Чому форсування аграрної євроінтеграції може нашкодити українським фермерам
Україна офіційно готова тимчасово відмовитися від доступу до фінансування Спільної аграрної політики ЄС заради прискорення вступу до блоку — про це заявив віцепрем'єр-міністр Тарас Качка в інтерв'ю Bloomberg TV, пише УНІАН. Але чи готові до такого сценарію самі аграрії — питання значно складніше.
Олександра Авраменко, голова комітету з євроінтеграції Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) і радниця Тараса Качки, пояснює: українські фермери не починають з нуля — стандарти ЄС частково впроваджуються ще з часів підписання Угоди про асоціацію. Але темп і умови, в яких доводиться це робити, кардинально відрізняються від тих, що були у країн попередніх хвиль розширення.
«Ми маємо дуже швидко запровадити те, що європейці запроваджували 20 років, маючи фінансову підтримку. У нас немає ні фінансової підтримки, ні часу», — каже Олександра Авраменко.
Вимоги ЄС щодо засобів захисту рослин, добрив, нітратів, благополуччя тварин — усе це капіталомістке. Європейські країни впроваджували ці стандарти поступово, отримуючи і дотації від САП, і пряму підтримку від власних урядів. Україна — у принципово інших умовах: війна, зруйнована інфраструктура, обмежені бюджети.
«Додатковий чинник — невизначеність із самим інструментом підтримки. Новий цикл САП стартує у 2027–2028 роках і триватиме до 2034–2035 років. Його бюджет і умови зараз лише обговорюються між 27 країнами-членами. Україна в цей «пиріг» не потрапить. А яким буде наступний САП, в який потенційно зможе зайти Україна, — наразі невідомо нікому», — йдеться в матеріалі.
УКАБ спільно з іншими аграрними асоціаціями підготував і передав українським урядовцям та брюссельському оточенню свою позицію: перехідний період для впровадження виробничих стандартів має становити до 10 років від моменту вступу. Чи погодиться на це Єврокомісія — відкрите питання.
За словами Олександри Авраменко, орієнтири залежать від галузі. У виробництві зернових та олійних найближчий досвід — румунський і болгарський. Але саме у болгарському прикладі — головне застереження для українського овочівництва.
«До вступу до ЄС болгарський сектор овочівництва був конкурентоздатним. Після — суттєво ослаб. Галузь не зникла, але втратила позиції. Для України, де овочівництво вже постраждало через повномасштабне вторгнення, повторення цього сценарію неприпустиме», —застерігають експерти.
Логіка проста: швидша інтеграція вимагає більшої фінансової підтримки. Якщо підтримки немає — потрібен більший час. Форсування без ресурсів може завдати аграрному сектору болючого удару саме тоді, коли він і без того під тиском.
Читайте також: Аграрії придбали рекордну кількість вітчизняної сільгосптехніки
© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2026 р.