Фермерське господарство з Миколаївщини зробило бізнес на пелетах

ФГ «Оазис» (Миколаївська область) уже другий рік поспіль виробляє пелети та брикети із соломи пшениці та ячменю, повідомив в інтерв’ю Аgrotimes керівник ФГ «Оазис» Василь Блажкевич.

За його словами, ФГ встановило два брикетувальники, пакувальну машину, що пакує брикети по 6 шт.

«Адже ми в основному орієнтуємо на збут у приватний сектор, тому таке пакування зручніше для нас і клієнтів. Паливні пелети та брикети використовуємо й для власних потреб. 1 т вугілля коштує 4 тис. грн, ми ж торік брикети із соломи продавали по 1,5 тис. грн/т», — зазначив він.

Так, за його словами, теплотворна віддача 1 т брикетів соломи на 30% менша від 1 т вугілля. Однак усе одно соломою топити дешевше.

«Я вже не кажу про обслуговування твердопаливного котла на вугіллі — із соломою клопоту менше. Тобто ми вбачаємо перспективу за таким видом палива і для споживача, і для нас, виробників. Що ж до витрат на налагодження виробництва, то ми їх дещо зменшили: лінію, за винятком грануляторів і брикетувальників, ми зробили власними силами. До речі, як і протруювальну лінію для насіння. Крім того, плануємо виготовляти брикети й пелети зі щепи — заготовляємо щепу за допомогою машини для вертикальної підрізки лісопосадок, яку нещодавно купили», — повідомив він.

Також додав, що соломою та щепою опалюють два зерносушильних комплекси.

«Тут теж своя економіка: якщо раніше за сезон ми спалювали 100–130 т соломи, то минулого року тільки 5 т: це та солома, що пішла на розпалювання теплогенераторів. Решту обсягу ми компенсували щепою, відходами соняшнику та кукурудзи. Загалом торік для потреб господарства ми заготовили 3 тис. т соломи з решток пшениці та ячменю: купили прес-підбирач Claas, що робить тюки по 400 кг, та три малих прес-підбирачі — для заготівлі соломи населенню», — повідомив фермер.

Минулого року собівартість уже затюкованої соломи у скирті становила 150 грн, сказав він.

«Натомість 1 т солом’яних брикетів ми продаємо по 1,5 тис. грн. Розповідати далі? Звісно, ми маємо витрати на виробництво, але вигода такого бізнесу очевидна. Тобто, до чого я веду: у нас нічого не пропадає — на полі солому не палимо. Проте й усю солому забирати з поля — не по-господарськи. Із 10 тис. т соломи, що залишається на полі після збору зернових, ми забираємо лише 3 тис. т. Робимо агротехнічні карти полів і на основі їхніх даних плануємо, на якому полі підбирати, а на якому залишати», — підсумував Василь Блажкевич.