Санта-Гертруда

Історія

Порода худоби санта-гертруда відноситься до м’ясного напрямку. Її вивели на фермі Santa Gertrudis в штаті Техас (США) в середині XX століття. Техаські фермери схрестили племінних особин індійського зебу з шортгорнскими коровами. До України порода була завезена в 1956 році для вирощування в степових господарствах. Порода створювалася для вирощування в степовій кліматичній зоні. Худоба санта-гертруда розводять в США, Аргентині, Бразилії, Казахстані.

Стандарт породи

Масть худоби санта-гертруда вишнево-червоного кольору. Можуть бути білі відмітини на нижній частині черева. Тварини великі, хороших м’ясних форм. Тулуб широкий, груди глибокі з добре розвиненим підгруддям, зад довгий. У биків на холці – горб. Ноги сухі і міцні. Шкіра тонка, еластична, зі складками на шиї. Вуха зазвичай звислі, волос короткий, блискучий.

Господарська характеристика

Жива маса дорослих корів 560–600 кг, іноді визрівають до 780 кг, бики 830–1000 кг. Новонароджені телята важать 29–30 кг. Щоденний удій корів становить 5–10 кг молока, жирністю 4,6 %. У деяких особин вміст жиру в молоці доходить до 6 %. Добовий приріст бичків становить 1000–1200 грам. До півтора року за умови утримання на пасовищі, телиці досягають живої маси 400 кг, бички — 460–510 кг. Забійний вихід 63–65 %, максимальний до 70 %.

Худоба відмінно переносить спеку. Дає прирости влітку, навіть при високій температурі повітря. При переїздах добре адаптується в сухому, теплому кліматі. Добре переносить і низькі температури -30 ° С і більше. Невибаглива до умов утримання. Фізично дуже витривала, витримує великі перегони. Малочутливі до укусів комах, не хворіє пироплазмозом. При схрещуванні стійко дає нащадкам свої ознаки. М’ясні якості хороші, молодняк росте швидше, ніж однолітки інших м’ясних порід. Економічно вигідно розводити в районах з коротким стійловим періодом, що дозволяє утримувати худобу в заростях очерету або в дешевих навісах.