SHARE
Анатолій Тиховод
Катя Капустіна
02.07.2019
Господарюю з любов'ю
до природи та людей
Я — КУРКУЛЬ
Я — КУРКУЛЬ

Анатолій Тиховод

Господарюю з любов'ю до природи та людей
Романтика українського степу та Азовського моря вщент зникає, коли мова заходить про сільське господарство у цьому регіоні. Тут, у селі Чкалове на крайньому півдні Запорізької області, де буквально сходяться воєдино земля і вода, із 2000 року господарює «Агрофірма «Ольвія». Щороку те саме море «забирає» в підприємства близько 6 м землі, а нещадна спека й суховії — життєдайну вологу з ґрунтів. Однак аграрій у четвертому поколінні і директор господарства Анатолій Тиховод не просто вирощує сільгоспкультури в таких складних умовах, а знаходить нові рішення, що допомагають агрофірмі бути в лідерах серед господарств району та області.
ід долі не втечеш
В
Від долі не втечеш
Хліборобську династію Тиховодів започаткував ще прадід Анатолія: після російсько-японської війни за особливі заслуги йому подарували земельний наділ площею 30 га у сусідньому селі Вікторівка. А власна аграрна історія Анатолія Миколайовича почалася, коли хлопцеві виповнилося лише 12 років. Із того часу він кілька сезонів працював помічником комбайнера пліч-о-пліч зі своїм татом Миколою на старенькому «Колосі».

Після закінчення середньої школи Анатолій мріяв стати військовим та навіть разом із однокласниками їздив вступати до військового училища. Однак «курс молодого бійця» виявився не до снаги юнакам і вони повернулися в рідне село.

Війна, як кажуть, війною, але хороші агрономи завжди були в ціні. Тож у 1987 році Анатолій Тиховод став студентом Кримського сільськогосподарського інституту імені Калініна та за кілька років здобув фах вченого-агронома. Спочатку була робота на посаді заступника голови місцевого колгоспу. Але талант молодого управлінця ще тоді не залишився без уваги, і вже у 22 роки Анатолія Миколайовича обрали головою сільради.
Анатолій Тиховод, директор господарства «Агрофірма «Ольвія»
Трохи згодом він отримав пропозицію очолити сільгосппідприємство і на загальних зборах був обраний головою КСП імені Чапаєва. А вже на початку 2000 року у розпал реформ АПК народилася «Агрофірма «Ольвія».
«Чому обрали таку назву? Ми довго міркували, як назвати новостворене господарство. Але зупинилися на «Ольвії», бо в перекладі з давньогрецької це означає «щасливе місце»,
— каже Анатолій Миколайович.
ро горе і радощі в
«щасливому місці»
П
Про горе і радощі в
«щасливому місці»
Піднімати підприємство молодому фермеру фактично довелося з нуля. Коли він свого часу прийняв агрофірму, то тут насилу була оброблена половина орендованої землі, зі справної техніки — лиш маленький Т-40, а в спадщину дісталися величезні борги. На допомогу Анатолію Миколайовичу у скрутний момент прийшли, на щастя, місцеві фермери-сусіди. Хто позичив пального, хто — плуга, трактора, комбайна, хто підкинув грошенят на насіннєвий матеріал чи добрива.

Та й умови господарювання насправді тут виявилися далеко не з легких. Наприклад, частину земель у районі підтоплює так званий Чкалівський под: через особливу структуру ґрунтів посеред полів утворюються величезні водойми, що не висихають протягом усього сезону. З іншого боку, Азовське море за 20 років роботи Анатолія Миколайовича «вкрало» в агрофірми близько 30 га землі через осипання берегової лінії.

Зрештою, статус дуже ризикованого землеробства півдня виправданий і дуже посушливими умовами. Директор агрофірми каже, що кількість опадів у регіоні не перевищує 160-200 мм на рік, тому тут складно розраховувати на високі врожаї і конкурувати з аграріями інших регіонів. Рекордними «особистими» показниками Анатолій Миколайович скромно називає 5,1 т/га зернобобових та 1,8 т/га соняшнику.
Анатолій Тиховод, директор господарства «Агрофірма «Ольвія»
«Колись у Києві я зустрів свого колегу, а він каже, мовляв, отримав лише 2,2 т/га соняшнику і що це катастрофа: «Не знаю, що робити, тиждень топив своє горе і не виходив нікуди з офісу». А я йому відповідаю: «Якби я отримав таку врожайність соняшнику, як у тебе, то точно б тиждень святкував»
— із усмішкою і сумом одночасно каже Анатолій Тиховод.
Нині земельний банк «Агрофірми «Ольвія» сягає близько 3 тис. га. Тут створюють максимально продуктивну і правильну сівозміну та щоразу шукають рецепт для найвищої рентабельності виробництва. Щороку вирощують 10-12 культур: як класичних, так і нішевих. Тож на полях господарства можна знайти як озиму пшеницю, озимий і ярий ячмінь, овес, соняшник, ріпак і горох, так і нут, коріандр, гірчицю чи різні види льону.

Важливим напрямом, на який зробив ставку Анатолій Тиховод, є насінництво. «АФ «Ольвія» тісно співпрацює з Одеським селекційно-генетичним інститутом і в 2017 році отримала статус насіннєвого господарства. На майже 500 га тут вирощують кращі сорти озимої пшениці та ячменю, адаптовані саме до суворих агрокліматичних умов українського степу.

Звичайно, вирощування та підготовка насіннєвого матеріалу, що згодом буде висіяний на полях колег, — велика відповідальність. Анатолій Миколайович каже, що у системі захисту посівів працюють лише оригінальними препарами, якість яких уже перевірена роками. Зокрема, велику частину фунгіцидних та гербіцидних обробок насіннєвих ділянок проводять препаратами BASF.
Насіння ячменю та соняшника

У більшості випадків після обробки посівів шкідники пропадають вже наступного дня. А от дію фунгіцидів та гербіцидів ти не побачиш одразу, тому маєш бути на 200% впевнений у відмінній якості препарата і його дієвості

Анатолій Тиховод
директор господарства «Агрофірма «Ольвія»
До речі, Анатолій Тиховод як досвідчений фермер знає: тара з-під агрохімії є потенційним джерелом забруднення довкілля через залишки препарату. При їх потраплянні на загальне сміттєзвалище залишки хімічних речовин можуть нанести шкоду флорі і фауні, водним ресурсам та людині. Тому каністри з-під засобу захисту рослин в «Агрофірмі «Ольвія» утилізують за допомогою ліцензованої компанії-утилізатора. Так, компанія BASF оплачує транспортування та утилізацію каністр з-під своїх препаратів.

Після запланованих обробітків тару тричі мають промити, а потім зібрати у спеціально відведеному на території господарства майданчику тимчасового зберігання, до яких є ряд спеціальних вимог. Важливо, щоб до такого майданчика не мали доступу сторонні особи. Згодом тару вивозять на переробку представники компанії-виробника. Тож «гуляти в народі», як це було кілька років тому, каністри вже не будуть.
За словами Анатолія Миколайовича, «оригінальний» підхід здорожчує собівартість виробництва на 20-25%, але забезпечує хороший врожай, відмінну якість майбутнього насіння та щадний вплив агрохімії на довкілля. Директор агрофірми додає, що останніми роками рентабельність насінництва суттєво впала (а торік узагалі воно стало збитковим) через чорний ринок насіння та багато інших чинників. Тож розвиває цей напрям більшою мірою як соціальний проект.
«Ми нормальне насіннєве господарство, займалися цим, щоб підтримати свій статус. Це реальні робочі місця в селі — на насіннєвій лінії, на сортових прополках та безпосередньо робота агронома в полі. Роботу треба придумати людям, які в селі, щоб їх утримати тут»
— ділиться Анатолій Тиховод.
Насіннєву лінію та лінію для протруювання потужністю 20 т/год збудували 7 років тому. Сьогодні підприємство виробляє та продає до 1 тис. т озимої пшениці та ячменю.

В Анатолія Миколайовича є власне правило: кожні 5-7 років пробувати нову справу в сільському господарстві. Однією з таких є інтенсивний сад загальною площею більше 30 га, де вирощують персики, яблука, груші та черешні. Тут продовжують монтувати систему крапельного поливу. Так, однозначно, суттєво зростуть шанси на хороший врожай, який родина Тиховодів продасть у сусідніх магазинах або переробить на соки і варення для потреб власного кафе-їдальні в Чкаловому.
«Насправді через 5-10 років я хотів би тільки спостерігати зі сторони за роботою нашого підприємства. У нас підростають діти: старший син Микола вчиться на інженера, молодший Віктор — на агронома. Тож я мрію, щоб вони вже брали кермо і управляли агрофірмою самостійно»
— говорить Анатолій Миколайович і додає, що сам у цей час хотів би мандрувати з дружиною Ольгою по світу.
Анатолій Миколайович зізнається, що інтенсивний сад — дещо дороге задоволення, бо закладка 1 га коштує більше $1,7 тис. Проте це не лякає досвідченого аграрія, і він планує в недалекому майбутньому розширити площі під садом.

Бізнес бізнесом, але турботу про довкілля ще ніхто не відміняв. У господарстві дуже відповідально ставляться до якості вирощеної продукції, тому роблять усе для того, щоб мінімізувати і взагалі уникнути залишків препаратів у фруктах та ягодах власного саду. А для того, щоб зменшити агрохімічне навантаження в саду, Анатолій Миколайович давно відмовився від регламентних обробок, як це роблять у Європі, та застосовує оригінальні препарати провідних виробників, що мають відповідну сертифікацію.

Зокрема, в «Агрофірмі «Ольвія» послуговуються базовими й простими рекомендаціями фахівців BASF вносити винятково зареєстровані препарати на культури в регламентованих нормах та в рекомендовані фази росту, а також дотримуватися терміну очікування до збору врожаю. Ще потрібно уникати точкових джерел забруднення, щоразу ретельно мити обладнання, щоб унеможливити потрапляння сторонньої діючої речовини на овочеву чи плодову культуру.
Також потрібно уникати перевищення зареєстрованої норми та кратності внесення препарату, застосовувати його в оптимальний період. Важливо враховувати особливості грунту та погодні умови, мінімізувати знесення та стікання зі схилів тощо. В садах рекомендується враховувати площу листової поверхні, що обробляється
менеджер технічних проектів BASF
Аби знати, наскільки загрозливими є ті чи інші шкідники, в «Агрофірмі «Ольвія» застосовують пастки: майже кожного дня агрономи з цією пасткою ходять і моніторять. Якщо виясниться, що економічний поріг шкодочинності зависокий , то обробку треба зробити негайно. Але коли можна обійтися без неї, то агрономи таку обробку просто не проводять. Натомість, як говорить Анатолій Тиховод, непогано себе зарекомендував старий біологічний захист внесення трихограми.
Крім рослинництва, в «Агрофірмі «Ольвія» утримують 50 корів червоної степової породи та 500 овець, молоко та м'ясо з яких знову-таки йдуть на потребу сімейного кафе, яким опікується дружина Анатолія Ольга. Ще в господарстві вирощують індиків та цесарок. З огляду на певні обставини, як каже директор, дове лося відмовитися від вирощування гусей, виробництва свинини й мармурової телятини.
«Складнощі виникають не лише у вирощуванні, а й з боку не залежних від нас явищ. Перш за все триматися на плаву вдається за рахунок використання сучасних технологій вирощування сільгоспкультур та оптимізації всіх наявних ресурсів»
— говорить Анатолій Миколайович.
байливі технології
на захисті природи
Д
Дбайливі технології
на захисті природи
Анатолій Тиховод — один із тих фермерів, хто руйнує стереотипи про малий і середній бізнес та мріє побудувати в Україні громадянське суспільство. Він вірить, що успішною наша держава стане тоді, коли всі платитимуть податки і свідомо ставитимуться до всіх інших обов'язків. Зрештою, «АФ «Ольвія» є основним селоутворюючим господарством та платить щороку більше 3 тис. грн/га податків.
«Якщо цього селу не вистачає, то нам доводиться дуже часто просто допомагати соціальній сфері. Деякі проекти взагалі на наших плечах, наприклад, спорт у селі чи збір сміття. Також долучаємося до ремонтів у школах, садочках, інвестуємо в ремонт доріг… Протягом існування підприємства ми щороку вкладали від 500 тис. до 3 млн грн у соціально-культурний розвиток села»
— розповідає Анатолій Тиховод і додає, що держава не повинна залишатися осторонь таких ініціатив.
Насамперед молода і дружна команда господарства впроваджує ті технології, що стосуються безпосередньо виробничого процесу та допомагають підвищити його продуктивність. Наприклад, це енерго-, волого- та ґрунтозберігаючі технології.
«Намагаємося якомога менше виходити у поле, тому використовуємо комбіновані агрегати та безвідвальний обробіток ґрунту. Ми не заробляємо солому в землю, а залишаємо її на поверхні. Оскільки в нашому регіоні часто бувають пилові бурі, то такий нехитрий спосіб убезпечить верхній шар ґрунту від видування та висихання»
— пояснює фермер.
У техпарку агрофірми є багато різної ґрунтообробної та посівної техніки відомих виробників, зокрема, Horsch, Krone, Maschio Gaspardo, Monosem, Vaderstad, John Deere, Great Plains, Harvest та Elvorti. Працюють із нею три трактори John Deere та один Massey Ferguson, а також на підхваті є майже два десятки тракторів ХТЗ і МТЗ. Збирають урожай на полях господарства комбайнами John Deere, New Holland, Fendt, «Полісся» й «Славутич». Часто за допомогою у зборі зерна Анатолій Миколайович звертається до професійних сервісів оренди техніки.

Вимогливий директор скрупульозно ставиться до охорони праці та контролює дотримання техніки безпеки в господарстві. Індивідуальні засоби захисту — це просто необхідність для кожного співробітника, що працює з агрохімією. Більше того, новенький самохідний широкозахватний обприскувач Hagie має систему підвищеного тиску в кабіні, що убезпечить водія від потрапляння залишків робочої рідини.

До речі, спеціалісти компанії BASF радять фермерам звертати особливу увагу на очистку агрегатів після проведення хімічних обробок. Ретельна промивка дозволить уникнути негативного впливу залишків діючої речовини в баку та на елементах обприскувача на наступну культуру.
Обприскувач потрібно мити ззовні та всередині. При промивці на спеціально відведеному майданчику господарства не можна зливати промивну воду в водойми або в каналізацію. Такий майданчик потрібно обладнати резервуарами для стоку та зберігання стічної води, яка надалі знешкоджується (існує ряд методів)
менеджер технічних проектів BASF
А от при промивці в полі бажано використовувати автоматичну промивку. Тоді промивну воду розпилюють на великій площі культури, що оброблялася останньою.

На думку фахівців BASF, відповідальне використання ЗЗР вимагає оптимізації багатьох агротехнічних операцій. Іноді це вимагає додаткових витрат, але довготривалий ефект насправді більш вигідний.
Часто господарству потрібно побудувати маршрут на поле таким чином, щоб мінімізувати ризик розливів в дорозі, що може нести певні часові затрати та незначно підвищити вартість паливо-мастильних матеріалів. Також при продажу рослинної продукції потрібно проводити моніторинг кількості залишків діючої речовини в кінцевому продукті в лабораторних умовах. Тобто з'являються додаткові часові та фінансові затрати
менеджер технічних проектів BASF
Але насправді витрати від потенційних наслідків нехтуванням принципами сталого розвитку набагато більші: від завертання партії невідповідної продукції до непоправної шкоди здоров'ю людини та довкіллю.

У боротьбі зі стабільною посухою Анатолій Тиховод відновлює зрошення на землях, які обробляє: за останні 5 років тут відреставрували поливні системи на площі майже 900 га.
«Якщо на Полтавщині, Черкащині чи Вінниччині ти встромиш у землю палицю, то вона проросте, а якщо тут… Нам складно конкурувати навіть із вітчизняними сільгоспвиробниками. У нас катастрофічна ситуація зі зрошенням в регіоні. Це потребує величезних інвестицій. Тільки на труби для підключення трьох машин ми витратили 3,5 млн грн. А всього маємо 15 дощувальних машин»
— говорить Анатолій Миколайович.
Анатолій Тиховод, директор господарства «Агрофірма «Ольвія»
Фермер додає, що навіть під зрошенням його колегам по регіону не вдається отримати більше 10 т/га кукурудзи. Якщо комусь вдається отримати 12 т/га, то це вже сміливо можна вважати місцевим рекордом.

Із щирою радістю Анатолій Миколайович розповідає про велике досягнення колективу агрофірми — протягом трьох останніх років команда підприємства власними силами висадила близько 37 тис. (!) саджанців софори, кленів, дубів у лісосмугах біля своїх полів. Також щорічно директор разом із працівниками виходить на прибирання сміття та скошування трави в лісосмугах. А не так давно почали організовувати рейди, щоб захищати зелені насадження від браконьєрів та незаконної вирубки.

Таким чином, у господарстві планують не лише захищати землю від вітряної ерозії, а й допомагати місцевим пасічникам, яких у Чкаловому, виявляється, дуже багато.

Експерти компанії BASF говорять, що вітряна ерозія є одним з тих факторів, на який аграрії не мають прямого впливу. Але цілком у їхніх силах мінімізувати ризики і уникати критичних наслідків. Для цього потрібно, наприклад, підтримувати чи створювати лісопосадкові смуги, створювати рослинні буферні зони, висівати культури-сидерати.
«До всього треба ставитися відповідально і з любов'ю. Тож там, де згідно проекту розпаювання земель колишнього КСП, мали бути лісосмуги, ми і почали їх висаджувати. За власний кошт заклали розплідники, виростили саджанці софори японської. Чому саме цього дерева? Тому що в селі майже 700 вуликів. І вже в серпні в нашому регіоні практично немає медоносів, а софора цвіте досить тривалий час. Тож і було вирішено зробити таку взаємовигідну кооперацію агропідприємства і пасічників, бо їхні бджоли нам дуже допомагають у запиленні культур на полях»

Анатолій Тиховод
директор господарства «Агрофірма «Ольвія»
Село Чкалове з висоти пташиного польоту
А кілька років тому Анатолій Миколайович та «АФ «Ольвія» стали відомими на всю Україну завдяки реалізації унікального проекту — соломоспалюючого генератора. Завдяки цьому пристрою Чкалівська школа, садочок, будинок культури і будівля сільської ради в зимовий період опалюються соломою.
«Ми пресуємо круглі тюки по 200 кг і таким чином обігріваємо основні соціальні об'єкти села. Тобто не залежимо від олігархів, газу, вугілля чи інших неелектричних джерел. Цей проект довів, що найдешевше джерело тепла сьогодні — солома. У порівнянні з вугіллям це майже в 2 рази дешевше. Якщо вартість 1 Гкал на вугіллі становить близько 2,5-3 тис. грн, то на соломі — усього 1,4 тис. грн»
— розповідає про нестандартне рішення винахідливий фермер.
Анатолій Тиховод каже, що для обігріву підключених будівель потрібно не так багато соломи: достатньо зібрати рештки зі 100 га пшениці з урожайністю 4-5 т/га. Тобто решта соломи без проблем залишається на полі та служить для утворення гумусу, тож жодної шкоди такий вид альтернативного палива ґрунтам не завдає. Цю ідею вже підхопили сусідні села, а сам Анатолій Миколайович вірить, що це важливий крок на шляху до енергетичної незалежності України.

Як би не було складно, Анатолій Тиховод має попереду багато планів і мрій. І каже, що за жодних обставин не залишив би роботу на землі.
«У мене була можливість залишитися в місті, стати аспірантом, була можливість і виїхати за кордон. Але ми з родиною вирішили залишитися в Україні, розвивати тут своє господарство і село. Бо життя в селі… Воно саме по собі мене надихає! Надихає на те, чим я займаюсь, і на те, що я планую робити в майбутньому»
— зізнається спадковий аграрій.
Наостанок Анатолій Миколайович додає, що головне у цій нелегкій справі — люди, з якими працює і які буквально створюють успіх цілого господарства.

© Катя Капустіна, Kurkul.com, 02.07.2019р.

Євген Заквацький
Я вже як ведмідь, прив'язаний до дерева
Читати
Василь Кравченко
Я уявив, як красиво тут може бути, і це мене надихнуло
Читати
Анатолій Небоженко
Яблунева мрія тривалістю в 10 років
Читати
Юлій Коновальчук
Душа болить за українське овочівництво
Читати
Я — Куркуль
Прогресивний сад Леоніда Макаренка
Читати
Left
Right
Выполнено с помощью Disqus