Операція-реанімація: як не втратити садівничу галузь України?
23 серпня 2017 838 0
Уряду та парламенту пропонують повернути 1,5% збір на розвиток садівництва та виноградарства, щоб реанімувати галузь. З такою ініціативою виступив аграрний депутат Валентин Дідич. Поки що КМУ спромігся в цьому напрямку на незначні кроки — змінив постанову (оновив положення з Бюджетного та Податкового Кодексів) №587 «Про затвердження Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», яку ухвалили ще в 2005 році. Але ключовий крок для перезапуску процесу оновлення садівництва і досі не зроблено — бюджетні дотації не повернуто. Чим живе сьогодні галузь та чи можна її реанімувати? Kurkul.com разом із експертами та учасниками ринку досліджував тему.
3,3% аграрного ВВП та внутрішній ринок у 8 млрд грн
Хоч офіційна статистика фіксує зростання виробництва плодів та ягід із 2007 року, однак забезпечується воно за рахунок вступу в плодоношення садів, закладених ще 20—30 років тому. Загалом же останні 20 років площі насаджень під такі культури скоротилися майже утричі — з 636,9 тис. га у 1995 році до 196,7 тис. га в 2016-му.
У товарній структурі виробництва найбільші обсяги припадають на яблука, груші, сливи, вишні та горіхи. 2015 року загальна частка цієї продукції перевищила 85% від загального виробництва. При цьому найбільш продуктивними регіонами з виробництва фруктів в Україні є Вінницька, Хмельницька, Чернівецька, Дніпропетровська та Закарпатська області.
Також Україна займає перше місце із валового збору горіхів у Європі, п’яте місце серед світових виробників горіхів та входить до ТОП-10 світових країн по виробництву яблук.
У Міністерстві аграрної політики та продовольства України нам пояснили: «За останні п’ять років з усієї виробленої сільськогосподарської продукції на плоди, ягоди та виноград припадає в середньому 3,3% від аграрного ВВП. В середньому щороку в Україні вироблялося плодів, ягід та винограду на суму близько 8 млрд грн».
Держава обіцяє посилити опіку над садівництвом. У «Концепції розвитку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації на 2018—2020 роки» сказано, що бюджет щорічно виділятиме 1 млрд грн на розвиток «депресивних» галузей сектору АПК, серед них, зокрема, й промислове садівництво.
Також Мінагрополітики спільно із Асоціацією «Укрсадпром» підготували проект Концепції розвитку галузі садівництва в Україна на період до 2025 року. Документ передбачає вирішення низки проблем, серед яких — зміна законодавчої бази, технологічного забезпечення підприємств, розвиток галузевої кооперації. В цілому загальні потреби інвестицій у галузь садівництва оцінюються в 40—45 млрд грн.
Опитані виданням експерти вказують на кілька основних проблем, які стримують розвиток садівництва.
Державна підтримка
Відсутність державної підтримки, на думку директора ПП «Графські сади» Олега Коровкіна (Черкаська обл.), — перша й найбільша проблема в галузі садівництва.
«Її просто немає фізично, ніхто її не надає», — констатує підприємець. Він займається цим бізнесом із 2009 року й уже має 100 га горіхового саду.
У 1998 році в Україні запровадили 1,5% збір на садівництво, виноградарство та хмелярство, який надходив у бюджет від реалізації алкогольних напоїв. Зібрані кошти садівники витрачали на закладання нових садів і будівництво інфраструктури. Але з 2014 року цю практику зупинили. За оцінкою Асоціації «Укрсадпром», попри скасування збору, держава лишилася винна садівникам 255 млн грн. Через відсутність цих коштів в Україні значно скоротилися площі садів. За офіційними даними, у 2011—2014 роках темпи їхнього скорочення — 2—3% на рік, а у 2015 році цей показник сягнув 6%. Наразі загальна площа плодоягідних насаджень у плодоносному віці в Україні складає 206 тис. га, з них у сільськогосподарських підприємствах — 58,2 тис. га, а в господарствах населення — 147,8 тис. га.
У Мінагрополітики визнають: 1,5% збір акумулював значні кошти для підтримки галузей. «Проте, попри потреби галузей, основну частину цих коштів було незаконно спрямовано не на їхню підтримку», — додають у МінАПК. 2017 року державну програму підтримки садівництва в Україні було відновлено. Але виділені 75 млн грн Кабмін вирішив витратити на погашення заборгованості перед підприємцями.
Голова ж асоціації «Укрсадпром» Дмитро Крошка каже, що допомогу частково поновили, але чимало запитань викликає механізм розподілу цих коштів. «Щоб отримати держпідтримку, фермер, витрачаючи свої кошти й час, доводить на комісіях різного рівня, що він справді поніс затрати і йому потрібно все це відшкодувати. Потім ці документи він несе до міністерства, де керівник профільного відділу вирішує, видавати кошти чи ні. Це ручний режим розподілу. Раніше на це була навіть такса — 50% від суми держпідтримки», — пояснює він. У профільній асоціації пропонують: хай Мінагрополітики визначає правила розподілу коштів і критерії, а рішення щодо них — ухвалює банк, визначений міністерством.
РИНОК ЗЕМЛІ
Проблема №2 — земля. Дмитро Крошка пояснює, через відсутність ринку землі в Україні немає інвесторів, готових вкладати гроші в сади. Бізнес може лише орендувати землі. Але у липні 2017 року Кабмін ухвалив постанову, за якою садівники мають право продовжити термін оренди до 25 років (раніше максимальний термін оренди складав 7 років), якщо на державній землі закладаються нові сади.
Із приватною власністю ситуація складніша. «Адже, згідно із земельним та цивільним кодексом, усе, що розташоване на землі, є власністю того, хто є її власником. І до людини, яка здає землю в оренду садівникові, може прийти рейдер і запропонувати значно більшу суму», — пояснює Дмитро Крошка. Таким чином, садівник втрачає всю продукцію, в яку вкладав власні кошти упродовж кількох років. Вільний ринок допоможе вирішити цю проблему.
Голова аграрного парламентського підкомітету з питань удосконалення структури державного управління в сфері агропромислового комплексу, інновацій та з питань базових галузей в агропромисловому комплексі Валентин Дідич додає ще один інструмент безпечного оволодіння землею для садівничого бізнесу — емфітевзис. «Потрібно прописати у законодавстві чіткі вимоги, у яких випадках договори емфітевзису можна укладати, а в яких — ні. Наприклад, якщо фермер планує виростити фруктовий сад, то йому цей договір потрібен. Адже, якщо завтра ми відкриємо ринок землі, його працю буде зруйновано», — пояснює він.
ФІНАНСУВАННЯ ТА МІЖНАРОДНА ПІДТРИМКА
Третя проблема — кредитування. Довготривала інвестиційна окупність таких проектів відлякує банки від садівництва, кажуть опитані експерти. Оскільки у клієнтів, як правило, не вистачає ліквідної застави, то мріяти про кредитні кошти не доводиться. У їхній власності немає землі, яку б вони могли внести як заставу.
Виправити ситуацію можуть допомогти кошти міжнародних фінансових організацій.
«Наприклад, коли міжнародні фінансові установиугоду про те, що інвестують у дрібне фермерство 100 млн євро, то переводять гроші на банківську установу в Україні на пільгових 2—3%. Але ці гроші банківська установа може дати за ставкою, не нижче від ринкової по Україні. Тобто, це ті ж самі 17%. Та єдина перевага — в тому, що за цими програмами можна отримати кредит на 10 років», — пояснює Дмитро Крошка.
Наразі певна підтримка з боку міжнародних організацій є, але її не достатньо. Так, наприкінці липня 2017 року «Укрсадпром» та USAID «Агросільрозвиток» почали співпрацювати в межах проекту «Підвищення ефективності, якості та безпечності виробництва і збуту фруктово-ягідної продукції», який діятиме до 2020 року. В його рамках також передбачено 15 млн грн на купівлю технологічного обладнання для садівництва. Як розповідає Дмитро Крошка, кілька членів асоціації вже скористалися такою можливістю.
«Але проект із USAID фінансує лише в межах $100 тис. А хороше обладнання коштує вдвічі, а то й утричі більше. Тому фермер може купити або дешевше обладнання, або знайти додаткове фінансування. Це лише крапля в морі. Та, з іншого боку, це хороша можливість для підприємців», — пояснює він.
СПРАВЕДЛИВЕ ОПОДАТКУВАННЯ
Четверта проблема — оподаткування. Як повідомила в ексклюзивному коментарі виданню Державна фіскальна служба України (ДФСУ), у 2016 році підприємці з сектору овочівництва, декоративного садівництва та вирощування продукції розсадників заплатили до бюджету 809 тис. грн. Станом на 1 серпня податкові платежі склали вже 446 тис. грн. Сума відрахувань зростає.
Докладніше про садівництво України в цифрах, можна переглянути нижче, а також у нашій інфографіці
Але якою ціною? Окрім звичайних податків, які сплачують підприємства в Україні, для промислових садівників у Податковому Кодексі передбачено звільнення від сплати податку на землю при закладці молодих садів. Однак, щоб вона запрацювала, у Мінагрополітики мають визначити, за якими культурам які терміни звільнення від податку. «Та вони ігнорують цю норму, замість того, щоб ініціювати подібні процеси. Ми, як Асоціація, зверталися до міністерства й отримали відповідь, що вони не планують цього робити», — додає Дмитро Крошка.
В Асоціації також пропонують запровадити пільговий період для садівництва зі сплати податку на прибуток.
«Хоча б на перший час, поки не окупиться інвестиція у створене. Цей пільговий період дав би суттєву можливість закладати сади, інвестувати, покращувати якість», — пояснює Дмитро Крошка.
Експорт
Ще одна біда — вихід на нові ринки. Особливо гостро це питання постало після втрати вітчизняними садівниками головного ринку збуту — РФ, на який припадало 96% експорту продукції. «Це був ринок без особливих правил, технічних вимог до продукції та сертифікації», — розповідає голова асоціації Дмитро Крошка. Тепер же садівникам потрібно шукати інші ринки збуту й пристосовуватися до нових правил гри.
«Підприємці вже розуміють, що правила гри змінилися. Цьогоріч вони почали закладати сади, реагуючи на світовий попит. Обирають сорти, які транспортабельні, мають привабливий зовнішній вигляд», — додає він.
За його прогнозами, українські підприємці зможуть конкурувати зі світовими гравцями вже за три-чотири роки.
Виходити на міжнародні ринки різним напрямкам садівництва заважають різні фактори. Наприклад, експорту горіхової продукції — нереформоване законодавство. «Я можу укласти договір на постачання своєї продукції за кордон, але не можу гарантувати стабільні постачання, тому що щоразу на кордоні з мене вимагають хабар», — додає Олег Коровкін, який займається горіховим бізнесом. За його прогнозами, за умови вирішення цих проблем вирощування горіхів та їхній експорт за кордон може через кілька років зрости у 4—5 разів.Серед інших проблем виробники відзначають ще нестачу професійних кадрів і технічного забезпечення.
«Так, держава компенсує до 80% від вартості техніки, але придбаної у вітчизняного виробника. Але в Україні часто немає якісної техніки», — пояснює Олег Коровкін. За даними «Укрсадпрому», промислові садівники забезпечені технічним обладнанням лише на 30%.
Позиція держави
У Мінагрополітики вбачають головні проблеми розвитку садівництва у недостатньому забезпеченні потреб внутрішнього ринку, зменшенні обсягу закладення нових садів та будівництва холодильників із РГС, стагнації розсадництва, припиненні державної підтримки, а також відсутності системи пільгового кредитування та інвестицій, законодавчі бар’єри для виробництва виноробної плодово-ягідної продукції. Той самий набір, про який говорить і бізнес.
Що ж держава пропонує зробити для вирішення цих питань? Прийняти закон України «Про розсадництво багаторічних рослин», який наразі перебуває на стадії погодження, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розвитку виробництва терруарнихвин та натуральних медових напоїв», а також — законодавчо визначити джерелонадходжень для державної підтримки галузей і передбачити відповідне фінансування з держбюджету. Окрім цього, кажуть в Мінагрополітики, необхідно провести дерегуляцію діяльності промислових садівників, створювати нові сорти, максимально адаптовані до ґрунтово-кліматичних умов України, а також почати впровадження технологій виробництва органічного плодово-ягідної продукції.Втім, на жаль, попри таку обізнаність держави в проблемах галузі, стратегії по їх вирішенню поки що залишаються на папері.
® Марія Юзич, Kurkul.com, 2017 р.
Виконано за допомогою Disqus
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.
