Юрій Марчук — фермер з Черкас, який 30 років свого життя прожив в Австралії. Але продав там свою компанію, повернувся в Україну, успадкував бізнес батька і почав вирощувати овочі та коноплі на землях колишнього плодорозсадника. 

У його батька в Черкасах було підприємство — розплідник плодових дерев. У 2008 році він зателефонував Юрію і сказав, що за пів року, коли йому виповниться 70 років, планує вийти на пенсію, а з господарством треба щось робити. 

«Переді мною тоді постав вибір. Це наша земля, наше підприємство з історією, це підприємство родинне. Я вирішив, що я не можу це все кинути, тому я кинув Австралію»,  — розповів Юрій.

Вирощування малини — це не бізнес

Kurkul.com: Після переїзду з Австралії Ви займалися вирощуванням саджанців плодових дерев. Ви залишили цю справу? 

Юрій Марчук: На момент мого переїзду батько займався вирощуванням саджанців плодових дерев: яблуні, груші, вишні, сливи, персика, абрикоса. Тоді я абсолютно нічого не знав про сільське господарство, бо все життя працював інженером-механіком. Але треба було ставати фахівцем в іншій сфері. Найперше, я взявся за підрахунок, адже це бізнес, і він має бути прибутковим. Так от, я це все порахував і зрозумів, що вирощування саджанців нерентабельне. Адже, щоб виростити саджанець, треба два роки. Два  роки треба вкладати гроші в ці саджанці, а потім може виявитися, що ринків збуту немає. Я зрозумів, що неможливо на два роки наперед вирахувати, які саме саджанці будуть популярними, на які буде попит. У мене одних яблунь було 70 сортів, не кажучи вже про інші. І так вийшло, що два роки вкладень не виправдовували себе, частину саджанців доводилось утилізувати. Але ж виростити їх —  це дуже кропітка праця, ручний труд. 

Саме тоді я зрозумів, що треба шукати якісь інші шляхи, треба якось заробляти гроші. Бо ситуація, коли грошей ледве вистачає на зарплату, мене не влаштовувала. Бізнес повинен мати перспективу, рости, інакше це не має сенсу.

Kurkul.com: Ви пробували вирощувати малину, полуницю, смородину. Яка доля цих спроб?

Юрій Марчук: Це дуже важко. Я як згадаю — ми з п'ятої ранку збирали цю малину, потім думали, куди її подіти. Бо ж якщо до вечора не продати, вона потече. Це був жах. Ми збирали тут півтони малини, вивозили на ринок, але там така шалена конкуренція з бабусями. Тоді я зрозумів, що то не бізнес. І поки ми це все пробували, я вирішив зайнятися спаржею. 

Сім років експериментував з вирощуванням спаржі

Kurkul.com: Ви першими в Україні у 2013 році починали комерційне вирощування спаржі.  Поділіться власним досвідом і напрацюваннями в цьому напрямку. 

Юрій Марчук: Спаржа на той момент була абсолютно новою культурою для України. Але оскільки я за кордоном прожив досить довго, то я вирішив: якщо в усьому світі спаржу люблять, то чому її не любитимуть в Україні?  Це було у 2013 році. Тоді в Україні садити спаржу взагалі не можна було.  Вона була відсутня у Реєстрі рослин, дозволених до вирощування в Україні. Коли я почав її вирощувати, мав чимало критики зі сторони —  майже ніхто не вірив в успішність цієї справи. Але я сам був впевнений в тому, що попит буде. І мовчки робив свою справу. 

Kurkul.com: З чого ви починали? 

Юрій Марчук: Пам’ятаю, я замовив тоді насіння в США, і два місяці чекав його. Були проблеми з розмитненням, його тоді відправили назад. От таким був початок. Та я вирішив, що мене так просто не зламати, і вирощувати спаржу я буду все одно. Так і сталося. Взагалі проблем було багато, бо культура для України нова і ніхто не знає агротехніки, ніхто не знає, які сорти підходять.  І ми ж були першими. На експерименти було витрачено сім довгих років. Але тепер ми зрозуміли цю культуру, зрозуміли, які сорти ростуть в українських ґрунтах.  

Я пробував вирощувати 14 сортів спаржі з усього світу: три сорти з Китаю, сорт з Нової Зеландії, кращі сорти з Голландії, п'ять сортів з Америки… Я досліджував цю культуру. Вона багаторічна —  20 років на одному місці. Тому треба було досконало все знати.

Kurkul.com: Для спаржі потрібне зрошення?

Юрій Марчук: Не обов'язково. Це залежить від умов, де вирощувати. У спаржі велике коріння — до 1,5 м, а ми тут маємо високий рівень ґрунтових вод, тому в нашому випадку зрошення не потрібне.  

Kurkul.com: Які витрати на га?

Юрій Марчук:  Витрати на га залежать від багатьох моментів.  Наприклад, від того, в які міжряддя ви будете садити, яка густота посадки. А це, своєю чергою, залежить і від сорту. Ви можете посадити дві рослини на метр, а можете посадити п'ять. Адже густота посадки на га може коливатися від 5 тис. до 20 тис. рослин. От і витрати будуть різними.

Читайте також: Юрій Марчук: Вже сьогодні на коноплях вдвічі вища маржа, ніж на зернових

Найдорожчий овоч в Україні приносить мільйони прибутків

Kurkul.com: Яка маржинальність спаржі?

Юрій Марчук: Прибутковість вирощування спаржі велика, бо сьогодні це майже найдорожчий овоч в Україні. Дорожча лише капуста кале (також відома під назвами кейл або грюнколь — прим. ред.), яку ми теж у себе вирощуємо.  Можу сказати одне —  рентабельність спаржі навіть порівнювати не можна, наприклад, з помідорами, огірками, тим більше із зерновими. Та навіть із суницею!

Kurkul.com:  Шість років тому Ви планували із 60 га отримувати 200 т врожаю спаржі на рік. Чи виправдались Ваші очікування?

Юрій Марчук:  Ми поки не маємо 60 га під спаржею. Навесні розширимо площі до 30 га. З досвіду скажу — на 1 га спаржі вам треба чотири людини, щоб її збирати, обробляти, пакувати, фасувати і відправляти. Тобто на 50 га треба 200 людей.  Автоматизувати цей процес неможливо. Спаржу треба збирати, коли вона досягла 23 см, а росте вона до 5 см на день. Якщо переросте ці 23 см, то загрубіє і стане занадто твердою і ви її викинете. Тож фактично треба з лінійкою ходити по полю і зрізати. Звичайно, мої працівники вже мають досвід, і здебільшого у них працює окомір. Тобто треба розуміти, що для вирощування спаржі треба велика кількість відповідальних робітників. 

Попит на спаржу випереджає потужності вирощування

Kurkul.com: А як щодо ринків збуту. Ваші клієнти лише в Україні? 

Юрій Марчук: Наразі ми не можемо задовольнити потреби клієнтів в Україні. Попит зараз набагато перевищує наші спроможності, саме тому розширюємо площі. Якби в мене було спаржі у 10 разів більше, я б і її легко продав. 

Але чотири роки до цього ми нічого не підсаджували і не планували розширення площ, тому що у нас зараз пішов спад виробництва. А вже минулого року ми додали 4 га, цього року плануємо ще 10, аби надолужити те, що ми втратили у період пандемії та на початку війни.

Kurkul.com: Хто ваші клієнти?

Юрій Марчук: Торговельні мережі — супермаркети. Але на сьогодні ми не можемо забезпечити в достатній кількості спаржею навіть одну мережу. 

Екзотична капуста кейл не потребує зберігання

Kurkul.com: А як з’явилася ідея вирощування кучерявої капусти, чому саме цей вид?

Юрій Марчук: У 2019-му році я був на Новий рік у Копенгагені. Пішов на тамтешній ринок і побачив, що всюди продають зелене листя цієї капусти. Мене зацікавила тема зеленого овочу взимку. Я вивчив питання, і з'ясувалося, що це суперфуд, якому немає рівних серед овочів.  До того ж я був у пошуку культури, яка забезпечить роботою моїх працівників, адже, наприклад, спаржа —  це сезон. 3 місяці, а потім роботи немає. Але ж людям треба стабільність. Та і я зацікавлений у тому, аби тримати свій колектив працівників.

Kurkul.com:  Як ця капуста адаптується до вирощування в наших умовах? Є якісь особливості?

Юрій Марчук: Капуста кале, або як її ще називають —  кучерява капуста, грюнколь або браунколь — взагалі унікальна культура. Поживних якостей цього овочу не злічити. А що стосується агротехніки, то в цьому сенсі вона теж унікальна.  Унікальна тим, що у кожної культури є період збирання врожаю, а от у кале його нема. Вона росте у полі навіть взимку. Тобто її не треба збирати й тримати в овочесховищі.  

Період вегетації у цієї капусти 120 днів, три місяці. От якщо ви, посадили її у квітні, травні та червні, щоб розподілити врожай, то врожай, залежно від погоди, ви збиратимете до Нового року, і навіть після. Тобто у полі вона продовжує рости, дозрівати навіть взимку. Для її зеленого листя не страшний ні сніг, ні мороз в -10-15°C. Повітродувкою просто прибираєте шар снігу з поля — і збираєте стільки, скільки вам потрібно. Мені от надходить замовлення від клієнта, який постачає зелень у супермаркети —  треба 2 тис. пакетів капусти. Мої працівники пішли в поле, нарізали, віддалина лінію фасування і відправили.

Ми пробували експериментувати з органічними добривами й додавали їх, то результат нам сподобався. 

Щодо особливостей, то вона має багато плюсів, але є один великий мінус. Мінус в тому, що всі хочуть її їсти —  починаючи від блішок, трипсів, молі, білокрилок і закінчуючи зайцями, оленями та кабанами. Тобто її дуже важко виростити та ще важче зберегти. А якесь хімічне навантаження ми давати не можемо, тому що це свіжий продукт. Хімію ми використовуємо у перший місяць-півтора, потім переходимо на біопрепарати, а потім взагалі нічого не використовуємо. 

 

Юрій Марчук впевнений в тому, бізнес в агросфері — це майданчик для експериментів для тих, хто бажає розвиватися і реагувати на виклики часу. 

«Найперше, треба враховувати ризики, вивчати ринок, конкурентоспроможність. Але не ризикнувши, не варто розраховувати на результат. Я сьогодні, наприклад, не говорю про збитковість, адже прораховував все в цифрах і вчасно приймав відповідні рішення», — додав фермер.

© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2024 р.