Господарство ТОВ «Агровест Груп» знаходиться на Житомирщині. Тут вирощують органічні зернові та утримують молочну ферму. У 2016 році ферма отримала статус «Племінного репродуктора з розведення ВРХ симентальської породи». Наразі тут утримують 1800 голів ВРХ, з яких до 800 — дійне стадо. Середні надої — понад 5,2 т/рік молока від однієї корови, а якісні показники забезпечують випуск молока екстракласу.

Як розповів виконавчий директор господарства Сергій Свірщук, надої на 80% в них залежать від правильно заготовлених кормів. Основними кормами у годівлі корів у всі періоди є високоякісні сінаж, силос та корнаж. Сьогодні ми поговоримо про технологію силосування та зберігання високоякісного корму для худоби на прикладі «Агровест Груп».

Чому всі ферми використовують силос?

Як розповів Сергій Свірщук, зі всіх груп кормів у годівлі ВРХ найпопулярнішими є корми рослинного походження. Вони поділяються на 3 види:

• Концентровані. Сюди належить фуражне зерно й насіння, продукти переробки продовольчого зерна, як от висівки, макуха, шрот.
• Грубі корми. Це сіно, солома, полова, стебла й стрижні кукурудзи, кошики і лушпиння соняшнику, трав’яне борошно та інші відходи. У грубих кормах не більше ніж 22 % води і понад 19 % кліткови­ни.
• Соковиті або вологі корми. Це зелені корми (трави, рослини зернових культур), силос, корнаж, сінаж, коренебульбоплоди, баштанні культури, різні овочі. Вони містять понад 40 % води, основна маса якої пе­ребуває у зв’язаному стані й входить до складу протоплазми або ро­слинного соку.

«Саме соковиті корми є базовими для годівлі ВРХ. Вони містять велику кількість білка та цукру. Якість цього виду корму напряму впливає на обсяг надоїв молока. Насиченість соком корму дуже важлива для перетворення молочною залозою корму в молоко. Але якщо влітку ти можеш випасати корів на пасовищах, годувати їх скошеною травою, сіяними культурами чи гичкою буряків, то з осені по весну немає іншого варіанту, аніж силос. Тому більшість господарств саме таким чином готує корм», — зазначив Сергій Свірщук.

Фактично, силосування — це біологічний спосіб консервування кормів. Суть його полягає в тому, що скошені рослини зброджуються бактеріями з перетворенням цукрів до органічних кислот, завдяки чому утворюється кисле середовище, за якого засилосована маса без доступу повітря добре зберігається.

«Щоб силос був якісним і приносив користь тваринам, необхідно забезпечити його якісні характеристики. Доброякісний силос має pH 4,2, кислий — 4,0 і перекислений — 3,7-3,8. Останні два види тварини їдять погано. Також важлива вологість маси, яку силосують. Залежно від виду рослин, цей показник коливається у межах 65-75 %. Якщо вологість нижча за 75%, рослини подрібнюють на часточки завдовжки 1-2 см, 75-80% — 5-6 см і понад 80% — 8-12 см за умови, що стебло не дуже грубе, оскільки тоді залишається багато відходів», — розповів виконавчий директор господарства.  

Він також додав, що силос згодовують не тільки ВРХ, а ще вівцям та козам, а коням та свиням і птиці — комбіновані силоси.

Сировина для силосу

Якщо взяти всі рослини, якими можливо годувати тварин, то вони поділяються на групи залежно від здатності до консервування. Тобто, як пояснює Сергій Свірщук, в рослинах має бути відповідне співвідношення цукру і буферної рідини, обумовленої наявністю азотистих речовин, лужних солей та органічних кислот. Відтак є 3 види рослин:

• Рослини, що легко силосуються — мають вміст цукру 2-4 %. Тобто це зелена маса кукурудзи та її качани у фазах молочної, молочно-воскової та воскової стиглості зерна, зелена маса сорго, соняшнику, топінамбура, тимофіївки, райграсу, пасовищних трав підв’ялених до вологості 60–70 %, всі коренеплоди, плоди баштанних культур, гичка буряків та ін.
• Рослини, що важко силосуються — мають вміст цукру 1,5–2%. Сюди належить жито, пшениця, овес, бобово-злакові, суміші однорічних і багаторічних трав, трава конюшини, люпин до фази цвітіння, кормові боби і горох у фазі цвітіння і повної стиглості зерна у нижніх ярусах тощо.
• Рослини, що не силосуються — не містять цукру. Це соя, кропива, чина, люцерна, еспарцет, серадела, гичка деяких городніх і баштанних культур (моркви, картоплі), зелена маса ріпаку, лобода і багато інших дикоростучих трав.

«Найпоширенішою культурою, з якої виготовляють силос є зелена маса кукурудзи. Ми у своїй практиці використовуємо також корнаж. Це перемелене зерно кукурудзи з вологістю 28-40%», — розповідає представник господарства.

Що впливає на якість силосу?

Як зазначає виконавчий директор «Агровест Груп», не дивлячись, яку сировину для силосу ви для себе обрали, важливим є дотримання технологій обробітку ґрунту та посіву.

«Якщо ви, наприклад, неправильно посіяли кукурудзу в недозрілий ґрунт, чи не дотримались норми посіву, розміру міжрядь, дуже важко буде досягти однорідності у фазах дозрівання. Відтак ваш силос буде неоднорідним і не матиме потрібні якісні характеристики та відповідно не буде зберігатись», — наголошує Сергій Свірщук.

Також він вказав на основні фактори, що впливають на якість силосу:

1. Оптимальні строки збирання. Вологість силосу повинна становити 65-70%.  Щоб добитись такої вологості потрібно збирати сировину в оптимальні строки. Кукурудзу, сорго збирають у фазу молочно-воскової стиглості (МВС) зерна; соняшник – початок цвітіння у 5–10 % кошиків; горохо-вівсяні сумішки – зав’язування бобів у нижніх 2-3 ярусах бобового компонента; багаторічні злакові трави – початок цвітіння.

2. Подрібнення сировини. При 65–75% вологи рослинні окремості повинні бути довжиною 2-3 см, при 75–80 % – 4-7 см, при 80–85 % – 8-10 см, понад 85 % – 10-12 см.

3. Правильна консервація. Зазвичай в силос додають хімічні консерванти тобто органічні кислоти, як от мурашину, оцтову чи ін., біологічні – ензими, бактеріальні культури, антиоксиданти та кормові – карбамід, мелясу, різні сухі корми.

4. Критична температура маси при силосуванні 37–380С. Підвищення температури маси призводить до значного збільшення втрат поживних речовин (цукру, вітамінів, білка) і різкого зниження показника перетравного протеїну.

5. Правильне укладання та зберігання силосу.

6. Ізоляція корму від доступу повітря.

Зберігання силосу

Сергій Свірщук виділяє такі етапи заготівлі силосу, як: скошування силосних культур з одночасним подрібненням, доставляння до силососховища, вивантаження маси, внесення консервантів, ретельне ущільнення, укриття від проникнення повітря та атмосферних опадів.

«Силос можна зберігати в наземних силосних ямах, скиртах, складських приміщеннях. Зазвичай в Україні фермери користуються методом зберігання силосу в силосних ямах. Це старий перевірений спосіб, коли в траншею трамбують силос,  намагаються ущільнити, щоб не потрапляло повітря. І потім поступово його відбирають. Ми також частину силосу зберігаємо таким чином», — зазначає він.

Також в Україні багато господарств освоїли і активно використовують сучасний спосіб зберігання кормів: зберігання в полімерних рукавах. Очевидно, що зберігання кормів в полімерних рукавах все більше витісняє силосні ями, адже за підрахунками науковців втрати поживних речовин за консервування корму в полімерних рукавах становить 4-5 %, а при закладенні в траншеях — 20 %.

«Частину кормів ми зберігаємо в полімерних рукавах. Зберігаємо таким способом корнаж та зерно, яке виділяємо для годівлі. Для цих видів кормів непрактично було будувати додаткову силосну яму. Тому спрактикували роботу з полімерними рукавами. І зараз бачимо, що такий вид зберігання економічно вигідний і доцільний. Працюємо з рукавами Harwell українського виробника ТОВ Планета Пластик», — додав виконавчий директор.

Читайте також: Альтернатива силосній ямі, або Як зберігати зелений корм без втрат

Він називає й інші переваги полімерних рукавів. По-перше, це менша кількість техніки та працівників для наповнення рукава, аніж це потрібно в варіанті з силосною ямою. По-друге, це мобільність технології: можна закладати корм там де нам потрібно. По-третє, це менші втрати поживності корму. Директор господарства розповідає, що навіть при максимальній герметизації силосної ями, викидається щонайменше п’ята частина кормів.

Процес пакування силосу у полімерні рукави

Загалом процес заготівлі силосу в полімерних рукавах ТМ Harwell має кілька етапів. Детальніше про них нам розповів начальник комерційної служби компанії «Планета Пластик» Олександр Пех.

1. Підготовка місця зберігання. Оскільки полімерний рукав — це мобільне місце зберігання, його можна розміщувати практично будь-де: чи то біля ферми, чи то на полі. Єдина вимога для розміщення це розчистити майданчик, щоб не було предметів, які можуть його пошкодити.

2. Підготовка рукава. На майданчик привозять спецтехніку та рукав. Рукав одягають на завантажувач та встановлюють спеціальну раму, яка фіксується з обох сторін тросами. Власне, це всі підготовчі роботи до початку завантаження рукава.

3. Техніка. «Для заповнення рукава потрібно 2 одиниці техніки – трактор та силосний прес. З нашого досвіду, господарствам, які мають стадо до 200 корів і не планують його збільшувати, вигідніше замовити послугу завантаження аніж купувати техніку. Якщо поголів’я понад 200, то в такому випадку вигідніше мати власну техніку.

В цілому процес завантаження виглядає таким чином: силосний прес через ВОМ працює від трактора. До приймального бункера преса подається подрібнена маса, що підлягає консервації. Далі маса за допомогою ротора потрапляє до тунельної рами, а потім у полімерний мішок. При цьому відбувається регульоване ущільнення силосної маси. В міру наповнення рукава силосний прес разом з трактором від'їжджають і таким чином формується наповнений рукав з кормом  — зауважив Олександр Пех.

4. Зберігання. Коли рукав заповнено, його кінець щільно закривають планками або спеціальними шнурами. Ніякого додаткового накриття чи ущільнення рукав не потребує.

«Якщо в варіанті з ямою потрібне добре накрити силос та ущільнити укриття, то матеріал рукава самостійно забезпечує якісну герметизацію. Звичайно, варто час від часу проводити огляд, чи рукав не отримав механічних пошкоджень, наприклад, від птиці чи гризунів. Але навіть в такому разі, він легко герметизується і втрати поживності корму мінімальні», — додав представник компанії виробника полімерних рукавів «Планета Пластик».

«Високих надоїв можна досягнути тільки завдяки добрим кормам. Щоб мати хороший корм потрібна спільна робота  агрономічного та зоотехнічного відділів. Крім цього варто обирати той варіант, який економічно для ферми буде найбільш вигідним. Зараз господарство вивчає, варіанти, як зменшити кількість втрат з ями, тому надалі планує зайнятись запровадженням сучасних технологій зберіганням однією з яких є зберігання в полімерних рукавах», — підсумував Сергій Свірщук.

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2024 р.