Група компаній «Крамар» розташована у Кривому Розі. Навесні 2022 року російські війська підійшли до міста впритул, обстрілюючи його вже з реактивних систем залпового вогню. Просунутись далі росіянам не вдалось, в тому числі й завдяки допомозі співробітників компанії, які оперативно передавали  нашим Збройним Силам інформацію з камер спостереження за маршрутом руху ворожих колон. Та все ж, окупація частини Херсонщини й інших південних районів призвела до втрати підприємством значної частини мережі збуту, власних магазинів, зв’язків з покупцями тощо. 

 

А нещодавно, у липні 2023 року, на комбікормовому заводі «Крамар» у Кривому Розі пролунало 2 потужні вибухи. Це був удар іранськими безпілотниками Shahed-136. Тієї ночі українська ППО змогла знищити 5 таких дронів, але все ж 2 апарати прорвалися до міста і влучили в ангари комбікормового заводу. На щастя, лише один з працівників заводу тоді зазнав поранення, але вже одужав і повернувся до роботи. Хоча на території перебувало значно більше людей, яким вдалося уникнути смертельної небезпеки в ту ніч.

Однак підприємство оговталося від цих ударів достатньо швидко. Сьогодні воно продовжує випуск усієї лінійки продукції та впроваджує нові технології і напрямки виробництва. Ми відвідали завод, поспілкувались із його засновником, керівниками різних відділів та працівниками й розповімо вам, яких збитків зазнало підприємство від російської агресії, яку унікальну продукцію тут випускають та скільки років ще українським виробникам кормів доведеться наздоганяти розвинені країни Заходу.

---

Починали з орендованих потужностей

Як розповів Олександр Крамар, засновник підприємства, його діяльність починалася ще у 2000-х роках, коли виробництво працювало на давальницькій сировині та на орендованих потужностях. Десять років тому було створено самостійне підприємство, компанію «Крамар», а ще за кілька років вдалося викупити територію під побудову власного сучасного комбікормового заводу.

«Зараз є своя територія з шикарною логістикою, де ми, як невеликий холдинг, маємо різні напрямки виробництва. Це три лінійки комбікормів — «Крамар», «Доброкорм», VitaProMin. Є своя мережа магазинів — 37 станом на зараз і плануємо розширятись. Також маємо напрямок виробництва круп під торговельною маркою «365» і вже років 5 успішно працюємо над виробництвом паливних пелет і брикетів», — говорить Олександр Крамар.

Важливим моментом є те, що завод одразу будувався і планувався з нуля під власні задачі та потреби. Це дало змогу розробити всі технологічні процеси та розмістити лінії виробництва таким чином, аби дотримуватися усіх стандартів якості та безпеки виробництва.

«Обладнання, яке в нас працює на лініях, є небезпечним. Це шнеки та інші небезпечні агрегати. Тому в першу чергу ми робимо все, щоб дотримуватись вимог щодо безпеки роботи людей. Приміщення, які тут були на території, переорганізували, перепланували, добудували, все згідно з проєктами. Усе, що стосується технології й технічного обладнання, в першу чергу проєктували, виходячи з міркувань безпеки», — розповідає Оксана Яценко, головний технолог виробництва.

Читайте також: Вільний птах: гуманні умови утримання курей-несучок

Олександр Крамар наголошує, що одразу вибудовував роботу підприємства з прицілом на ринок населення та фермерські господарства, постачаючи корми напряму до виробника тваринницької продукції. Саме для цього і розробляли різні лінійки продукції та максимально широкий спектр кормів для всіх можливих видів сільськогосподарських тварин та птиці: від курей та свиней - до фазанів, перепелів та равликів.

Звісно, збут відбувається не лише через власні магазини чи прямі продажі, а й через дистриб’юторів. Ці напрямки приблизно рівні у структурі збуту за обсягами продажів. Як каже засновник групи компаній «Крамар», проблем з обробкою великої кількості замовлень при прямих продажах не виникає.

«Ми маємо сильну команду, гарних спеціалістів, тому в нас нема із цим проблем. У нас є власний кол-центр, менеджери всім приділяють увагу і ми завжди знаходимо спільні точки дотику», — каже Олександр Крамар.

Від курки до равлика — корми на замовлення під ключ

Сьогодні на підприємстві випускають понад пів сотні видів кормів, кормосумішей та БМВД. Попри широкий асортимент продуктів та їхнє фасування, на заводі «Крамар» розробляють нові рецепти для індивідуальних замовлень, якщо покупець має специфічні вимоги або утримує екзотичних тварин.

Як розповіла Оксана Яценко, вона, як головний технолог, відповідає за розробку рецептур кожного виду корму і їй часто доводиться коригувати їхній склад для окремих фермерів, які бажали змінити пропорції відповідно до вікової групи своїх тварин, породи чи виду.

За останні роки було розроблено і випущено корми не лише для курей-несучок, бройлерів, свиней, ВРХ, а й для різних видів птиці: качок, гусей, індиків, перепелів, фазанів та страусів, а ще для кролів, риби чи равликів.

Фасування корму відбувається як у мішки, об’ємом 2, 5, 10, 25 кг, так і в біг-беги. Це дозволяє і постачати корм безпосередньо фермеру, і поставити його на поличку у ветаптеці для роздрібних покупців.

Атака на завод та її наслідки 

Вже в перші дні повномасштабного вторгнення росії до України ворожі колони попрямували до Кривого Рогу. Вони дісталисяь Великої Олександрівки, Баштанки, Вознесенська вже до початку березня і в будь-який момент могли опинитися на підступах до міста з кількох напрямків одночасно.

Як розповів керівник служби безпеки ГК «Крамар» Олександр Курачек, на підприємстві знали про наближення російських військових завдяки камерам спостереження на власних магазинах у тимчасово окупованих селах. У момент найбільшого просування росіян на Півдні, вони стояли менш ніж 20 км від міста — вже долітали ракети з РСЗВ «Град».

На щастя, українська авіація відпрацювала дуже вчасно і влучно, вщент розбивши колони окупантів під Баштанкою та зірвавши їхнє подальше просування. 

«Звісно, перший час це був просто шок. Ми по камерах бачили просування техніки, допомагали тоді ЗСУ. Але ці магазини навіть зараз не працюють, тому що людей там практично немає. Люди виїжджали кожен день, хоча і виїхати тоді було важко. І нам доводилося пристосовуватись. Ми проводили щодня 3-4 «оперативки», шукали рішення. Багато було викликів, могла бути порушена логістика, але вистояли», — каже Олександр Крамар.

За його словами, плани про переїзд розглядались, але релокувати завод, де все збудоване і працює, не так просто. Тому, ймовірніше, це був би не переїзд, а розширення — відкриття філіалу в іншому регіоні.

Втім, щойно зменшилася загроза окупації та почала вибудовуватися нова система роботи, почались удари ракетами по енергетичній системі України, а потім по інфраструктурних об’єктах. 

З відключеннями електроенергії якось впоралися, завдяки тому, що ще раніше почали перехід на альтернативні види енергії та мали власне виробництво пелет і брикетів для опалення. Також придбали потужні генератори. 

Читайте також: Поки сіяли 17 разів підірвались — проєкт «Аграрне відродження» про життя після деокупації 

Але вже у липні цього року завод зазнав прямої атаки двома безпілотниками, кожен з яких ніс 40 кг вибухівки та безліч металевих кульок — шрапнель — для того, щоб завдати максимальної шкоди бійцям при ураженні. Щоправда, тут від шрапнелі дісталося в першу чергу ангарам та автомобілям. Два склади, пальне і сировина в них повністю були знищені вибухом, вогнем і водою під час гасіння пожежі. На вцілілих складах вибуховою хвилею пошкодило кріплення даху, а сам метал подірявило шрапнеллю, через що вже з першим дощем почалися протікання ангарів. Конструкції терміново ремонтуються та «латаються», аби врятувати продукцію на складах.

«Коли зранку пролунав дзвінок керівника служби безпеки, я зрозумів, що щось сталося. Я не скажу, що ми не очікували такого, до нас поблизу частенько прилітало, а за 2 км від нас борошномельний завод постраждав. Увімкнувши відеокамери я побачив наслідки. Масштаби руйнувань немалі. Суми точно не можу зараз назвати, але це десь близько 10 млн грн», — розповідає Олександр Крамар. 

Сьогодні на території заводу ще можна бачити свіжий бетон на місці вирви від вибуху, сліди вогню на металевих ангарах, пробоїни від шрапнелі на металевих стовпах та швелерах, але робота підприємства повністю відновлена і виробництво та відвантаження всіх видів продукції продовжується.

Коли ми зможемо наздогнати європейські стандарти

Питання якості кормів в умовах складної логістики, великої кількості постачальників, перебоїв з електроенергією та інших негараздів стоїть в Україні дуже нагально. Однак, на заводі «Крамар» з самого початку встановлено дуже жорстку систему контролю якості. 

«Лабораторія існує стільки, скільки існує підприємство. Тому що без контролю на всіх етапах виробництва неможливо отримати якісний комбікорм. Ми закуповуємо нове обладнання для лабораторії, вдосконалюємо, для того, щоб забезпечити найвищу точність аналізів. Ми перевіряємо всю сировину, що надходить на підприємство, незалежно від того, чи є там сертифікати якості. Нам потрібно мати чітку картину і знати все про цю сировину», — каже Оксана Мединська, заступниця директора з якості.

Саме вона планувала все оснащення лабораторії, розробляла протоколи та методики дослідження, підбирала команду лаборантів. Вона визнає, що найсучасніше обладнання і технології не важать нічого без вмілого кваліфікованого працівника. Саме тому вона пишається тим, що практично всі її лаборанти мають фахову освіту та великий досвід роботи, що дозволяє використовувати найсучасніші прилади й методики.

Після дослідження сировини складається рецептура комбікорму, яка постійно коригується, відповідно до потреб клієнта та складу конкретної сировини: вмісту поживних речовин, мінералів, вологи тощо. Тобто пропорції змішування та інші параметри технології виробництва змінюються для кожної партії зерна, шроту, мінеральних добавок, які надходять від постачальників.

«Колись це був складний процес, коли на одну рецептуру відводилось 3 дні для її розробки, бо потрібно було все прорахувати. Зараз винайдено програми оптимізації кормів, для того щоб збалансувати рецептуру. До програми вводяться дані сировини, їх дуже багато, на основі цього повністю розробляється рецептура та складається техкарта. Далі ця техкарта надходить на виробничу лінію, що є напівавтоматизованою. Тому корми завжди відповідають тій рецептурі, що я розробила», — пояснює Оксана Яценко, головний технолог.

І далі процес виробництва все одно контролює лабораторія, яка що дві години проводить забір проб на всіх етапах виробництва. Якщо десь відбувається відхилення від встановлених параметрів, лінія зупиняється і знаходять причину розбіжності з потрібними показниками.

Олександр Крамар дуже високо оцінює технології виготовлення комбікормів на своєму підприємстві та впевнений, що єдиним фактором, що стримує Україну від прориву на світовому ринку, залишається війна.

«Як тільки закінчиться війна, прийдуть інвестиції, бізнес знайде виходи дуже швидко. Бізнесу важливо не заважати. Дати умови, й щоб ці умови були прозорі. Тоді ми наздоженемо Європу дуже швидко. У нас всі технології є. Може не так масово, як в Європі, але вони є. І наздогнати їх — це справа навіть не років, а місяців», — каже засновник групи компаній «Крамар».

---

© Микола Сирота, Kurkul.com, 2023 р.