
Дружіть із колективом. Адже надзвичайно важливо, коли ти крокуєш з людьми нога в ногу. І намагайтеся забезпечити фінансову стабільність, щоб ваші працівники не думали, як прогодувати свою сім'ю.
5
Не буває все гладко, тому вперед — навчатися, навчатися, навчатися!
Я — Куркуль!
Василь Кравченко:
Я уявив, як красиво тут може бути, і це мене надихнуло
Читати
Я — Куркуль!
Анатолій Небоженко: Яблунева мрія тривалістю в 10 років
Читати
Я — Куркуль!
Юлій Коновальчук: душа болить за українське овочівництво
Читати
Я — Куркуль!
Прогресивний сад
Леоніда Макаренка
Читати
Left
Right
Виконано за допомогою Disqus