Фермер Вадим Свєтлов вважає, що сьогодні українським фермерам, як ніколи, треба працювати на результат. Та маючи досвід роботи у господарствах Великобританії та Данії, він впевнений, що важливу роль у розвитку галузі сільського господарства будь-якої держави має відігравати уряд. Тим паче в умовах війни.
На його думку, Україні потрібно переймати досвід розвинених країн у цій сфері. А розбудову вітчизняного виробництва сільгосптехніки в Україні вважає важливою стратегічною метою. Для її реалізації необхідні інвестиції та зацікавленість з боку держави. Читайте другу частину інтерв’ю Вадима Свєтлова про його підхід до укомплектування власного машинно-тракторного парку та роздуми щодо стратегії розвитку агросектору України.
Прочитати першу частину інтерв’ю можна за посиланням.
Вадим Свєтлов: Напередодні війни ми якраз придбали самохідний оприскувач New Holand. Ми його оплатили, та він навіть не встиг до нас доїхати — застряг у порту в Одесі, і нам його не хотіли везти через безпекову ситуацію. Зараз ми максимально користуємося тією технікою, яку вже маємо, бо не зрозуміло, що буде далі. Техніка — це ж засіб, який окупається не один рік, не одразу. А якщо зміниться лінія фронту? Ми знаходимось за 15 км від кордону.
Вадим Свєтлов: Вітчизняна техніка та імпортна — це ж як небо і земля. Ми маємо трактор New Holland і вітчизняний ХТЗ. Скажу відверто, це різна техніка, різна швидкість. Відсотків на 20 за добу вони працюють по-різному. New Holland працює надійно, практично. І можна на 100% бути впевненим, що він відпрацює потрібний обсяг роботи без проблем. А щодо ХТЗ, то це нескінченна морока — ти постійно думаєш про те, що в нього вийде з ладу, в будь-який момент. От і маємо, що кваліфікація трактористів на вітчизняних тракторах повинна бути висока, вони мають повсякчас бути готовими до ремонтів в полі. А от на New Holland тракторист просто має бути гарним водієм. До речі, я пробував тракториста з досвідом роботи на вітчизняних тракторах, садити на сучасну техніку, він зовсім не справляється — каже: «Я нічого не розумію в цих кнопках і що там натискати». Дуже важко адаптувати людину з віком, кому навіть за 50. А молоді хлопці, від 20 до 40 років, дуже швидко вчаться, адаптуються.
Тому є плюси і є мінуси, дивлячись на те, хто працює на тій техніці. Звичайно, що утримання нашої техніки значно дешевше та й першочергова вартість вдвічі менша. Але за умови, що є відповідний спеціаліст. У такому разі — так, можна доволі суттєво економити.
Вадим Свєтлов: Так, це швидше, це простіше. В Україні працює програма «5-7-9» — доступні кредити для техніки. Тому краще купити новий трактор, і він зробить все швидше, він відпрацює сезон без проблем, а взимку не потребуватиме додаткових витрат — обігріву приміщення для тривалого ремонту.
Хоча все ж індивідуально в цьому питанні. У мене є знайомий фермер, який має в обробітку 100 га. Він купив собі потужний трактор закордонного виробництва. Він сам на ньому і працює. Зробив все швидко, поставив його і поїхав займатися іншими справами. Але є багато випадків, коли фермери працюють на тих же ХТЗ, бо самі знаються на ремонті. А от коли для цього треба наймати людину — то тут вже не зовсім вигідно.
Вадим Свєтлов: Якщо говорити про наш час, то зараз величезна проблема в мобілізації. Військкомат не розбирається, хто де працює. А в сільському господарстві є така фраза «день, рік годує». У сільському господарстві можна заробляти тільки вчасно та якісно виконавши технологічний процес.
От як ти вчасно виконав техпроцес, ти вчасно посіяв, вчасно обробив гербіцидами, вчасно зібрав — от тоді внаслідок ефективності відсотків на 50 ти отримуєш вищу врожайність і вищу якість. І тут левова частка успіху залежить таки від техніки. Завдяки якій можна меншим штатом людей зробити ту ж саму роботу навіть краще.
Але по ґрунтообробній техніці в Україні є нормальні пропозиції. Звичайно імпортна трохи краща, але українська вдвічі дешевша і є з чого вибрати — вона швидко окупається і якісно працює.
Вадим Свєтлов: Ні, не відмовляємося, тому що вона доводить свою ефективність у посушливі роки. Два останні роки дощові, то вона і не потрібна була. Але все одно ми це робимо. Завдяки оранці накопичується волога, швидше прогрівається ґрунт, ми почали раніше сіяти і дозрівання тоді швидше.
Вадим Свєтлов: Я от знаю, що Харківський тракторний завод мав досить непогані розробки по виробництву сучасних тракторів. Звичайно, що завод можна модернізувати та зробити класну пропозицію, там працюють гарні спеціалісти-розробники, інженери-конструктори. Але зараз ситуацію цілком змінила війна. Ви розумієте, що відбувається? На 24-й рік прогнозують масове банкрутство аграрних підприємств. Такі собі перспективи.
А у виробництво техніки треба вкладати чималі кошти. На мою думку, звичайно, що потрібно зберегти те, що маємо в Україні, дотувати й фінансувати, щоб потужні виробники розвивалися і ставали експортерами — адже потенціал є. Але потрібно багато грошей, маркетингу і максимальне підвищення якості продуктів.
Вадим Свєтлов: Це добре, що є стратегія. Для якоїсь конференції розписати можна дуже гарно. Питання в тому, що ми вже з'їдаємо фінансовий прошарок, фінансову подушку, яка була накопичена до цього. Я маю на увазі, що навіть коли війна закінчиться, почнеться виробництво власної техніки, то чи будуть у фермерів на неї гроші? Треба фінансові програми, якісь додаткові інструменти підтримки фермерів. В такому разі — цілком можливо.
Вадим Свєтлов: Ключова відмінність господарств в тому, що вони не лінуються, роботящі, кожен робить свою роботу, і це в них, як на мене, зашито на ДНК.
Нема там такого, як у нас — зранку зустрілися на бригаді хлопці, годину говорять що було ввечері, що було зранку, про се, про те. І тільки після цього вони починають щось робити. А там все чітко. Вони, як бджілки — такі собі трудоголіки. І працюють на результат.
Плюс у них фермери мають гарне фінансування на довгий час, дотації на кожен гектар, навчання, різні програми, які допомагають, дають точки розвитку.
Ще однією відмінністю є наявність техніки. У нас техніки трішки не вистачає на наші об'єми землі, запасу немає ніякого. А в них, навпаки — мають значний технічний запас. У мене був знайомий фермер в Англії, я у нього працював. В обробітку 500 га землі. Так він там мав два трактори John Deer. А от у мене зараз, наприклад, на 1300 га два сильних трактори, які, так би мовити, на межі.
І в Англії, і в Данії загалом урядова система в цьому напрямку працює по-іншому. У них є розроблені програми. Якщо людина хоче стати фермером — вступає у виш, де одразу навчають найновіших розробок, потім дають готові проєкти, в яких розписано все до дрібниць — аж до постачальників і конкретного збуту.
Знаю одну цікаву історію. Фермер в Данії викупив у свого батька ферму, техніку, поля. Взяв кредит на 20 років і викупив у нього все. Батько натомість вклав гроші в інший бізнес. Син запустив роботу, сплатив кредит, ще й добудував ферми. І все працює. Все дуже правильно, є фінансовий ресурс, запас і готові рішення, як тобі робити ці гроші.
Натомість бази наших вишів застарілі років на 20. І щодо розбудови власного агробізнесу — у нас ти сам на сам із цією ідеєю, все вирішуєш сам, ризикуєш.
До речі, я якось наймав консультанта-технолога з університету. Він виявився неефективним. Одного наймав, іншого наймав. Вони відірвані трошки від практики, від реалій у полі. Вони не розуміють ринку, грошей.
© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2023 р.
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.